Хто кого «розводить»?

«Миролюбний турборежим» Зеленського: український президент продовжує виконувати озвучені Кремлем умови для проведення зустрічі у «нормандському форматі»

Що це було? Міністр закордонних справ Вадим Пристайко на інвестиційному форумі в Маріуполі 29 жовтня раптом заявив про початок розведення сил у Золотому. «До самої зустрічі в «нормандському форматі» буде розведення на тих ділянках, які ми погодили. Розведення в Золотому відбувається зараз, ми стартуємо відсьогодні. Чому ми затрималися? Бо це має бути не просто відведення. Воно повинно бути перевірене і підтверджене СММ ОБСЄ. Ми дали їм час на підготовку. У Золотому, як запевняють у місії ОБСЄ, останній обстріл був 18 числа – це 10 днів тому. Далі буде Петровське», – зазначив очільник нашого зовнішньополітичного відомства. Дивно, що про розведення сил першим повідомив глава МЗС, і так само дивною ситуація вийшла із заявами щодо термінів дотримання ворогом так званого режиму припинення вогню, необхідного для початку процесу відведення військ.

Коли стріляли?

Потрібно нагадати, що розведення сил і засобів на раніше погоджених ділянках може розпочинатися тільки після семи днів тиші. І як повідомляв пресцентр Операції об’єднаних сил (ООС), 26 жовтня «противник здійснював обстріли неподалік Золотого-4 (у межах ділянки розведення) з великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї». Тобто розведення сил тут могло розпочинатися не раніше 2 листопада. І ще один цікавий нюанс: пресцентр ООС також повідомляв про ворожі обстріли 28 жовтня в 5-ти кілометровій зоні біля ділянки розведення №2 (Золоте-4). І в цьому повідомленні наголошувалося на тому, що ворог демонструє небажання виконувати взяті на себе зобов’язання. «Українська сторона Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін повідомляє, що противник продовжує порушувати режим припинення вогню. Незаконні збройні формування РФ, заявляючи про готовність провести розведення сил і засобів на ділянці розведення №2, 28 жовтня п’ять разів здійснили обстріли з великокаліберних кулеметів, ручних протитанкових гранатометів, АГС та стрілецької зброї в 5-кілометровій зоні біля ділянки розведення №2 (Золоте-4). Не дивлячись на готовність Збройних сил України провести розведення сил і засобів на ділянці розведення №2, окупанти демонструють своє небажання дотримуватися мінських домовленостей та взятих на себе зобов’язань», – ось про що повідомляла пресслужба ООС зранку 29 жовтня. Те, що ввечері 28 жовтня у районі Золотого були ворожі обстріли, підтверджував і глава МВС Арсен Аваков, інформувала Німецька хвиля.
Цікаво, що ветеран підрозділу «Азову» й член «Нацкорпусу» Денис Янтар в ефірі телеканалу ATR повідомив про те, що обстріл відбувся, зокрема і по позиціях, де перебували добровольці, учасники акції «Останній блокпост. Ні капітуляції!», котрі виступають проти відведення українських військ. Саме з цими добровольцями 26 жовтня зустрічався і, як гопник, «спілкувався» президент Зеленський.
Після заяви нашого глави МЗС про початок розведення сил у Золотому речник штабу ООС на питання кореспондента BBC News Україна відповів: «Ми не підтверджуємо інформацію міністра Пристайка». Але після цього дуже швидко з’явилася вже і така заява від пресцентру штабу ООС: «Повідомляємо, що 29 жовтня 2019 року, о 12.00 розпочався процес розведення з обох сторін (дзеркально) на ділянці №2 у районі населеного пункту Золоте-4 Луганської області. Це стало можливим через дотримання режиму тиші протягом останнього тижня. Представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ було підтверджено початок розведення сил та засобів. Українською стороною буде вжито всіх необхідних заходів, і відведення сил і засобів не послабить оборонні можливості українських підрозділів на визначеній ділянці, а влада ні в якому разі не залишить місцеве населення поза увагою, оскільки всі заходи проводяться з однією метою – безпека на зазначених ділянках розведення, збереження життя та здоров’я мирних жителів та військовослужбовців. Зазначаємо, що обстріл, про який повідомлялося напередодні, відбувся не в зоні розведення сил та засобів».


Для Верховного головнокомандувача все «прекрасно»

У будь-якому випадку такі «пояснення» не могли спростувати те, що розведення сил тут не могло розпочинатися раніше 2 листопада. Не могло, але начебто розпочалося. Ще зарано було говорити про те, як пройде це розведення, чим воно завершиться, чи ворог його не зірве. Але ця ситуація вчергове підтвердила величезне бажання Верховного головнокомандувача Зеленського якнайшвидше сподобатися господарю Кремля Путіну. Хіба ж дарма Зеленський їздив у Золоте, зняв там відеоролик у стилі російської пропаганди і «розбирався» із учасниками акції «Останній блокпост. Ні капітуляції!», добровольцями-ветеранами АТО/ООС. Щодо останніх, то вони обіцяли залишитися на позиціях українських військових навіть після розведення сил.
«Міністр закордонних справ Пристайко вранці заявив про початок відведення військ. Але в Золотому немає не те що семи, а навіть одного дня тиші. Штаб ООС зафіксував п’ять обстрілів сьогодні вночі. Стріляли, зокрема, по місцях дислокації ветеранів. У разі злочинного наказу відвести українські війська добровольці залишаться в Золотому для захисту місцевих мешканців», – така заява з’явилася на Telegram-каналі «Останній блокпост. Ні капітуляції!» після того, як глава МЗС заявив про початок розведення сил.
Президент Зеленський у кулуарах інвестиційного форуму в Маріуполі 29 жовтня на прохання журналістів прокоментувати інформацію про розведення сил у Золотому після оголошення пресцентру штабу ООС, як повідомляють Новости Донбасса заявив, що все «прекрасно» і, що «все спокійно відбувається, на цій ділянці немає ніяких обстрілів».
Спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдік під час засідання Мінської тристоронньої контактної групи, яке також відбувалося 29 жовтня, заявив: «Сторони сьогодні щойно відновили розведення сил і засобів у Золотому. Вони випустили білі і зелені сигнальні ракети, які підтверджують їхню готовність до цього. Сторони сьогодні продовжать переговори про відновлення розведення сил і засобів у Петровському».
Після засідання у Мінську речниця експрезидента України і нинішнього голови нашої делегації у ТКГ Леоніда Кучми Дарка Оліфер зазначила, що підсумки роботи ТКГ за останній період відкрили шлях до зустрічі у «нормандському форматі» на найвищому рівні, де, на думку Леоніда Кучми, можливе погодження дорожньої карти досягнення миру в Україну. «Сьогодні Тристороння контактна група отримала інформацію щодо початку розведення сил та засобів на ділянці в районі населеного пункту (н. п.) Золоте. Відповідно до Рамкового рішення ТКГ від 2016 року наступним кроком повинно стати розведення сил та засобів на ділянці в районі н.п. Петрівське за умови 7-денного дотримання режиму тиші. Поза межами цих ділянок безпекова ситуація лишається напруженою. Безперешкодний доступ СММ ОБСЄ до всієї території України вказано у мандаті місії і ми вимагаємо забезпечення допуску патрулів СММ до всієї території ОРДЛО. У гуманітарній підгрупі робота зосереджена на звільненні утримуваних осіб. Стабільне водопостачання мешканцям всього Донбасу стало провідною темою роботи підгрупи з соціально-економічних питань, у засіданні якої також взяли участь представники МКЧХ та ЮНІСЕФ. З огляду на початок опалювального сезону конструктивне вирішення цієї проблеми є особливо важливим.
Українська сторона зазначила, що врегулювання політичного блоку питань можливе лише після повного вирішення безпекового блоку питань мінських угод, разом із врегулюванням проблеми контролю за українсько-російським кордоном», – зазначила Дарка Оліфер на своїй сторінці у Facebook.


Зеленський дуже хоче поговорити з Путіним

Такий поспіх нинішньої української влади із розведенням сил у Золотому (а далі дійти черга має і до Петрівського) зумовлений тим, що це умова Кремля для проведення зустрічі лідерів країн «нормандського формату». Також як і погодження скандальної «формули Штайнмаєра». Зеленський зараз продовжує танцювати під дудку Путіна лише заради того, щоб особисто з ним зустрітися.
А в Кремлі вже ледь не віддають нашому президенту накази. «Ми стежили з великою увагою за поїздкою Зеленського на Донбас. Деякі діалоги, які мали місце, висвітлили на повний зріст проблеми, які є, і показали першоджерело цих проблем. Ми сподіваємося, що у міру того, як президент України змусить такі підрозділи виконувати власні накази, можна буде говорити про підготовку до розведення, що є важливою складовою підготовки до проведення саміту», – заявляв прессекретар Путіна Пєсков. Після українських заяв про початок розведення сил у Золотому помічник Путіна Сурков назвав це гарною новиною і додав, що після розведення і в Петрівському можна буде почати підготовку до «нормандського саміту». І виникає дуже просте питання: невже представники російської влади радіють вигідному Україні розвитку подій? Невже Кремль вимагає розведення сил на Донбасі, щоб забратися звідти? Тому в нинішній ситуації усі одночасні радісні оцінки від української влади виглядають щонайменше наївними.
Найгірше в цій ситуації, що Зеленський своєю поведінкою і заявами справді продемонстрував, що для нього першоджерелом проблем є українські добровольці, а не Путін та російська війська на Донбасі.
«Отже, почалося розведення військ навіть без дотримання базової домовленості про сім днів тиші в самому районі розведення. Ще кілька годин тому штаб ООС інформував про обстріли позицій наших військових противником. Кілька хвилин тому штаб спростовував заяву міністра МЗС щодо розведення. Й нарешті, спростувавши сам себе, підтвердив розведення. Катеринівка, звільнена взимку 2018-го, залишається в сірій зоні. Славетна 72-га бригада, Чорних Запорожців, що тримала оборону Авдіївки, крок за кроком, метр за метром, вулиця за вулицею звільняючи нашу землю, зараз, виконуючи наказ керівництва, відходить. Про відкриття КПВВ «Золоте» – мовчання. Влада говорить, що домовленості про безпеку, гуманітарні питання, заручників мають стати темою нормандської зустрічі. Але я не вірю Путіну. Й чомусь думаю, що єдина тема , яку будуть «втюхувати» на нормандський зустрічі й до якої будуть ґвалтувати Україну – це формула Штайнмаєра, амністія бойовиків і закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО. Дискурс російської агресії на Донбасі вправно переводиться в питання начебто громадянського конфлікту. Відповідальність за мир вміло перекладають на Україну, забувши, хто ж розв’язав війну. Ми зовсім не чуємо про Російську Федерацію як агресора. Ворогами оголошені ветерани, добровольці, всі ми, хто сміє не вірити Путіну», – писала 29 жовтня на своїй сторінці у Facebook співголова парламентської фракції «Європейська солідарність», експредставник України у гуманітарній підгрупі Мінської ТКГ Ірина Геращенко.
І так, пританцьовуючи, Зеленський водночас повторює, що буцімто має якісь козирі для перемовин, який відкриє вже на саміті «нормандської четвірки». Що має на увазі наш нинішній гарант, чи має ця влада якісь чіткі запасні плани у випадку провалу перемовин з Путіним – невідомо.
«Про розведення на Донбасі. Миру-мир!? 1. Для України обличчям миру може бути тільки перемога. 2. Перемога – це не тільки звільнення тимчасово окупованих територій на Донбасі від російських окупантів і їхніх найманців, а також і повернення Криму. 3. Чи принесе мир, насправді не розведення військ, а відведення ЗСУ на своїй території, яке почала українська влада? 4. Миру з агресором не може бути до того часу, поки Крим не повернеться до України. Тому можна говорити тільки про перемир’я, щоб не гинули українські військові і цивільні. 5. На мою думку, тільки миротворча місія може сьогодні забезпечити виконання першого пункту Мінських домовленостей, припинення вогню. 6. За всі ці роки перший пункт не виконувався агресором, про що з ним можна наразі домовлятись? Про зустріч у «нормандському форматі» з Путіним? І що можна на цій зустрічі вирішити? Які умови агресора ще потрібно прийняти, щоб зрозуміти, що Росія не хоче миру для України. 7. Підсумовуючи все це, виникає питання, то зараз на Донбасі відбувається так зване розведення військ чи розведення української влади Путіним?», – зазначає на своїй сторінці у Facebook політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Представники команди Зеленського лише натякають на існування якихось інших сценаріїв, якщо не вийде домовитися з Путіним, але водночас продовжують наполягати на важливості якнайшвидшого проведення перемовин у «нормандському форматі». Глава МЗС Вадим Пристайко 29 жовтня також повідомив, що вже є попередня дата «нормандського саміту», але ще її не озвучував, лише висловив сподівання, що ця зустріч відбудеться у листопаді.
«Я кажу «так», але нам треба чотири «так», не тільки одне українське… Якщо ми сьогодні, завтра, післязавтра розведемо війська в Золотому, то перейдемо до Петровського. Коли Петровське буде закрито, 7-10 днів не буде обстрілів, шлях до нормандської зустрічі будете відкритий… Це розведення ми вважаємо необхідним для проведення нормандської зустрічі. Всі наступні кроки обговорюються насамперед із нашими організаціями, що відповідають за безпеку. Це – Збройні сили, поліція, Національна гвардія, СБУ, прикордонники. Всі наші рішення щодо оцінки безпеки повинні ухвалюватись нашими органами безпеки. Далі ми радимося з громадами, з депутатським корпусом, щоб це стало нашим рішенням, рішенням загалом України. Мирний шлях – він не завжди приємний. Але ми повинні це зробити. Якщо є консенсус, ми рухаємося далі. Але ми пообіцяли п’ять років тому, що припинимо війну відповідно до Мінського процесу. Те, що ми зробили», – заявив Пристайко, повідомляє Лівий берег.


Почує не кожного

Тож вже кілька місяців наша влада хоче переконати українців, що навіть якщо робити все по-кремлівськи до саміту «нормандської четвірки», то вже під час перемовин вдасться «дотиснути» свою позицію. А якою є ця «своя» позиція нинішньої влади в Україні, якщо вона за «формулою Штайнмаєра» педалює проведення місцевих виборів на нині окупованих територіях Донбасу і надання їм після цього особливого статусу на постійній основі? Тільки ОБСЄ має визнати що такі вибори «в цілому відповідатимуть високим стандартам». А що означає «в цілому»? І що робити із можливою «сліпотою» майбутніх міжнародних спостерігачів за виборами, якщо, до прикладу, нинішня Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ рідко «бачить» і фіксує обстріли, що здійснюють російсько-терористичні сили на Донбасі.
Про що взагалі Зеленський планує домовлятися із Путіним, якому потрібна лише капітуляція України? «Володимиру Зеленському варто було б пояснити громадянам України, яким чином він збирається забезпечити не просто мир, а мир без капітуляції. Все, що робив президент до сьогоднішнього дня – це виконував російські умови, щоб домогтися зустрічі в «нормандському форматі» з Володимиром Путіним. Російське уявлення про цю зустріч не є секретом – ще до її проведення повинні бути досягнуті конкретні домовленості, які схвалять учасники саміту. Водночас Кремль висуває одну умову за іншою. А коли про свої умови нагадує Київ, у Москві це сприймають як дурість або насмішку. Нехай Володимир Зеленський пояснить – спочатку самому собі, а потім співгромадянам – як він збирається виходити з цього глухого кута. Нехай вирішить, що робитиме, якщо виявиться – а так і буде – щось миру без капітуляції досягти не можливо. Капітулювати або оборонятися?» – про це на своїй сторінці у Facebook 28 жовтня, ще до оголошення про початок розведення сил у Золотому, писав відомий журналіст Віталій Портников.
А вже після цього оголошення спочатку міністром МЗС, а потім і пресцентром штабу ООС стало зрозуміло, що Зеленський лише продовжує виконувати російські умови. А комунікації із суспільством як не було, так і не немає. Нещодавній 14-годинний так званий пресмарафон Зеленського із пресою не дав відповідей на важливі для суспільства питання. Це було лише чергове шоу від ЗеКоманди. І дуже показово, що нинішня влада, яка так часто маніпулює використанням громадської думки для політично вмотивованих рішень, зараз взагалі не хоче чути активних громадян, ветеранів війни з Росією. По всій Україні вже відбувалися акції «Ні капітуляції!» і на вечір 29 жовтня анонсувалися черговий етап мітингів. На момент здачі номера у друк ще не було відомо про масштаб цієї акції і реакцію влади. Але раніше представники влади намагалися просто дискредитувати учасників протестів проти ймовірної капітуляції. Подібні прийоми використовували і попередники Зеленського, але якщо акції протесту ставали справді масовими, то нічим хорошим для влади цинічні «відмазки» про «проплаченість» мітингів не завершувалися. Зеленський скільки завгодно може повторювати на камеру, що він «не лох», але йому не варто зневажати активних українців.
Звичайно, врешті-решт із розведенням сил на Донбасі може все провалитися, і нинішня українська влада на певному етапі може перестати вірити у домовленості з Путіним. Але на шляху за будь-яким гіпотетичним сценарієм розвитку ситуації ця влада мала б постійно думати над тим, щоб не наробити помилок, котрі неможливо буде «перемотати» назад, і також влада, як ми уже зазначали, має комунікувати із суспільством і пояснювати свою стратегію. Інакше лише зростатиме напруга в українському суспільстві, а дестабілізація ситуації в нашій країні – це, мабуть, і є найкращим сценарієм для Кремля.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1709 / 4.27MB / SQL:{query_count}