У майбутнє: вперед чи назад?

Наприкінці своєї каденції поки ще чинні нардепи таки ухвалили Виборчий кодекс. Але документ може в повному обсязі набути чинності тільки з 1 грудня 2023-го. Вже зараз виникають питання і щодо необхідного підпису президента під ним, і щодо дій наступного скликання нардепів. І ще один важливий момент: а коли ж можуть відбутися наступні парламентські вибори?

Майже п’ять років знадобилося нашим парламентарям, щоб виконати одну з ключових обіцянок більшості політичних сил, котрі зайшли у Верховну Раду України (ВРУ) у 2014-ому. Тільки цього тижня, 11 липня, нардепи дійшли до ухвалення Виборчого кодексу, хоч у першому читанні проєкт цього документу нардепи, як пригадуємо, випадково (щонайменше необхідними 226 голосами) підтримали ще у листопаді 2017-го. А зареєстровано проєкт у парламенті було ще у жовтні 2015-го. Тут потрібно розуміти, що насправді це був трохи доопрацьований проєкт колишнього нардепа (III-VI скликань) Юрія Ключковського. Проєкт Ключковського було зареєстровано у парламенті ще у 2010-ому, а розроблявся він ще давніше, у 2008-ому. І Ключковський вказаний серед співавторів нинішнього проєкту Виборчого кодексу.
Також нагадаємо, що після голосування у першому читанні до проєкту кодексу нардепи подали рекордні 4568 правок. Місяцями робоча група (сформована згідно з рішенням парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя) “причісувала” проєкт Виборчого кодексу до другого читання. На початку березня цього року робоча група завершила свою місію. Але розглядати проєкт кодексу в другому читанні у сесійній залі нардепи розпочали тільки 6 червня. І до 11 липня під час пленарних засідань у майже порожній сесійній залі, бо багато нардепів зайняті теперішніми позачерговими виборами, (яких Виборчий кодекс взагалі не стосується), найстійкіші народні обранці відхили усі згадані 4568 правок. Разом з цим не було і підтримки у правок, які підтримала робоча група з доопрацювання кодексу. Зрештою, 11 липня голова ВРУ Андрій Парубій аж 17 разів ставив на голосування питання повернення до цих правок, поки на парламентському табло не висвітилася цифра 227 голосів “за”. Парубій анонсував, що після повернення до цих правок потрібно буде їх ще підтримати, а тоді вже проголосувати за проєкт кодексу у другому читанні та загалом. Натомість відбулося голосування за документ одразу із врахуванням правок, оприлюдненими робочої групою, та з усіма доповненнями, оголошеними з трибуни парламенту – 230 голосів “за”.

фото: rada.gov.ua

Мантра “Відкриті списки”

Що ми отримали? Проголосований нардепами Виборчий кодекс поєднує п’ять чинних законів: “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори Президента України”, “Про місцеві вибори”, “Про Центральну виборчу комісію” і “Про Державний реєстр виборців”. Найбільші зміни стосуються правил парламентських виборів. Зокрема, передбачається відмова від мажоритарної складової виборів до Ради і запровадження відкритих регіональних списків. Партії повинні будуть проводити свої з’їзди у присутності не менше 200 делегатів і затверджувати свої загальнодержавні виборчі списки. Водночас ці списки мають ділитися на регіональні списки, в кожному з яких має бути не менше п’яти кандидатів із загальнодержавного списку партії. Передбачається, що на парламентських виборах країна буде поділена на 27 виборчих регіонів. Тож партії зможуть сформувати 27 регіональних списків або менше, але не менше двох третин регіональних списків. Черговість кандидатів у загальнодержавному та регіональних списках вирішуватимуть партійні з’їзди, але у день голосування виборці зможуть голосувати як за партію загалом, так і за окремого кандидата із регіонального списку. У кабінках для голосування будуть стенди з номерами партій та кандидатів в регіональному списку. Виборчі бюлетені для всієї країни повинні бути однаковими. Передбачається, що у бюлетенях буде графа, в яку виборцеві потрібно буде власноруч вписати номер партії (за трафаретом, як індекс на конверті), а нижче також графа, в яку можна буде вписати номер кандидата. Останнє не обов’язкове, можна буде просто погодитися із партійною черговістю кандидатів.  Дільничним виборчим комісіям потрібно буде рахувати голоси за партії та окремих кандидатів.
Після цього ЦВК встановлюватимуть, які партії пройдуть у Раду, прохідний бар’єр передбачено на нинішньому рівні – 5%. Тут зауважимо, що робоча група пропонувала знизити його до 4%. Для прохідних партій ЦВК вирахує виборчу квоту – загальну кількість голосів, поданих за ці партії, потрібно буде поділити на 450 мандатів. На основі виборчої квоти вже вираховуватиметься кількість мандатів для кожної із прохідних партій. І вже на розподіл мандатів для кожної партії впливатиме голосування за їхніх кандидатів у регіональних списках. Загальну кількість поданих за партію в регіоні голосів і ділитимуть на виборчу квоту. Тож виборці зможуть впливати на підсумкове місце у списку того кандидата, якого найбільше підтримують.
Звичайно, у такому розподілі будуть залишки голосів. Ці голоси ЦВК також розподілятиме між прохідними партіями, залежно від їхнього загального результату. І цікавий нюанс: у редакції кодексу, опрацьованій робочою групою зазначалося, що так звані “компенсаційні мандати” отримуватимуть найвищі номери прохідного партійного списку, затвердженого на з’їзді, якщо не отримають підтримки у виборчих регіонах. Але в останній момент було враховано правку нардепа від “Батьківщини” Сергія Власенка: перша десятка загальнодержавного списку партії, якій підкориться прохідний бар’єр, точно отримає мандати. А далі вже розподіл залежно від результатів голосування у виборчих регіонах.
“Оскільки ряд партій наполягали, що за партійним керівництвом необхідно закріпити мандати, щоб вони точно знали, що пройдуть до парламенту і могли спокійно займатися партійною діяльністю, то було ухвалено, що перша десятка гарантовано отримає мандат”, – зазначає один ініціаторів проєкту Виборчого кодексу, нардеп від фракції “Народний фронт” Леонід Ємець, інформує Главком.
Подібна система, яка пропонується для парламентських виборів, мала б працювати і на місцевих, але тільки на рівні виборів до обласних, районних рад та рад великих міст (із понад 90 тисяч виборців). На виборах нижчих рівнів збережеться мажоритарна складова, але з можливістю обрати не одного, а кількох депутатів.
Менш масштабні, але також деякі цікаві зміни можна знайти і щодо президентських виборів. Але для детального аналізу документа ще може настати час. А поки зауважимо, що проголосований Виборчий кодекс ще має отримати підпис президента. Чи дочекаємося? Володимир Зеленський під час своєї інавгурації закликав парламент ухвалити Виборчий кодекс, але вже було і сам пропонував Раді запровадити на позачергові вибори 21 липня повністю пропорційну виборчу систему, але із закритими списками. Реакції глави держави на ухвалення парламентом Виборчого кодексу станом на момент здачі цього номера “Львівської Пошти” у друк ще не було.

На скільки “відстрочка”?

Ухвалення Виборчого закону – це, звичайно, одне із найважливіших рішень нинішнього парламенту. Але ця “лебедина пісня” ВРУ 8-го скликання, на жаль, виглядає просто піаром перед достроковими парламентськими виборами, що відбудуться вже 21 липня. За ейфорією та заявами про виконанні обіцянки від голови ВРУ та ще низки нардепів від різних фракцій, які себе зараз дуже хвалять, потрібно розуміти, що проголосований Виборчий кодекс ще не набув чинності. І навіть якщо президент Зеленський підтримає цей масштабний документ, справжніх змін виборчих правил потрібно буде чекати ще довго. Зараз навіть достеменно невідомо скільки саме.
Після голосування 11 липня багато політиків заявляли про те, що вже наступні парламентські вибори відбудуться за цим Виборчим кодексом. Але наступні вибори до Ради можуть бути як черговими, так і позачерговими, Виборчий кодекс в повному обсязі може не набрати чинності за обох сценаріїв.
“Цей Кодекс набирає чинність із 1 грудня 2023 року, крім положення частини дванадцятої статті 25 цього Кодексу в частині функціонування Єдиного державного реєстру фінансових звітів про надходження та використання коштів виборчих фондів, яке набирає чинності з моменту початку функціонування такого Реєстру”, – йдеться у пункті 1 Перехідних положень проголосованого Виборчого кодексу, таку правку внесла робоча група.
“Не хочеться зради, але буде трішки щодо Виборчого Кодексу: за яким законом будуть відбуватись національні позачергові місцеві вибори (про які всі так впевнено говорять) або чергові місцеві 2020? Правильна відповідь: чинним, старим. За яким законом будуть організовуватись чергові парламентські вибори, дата проведення яких, якщо трактувати за Конституцією та посилатись на практику останніх президентських, припадатиме на 2023 рік, а не 2024. Правильна відповідь: чинним, старим. Пропоную всім людям доброї волі не розслаблятись, а все ж доопрацювати Виборчий кодекс вже в новому скликанні ВРУ, якщо його ще й підпише президент. Щодо змісту, то про це поговоримо після оприлюднення фінального тексту”, – зазначила голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська 11 липня на своїй сторінці у Facebook.
Справа у тому, що в інформпросторі зараз багато експертних думок про те, що наступні чергові парламентські вибори відбудуться в останню неділю жовтня 2023 року, а не 2024-го. Тобто ще до набуття чинності Виборчого кодексу.
“Парламент схвалив багатостраждальний Виборчий Кодекс. Однак депутати в останню мить перед фінальним голосуванням заклали в нього “міну сповільненої дії”, яка може призвести до того, що вибори до парламенту за новим виборчим кодексом відбудуться через дев’ять років – у 2028 році. Що ж сталося? Передумови. Перехідні положення ухваленого закону передбачають, що він набуде чинності 1 грудня 2023 року. За Конституцією вибори до парламенту відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради. Реальність. Повноваження новообраної Ради розпочнуться не пізніше 5 вересня 2019-го. Тобто у вересні 2023-го розпочнеться п’ятий рік повноважень новообраного парламенту. Строкові вибори відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень парламенту. Тобто у жовтні 2023-го, а не 2024-го, бо жовтень 2024-го – це вже шостий рік повноважень. Підбиваючи підсумки: 1) Розпустивши парламент, Зеленський скоротив повноваження новообраної Ради на 9 місяців. 2) Якщо все лишиться у такій редакції, чергові вибори відбудуться у жовтні 2023 року за старим виборчим законом. Що далі? Ситуація неоднозначна. Виправити її можна або внісши зміни до перехідних положень, або отримавши роз’яснення Конституційного суду. Посилатися у цій ситуації на Рішення КС №2-рп/2013 від 29.05.2013 року щодо термінів виборів до місцевих рад, які були розпущені достроково – не коректно. Тому що воно стосується місцевих виборів і мало на меті уніфікувати строки проведення усіх чергових місцевих виборів, для зміцнення засади унітарної форми державного устрою України, єдності та цілісності її території. Панікувати поки не варто і на цьому етапі чекаємо реакцію Зеленського на ухвалений законопроєкт.
З одного боку, президент обіцяв “відкриті списки”, а отже, мав би підписати законопроєкт. З іншого боку, він обіцяв, що не підпише жодний законопроєкт, який був ухвалений із порушенням процедури. А оскільки сьогодні процедура порушувалась багато разів, то по ідеї він мав би накласти “вето”. Ну і, звісно, готуємось до подальшої боротьби, аби наступні вибори до Ради відбулись за новим виборчим кодексом”, – зазначив політолог, директор Центру “Ейдос” Віктор Таран 11 липня на своїй сторінці у Facebook.
Потрібно розуміти, що заяви Зеленського про необхідність запровадження відкритих списків на парламентських виборах і його інтереси через кілька років – це абсолютно різні речі. І президент Зеленський, і його партія “Слуга народу” приречені на втрату рейтингів та довіри суспільства. Тому нинішній гарант і прискорив зараз парламентські вибори, щоб ще на хвилі перемоги у президентській гонці завести у Раду якомога більшу свою фракцію. Отримавши більшість у ВРУ, а потім, відповідно, і свій уряд “у Зеленського” матимуть можливість проводити будь-які рішення, навіть найбезглуздіші чи відверто небезпечні. До прикладу, один з ймовірних сценаріїв: представник президента у парламенті, нинішній третій номер списку “Слуга народу” Руслан Стефанчук вже заявляв про можливість запровадження в Україні двопалатного парламенту. Може йтися про те, що верхня палата обиратиметься за мажоритарною системою, нижня – за пропорційною. Чи підуть на такий крок “слуги народу”? Побачимо. Але потрібно розуміти, що такий сценарій може привести до федералізації України, що вже говорити про нові зміни виборчих правил…
Та навіть без двопалатного парламенту до кінця сформована нова влада після цьогорічних парламентських виборів матиме великі можливості для встановлення своїх правил. Тому голосування нинішніх нардепів за Виборчий кодекс 11 липня і всі його підводні камені – це ще і не перемога, і не зрада. А далі буде…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6662 / 4.22MB / SQL:{query_count}