Маріуполь опинився під прицілом

Найбільший український порт на Азовському морі може стати жертвою російської агресії

21 липня закінчилися міжнародні навчання “Сі Бриз-2018”, які проводили в Одеській та Миколаївській областях та у північно-західній частині Чорного моря. Як наголосив командувач Військово-Морських сил України (ВМСУ) віце-адмірал Ігор Воронченко, “в складній воєнно-стратегічній обстановці партнери України з 19 країн на найвищому рівні рішуче засвідчили свою підтримку України”. Загалом у ході навчань корабельні екіпажі пройшли в морі близько 2,5 тис. миль, авіатори здійснили понад 200 польотів із загальним нальотом близько 105 годин, морські піхотинці виконали більш ніж 400 стрибків з парашутом, половина з яких – уночі, а 60 – на воду, дайвери провели під водою понад 70 годин.
Але найбільшою сенсацією навчань стала заява Президента України, зроблена минулого тижня на борту флагмана ВМСУ “Гетьман Сагайдачний” в Одесі. Петро Порошенко сказав, що Російська Федерація може розпочати військову атаку на Маріуполь. Глава держави запевнив, що віддав розпорядження відповідним силовим відомствам розпочати активну протидію ворожим діям РФ у Азовському морі: “Ми не будемо миритися з незаконним захопленням українських та іноземних кораблів, які рухаються в напрямку українських портів, у тому числі Маріуполя, для того, щоб зупинити гірничо-металургійний комплекс”.

Внутрішнє море

Із весни цього року ситуація в акваторії Азовського моря справді украй загострилася. Після відкриття в травні Керченського мосту морська прикордонна охорона РФ почала систематично проводити огляди кораблів, незалежно від національної приналежності, які йдуть у напрямку українських портів Маріуполя та Бердянська, мотивуючи це безпекою мосту. Нині зафіксовано вже майже півтори сотні таких випадків. 
Найприкріше, що робиться це нібито цілком законно. Україна звернулася з позовом у міжнародний арбітраж в рамках Конвенції ООН з морського права, але шанси на успіх мізерні. Річ у тім, що російсько-українські відносини в Керченській протоці та Азовському морі регулюються двостороннім договором, підписаним ще в 2003 році. “У цьому договорі є вказівка, що всі суперечки вирішуються між двома сторонами і треті сторони не можуть втручатися, – пояснив інтернет-виданню Апостроф військовий експерт, заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь. – За моєю оцінкою, потрібно денонсувати цей договір і встановити на морі правила міжнародного морського права, які дуже жорсткі. В такому разі РФ буде складніше демонструвати свою силу на морі. А зараз формально, поки море внутрішнє, ми, звичайно, можемо звертатися в міжнародні організації, але РФ зможе легко блокувати ці процеси”.

Підготовка до десантної операції

Говорити про огляди українськими прикордонниками кораблів, що йдуть до російських портів, також не випадає. “Маючи на Азовському морі вкрай скромний потенціал у вигляді п’яти артилерійських катерів і 10 малих катерів, досить велика частина яких “відсвяткувала” 40-річний ювілей і більше часу проводить на ремонті, аніж у морі, вести мову про агресивне затримання російських кораблів в оточенні численних російських сил буде, м’яко кажучи, непросто. Перекинути підсилення з Чорного моря після будівництва Керченського мосту також украй складно. Збудувати щось нове на Азові – хай навіть невеликі катери – теж навряд чи вдасться у найближчі три-чотири роки”, – пише Depo.ua.
Натомість РФ зосередила в регіоні потужне військово-морське угруповання. Ще в 2015 році командування Чорноморського флоту (ЧФ) РФ розгорнуло в Азовському морі групу бойових кораблів у складі двох тральщиків і двох малих ракетних кораблів, призначених аж ніяк не для охорони морських кордонів, а для повноцінних бойових дій на морі. Є підстави вважати, що тоді під час навчального маневрування кораблів у безпосередній близькості від українського узбережжя було проведене вивчення можливостей тралення проходів для підходу десантних засобів.
Водночас упродовж 2017 року окремі батальйони морської піхоти Каспійської флотилії РФ провели вдвічі більше, порівняно з 2016-им, навчань десантної спрямованості. Під час цих навчань значна увага приділялася раптовому захопленню об’єктів берегової інфраструктури, особливо портів, за допомоги катерних десантів без проведення попередньої вогневої підготовки.
Також упродовж останніх двох тижнів цьогорічного травня РФ таємно передислокувала залізницею п’ять військово-морських суден з Каспійської флотилії до Азовського моря. “А хіба 5 травня цього року під виглядом участі в параді з нагоди 100-річчям від дня створення Південного військового округу РФ командуванням ЧФ РФ не проведене перекидання в Ростов-на-Дону сил і засобів ЧФ РФ: великого десантного корабля “Цезарь Куников” з морською піхотою на борту в супроводі протидиверсійного і десантного катерів?” – пише “Кореспондент.NET”.

“Для РФ не зняте питання створення сухопутного коридору до Криму”

Тобто можемо говорити про наявність очевидних ознак підготовки РФ до масштабної військово-морської операції. Але чи так уже потрібен Кремлю Маріуполь? Опитані Апострофом експерти відповідають ствердно. 
“Екологічна, сільськогосподарська та економічна ситуації в Криму погіршуються, незважаючи на Кримський міст. Плюс проблеми з водою. Тому для РФ не зняте питання створення сухопутного коридору до АРК”, – каже заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.
“На сьогоднішній день Маріуполь важливий з точки зору економічного функціонування регіону. На ньому частково зав’язаний експорт металу і зернових, відповідно позбавлення України ще одного порту б’є по всій економіці країни”, – пояснив аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
“У РФ є чудова можливість за допомоги обмеження навігації в Керченській протоці повністю заблокувати логістику в Маріупольському та Бердянському портах, що й зараз відбувається, – заявив економіст Олексій Кущ. – У такому разі втрати України в платіжному балансі можуть становити до 1 мільярда USD на рік мінус 1% ВВП. Багато експертів стверджують, що можна перенаправити логістику. Але перенаправити колосальні потоки вантажів з азовських портів у чорноморські в найближчі два-три роки – абсолютно фантастична перспектива. Це блеф. Тому РФ затискатиме азовський зашморг на нашій шиї доти, поки не намацає больовий поріг”.
Окрім того, зі слів екс-заступника губернатора Донецької області Віктора Андрусіва, витрати на утримання Маріуполя – не найболючіше питання для Кремля. “Масштаб фінансування ЛДНР сягає декількох мільярдів USD на рік. Для РФ це не такі вже й великі гроші, до того ж Маріуполь є самодостатнім містом у економічному плані”, – зазначив він.

Ситуація в Маріуполі непроста

Причому відставний підполковник КДБ Путін цілком може вдатися до своєї улюбленої тактики гібридної війни, коли під виглядом “мирних шахтарів і трактористів” діють перевдягнені військовослужбовці РФ. “За ступенем концентрації проросійського населення Маріуполь мало чим відрізняється від будь-якого іншого міста, яке входило до складу так званої “Новоросії”, – зазначає військовий оглядач “Інформаційного спротиву” Олександр Коваленко. “Деякі персонажі тут відкрито говорять, що чекають приходу ДНР. При цьому їх не бентежить, що в ДНР козирні зарплати – 5-7 тисяч рублів, а тут вони отримують удвічі більше, і не в рублях, а в гривнях. Незрозуміло, що в них узагалі робиться в голові”, – розповів Апострофу житель Маріуполя Антон, який працює на підприємстві “Азовсталь”. “Якщо зайти в коментарі будь-якої новини про армію, Президента чи “добробати” на місцевому сайті 0629, ненависть там просто зашкалює. Навіть якщо врахувати, що там є боти, все одно картина жахлива”, – додає маріупольський фотожурналіст Сергій Ваганов. 
Ось конкретний приклад: багато жителів маріупольського мікрорайону Східний, який терористи ДНР обстріляли в січні 2015 року з “Градів”, досі упевнені в тому, що по них стріляла українська армія. І це при тім, що зараз триває суд над навідником артилерії ДНР з переконливою доказовою базою його зв’язку із терористами.

Путін чекає на провокацію? 

Хоча не виключений варіант неприхованої військової агресії з боку РФ на нібито законних підставах. “Єдиним реалістичним способом бодай позначити свою присутність на Азовському морі є, здається, проведення ракетних стрільб із “закриттям” істотних територій на морі… Це можуть бути протикорабельні ракети “Нептун”, дальність дії яких, зі слів розробників, становить близько 300 кілометрів, себто практично вся акваторія Азовського моря”, – пише Depo.ua.
Можливо, саме на це й розраховує Путін? Згідно з договором від 2003 року, військові кораблі РФ у Азовському морі потрапляють під ст. 32 Конвенції ООН з морського права 1982 року, тобто мають право екстериторіальності. В разі їх обстрілу Україна автоматично перетвориться на державу-агресора, і тоді Кремль може спокійно завдати удару у відповідь. Залишається сподіватися, що до цього не дійде.

Міністерство оборони США оголосило про надання Україні 200 млн USD на оборонні потреби. Як зазначається на сайті американського оборонного відомства, ці кошти мають бути спрямовані, зокрема, на додатковий вишкіл українських військовослужбовців. Мовиться про підтримку вже наявних програм підготовки українських військових.
Ще одним пунктом стане придбання військового обладнання. Щодо цього в Пентагоні розраховують, що придбана військова техніка та оснащення дозволять поліпшити якість системи командування і контролю в українській армії. Іншими аспектами стануть системи ситуативної оцінки обстановки, засоби зв’язку, пристрої нічного бачення, засоби для підвищення мобільності військовослужбовців та покращення медичного забезпечення вояків ЗСУ.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7304 / 4.45MB / SQL:{query_count}