Нові козирі в боротьбі з ворогом

АТО офіційно переформатували в Операцію Об’єднаних сил. Україна нарешті отримала американські протитанкові комплекси Jаvelin

“АТО закінчена!” – заявив цього тижня, 30 квітня, Президент, Верховний Головнокомандувач Петро Порошенко, затвердивши відповідне рішення РНБО. Окремим своїм наказом гарант замість АТО одразу започаткував Операцію Об’єднаних сил (ООС).
Що від цього зміниться? Чотири роки АТО проходила під загальним керівництвом Антитерористичного центру СБУ, але такий формат дуже швидко став відірваним від реальної ситуації на Донбасі. Адже ні для кого не секрет, що терористи із псевдореспублік “ДНР/ЛНР” є лише ширмою для російських армійських підрозділів, а  основну роль у стримуванні ворога відіграє не СБУ, а наші військові. Навіть деякі українські політики із так званої демократичної опозиції заявляли, що українська армія використовується на Донбасі поза правовим полем. Тепер ООС – це військова операція під керівництвом командувача Об’єднаних сил і Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ. І саме військовому керівництву тепер підпорядковані всі наші підрозділи, які беруть участь в операціях на Донбасі. Це, власне, і підрозділи ЗСУ, і СБУ, і Нацполіції, і Держприкордонслужби.

фото: Reuters

Покращення координації

Керівником Об’єднаних сил на Донбасі ще в березні призначили генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Він підпорядковується начальникові Генштабу ЗСУ, а через нього уже Верховному Головнокомандувачу, Президентові України.
“Раніше, якщо відбувалася якась провокація на блокпосту, на лінії розмежування чи на пунктах пропуску, потрібно було запитувати керівництво з Києва, щоб воно могли віддати наказ про закриття пункту пропуску чи незакриття. Сьогодні Збройні сили України зможуть реагувати на все швидко. Думаю, ця зміна законодавства є позитивною, хоча фактично кардинально якимось чином ситуація на фронті, звичайно, не зміниться”, – каже координатор проекту “Інформаційні війська України” Святослав Батов, передає Радіо Свобода.
Зазначимо, що ООС передбачена законом “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”. Цей документ неофіційно називають “закон про реінтеграцію”. І хоча насправді чітких шляхів повернення окупованої частини Донбасу там не знайти, але нарешті на українському законодавчому рівні Росія була визнана державою-агресором. Війна ще офіційно війною не названа, однак загалом початок ООС можна сприймати як гібридну українську відповідь на гібридну війну, котру розпочала проти нас Росія ще з 2014-го.
“Знаю, що жителі Донбасу по обидві сторони від лінії зіткнення найбільше побоюються активізації бойових дій. Ми розуміємо це. Саме тому хочу наголосити – ми не прогнозуємо загострення бойових дій у зв’язку із початком операції… Ми прийшли не для того, щоби роздмухувати конфлікт, а для того, щоби прискорити його завершення!” – заявив Сергій Наєв на брифінгу 2 травня і водночас наголосив: “Ми не будемо миритися із системними обстрілами, які противник проводить проти українських позицій, порушуючи всі можливі домовленості та оголошені перемир’я. Боляче говорити про це, але внаслідок цих обстрілів майже щодня гинуть або отримують поранення наші люди, українські військові, знедоленими залишаються українські родини. Відповідь на такі провокації буде жорсткою та невідворотною. Ми виходимо з того, що виконання мінських домовленостей не позбавляє нас, Об’єднані сили, права на самозахист, тобто на захист від вогню та реагування на дії терористів усіма доступними способами”.

фото: glavcom.ua

Повноваження військових

Варто звернути увагу й на те, що  учасники ООС мають спеціальні повноваження і в разі крайньої потреби можуть: використовувати зброю та спецзасоби; затримувати осіб і доправляти їх у Нацполіцію; перевіряти в громадян і посадових осіб документи, а за їх відсутності затримувати до встановлення особи; здійснювати огляд речей і транспортних засобів, тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях і дорогах; не допускати транспортні засоби і громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти; входити у житлові та інші приміщення; на території приміщень підприємств, установ та організацій використовувати зі службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, які належать громадянам, підприємствам, установам і організаціям (окрім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій).
Територія ООС ділиться на зону бойових дій (територія, охоплена бойовими діями уздовж лінії зіткнення, де підрозділи ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів виконують бойові завдання із недопущення прориву противника в глиб території держави) та зону безпеки. Підставами до допуску в район проведення ООС для осіб, котрі не беруть участі в операції, можуть бути: проживання особи або близьких родичів у цьому районі, але за наявності документів; місце поховання в цьому районі членів сім’ї; смерть близьких родичів; нерухомість в районі проведення операції; участь у врегулюванні конфлікту, зокрема у вирішенні гуманітарних питань; дипломатична та консульська діяльність.
При цьому в зоні безпеки за рішенням командувача Об’єднаних сил можуть створюватись райони обмеженого і забороненого доступу. Для того, щоби потрапити в райони обмеженого доступу, особам, не залученим до ООС, знадобиться  спеціальний дозвіл командувача Об’єднаних сил або командирів оперативно-тактичних груп. Для того, щоби потрапити в район забороненого доступу, потрібні спеціальні перепустки за рішенням командувача Об’єднаних сил. Допуск сторонніх осіб до такого району суворо заборонений.
Також у зоні безпеки або в окремих її районах тимчасово можуть вводитись різні режими перебування для осіб, не залучених до ООС. Мовиться про три режими: “зелений” (перебування та переміщення осіб не обмежене, за винятком районів забороненого та обмеженого доступу), “жовтий” (перебування та переміщення осіб здійснюється за наявності документів, проводиться особистий огляд громадян і речей, транспортних засобів, цей режим встановлюється на рубежах ізоляції та в районах обмеженого доступу), “червоний” (перебування осіб тимчасово обмежене, заборонене, пропуск громадян і посадових осіб здійснюється за наявності пропуску, транспортні засоби та громадяни на окремі ділянки місцевості та об’єкти не допускаються).

“Джавеліни” в Україні

Цікаво, що саме 30 квітня, в день початку ООС, з’явилася інформація про те, що Україна вже отримала від США партію переносних протитанкових комплексів Javelin. Спочатку про це повідомив посадовець Держдепу США у відповідь на запит Радіо Свобода. Зрештою, український Президент Петро Порошенко на своїй сторінці у Facebook підтвердив, що ця американська зброя вже в Україні. Міністр оборони Степан Полторак заявляв, що практична підготовка українських військових щодо використання американських протитанкових комплексів розпочнеться 2 травня.
Наразі не повідомляється про точну кількість “Джавелінів”, які вже були доставлені в Україну, однак ще раніше було відомо про те, що Держдеп США схвалив рішення продати нашій державі 37 пускових установок і 210 ракет до них на загальну суму близько 47 млн дол. 
“Оскільки в росіян значна перевага і в танках, і в броньованих машинах, безумовно, ці протитанкові установки нам потрібні. У наших комплексів лазерне наведення і більша дальність пострілу, але треба супроводжувати ракету. Тут цього не знадобиться, бо ракета – із самонаведенням. Попри те, що зброя сучасна, кількість, яка прибула, не дає можливості серйозно покращити обороноздатність армії”, – зазначив у коментарі Громадському генерал-лейтенант запасу, екс-заступник начальника Генштабу Збройних сил України  Ігор Романенко.
Водночас він та ще низка експертів як в Україні, так і на Заході наголошують на важливості такого військово-політичного співробітництва України і США. Постачання зброї може продовжуватись, і не тільки від Америки. Уже сам сигнал із доставкою американських протитанкових комплексів нашій державі може вплинути на дипломатичні перемовини в різних форматах із Кремлем.

Микола Гуцуляк, полковник запасу, колишній головний редактор газети Міноборони України “Народна армія”:
– Ще до 2004-го, коли я звільнився зі Збройних сил України, кілька разів зустрічався з тоді ще молодим офіцером Сергієм Наєвим. Вважаю, що це людина, яка здатна приймати рішення, мислити стратегічно. І багато чого залежатиме від нього, адже він перший на посаді командувача Об’єднаних сил. Але всі його заяви, все, що я про нього знаю, переконує мене в тому, що ця людина відповідає своїй посаді. Уже за певний час знатимемо, чи справдяться всі позитивні сподівання. Ми знаємо, наскільки зараз на Донбасі загострилася ситуація, і кожного разу це повторюється, коли відбувається загострення озлоблення, ненависті Кремля. Щодо отримання переносних протитанкових ракетних комплексів “Джавелін” від США і як від цього може змінитися ситуація на Донбасі, повернімося до досвіду. Поява таких засобів ураження, якими були проти СРСР у афганській війні переносні зенітно-ракетні комплекси “Стінгер”, переломила тоді війну і радянські збройні сили. “Стінгери”, які коштували небагато, вражали гелікоптери і літаки, які коштували дуже багато. Це, власне, й змінило ситуацію. Поява в нас зараз такої зброї, як “Джавеліни”, якою треба володіти, адже зброя сама не стріляє, і яку, як показує досвід, треба ретельно охороняти, теж здатна змінити ситуацію. Це чинник і політичний, і стратегічний, і тактичний. Це військовий чинник стримування ворога. Не думаю, що російські танкісти сильно рватимуться перевірити, наскільки “Джавеліни” – серйозна зброя.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7329 / 4.46MB / SQL:{query_count}