Із “Мінська” – на вихід

Президент Володимир Зеленський раптово виключив з перемовного процесу у білоруській столиці Романа Безсмертного, якого лише місяць назад туди так само несподівано повернув

фото: pm-image.com
Вдруге Роман Безсмертний на посаді представника України у політичній підгрупі Мінської тристороньої контактної групи (ТКГ) пробув недовго. 9 липня президент Володимир Зеленський повернув Безсмертного у перемовний процес, а вже 13 серпня – виключив. При цьому, як зрештою розповідав журналістам сам Безсмертний, про те, що він більше не представлятиме нашу державу на перемовинах у Мінську він дізнався із повідомлень ЗМІ. До речі, так само, як і раніше про своє призначення.
Роман Безсмертний вже дав низку інтерв’ю різним медіа, розкритикував Зеленського і його оточення, зауважив, що нова влада взагалі не розуміє ситуації “ні в Мінську, ні на фронті”. В Офісі президента України (ОПУ) тим часом пояснили, що звільнення Безсмертного зумовлене тим, що під керівництвом так само повернутого Зеленським у перемовини другого президента України Леоніда Кучми зараз формується “найбільш ефективну команду, яка зможе продуктивно захищати позицію України в тристоронній контактній групі в Мінську”. Тобто в ОПУ визнали, що Безсмертний не може бути для них “ефективним”.

Різні позиції

Звичайно, зараз може бути багато образ, емоційних заяв та, зрештою, Безсмертний мав знати, до кого ішов. Але цю ситуації можна вважати ілюстрацією майбутньої політики української влади щодо домовленостей з Росією. Зеленський і Кучма намагаються сповідувати принцип “не стріляти навіть у відповідь”, в той же час Безсмертний переконував, що наші військові мають жорстко реагувати на ворожі атаки. І ще він наполягав на тому, що після загибелі чотирьох наших морпіхів 6 серпня внаслідок ворожої атаки біля Павлополя у Донецькій області Україна мала заявити, що припиняє роботу в Мінському процесі до моменту, доки не буде зібрано “Нормандський формат”. Але президент Зеленський 7 серпня просто зателефонував господарю Кремля Путіну і попросив повпливати на “ту сторону”.
“Якщо на Росію не тиснути, вона діятиме агресивно і ще більш агресивно. В Росії зовнішня політика реалізується через принцип примушення до миру силою. Це треба усвідомлювати і готуватися до того, що проти нас будуть діяти силою в будь-яких умовах: за столом переговорів, на лінії розмежування, в дипломатичному протоколі, у міжнародних організаціях, у двосторонніх діалогах і так далі. Завжди буде застосовуватися механізм сили… В інформаційному плані у світі співвідношення України й Росії – один до ста приблизно. Тому світ почув 7-го числа те, що потрібно було Путіну і Росії, а не те, що хотіла показати Україна. І мені просто жаль у цій ситуації українського президента, який хоче зробити краще – а насправді на весь світ протрансльовано, що Україна в черговий раз нібито обстрілювала мирне населення. Коли керівництво робить якісь кроки, треба думати по цю складову”, – заявив 9 серпня в ефірі телеканалу ATR Роман Безсмертний.
“Неефективність” Безсмертного для ЗеКоманди полягає якраз у тому, що він публічно заявляв те, чого нова влада в Україні намагається делікатно уникати. За час президентства від імені Зеленського було опубліковано кілька начебто жорстких заяв, але загалом простежується курс на домовленості з Путіним. Хоч навіть недосвідчений політик мав би зрозуміти, що домовлятися з нинішнім російським президентом означає погоджуватися з його вимогами: особливий статус Донбасу, що фактично означатиме федералізацію нашої держави, прямі перемовини з так званими “ДНР/ЛНР”. Про те, чого хоче Путін, в пресслужбі Кремля ще раз нагадали після телефонних перемовин двох президентів 7 серпня.

Де “дорожня карта” Зеленського?

А чого може хотіти Зеленський? На які поступки готовий він піти? Пам’ятаємо, як на початку червня прессекретарка Зеленського Юлія Мендель розповідала на брифінгу про “дорожню карту” від глави держави щодо мінських перемовин. Вона розповідала про те, що пропозиції Зеленського не оприлюднювалися, бо, по-перше, “вже були прецеденти, що інформація виходила напередодні й ініціативи президента блокувалися іншою стороною”, по-друге, “дорожня карта” Зеленського ще мала бути узгоджена з нашими європейськими партнерами в рамках “Нормандського формату”, тобто Францією та Німеччиною. Мендель зауважувала, що до 19 червня ніяких документів не оприлюднюватимуть. Але 19 червня вже давно минуло, де “дорожня карта” Зеленського?
“Існує, звичайно. Все, що стосується Донбасу – напрацьовано у певні кроки. Є гуманітарний план Зеленського, який, у принципі, реалізовується. Ви бачите, що відбувається? Перемир’я досягнуто? Досягнуто”, – заявив секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБО) Олександр Данилюк в інтерв’ю BBC-Україна, опублікованому 13 серпня. Так Данилюк пояснив, чому анонсована “дорожня карта” Зеленського так і не була оприлюднена для суспільства.
 
 фото: president.gov.ua

Тобто виходить, що домовленість у Мінську щодо так званого хлібного перемир’я – це і є реалізація “дорожньої карти” Зеленського. А те, що перемир’я насправді не протривало ні дня, наша нова влада до уваги не бере. Після вбивства російсько-терористичними силами чотирьох наших морпіхів на Донбасі Зеленський заявив, що до цього “інциденту” перемир’я протривало 17 днів. А Данилюк і зараз каже, що перемир’я досягнуто. “Звичайно, це велика втрата. Але також треба розуміти, що коли домовлялися про перемир’я, ми усвідомлювали, що будуть намагання його зірвати. На жаль, все дуже просто зруйнувати через провокації. Якщо ви порівняєте статистику (хоча, це не можна називати таким словом), як мінімум, обстрілів, і на жаль, кількість поранених і загиблих, то ви зрозумієте, що ситуація дуже сильно відрізняється”, – заявляє секретар РНБО.
Тут зауважимо, після звільнення Роман Безсмертний в інтерв’ю так само BBC-Україна на питання про те, чи бачив він “дорожню карту” Зеленського щодо Донбасу відповів: “Скажіть мені, будь ласка, а хто напише цей документ?”. І на запитання про те, чи є у президента план відносин з Росією, Безсмертний відповів: “Я думаю, його бачення зараз формується... Президент України кидає пробні камені, засвоює матеріальну частину... Судячи з того, як багато росіян зраділи тому, що вийшов указ про моє звільнення, я розумію, що я таки правий у тому, що я кажу про 6-те число, і правий у тому, що ми є свідками гри кота і миші. Навіть мишеняти. Очевидно, що Росія зараз грає Зеленського. Грає у повному розумінні”.

Без розуміння

Роман Безсмертний зазначає, що ворожа атака 6 серпня, так само, як і перехід лінії розмежування в той самий день в районі Станиці Луганської так званих міністра закордонних справ та омбудсмена ЛНР Владислава Дейнеги та Ольги Кобцевої – це був удар по Зеленському.
“Подивимося хронологічно. Зранку 6 серпня, 10.20 – відбувається обстріл в районі Павлополя, де гинуть чотири морпіхи. Вже через три години того ж дня Дейнего і Кобцева  переходять із окупованої території на сторону, яку контролює Україна, в районі Станиці Луганської. Пізніше Пушилін робить заву про те, що українські військові обстрілюють школу в Горлівці, її показують російські ЗМІ. Це все взаємопов’язані кроки. Я у цей час набираю військових і питаю: “Скажіть. У групі “Північ” знали про те, що відбулося в секторі “Схід”?”. Відповідь: “Знали факт, не знали обставин”. Друге питання: “А на рівні польових командирів інформація була відома?”. “Ні”. Якщо ми уявимо ситуацію, що на рівні польових командирів стає відомо, що в умовах режиму тиші вбито чотирьох морпіхів, як ви думаєте, яка була б реакція командира взводу, командира групи і так далі? Вони б із цього Дейнеги і Кобцевої зробили б там решето. Якби українська сторона відреагувала так, як із самого початку розраховували, то це призвело б не просто до початку конфлікту, а до початку широкомасштабних бойових дій… Їх як м’ясо кинули туди. Насправді 6-те число – це удар по Зеленському. І це була катастрофа його курсу в мирному процесі. Його врятував абсолютно незрозумілий для мене випадок – просто (до військових в районі Станиці Луганської) не дійшла інформація про загибель чотирьох морпіхів”, – розповів Роман Безсмертний в інтерв’ю BBC-Україна, опублікованому 15 серпня.
За його словами, він 6 серпня перебував у РНБО і мав розмову з Данилюком. “Я зайшов до секретаря Радбезу о 12.30 і ще не знав про всі події цього дня. Він прийшов від президента, де обговорювалася ця ситуація, і на ньому обличчя не було. Ми поговорили 30 хвилин, і я зрозумів, що далі говорити немає сенсу, бо він мене не чує. А коли я вийшов від нього, то перше, що прочитав, – його повідомлення, що “грубе порушення домовленостей про перемир’я не залишиться без уваги”. Я тут же набрав людей з його оточення і сказав: що ви робите? Треба негайно скликати ОБСЄ, ТКГ, реагувати. Друге – треба заявити про вихід з Мінського процесу, поки не покарають тих, хто вчинив це. Адже це дуже небезпечна річ, яка може призвести до широкомасштабного конфлікту. І далі сказав про те, що треба робити: перекривати КПВВ, адже невідомо, де це ще може відбутися… Далі перекрити комунікації, бо не дай Бог зараз почнеться стрільба, ударять, умовно, по газогонах і водогонах – це буде катастрофа. Але в результаті ми отримали дзвінок Путіну, що свідчило про те, що навколо президента не змогли об’єктивно оцінити, що відбулося… Я розумію прекрасно, що йому готували пастку, а він замість того щоб зреагувати... Треба було що робити – відкрити вогонь у відповідь. А вогонь у відповідь відкривається не тільки по тих, хто стріляв, а по заздалегідь пристріляних об’єктах”, – зазначає Роман Безсмертний.

фото: Facebook/Дмитрий Муравский

Далі нудно не буде нікому

Різницю у позиціях Безсмертного та Зеленського з його Офісом бачимо. Тому можна сказати, що виключення Романа Безсмертного з перемовного процесу в Мінську можна було чекати рано чи пізно. Але відбулося все дуже швидко.
“Спочатку (не)мудрий український електорат (не народ) вирішує, що він “втомився від війни” і прагне “встановлення миру за будь-яку ціну”. Ну, або йому навіяли цю думку через російсько-олігархічні медіа і соціальні мережі... Здивовані, хто приємно, а хто й не дуже, заскочені таким вибором українців наші західні партнери, яких у нас прийнято сприйняти як союзників, з’ясували, що це шанс швидко і дешево вирішити проблему України й антиросійських санкцій… Непрофесійність новообраних могла частково компенсуватися стримуванням дипломатів (Клімкін, Чалий, Безсмертний). Але, звичайно, це не могло тривати довго. Без політичного представництва у парламенті й уряді вони були приреченими на відставки. Роман Безсмертний сказав про Зеленського те, що мав би сказати будь-який патріотичний і відповідальний перед історією український політик. І бажано, до своєї відставки, з позиції члена уряду, якщо не голови... Звільнення Безсмертного – останній аргумент на користь невтішного прогнозу, що вже у вересні-жовтні нас чекають акти зради національних інтересів, нехтування тисячами жертв захисників України в обмін на гіпотетичний, але дуже примарний ґешефт – велика національна ганьба”, – пише на своїй сторінці у Facebook політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.
І тут ми підходимо до важливого моменту. Політичні експерти вже неодноразово попереджали про те, що не лише Кремль випробовуватиме президента Зеленського і намагатиметься використати його недосвідченість для власних інтересів. Також і західні союзники можуть скористатися ситуацією, щоб “направити” Зеленського на шлях таких поступок, які зможуть довести ефективність тих же Франції та Німеччини як посередників між Україною та Росією. Йдеться не про те, що Захід зацікавлений в капітуляції України перед Росією. Ні, просто західні політики та дипломати хочуть завершити війну в Європі, продемонструвавши свій вплив і далі дружити з Росією, без оглядання на санкції. Тому вони можуть змушувати українську владу йти на певні поступки, це ж не їхні поступки. От тільки у багатьох політиків на Заході є нерозуміння чи бажання не розуміти, що Росії від України потрібні не якісь окремі поступки, а власне капітуляція.
До речі, тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор в інтерв’ю Голосу Америки 10 серпня заявив про те, що Україні не варто виходити з переговорного процесу в Мінську. А ще перед цим американський президент Дональд Трамп заявив про те, що Зеленський зможе укласти угоду із Путіним, і що українського гаранта буде запрошено до Білого дому. Яку “угоду” мав на увазі Трамп, він не пояснив. Насправді, якщо Зеленський таки зможе домовитися із господарем Кремля, то такий розвиток подій влаштує і США, і Францію, і Німеччину.
Зауважимо, що президент Зеленський зараз заявляє про необхідність якнайшвидшої зустрічі лідерів держав “Нормандського формату”. А також розширення цього формату завдяки залученню США та Британії. Щодо першого, то відкритим залишається питання: якщо Зеленський готовий зібрати “Нормандський формат”, то що нового він може запропонувати на таких перемовинах? Щодо другого, то США, хоч і за межами “Нормандського формату”, але так чи інакше вже давно беруть участь у перемовинах через посередництво спецпредствника Державного департаменту з питань України Курта Волкера. До речі, на цей тиждень анонсувалися перемовини представників США, Німеччини та Франції щодо “Нормадського формату”. Деякі експерти звертають увагу на те, що це знову будуть перемовини з українського питання без участі України. На повноцінне залучення до цього формату Штати навряд чи підуть. Щодо Британії, то в них зараз й так забагато своїх проблем із “Брекзітом”.
Загалом всі ці розмови про зміни форматів – це розмови ні про що. Так само, як і здебільшого розмови про виконання мінських домовленостей. “Мінський процес має виключно імітаційний характер. Війна буде все одно продовжуватиметься рівно стільки, скільки це необхідно Росії для ліквідації Української держави або для відмови від цієї ідеї. Мова йде не про роки навіть, а про десятиліття української приреченості на війну, кризи, втрати і розчарування. Але при цьому сторони зацікавлені в Мінському процесі як в імітації.  Тому що для України продовження процесу це одночасно продовження санкцій проти Росії. А для Росії це доказ своєї “конструктивності”, ролі “посередника” і можливість посадити своїх маріонеток за стіл переговорів з Україною. Безсмертний двічі залишав Мінську групу саме тому, що зацікавлений в політичному, а не в імітаційному процесі. А президент України зацікавлений в імітації, а не в реальній політиці в Мінську. Так, можливо, досвідчений Петро Порошенко в більшій мірі віддавав собі в цьому звіт, ніж далекий від реального життя Володимир Зеленський.  Можливо, у Зеленського зберігаються деякі ілюзії щодо шансів домовитися з Путіним – тут Безсмертний може бути правий. Однак ніякого значення це взагалі не має. Зеленський ні з ким не домовиться – інакше як на умовах, які мають на увазі повну капітуляцію України та її швидкий демонтаж. А в цьому не зацікавлені ні сам Зеленський, ні Захід. Ну, і ще не зацікавлений український народ, який прокинеться вже за кілька місяців – і почне відбуватися те, про що ні Зеленський, ні Путін, ні Захід, ні сам український народ навіть не здогадуються. Одне можу пообіцяти: нудно не буде нікому. І Роману Безсмертному також – просто він зрозумів неминучість процесів пробудження одним з перших”, – зазначає відомий журналіст Віталій Портников на сайті Еспресо.TV.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0823 / 4.52MB / SQL:{query_count}