У пошуках політичної волі

Робоча група завершила доопрацювання проекту Виборчого кодексу. Тепер слово за парламентським комітетом та сесійною залою

У розпал президентської виборчої кампанії чи не щодня у інформпросторі вибухають нові скандали. Та поки претенденти на найвищий державний пост чубляться, а українці готуються зробити свій вибір, не можна забувати про інші, не менш важливі питання. Через півроку після президентських в Україні відбуватимуться парламентські вибори, які матимуть, можливо, навіть більше значення. Адже від їхніх результатів залежатиме, чи матиме глава держави (хто б ним не став) можливості втілювати свої передвиборчі обіцянки, бо саме парламентська більшість формуватиме новий уряд. Сценарії можуть бути різні: ще більший вплив президента на всі сфери життя держави за допомоги парламентської більшості та “свого” уряду; побудова хоча б якоїсь системи стримувань і противаг; перманентна політична криза через протистояння парламенту і президента. Також не забуваймо про інтерес Кремля та реваншистські настрої біло-голубої команди – колишніх соратників Януковича – і зрозуміємо, наскільки важливими будуть парламентські вибори восени цього року.
І в цьому контексті потрібно говорити про правила виборчої гри. Адже від того, якою буде виборча система, залежатиме якість наступного скликання Верховної Ради України. А поки, попри обіцянки більшості політичних сил відмовитися від “мажоритарки” і запровадити систему відкритих партійних списків, справжнього бажання в наших законотворців змінювати правила виборів не видно.

Доопрацьовували півтора року

Нагадаємо, що ще 7 листопада 2017-го нинішнє скликання парламенту проголосувало в першому читанні за проект Виборчого кодексу. Цей документ має регулювати правила проведення різних видів виборів: місцевих, парламентських, президентських. Найсуттєвіші зміни він передбачає для парламентських виборів. У редакції першого читання проект Виборчого кодексу передбачав відмову від мажоритарної складової (зараз виборча система змішана: половину ВРУ обираємо за закритими партійними списками, половину – в мажоритарних округах) і перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими регіональними списками.
У 2017 році проект Виборчого кодексу в першому читанні підтримало 226 нардепів, тобто мінімально необхідна кількість. І це голосування сприймалося експертами як випадковість, та й самі нардепи про це говорили. До законопроекту нардепи подали рекордну кількість правок – близько 4400. І це вже було показником того, що наші політичні еліти хочуть завалити ухвалення змін виборчих правил. Відтоді минуло півтора року, доопрацюванням проекту Виборчого кодексу займалася робоча група, створена за рішенням парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя. До її складу ввійшло 24 нардепи, але відвідування засідань робочої групи було вкрай незадовільним.

Далі буде…

Та, зрештою, робоча група свою місію завершила. “Все. Тепер офіційно. Робоча група закінчила працювати над проектом Виборчого кодексу. Тепер, згідно з процедурою, його повинен розглянути профільний комітет. Але вважаю це формальністю, оскільки всі охочі мали можливість попрацювати в робочій групі. А оскільки рішення все одно ухвалює парламент (принаймні так записано в Конституції), пропоную комітету не тягти кота за хвіст, а передати кодекс у сесійну залу. Решта варіантів буде нічим іншим, як зволіканням і зривом обіцянки запровадити відкриті виборчі списки. Дане питання планую винести на комітет, а колегам, які ще не забули, що таке совість і виконання передвиборчих обіцянок, пропоную проголосувати”, – зазначив 11 березня на своїй сторінці у Facebook один зі співавторів проекту Виборчого кодексу – нардеп Леонід Ємець.
Однак поки що важко сказати, як насправді розвиватиметься ситуація. “Була пророблена величезна фахова робота – дуже всім дякую! З одного боку, дуже погано, що ходила меншість членів робочої групи, а з другого – ті, що ходили, показали серйозний рівень підготовки і знання матеріалу. Після такої роботи кожен отримав неоціненний досвід. Ми пройшли всі поправки, але щодо деяких питань у нас залишилася невизначеність. На даному етапі ті поправки, які ми відхилили і щодо яких ніхто не запропонував кращих рішень, ми будемо вважати відхиленими. Але це не значить, що вони відхилені взагалі – це лише думка робочої групи. Далі вони можуть дискутуватися і в комітеті, і в залі. Щодо багатьох поправок, які ми відхилили, але де також не були задоволені редакцією першого читання, як робоча група запропонували свої поправки. Та оскільки ми не є суб’єктом подання, то будемо пропонувати зробити їх комітетськими поправками. Проект Виборчого кодексу після робочої групи потребує певного технічного доопрацювання. Але далі від нашої робочої групи вже нічого не залежить – цей документ піде своїм процедурним “життям” на розгляд профільного комітету. Ніхто не готовий сказати, як це відбуватиметься: чи знову розгляд усіх поправок, чи розгляд лише частини поправок, чи це буде рішення формалізувати позицію робочої групи рішенням комітету”, – зазначив керівник робочої групи з доопрацювання проекту Виборчого кодексу – нардеп Олександр Черненко, інформує сайт Громадянської мережі ОПОРА.
Зрештою, необхідно буде побачити повний текст доопрацьованого проекту Виборчого кодексу. Адже і після першого читання документ критикували деякі експерти. Річ у тім, що взятий парламентом за основу документ – насправді трохи доопрацьований проект колишнього нардепа (III – VI скликань) Юрія Ключковського. Проект Ключковського був зареєстрований у парламенті ще в 2010-ому, а розробляли його ще раніше – в 2008-ому. Зазначимо, що Юрій Ключковський вказаний серед співавторів нинішнього проекту Виборчого кодексу. З того часу багато що змінилося, і проект Виборчого кодексу справді потрібно було доопрацювати.
“Зміст Виборчого кодексу, який взяли за основу, має низку суттєвих недоліків, які, залишаючись у тексті, роблять його неприйнятним. Одна з основних проблем – пропонована виборча система зберігає ситуацію відірваності народного депутата від виборців через відсутність у них можливості впливати на формування персонального складу парламенту при деперсоніфікованому голосуванні виборців: голосування відбувається одним бюлетенем за виборчий список партії і лише за одного з кандидатів із цього списку. Громадяни – не члени партій, та й рядові члени партій позбавлені можливості брати участь у формуванні партійних списків: Конституція не встановлює таких винятків. Неприйнятним є розподіл депутатських мандатів за системою так званих закритих партійних списків у порядку визначеної вищим органом партії черговості кандидатів шляхом перерозподілу в загальному списку мандатів, не розподілених у виборчих регіонах. Депутатський мандат за цієї системи може отримати кандидат, на підтримку якого в регіоні не буде подано жодного голосу. Геть дивна ситуація може скластися за кодексом, якщо кандидат у депутати набере в регіональному окрузі найбільшу кількість голосів і не отримає мандата, якщо перебуватиме в списку партії, котра не подолає прохідного бар’єра. Отже, проект Виборчого кодексу пропонує виборчу систему, що зберігає – лише камуфлюючи – чинний стан речей: неконституційний пропорційний неперсоніфікований механізм формування складу парламенту”, – писав у лютому в статті для “Дзеркала тижня” науковий консультант Центру Разумкова з правових питань Віктор Мусіяка.
Залишається сподіватися, що повний текст доопрацьованого робочою групою проекту Виборчого кодексу до другого читання побачимо найближчим часом. Чи може проект стати законом вже цієї весни? Насправді тут сумнівів дуже багато, адже навряд чи в нинішніх парламентарів знайдеться політична воля ухвалити кардинальні зміни виборчих правил.
Та навіть за оптимістичного сценарію розвитку подій залишається одне “але”. “Говорити про запуск нового Виборчого кодексу з літа, я вважаю, безвідповідально для всіх. Для депутатів у першу чергу, тому що це і називається “популізм”. Ми хороші, ми приймаємо новий закон, який жоден із суб’єктів, що беруть участь у виборчому процесі, реалізувати не зможе. Не тому, що не хоче, а просто фізично не зможе. Якщо будуть точкові зміни, то ми зможемо переформатуватися, але якщо кардинальні... Думаю, тут розум повинен перемогти популізм”, – заявила ще в січні цього року в інтерв’ю РБК-Україна голова Центральної виборчої комісії Тетяна Сліпачук.
Тобто можна припустити, що навіть якщо дійде до ухвалення Виборчого кодексу, політичні еліти, зацікавлені в збереженні “мажоритарки” на парламентських виборах, використовуватимуть таку позицію ЦВК, щоб нові виборчі правила ще не застосовували під час найближчих виборів до Верховної Ради України. Зрештою, “Львівська Пошта” і далі пильнує ситуацію…

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1869 / 4.43MB / SQL:{query_count}