ЇХ Рада для телевізора

Новий парламент із однопартійною більшістю “слуг народу” почав роботу в режимі шоу. Регламент їм не потрібен, захотіли і одразу призначили прем’єра та уряд

фото: Reuters
Нахрапом і з топтанням по законодавству – це стиль нової влади. Так розпочинав своє президентство Володимир Зеленський кілька місяців тому, скориставшись сумнівними можливостями для розпуску Верховної Ради України (ВРУ) та дочасних парламентських виборів. Тоді Конституційний суд “виправдав” політичну доцільність такого рішення для Зеленського. Тепер вже новий парламент, в якому президентська партія “Слуга народу” отримала більшість мандатів, продемонстрував що можна не звертати увагу на регламент ВРУ, якщо дуже хочеться продемонструвати шоу для телеглядачів. Те, що ми спостерігали в перший день роботи ВРУ IX скликання 29 серпня – це саме шоу, показуха. “Слуги народу”, начебто, дуже хочуть працювати швидко, показати свою відмінність від попередніх скликань парламенту. А тепер прості питання: хіба не можна було все робити в межах регламенту ВРУ, щоб у нікого не виникало жодних питань? Хіба від роботи в межах регламенту кудись би зник “реформаторський” запал нової влади? Хіба не нинішній президент Зеленський заявляв про те, що піде, якщо порушить закон, а представники його команди постійно повторювали про те, що працюватимуть лише в межах законодавства?

Кому потрібен регламент?

Потрібно нагадати, що у ст. 16 закону про “Регламент Верховної Ради України” передбачений перелік питань. Який розглядається на початку роботи нового парламенту. насамперед сформувати тимчасову президію (по одному представникові від кожної партії, що подолала 5% прохідний бар’єр на виборах), сформувати та зареєструвати депутатські фракції, заслухати доповідь голови Верховної Ради України попереднього скликання про стан законодавчої роботи в парламенті, обрати лічильну комісію, обрати нового голову ВРУ, обрати першого заступника і заступника голови ВРУ, заслухати позачергове послання президента про внутрішнє і зовнішнє становище України. Також у цій статті йдеться про розгляд таких питань: заслуховування доповіді підготовчої депутатської групи, запитання доповідачу і відповіді на них; про комітети; про погоджувальну раду депутатських фракцій; про висвітлення роботи Верховної Ради. Цей перелік не потребує затвердження, але можна міняти послідовність питань. Що важливо: порядок денний першої сесії Верховної Ради на подальший період (з урахуванням законодавчої діяльності Верховної Ради попереднього скликання) розглядається і затверджується відповідно до вимог регламенту ВРУ.
Що ж ми бачили 29 серпня? Ще напередодні підготовча група новобраних нардепів з організації першого засідання ВРУ ухвалила розпорядок першого дня роботи парламенту, з якого було видно, що “слуги народу” робитимуть все, що їм заманеться. Так і сталося. На початку першого засідання ВРУ IX скликання 29 серпня “слуги народу” ще так-сяк намагалися працювати в рамках регламенту, але одразу стало зрозуміло, що в цей день відбуватиметься шоу – парламент проголосував за продовження роботи  до розгляду всіх питань, про які підготовча група домовилася напередодні. Серед них і формування нового уряду, і призначення нових Генпрокурора та голови СБУ, і скасування депутатської недоторканості. При цьому питання формування парламентських комітетів і затвердження їхнього керівництва відкладалося ледь не на завершення першого засідання.
Після формування тимчасової президії ВРУ Володимир Гройсман виступив із заявою про складання повноважень його уряду. Далі за кострубатим планом було оголошення про створення в новому парламенті депутатських фракції та однієї групи, потім обрання керівництва нової Ради. Без сенсацій головою ВРУ став Дмитро Разумков, його першим заступником – Руслан Стефанчук. Обоє від президентської партії. Заступником голови ВРУ стала представниця “Батьківщини” Олена Кондратюк.
Перед нардепами виступив президент Володимир Зеленський. “Рада цього скликання увійде в історію. Питання одне: як саме? Ви маєте всі шанси потрапити до підручників як парламент, який зробив неймовірне і втілив усе, що не змогли зробити 28 років, як парламент, де не було бійок. Я вас дуже прошу без прогулів, кнопкодавства, а тільки конструктив і щоденна кропітка робота на благо українського народу. Або, не дай боже, увійдете в історію як парламент, який проіснував найменше – один рік. Це ваш випробувальний термін. Я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не страшно”, – зазначив, зокрема, Зеленський.

фото: president.gov.ua

Захотіли – призначили

І далі вже розпочалася справжня політична спека. Потрібно нагадати, що формально кандидатуру на посаду глави уряду пропонує президенту коаліція (зараз йдеться про однопартійну більшість), а глава держави вже вносить до парламенту подання про надання згоди на призначення прем’єрміністра.  Перед голосування у сесійному залі кандидат на посаду прем’єра ще має зустрітись зі всіма парламентськими фракціями, має відбутись і комітетське обговорення кандидатури. Але 29 серпня парламентські “слуги народу” швидко приступили до розгляду президентського подання (начебто за пропозицією його фракції) щодо призначення головою уряду Олексія Гончарука, який до цього моменту був заступником керівника Офісу президента Зеленського. Коротке обговорення і все – Гончарук новий прем’єр. 290 голосів “за”, з них 247 від “слуг народу”, 22 від депгрупи “За майбутнє”, 21 від позафракційних нардепів. Решта фракцій не дали жодного голосу. Фактично ми побачили, яка у цій Раді коаліція, є ще голоси, так би мовити про запас.
“От я собі не уявляю, як можна призначати прем’єра без сформованих комітетів, щоб це відповідало закону і регламенту. Але я ж не такий талановитий, як ЗЕ-юристи. Тому усі охочі ЗЕ-нардепи порушити закон уже у перший день своїх повноважень мають тупо і мовчки йти за сценарієм голосування, який визначила підготовча група. Мовчати на всі зашквари ЗЕ-команди Зе-депутати вже навчилися. Тепер новий рівень для їхніх талантів – натискати при цьому потрібні зелені кнопки. Тут ще можна було б нагадати, що у передвиборній програмі партії “Слуга народу” була обіцянка “ми сформуємо професійний уряд” (з наголосом на “ми”). Але цим ЗЕ-кандидатам вже чесно пояснили, що у політичному плані вони ніхто. І до формування уряду вони ще не доросли. Такими “політичними ніхто” ЗЕ-депутати і залишаться. Якщо і надалі будуть відмовчуватися у важливих питаннях. І тупо виконувати усі “па маєму хатєнію” більш талановитих ЗЕ-колег”, – писав ще перед першим засіданням цієї ВРУ журналіст Олексій Братущак у блозі на сайті “Української правди”.
29 серпня парламент також за котами президента призначив нового міністра оборони. Ним став Андрій Загороднюк. У вересні 2015 року Загороднюк очолив Проектний офіс реформ Міністерства оборони України. 5 липня 2019 року призначений позаштатним радником президента України Володимира Зеленського, а 9 липня — членом Наглядової ради державного концерну “Укроборонпром”. Що цікаво, батько нового міністра оборони Павло Загороднюк є членом наглядової ради “Укрнафти”, понад 40% акції якої належать структурам бізнесмена Ігоря Коломойського.
Також за квотою президента новим міністром закордонних справ було призначено Вадима Пристайка. У 2012-2014 роках він працював послом України в Канаді. А з 2014 року був першим заступником міністра закордонних справ України. З 2017 і досі він очолював місію України при НАТО. Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу. 22 травня ц.р.  Володимир Зеленський призначив Пристайка на посаду заступника голови тоді ще Адміністрації президента (нині ОПУ).
Зазначимо, що решта кандидатур на посади в уряді формально має пропонувати прем’єрміністр. Хоча в нинішніх реаліях все більше скидається на те, що уряд і парламент будуть лише додатками до Офісу президента.
Українські ЗМІ впродовж дня 29 серпня вже публікували список можливих міністрів. Зрештою, близько 21.00 29 серпня парламент вже проголосував за новий склад уряду. Виглядає він так:
Віце-прем’єр із питань євроінтеграції – Дмитро Кулеба, дипломат та фахівець з комунікацій, представник України при Раді Європи.
Віце-прем’єр, міністр цифрової трансформації – Михайло Федоров, нині радник президента з цифровізації. 
Міністр Кабінету міністрів – Дмитро Дубілет.
Міністр фінансів – Оксана Маркарова, яка обіймала цю посаду донині.
Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства – Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи Економіки (KSE).
Міністр інфраструктури – Владислав Криклій.
Міністр енергетики та захисту довкілля – Олексій Оржель, обраний нардепом від “Слуги народу”, раніше працював у енергетичній сфері.
Міністр оборони – Андрій Загороднюк, раніше призначений позаштатним радником Володимира Зеленського та членом наглядової ради “Укроборонпрому”.
Міністр внутрішніх справ – Арсен Аваков, який очолював МВС останні 5 років.
Міністр закордонних справ – Вадим Пристайко, який поки суміщає посади представника України при НАТО та заступника глави ОПУ.
Міністр охорони здоров’я – Зоряна Скалецька (Черненко).
Міністр освіти – Ганна Новосад.
Міністр юстиції – Денис Малюська, №25 у списку “Слуги народу”.
Міністр розвитку громад і території  – Альона Бабак.
Міністр соціальної політики – Юлія Соколовська.
Міністр культури, молоді та спорту – Володимир Бородянський, позаштатний радник президента, колишній директор холдингу StarLightMedia і колишній гендиректор телеканалу СТБ.
Міністр ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб – Оксана Коляда.
Як бачимо, Арсен Аваков і Оксана Маркарова залишилися в уряді. Ось такі принципи нової влади: начебто їм потрібне повне перезавантаження, але потрібні і деякі старі кадри. Зазначимо, що нещодавно бізнесмен Ігор Коломойський заявляв про те, що Аваков і Маркарова можуть залишитися на своїх посадах. В наступних наших номерах ми ще детально аналізуватимемо структуру і персональний склад нового уряду
“Якщо так станеться, що 29 серпня буде призначено не тільки нового прем’єрміністра, але й увесь уряд то це свідчитиме про те, що уряд формував не новий прем’єр-міністр, а хто ззовні. Отже, і прем’єрміністр у нас буде слабким, і урядом керуватимуть зі зовнішнього центру. Це буде дуже погано”, – наголошував ще 27 серпня голова правління Центру політико-правових реформ під час брифінгу у Львівському пресклубі. Власне так і сталося.

фото: reuters

Не можна забувати і про друга дитинства президента Зеленського Івана Баканова. Тепер він вже офіційно не перший заступник голови Служби безпеки України, а повноцінний голова СБУ. Мабуть, вже і не варто згадувати, що Зеленський у кадровій політиці обіцяв обійтися без “кумівства”.
Водночас, на момент здачі цього номера нашої газети у друк ще не було відома доля питання щодо скасування недоторканності нардепів. Навколо цього питання багато піару. Також варто зауважити, що в нинішніх реаліях це може бути фактором контролю за нардепами.
Також варто зазначити, що впродовж дня 29 серпня президент Зеленський вносив до парламенту цілу низку законодавчих ініціатив, що передбачають зміни Конституції, як і зняття недоторканності з нардепів. Текстів законопроєктів від Зеленського на офіційному сайті парламенті ще не було. Але навіть назви деяких документів викликали багато питань. До прикладу, законопроєкт, зареєстрований під номером 1014 “Про внесення змін до статті 106 Конституції України (щодо закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань)”.
Надалі ми продовжимо слідкувати за законодавчою роботою нової влади, яка вирішила під шумок першого засідання ВРУ засипати інформпростір купою ініціатив. Ще раніше представники Зеленського заявляли, що журналісти за всім не встигатимуть. Але нехай не переймаються, представники медіа встигнуть за всім, і всі “підводні камені” кадрових призначень і законопроектів знайдуть. Зараз самій владі важливіше наздогнати свої обіцянки про відкритість своєї роботи. Бо діяльність “слуг народу” 29 серпня продемонструвала, що нова влада так і не збирається нічого пояснювати суспільству… 
Чи почули ми стратегію розвитку держави у зверненні президента до парламенту. Ні. Кілька недоречних жартів і багато пафосу без конкретики. 
“Нова влада розпочинає великий політичний марафон. Але він не матиме найменшого сенсу, якщо не вирішити найважливіше питання – як стратегічно захистити Україну від постійної російської загрози і не допустити трагічних помилок у спробі добитися “швидкого миру”. Президент дав ясно зрозуміти, що перебрав на себе керівництво зовнішньополітичною діяльністю і взяв усю повноту відповідальності. Багато хто у світі очікує, що саме Київ прогнеться від тиску “обставин і обіцянок”. Кажуть, це може статися ще у вересні. Хтось уже дає зрозуміти, що може переглянути умови нашої підтримки. Гарантій безпеки нема і їх “може стати ще менше”. Президент Макрон продовжує пропонувати розв’язання “російської проблеми” через зближення з Кремлем. Росія потрібна, а отже, безкарна. Тому не варто заспокоювати себе. Не варто плодити химери, типу G7 – це “вже давно не те, що було”, а в “поверненні Росії до ПАРЄ винна Україна, бо реформи не провела”. Ці перли я почув буквально вчора. Навколишній спокій – позірний і грізний. Київ мовчить. Київ мовчить по суті. Ми не знаємо позиції влади з приводу елементів мирного врегулювання. Ми не знаємо позиції влади з приводу підготовки до саміту Нормандської четвірки. Які наші завдання? Які наші умови? Ми не знаємо, чому влада так рішуче мовчить у справах, які прямо свідчать про умиротворення Кремля. Це мовчання – хибне. Шум сьогоднішнього дня його не приховає. Це шумовиння – ніщо, порівняно із загрозами, які стоять перед нами”, – слушно зауважив український дипломат, ексзаступник міністра закордонних справ Данило Лубіківський ще зранку 29 серпня на своїй сторінці у Facebook.

Новий прем’єрміністр

Новий, наймолодший у нашій історії прем’єрміністр Олексій Гончарук народився 7 липня 1984-го у містечку Городня Чернігівської області. Навчався у тамтешній середній школі. У 2001 році вступив до Інституту права імені Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП). Там він отримав ступінь магістра права.  Зрештою, став  доцентом кафедри фінансового та банківського права Інституту права імені Володимира Великого.  Також Гончарук закінчив Академію державного управління при Президентові України. З 2005 по 2008 рік працював у столичній інвестиційній компанії PRIOR–Invest, де очолював юридичний відділ. Після звільнення Гончарука компанію викрили у незаконній схемі: “PRIOR–Invest” стала посередником у “терміновому” продажу землі з лісом першої категорії під селом Коцюбинське в Ірпінському районі у 2008 році, повідомляє УНІАН.
Також олексій Гончарук був засновником юридичної фірми Constructive Lawyers, що спеціалізується на наданні юридичних послуг у сфері інвестування та фінансування будівництва нерухомості. Далі Гончарук очолював низку громадських організацій.
На позачергових парламентських виборах 2014-го Олексій Гончарук У був першим номером у списку партії “Сила людей”. Але з результатом 0,11% ця політсила тоді до паралменту не потрапила. Через кілька місяців після цих виборів Гончарук став радником на громадських засадах мінстра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка.
У 2015-ому тодішній міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус за фінансової підтримки Канади та ЄС створив аналітичний центр BRDO – Офіс ефективного регулювання. Конкурс на посаду керіника цієї стурктури виграв олексій Гончарук. У 2016–му вже як керівник BRDO став радником на громадських засадах тодішнього віцепрем’єрміністра – мінiстра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва. Наприкінці 2018-го він разом зі своїм товаришем Максимом Нефьодовим, депутатом Київради Сергієм Гусовським та виконавчим директором “Українського інституту майбутнього” Віктором Андрусівим створили право-ліберальний рух “Люди важливі”, який мав перерости в політичну партію, зазначає Українська правда. Але до позачергових паралменських виборів 21 липня цього року ця команда виявилася не готовою.
Із 28 травня цього року Олексій Гончарук був признчений Володимиром Зеленським заступником керівника Офісу президента України (ОПУ). “Гончарук прийшов у ОПУ за рекомендацією Богдана і досить швидко став своїм. Отримав довіру Зеленського, що не так просто, адже далеко не всі проходять це випробування, а він зміг”, – зазначає політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко, вінформує “Новое время”. Також різні ЗМІ повідомляють про те, що ймовірно Олексія Гончарука із Андрієм Богданом навесні цього року познайомив Дмитро Дубілет, співзасновник Монобанку, а раніше – член правління Приватбанку, коли ця фінустанова ще не була націоналізована і входила до групи “Приват”  бізнесмена Ігоря Коломойського. Останній нещодавно, ще до внесення президентом Зеленським подання кандидатури прем’єра до парламенту, називав саме Гончарука одним із основним фаворитів на заняття посади голови уряду.
Варто звернути увагу на те, що у виборчому списку президентської партії “Слуга народу” на цьогорічних позачергових виблорах була низка колег Гончарука по BRDO – Олена Шуляк, Олександр Оржель, Віталій Безгін і Денис Малюська. Деякі ЗМІ розглядають це як неформальну квоту для Гончарука у виборчому списку президентьскої партії. Олексій Гончарук супроводжував президента у робочих поїздках та на важливих економічних зустрічах.
За даними журналіста програми “Наші гроші” Юрія Ніколова, Гончарук причетний до звільнення Агії Загребельської, уповноваженої Антимонопольного комітету (АМКУ). Експерти вважали роботу Загребельської задовільною, однак вона втратила посаду, причому в обхід встановленої процедури. Для її звільнення необхідно було подання прем’єрміністра, а Зеленський звільнив її без цього документа. Сам Гончарук стверджував, що звільнення відбулося з ініціативи Юрія Терентьєва, голови АМКУ. Тепер же на вакантну посаду претендує Ірина Копайгора, доцент Криворізького економічного інституту. У цьому інституті працює батько президента – Олександр Зеленський.
Різні медіа з посиланянм на ексертів та людей, котрі раніше працювали з Олексієм Гончаруком, описують його як трудоголіка і людину, що зможе знайти спільну мову із міжнародними партнерами України. От тільки ключовим залишається питання чи зможе Олексій Гончаренко бути самостійним політичним гравцем і впроваджувати свої ідеї, а не лише ретранслювати ідеї та бажання президента та ОПУ. “В Олексія є одна велика слабкість – він падає під сильних. У цій ситуації він впав під Зеленського, під Богдана. Тому він їм і подобається. Він готовий погоджувати все, що йому скажуть в Офісі”, – пише Українська правда, посилаючись на неназваного колишнього соратника Гончарука.

5+1

У ВРУ IX скликання сформовано п’ять фракцій та одну депутатську групу. Так як відповідних роздаткових матеріалів для нардепів в апараті парламенту не встигли підготувати, на той момент у тимчасовій президії Ради Дмитро Разумков під стенограму зачитав перелік назв створених  фракцій та імена їхніх керівників:
“Слуга народу”: 254 народних депутати, голова фракції – Давид Арахамія (у керівника президентьскої фракції аж 15 заступників);
“Опозиційна платформа – За життя”: 44 народних депутати, співголови фракції – Юрій Бойко і Вадим Рабінович;
“Європейська солідарність”: 27 народних депутатів, співголови фракції – Артур Герасимов та Ірина Геращенко
ВО “Батьківщина”: 25 народних депутатів, голова фракції – Юлія Тимошенко;
“Голос”: 17 народних депутатів, голова фракції – Сергій Рахманін;
Депутатська група “За майбутнє”: 23 народних депутати, що пройшли у Раду як мажоритарники-самовисуванці, співголови депгрупи – Віктор Бондар та Тарас Батенко. Депгурпа матиме права парламентьскої фракції.
Зазначимо, що без жодних несподіванок Дмитро Разумков оголосив про те, що фракція “Слуга народу”, відповідно до Конституції України, має права коаліції. Жодних об’єднань з іншими фракціями на самому початку роботи цієї Ради не відбулося.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1579 / 4.61MB / SQL:{query_count}