Люди і події 2018. Україна

Загострення року

На п’ятому році неоголошеної війни російські військові підрозділи вперше здійснили відкриту атаку, вже не прикриваючись “зеленими чоловічками” чи “ополченцями”. 25 листопада кораблі прикордонної служби ФСБ РФ і Чорноморського флоту РФ в нейтральних водах Чорного моря атакували три кораблі Військово-морських сил України і захопили їх разом із 24-ма моряками, трьох з них поранили. Окупаційний суд в Криму заарештував усіх наших моряків на два місяці “за незаконний перетин” кордону РФ, після чого їх перевезли до московських слідчих ізоляторів. А в Україні вперше в історії було запроваджено воєнний стан. Він діятиме до 26 грудня в 10 областях, які межують із РФ та Придністров’ям або мають вихід до Азовського моря. Перший варіант президентського указу передбачав воєнний стан по всій Україні на 60 днів, а опозиція звинувачувала главу держави у бажанні відтермінувати початок офіційної президентської виборчої кампанії (стартує 31 грудня).
Фото: facebook.com/navy.mil.gov.ua

Боротьба року

14 травня український режисер Олег Сенцов, затриманий окупантами у Криму у 2014-ому і незаконно засуджений російським “судом” у 2015-ому до 20 років колонії суворого режиму (його утримують в колонії “Білий ведмідь” в Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ), оголосив голодування з вимогою звільнення усіх українських політв’язнів. Їх на території РФ та в окупованому Криму близько 70. Голодування підтримали й низка інших українських політв’язнів, у різних країнах світу проходили акції на їхню підтримку, міжнародні організації та світові уряди закликали Путіна звільнити політичних бранців. А тим часом російська влада у червні-липні тішилась “своїм” чемпіонатом світу з футболу. Олег Сенцов припинив голодування тільки 6 жовтня (через 145 днів) через загрозу примусового годування. Але він аж ніяк не здався. Сестра Сенцова зазначає, що через голодування у нього постраждали всі органи. Європарламент нагородив Сенцова премією “За свободу думки” імені Андрія Сахарова.
Фото: svoboda.org

Надія року

Цього року ми нарешті дочекалися закону про антикорупційний суд. Перемовини влади із МВФ та Венеційською комісією тривали аж до ухвалення цього документа в цілому – 7 червня. Лише в останній момент домовилися про роль Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) – мінімум три із шести голосів міжнародних фахівців мають бути вирішальними при відсіві недоброчесних кандидатів у судді. Далі парламенту довелося ще відмовитись від попередніх маніпуляцій і ухвалити рішення про те, що з дня початку роботи антикорупційного суду туди передаватимуться всі підслідні йому справи, розгляди яких у судах першої та апеляційної інстанцій ще не завершаться. Конкурси на посади в антикорупційному суді стартували в серпні, а завершитись мають наприкінці зими 2019-го. Лише в листопаді було сформовано ГРМЕ. Водночас у нашої влади ще залишаються можливості впливати на формування нового суду.
Фото: Shatterstock

Перезавантаження року

У вересні в Україні з’явився новий склад ЦВК. І це при тому, що семирічний термін повноважень 12 із 15 членів попередньої ЦВК сплив ще в червні 2014-го, ще одного – в лютому 2017-го. А через те, що в президентському поданні від січня 2018 року було 14 прізвищ на 13 місць, які мали звільнитися, парламент здійснив законодавчий “фінт”: із порушенням регламенту ВРУ та Конституції збільшив кількісний склад ЦВК з 15 до 17 членів комісії. Тож до ЦВК увійшло шість осіб, запропонованих фракцією БПП (у комісії ще залишається Олег Діденко, призначений у квітні 2014-го за квотою УДАРу), троє – від “Народного фронту”, по одному від решти фракцій та депгруп ВРУ за виключенням “Опоблоку” (для якого залишили ще одне вакантне місце). У жовтні ЦВК чомусь у закритому режимі обрала голову – Тетяну Сліпачук, яка формально була креатурою депгрупи “Воля народу”, а у ЗМІ її частіше пов’язують із президентською командою.
Фото: tsn.ua

“Легалізація” року

Користувачі авто на іноземній реєстрації, так званих “євроблях”, домітингувалися до того, що парламент 8 листопада ухвалив закон, який дозволяє легалізувати такі автівки, а також 50% знижку акцизного податку при розмитненні, якщо це буде зроблено впродовж 90 днів (закон набув чинності 25 листопада). Також нардепи підтримали інший закон, який передбачає посилення відповідальності за порушення митних правил. Через 180 днів штрафи для користувачів автомобілів на іноземній реєстрації значно зростуть. І прихильники “євроблях” не зраділи такій легалізації, адже на розмір акцизу впливає вік авто (хоч тут максимальний коефіцієнт 15, він застосовується навіть для понад 15-річних автомобілів).Також при розмитненні авто залишається необхідність сплати ввізного мита, ПДВ та збору до Пенсійного фонду. Доступного розмитнення не вийшло, а блокування “євробляхарами” пунктів пропуску на  західному кордоні держави нічого не дало.
Фото: autonews.ua

“Подарунок” року

Понад півтора року наш уряд домовлявся з МВФ щодо “ринкової” ціни на газ для населення. У МВФ вимагали розрахувати ціну газу відповідно до цін на європейському ринку однаково для всіх категорій споживачів в Україні. Обіцянку підвищити тариф Кабмін дав, але тягнув час, щоб хоч якось задобрити українців. Не дуже вийшло. Через наближення піку виплат за зовнішніми боргами держави у найближчі два роки і страх втратити фінансову підтримку МВФ, урядовці на екстреному засіданні 19 жовтня ухвалили рішення про підвищення ціни на блакитне паливо для населення на 23,5% ( із 6 958 грн за тисячу кубів до 8 550 грн) з 1 листопада. Майже одразу після цього стало відомо про домовленості з МВФ щодо нової 14-місячної кредитної програми stand-by на загальну суму 3,9 млрд USD. А для простих українців – нові “дорожчі” платіжки, зрозуміло, що не тільки за газ. З 1 січня 2019-го тарифи на теплопостачання зростуть на 4 – 21% залежно від підприємств теплокомуненерго.
Фото: narodna-pravda.ua

Ювілярка року

23 червня столітній ювілей відсвяткувала львів’янка Ірина Шуль, неймовірна і мудра жінка, яка попри пережите та попри вік є активною в суспільному житті. На своєму віку вона бачила чимало: народилася за Польщі у Перемишлі, початок Другої світової у 1939-ому зустріла студенткою у Львові, в червні 1941-го була свідком бомбардування Києва, вижила у німецькому концтаборі, куди потрапила за допомогу УПА…
Нині пані Ірина – активна учасниця багатьох громадських організацій: “Просвіти”, “Союзу українок”, товариств “Надсяння”, “Рідна школа”, Львівської спілки політв’язнів України та інших, співає в кількох хорах. Вона активна, енергійна, співчутлива, дуже мудра, розсудлива й оптимістична. А ще велика патріотка України, не галаслива політиканка, щира вболівальниця і невтомна трудівниця. З нагоди ювілею Президент України нагородив її орденом княгині Ольги III ступеня.
Фото: Олег Огородник

Ювіляр року

16 січня владиці Венедиктові Алексійчуку виповнилося 50 років. Новина, що він очолить Чиказьку єпархію, для багатьох була трохи сумною, адже владика, один із найвідкритіших та найдоступніших єпископів УГКЦ, завжди знаходив час на численні зустрічі з вірними, на кожну ситуацію мав що сказати. Його наука завжди мудра і щира, а головне в його очах завжди можна бачити любов і відблиск Царства Божого. Та, перебуваючи на новому місці служіння, Венедикт Алексійчук з нами – через своє слово у Facebook, свої книги, а також завдяки частим приїздам і численним зустрічам з вірянами.
До цього ювілею видавництво “Свічадо” видало нову книжку єпископа “50 думок владики Венедикта”, в якій кожен знайде для себе слово розради, надії та настанови. Сам владика з цієї нагоди зініціював збірку на стипендіальний фонд для семінаристів. Усього вдалося зібрати 1 380 000 гривень.
Фото: Сергій Неупокоєв

100 років Листопадового Чину

ЗУНР, пізніше також Галицька Республіка – українська держава, що фактично існувала на території Західної України зі столицею у Львові впродовж 1918 – 1919 років, а формально аж до 1923 року. Під час урочистих святкувань і численних наукових заходів мовилося про те, що ЗУНР постала як демократична держава, політичний устрій якої – добра модель тогочасної європейської правової держави. ЗУНР стала прикладом українського державного правопорядку, що ґрунтувався на поступовому впровадженні демократичних засад. Не було жодного випадку виступів проти цивільного польського населення чи єврейських погромів.
Проте не обійшлося й без ложки дьогтю: були створені два оргкомітети з відзначення ювілею – міський та обласний, встановлені два пам’ятники: місто за 3,5 млн грн (вул. Городоцька, 40) і область за більш ніж 5,1 млн грн (на розі вул. Листопадового Чину та Огієнка).
Фото: Олег Огородник

410 років найстарішої книгозбірні

Бібліотека Франкового вишу – найстаріша в Україні – була заснована 410 років тому, в 1608-ому, як книгозбірня єзуїтської школи. Тож нерідко тут кажуть, що не бібліотека при університеті, а навпаки – університет при бібліотеці. Нині вона налічує близько 400 тисяч користувачів у всьому світі, а її фонди становлять понад 3,5 мільйона примірників, з них близько 200 тисяч визнані національним надбанням! Це рукописи, стародруки, величезна кількість документів, які збережені в одному примірнику в світі. Це унікальні колекції, документи на пергаменті, на рисовому папері тощо. У фондах бібліотеки представлені близько півтори сотні мов та діалектів. Книгозбірня є доступною для кожного, хто бажає стати читачем.
Електронні ресурси не скасовують і не применшують значення бібліотек, тож відбувається оцифрування фондів, формування е-каталогів, баз даних.
Фото: Олег Огородник

Перше п’ятиріччя Майдану

У день святого Архистратига Михаїла, 21 листопада, виповнилося п’ять років з того часу, як студенти стали на захист європейського вибору України. Ігнорування владою їхніх вимог спричинило масові протести, що переросли у Революцію Гідності. Через п’ять років українці не змінили свого ставлення до революційної зими 2013 – 2014 як до буремних і героїчних подій. Проте чимало з них розчарувалися у владі, яка, на їхнє переконання, не реалізувала ідей Майдану та й, зрештою, від початку не була здатна до перезавантаження. Передусім людей обурює те, що за п’ять років так і не покарані представники попереднього режиму за свої посадові злочини, а також ті, що розстрілювали протестувальників.
Серед досягнень відзначають найперше чіткий вибір європейського вектора розвитку, українізацію та консолідацію регіонів, що дало змогу протистояти Росії, війна з якою стала побічним наслідком революційних змін в Україні.
Фото: АР

Сумні роковини

Серце Блаженнішого Любомира перестало битися 31 травня 2017 року о 18.30 у Княжичах, де владика проживав останні роки. І от уже минув рік… Не раз за цей час ми згадували його настанови, його приклад. За цей час з’явилося чимало книжок про Блаженнішого, документальних програм, фільмів.
“Попри те, що дата сумна, перша річниця смерті, сліз не було – була величезна благодать, було відчуття такої глибокої радості від переконання, що він перебуває на небесах і що його особистий приклад, його ідеї, його думки надихають людей і сьогодні, – сказав “Пошті” Олег Турій, один із упорядників книжки “Найдорожча Мамусю”, в якій опубліковане листування Блаженнішого з матір’ю. – Блаженніший Любомир залишив нам дуже багато всього, але воно ще не осмислене, не проаналізоване… Тому стоїмо зараз перед дуже важливим завданням – опрацювати спадщину Блаженнішого, проаналізувати з віддалі і знайти конкретні уроки для нашого сьогодення”.
Фото: apostrophe.ua
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.3888 / 4.49MB / SQL:{query_count}