Коли гвинтівка страшніша за гармату

Близько третини загиблих українських воїнів на Донбасі стали жертвами ворожих снайперів

Останніми днями ситуація на Донбасі різко загострилася. “Це дуже гаряча війна. Минулого тижня фактично був рекорд щодо кількості порушень перемир’я. За підрахунками ОБСЄ, сім тисяч за тиждень – це досить значна кількість”, – заявив на прес-конференції в Лондоні Курт Волкер, спеціальний посланець Державного департаменту США з питань України, повідомляє Радіо Свобода.
Він поскаржився, що конфлікт на Донбасі “часто випадає з перших шпальт газет”, але він має вирішуватися нагально. “Немає тут ніякої двозначності. Сили, які протистоять Україні, перебувають під прямим командуванням і контролем Росії. І два політичні утворення (ДНР і ЛНР) повністю утримуються Російською Федерацією – від того, як вони були створені й до фінансування. Отож, Росія несе пряму відповідальність за цей конфлікт!” – наголосив Курт Волкер.
Чіткої інформації про кількість втрат із українського боку немає так само, як і про зміну конфігурації лінії фронту. Водночас військові експерти наголошують на значній активізації снайперської війни. Статистика свідчить: близько 30% загиблих українських воїнів стали жертвами ворожих снайперів. І це тільки ті випадки, які документально зафіксовані, а обставини деяких втрат узагалі достеменно невідомі.
Аналіз цих втрат показує, що більшість українських бійців отримали поранення голови та шиї, тобто банально “зловили кулю”, виглядаючи з-за укриттів. І ще одне: більшість із них – або бійці, які буквально місяць-два тому підписали контракт, або ті, що воювали ще з 2015-го, а то й з 2014 року. “Цим самим підтверджується сумне правило всіх воєн, що гинуть або новачки, які нічого не знають, або ветерани, які думають, що вже все знають”, – пише obozrevatel.com.

“Снайперки” за гроші Президента

На початках російської агресії бійці зі снайперськими гвинтівками по той бік фронту мали незаперечну перевагу. Воно й зрозуміло, бо проти українських необстріляних патріотів воювали професійні бійці-спецпризначенці російських збройних сил. Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm провела вже більш ніж 1800 розслідувань, у ході яких зафіксувала участь у війні на Донбасі кадрових російських військовиків із 83 підрозділів, географія базування яких розкидана по всій території РФ. Але тепер ситуація кардинально змінилася – українська армія набула безцінного бойового досвіду.
Не варто забувати й про новітню зброю, яку отримала Україна. Як у підрозділи Збройних сил України, так і Національної гвардії України ще з 2015 року надходять великокаліберні снайперські гвинтівки Barrett М107А1. У військах також багато напівавтоматичних снайперських гвинтівок “Форт-301” калібру 7,62Ч51 мм, які є ліцензійною версією ізраїльської снайперської гвинтівки Galil sniper Galatz. І нарешті новинка буквально останніх місяців – ЗСУ офіційно прийняли на озброєння самозарядну напівавтоматичну снайперську гвинтівку Z-10 (UR-10) компанії “Зброяр” калібру 7,62Ч51 мм під патрон 308 Winchester, яку можна вважати повним аналогом американської автоматичної гвинтівки AR-10. Цей високоточний стрілецький комплекс натівського зразка дозволяє вести інтенсивний вогонь на різних дистанціях та оптимально підходить для проведення спеціальних операцій.
До речі, уперше Z-10 потрапила в центр уваги громадськості, коли в серпні 2017-го стало відомо, що Президент України Петро Порошенко власним коштом придбав і передав українським спецпризначенцям 100 снайперських комплексів, з яких 82 були саме Z-10. І ще: під керівництвом західних інструкторів триває серйозна робота з підготовки штатних снайперів не тільки для спецпідрозділів, а й для звичайних стройових частин. Тож на фронті з’являється щораз більше бійців, які добре знають специфіку антиснайперської війни.

Снайпери є, патронів бракує

 Щоправда, ЗСУ й далі поступаються російському агресорові. Не в кількості та якості підготовки снайперів, а в кількості та якості набоїв. “Ці кулі “зжирають” наші стволи. Ці боєприпаси гірші за точністю, аніж ті, що ми купуємо самостійно. А сердечники бронебійних куль просто розсипаються при зіткненні з бронеперешкодою. З іншим у цих патронів ніби все добре”, – так свого часу один із військовиків ЗСУ емоційно прокоментував інтернет-ресурсу defence-ua.com ситуацію з практикою застосування боєприпасів, закуплених державою для українських снайперів за кордоном.
Ситуація дійсно складна: єдиний український патронний завод залишився в окупованому Луганську. В березні 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив концепцію щодо створення нового заводу з виробництва боєприпасів. Однак рішення й далі залишається на папері.
Ще на початку 2017-го заступник генерального директора ДК “Укроборонпром” Володимир Коробов заявляв, що концерн готовий розгорнути масштабне виробництво боєприпасів як пострадянського, так і натівського калібрів. “На сьогоднішній день ми використовуємо боєприпаси, які є на складах зберігання. Очевидно, вони не вічні, а склади не бездонні. Тому нами розроблена програма, відпрацьовані всі проекти і рішення з виробництва боєприпасів. Передане все Кабінету Міністрів. На жаль, за свої обігові кошти “Укроборонпром” не може будувати, чекаємо відкриття фінансування з держбюджету”, – сказав він. Коштів так і немає, крім того, зі слів Володимира Коробова, навіть за наявності повноцінного фінансування концерн може повноцінно запустити виробництво в найкращому випадку через 18 місяців.
А поки що урядовці відбуваються заявами про “осучаснення” старих патронів. Мовляв, підприємства хімічної промисловості “почали виробництво елементів боєприпасів, які дозволяють їх оновлювати за рахунок перезаряджання порохів та спеціальних сумішей, завдяки чому старі боєприпаси можна використовувати з більшою ефективністю, точністю та дальністю”. Коротше кажучи, латають старе дрантя. А тим часом “гаряча війна” на Донбасі триває.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7584 / 4.4MB / SQL:{query_count}