Скасування недоторканності: депутати пригальмовують

Парламент вирішив ще доопрацювати президентський законопроект, що передбачає скасування недоторканності нардепів із 1 січня 2020-го

Скасування недоторканності парламентарів – дуже приваблива тема для наших політиків. Можна впродовж багатьох років обіцяти, але постійно знаходити виправдання, чому українські народні обранці досі є “рівнішими” перед законом за інших громадян. І що ближче вибори, то більше обіцянок. Зараз ситуація саме така. Парламент розпочав чергову спробу скасування правового імунітету нардепів, Президент виступає ініціатором цього рішення і за півроку до президентських виборів підганяє депутатів. Хоч раніше сам як міг зволікав із внесенням свого законопроекту…
А політичні експерти в черговий раз наголошують на тому, що потрібно говорити про обмеження депутатської недоторканності, а не про повне її скасування. Адже в другому випадку в українських реаліях будь-якій владі стане набагато легше з будь-якого приводу тягати по судах неугодних опозиційних нардепів. І невідомо хто в майбутньому опиниться в опозиції. Таким чином можна буде постійно тиснути на парламент, а ті, що зараз виходять на мітинги за повне скасування депутатської недоторканності, колись вимагатимуть її повернення. Щоб почергово не стрибати з однієї крайності в другу, недоторканність українських нардепів потрібно суттєво обмежити. Точніше це потрібно було зробити ще багато років тому.

Українські реалії

Що ж маємо зараз? Спершу нагадаємо, що депутатська недоторканність складається з двох рівнів: перший – так званий індемнітет: парламентарі не несуть відповідальності за свою політичну діяльність, як-от голосування, публічні виступи, критика влади чи опонентів. Це звична світова практика. Другий – власне правовий імунітет: існують обмеження на притягнення депутатів до кримінальної відповідальності без згоди більшості парламенту. Зазначимо, що в різних країнах існують різні обмеження депутатської недоторканності. Як найпростіший приклад – згода більшості парламенту на затримання депутата є непотрібною в більшості країн світу, якщо цей депутат попався на місці скоєння злочину.
Українські нардепи користуються фактично абсолютною недоторканністю. Без згоди Верховної Ради України (ВРУ) наших нардепів не можна не тільки затримувати, арештовувати, а навіть вручити їм підозру в скоєні злочину. Оберігає “спокій” наших нардепів Конституція, а також регламент ВРУ, Закон “Про статус народного депутата” і Кримінальний процесуальний кодекс України (КПКУ). “Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих дій, що, відповідно до закону, обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише в разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо”, – зазначено в пункті 3 статті 482 КПК України.
Тобто для того, щоб розпочати розслідування проти нардепів, їх спершу треба про це попередити. Власне цим наші парламентарі й користуються, інколи “зарубуючи” ще на рівні Регламентного комітету ВРУ подання Генпрокурора на зняття недоторканності з якогось нардепа. І навіть коли прокурорські подання проходять сесійну залу, в суді нардепам легко довести, що розслідування проти них вели незаконно.

Чекаємо 2020-го?

Тепер повернімося до нинішньої спроби скасування депутатської недоторканності. “Львівська Пошта” вже не раз писала про те, що ще торішньої осені ВРУ скерувала до Конституційного Суду (КС) два відповідні законопроекти: один – від Президента, другий – підписаний 158 нардепами. Суть цих двох законодавчих ініціатив однакова: прибрати з Конституції норми про правовий імунітет нардепів і залишити їм тільки індемнітет. Різниця лише в тому, що Президент пропонує зробити це з 1 січня 2020-го, тобто вже для депутатів наступного скликання ВРУ (чергові парламентські вибори в Україні відбудуться 27 жовтня 2019-го), а депутатський варіант – одразу після остаточного ухвалення законодавчих змін. Тобто теоретично зміни могли б стосуватися ще й нинішнього скликання парламенту.
Зазначимо, що влітку цього року Конституційний Суд (КС) оприлюднив свої висновки щодо згаданих законопроектів, у яких визнав їх конституційними. Водночас у КС застерегли, що, “скасовуючи депутатську недоторканність, слід враховувати стан політичної й правової системи України”.
Власне це застереження й дало змогу нардепам дещо пригальмувати процес. Наприкінці вересня парламент не став братися за попереднє схвалення скасування депутатської недоторканності, а 274 голосами “за” ухвалив постанову про доопрацювання президентського законопроекту відповідних конституційних змін. Для того, щоб надалі працювати і з депутатським законопроектом, голосів не вистачило (213 за мінімально необхідних 226).
Тож парламент вирішив піти шляхом скасування недоторканності вже для наступного скликання нардепів. Але й до цього ще треба дійти. До 19 жовтня включно нардепи мають можливість подавати пропозиції і правки до президентського законопроекту. Парламентські комітети опрацьовуватимуть ці правки до 7 листопада включно. Комітет із питань правової політики та правосуддя ВРУ має повністю підготувати доопрацьований законопроект і роздати нардепам всі необхідні висновки до 21 листопада. Після цього не раніше ніж через сім днів може відбутися розгляд питання в сесійному залі. Але тут варто зазначити, що у випадку внесення до законопроекту правок змінений документ знову треба буде скеровувати до Конституційного Суду. Тобто насправді ця “карусель” може тривати як завгодно довго…
І не можна забувати про те, що процедура конституційних змін потребує голосувань на двох сесіях парламенту. Навіть якщо на цій сесії нардепи встигнуть попередньо схвалити скасування своєї недоторканності (спершу потрібно буде лише 226 голосів “за”), то на наступній сесії для остаточного ухвалення рішення вже знадобиться як мінімум 300 голосів.

Обмежити, а не скасувати!

Однак без правового імунітету парламентарів у нинішньому вигляді наступне скликання ВРУ може бути набагато професійнішим політично. Мандат не “ховатиме” від закону, тому ті, кому потрібен виключно такий захист, можливо, вже навіть не намагатимуться “прорватися” у ВРУ всіма можливими способами. Як мінімум виборчі кампанії мали б стати дешевшими, адже для “грошових мішків” мандат нардепа мав би втратити цікавість.
Але знову ж таки недоторканність потрібно розумно обмежувати. Тому президентський законопроект справді має бути доопрацьований. На цьому наголошують різні експерти в Україні. Зокрема, в Центрі політико-правових реформ (ЦППР) застерігають парламент від популістських рішень.
“Центр політико-правових реформ вважає передчасним повне скасування депутатського імунітету в Україні. Це може стати загрозою послаблення парламентаризму та порушення балансу гілок влади в умовах тяжіння інституту президента до авторитаризму та низької конституційної культури… Наголосимо, що положення ст. 80 Конституції України дійсно потребують коригування у векторі обмеження депутатського імунітету, але не повного скасування. Занадто широке трактування положень Конституції України фактично створює касту недоторканних осіб і спотворює закладену конституційну ідею… Положення частини третьої ст. 80 Конституції України може бути викладено в наступній редакції: “Народний депутат не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом без згоди Верховної Ради за винятком вчинення тяжкого злочину”, – заявляють у ЦППР.
Що ж, цікаво буде спостерігати за тим, що на цей раз запропонують нардепи і чи взагалі ця епопея з недоторканністю нарешті завершиться результативно.
А насамкінець пропонуємо увазі читачів інфографіку, підготовлену аналітиками порталу “Слово і Діло”, про особливості застосування правового імунітету парламентарів в Україні порівняно з іншими державами світу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.3486 / 4.42MB / SQL:{query_count}