Битва ображених політиків

У протистоянні Порошенка і Саакашвілі переможців в Україні не буде. А от Путіну це точно сподобається…

фото: АР
Історія із Михеїлом Саакашвілі в Україні, не тільки події 5 грудня, демонструє, що в нас насправді продовжує процвітати вибіркове правосуддя, але й водночас правоохоронні органи абсолютно ніякі.
Якщо йдеться не про закон, не про неспростовні докази вини Саакашвілі, а винятково про «замовлення» влади на його затримання, і при тому мітингувальники визволили його з авто СБУ, то що це взагалі було? А перед цим що було з проривом на нашому західному кордоні?
Пересічні українці легко сприймають будь-які інтерпретації, що з’являються в інформпросторі. Серед цього і можливість такого особі «договірняка» між усіма сторонами конфлікту для того, щоб підняти рейтинги Саакашвілі і відтягувати голоси в конкурентів Порошенка на майбутніх виборах. (А Саакашвілі і так не зміг би взяти у них участі). Вірите в це?
Але така версія подій також зараз з’являється. Загалом ситуація яскраво демонструє чи не найбільшу проблему нинішньої України – абсолютну недовіру суспільства до усіх, хто має представляти його інтереси чи поки лише хоче зайняти відповідні посади. Недовіру до влади, до опозиції, парламентської та позапарламентської, до самопроголошених громадських лідерів, до правоохоронних органів, до судів…
Так було і до Революції Гідності, такою ж ситуація залишається і сьогодні. Але навіть за гіпотетичної можливості нового Майдану (ні, не за Саакашвілі, а проти влади, яка не виконує обіцянки) не потрібно буде його порівнювати з Революцією Гідності. Адже тоді ми вибороли шанс на зміни, а зараз можемо скотитися до повного хаосу.

Не наша гра

Як би там не вправлялись у гострих заявах Саакашвілі, низка його прихильників серед нардепів, що гордо називають себе “єврооптимістами” чи просто опозиціонерами з одного боку, а з іншого – Генпрокурор Луценко, Президент Порошенко і вірні йому нардепи з його фракції, але, на жаль, зараз усі вони разом свідомо чи не свідомо грають за нашого ворога Путіна. Дестабілізація ситуації всередині нашої країни і доведення тези господаря Кремля про те, що Україна є “failed state”, неспроможною державою, – ось, що, на жаль, роблять наші так звані політики, незалежно від заяв і виправдань своїх дій.
“Ну кому прийшло в голову (боюся, таки в інше місце) позбавити Міхо громадянства, коли він вже перебував на маргінесі і мав рейтинг 1.8%? Нащо було витягати його у центр уваги?  А тепер начувайтеся. Цугцванг.
Що тепер з ним робити? Очевидно, що влада не може застосувати силу, добре пам’ятаючи, що колись було потім. Думаю, й на виручку Саакашвілі люди кинулися не тому, що підтримують його ідеї, а тому, що – будемо чесні! – дуже не люблять владу.
“Влада переслідує, значить наш! На нашому боці!” І жодним доказам прокуратури вони не повірять.  І це серйозно. Річ же не в Міхо, а у владі, у тому, що ті проблеми, на яких спекулює Саакашвілі, вони ж насправді існують. Про це вже відверто говорять і наші партнери з Європи і США. Корупція, мільйонні крадіжки, безкарність злочинців і ще чимало. І - відсутність відвертого діалогу влади з народом, замість цього - пафосні промови, які тільки дратують людей. Небезпечний не сам Міхо, а сама вибухонебезпечна ситуація. Слухаю Саакакшвілі і чомусь згадую Леніна на броньовику. І з фінансуванням тоді допомогли німці. І кого це відлякало? Що було далі - ми знаємо. Владу захищали, здається, лише юнкера та жіночий батальон”, - зазначає на своїй сторінці у Facebook соціолог, директор Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
Проблему створив Президент Порошенко, який грається із наданням громадянства. Саме Порошенко свого часу запросив Саакашвілі і надав йому посаду українського чиновника.

фото: Reuters

Невловимий Міхо

Не будемо зараз розписувати всі події, пов’язані із спробою затримання Саакашвілі 5 грудня. Українці і так можуть цілодобово з екранів  своїх телевізорів чи комп’ютерів спостерігати за розвитком цієї ситуації. В цій історії насправді дуже багато різноманітних нюансів, через які можна ставити питання різним сторонам цього конфлікту.
До прикладу апартаменти, які орендував Саакашвілі в  центрі Києва, і з яких він, коли СБУ прийшло з обшуком, утікав на дах будинку. У ЗМІ з’являється інформація про те, що оренда цієї квартири коштує шість тисяч доларів на місяць. Якось забагато для борця з корупцією, який начебто мав жити в ним же організованому наметовому містечку під Верховною Радою.
Прихильники Саакашвілі скажуть, що ЗМІ брешуть, але такі аргументи сторона екс-президента Грузії використовує завжди. З іншого боку багато питань власне до того як відбувався обшук і чи допускали до цих слідчих дій адвокатів Саакашвілі, адже останні заявляли, що ні.
Зараз нагадаємо нові звинувачення, які висуваються екс-президенту Грузії, екс-голові Одеської облдержадміністрації. Йдеться про такі статі Кримінального кодексу України: ч.1 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.256; ч.2 ст.28, ч.4 ст.110-2; ч.1 ст.15, ч.2 ст.28, ч.4 ст.110-2 (замах на сприяння учасникам злочинної організації; фінансування дій з повалення державної влади та замах на вчинення таких дій). Генпрокурор Юрій Луценко наполягає на тому, що протестні акції  під проводом Саакашвілі в Україні фінансував  утікач-младоолігарх, гаманець “сім’ї” Януковича Сергій Курченко. І у своїх коментарях Луценко постійно згадує, що Саакашвілі допомагає злочинне організоване угрупування Януковича-Курченка.
“В ході проведення негласних розшукових (слідчих) дій та допитів свідків отримані докази фінансування масових акцій протесту та змови Сергія Курченка та наближених до нього осіб з громадянином України Северіоном Дангадзе і апатридом Михеїлом Саакашвілі з метою захоплення державної влади в Україні. Було встановлено пряме спілкування Сергія Курченка та його довіреної особи з Северіоном Дангадзе і Михеїлом Саакашвілі та фінансування їх діяльності шляхом передачі трьома траншами грошових коштів на загальну суму близько 500 тис. доларів США для організації масових акцій протесту у містах України, схилення громадян до акцій непокори чинній владі з метою подальшого її зміщення та зайняття підконтрольними особами посад в органах державної влади та правоохоронних органах, а також досягнуто домовленості щодо щомісячного фінансування вказаних акцій протесту у розмірі близько 1 млн доларів США”, - пояснювали у Генпрокуратурі.
Юрій Луценко заявив, що Дангадзе затримали під час спроби втечі за кордон, а також, що в нього вилучили частину грошей, отриманих від кур’єра Курченка. Також у стінах парламенту генпрокурор продемонстрував записи розмов начебто Саакашвілі й Курченка та їх довірених осіб.
Аудіоматеріали дуже цікаві, але прихильники Саакашвілі кажуть, що записи не справжні, а змонтовані. І сам Саакашвілі назвав усі слова Луценка брехнею. А справу проти себе повністю сфабрикованою. “Я взагалі не знаю, хто такий Курченко. Я з ним не спілкувався, я не знаю як він виглядає і у мене немає нічого спільного з ним”, - завив Саакашвілі на мітингу біля парламенту, вже після того, як його прихильники звільнили його з машини СБУ.
Заява цікава. Якщо насправді Саакашвілі не спілкувався з Курченком, то це можна доводити в суді, але самому звинувачувати нинішню українську владу в корупції, у співпраці з колишнім режимом і заявляти, що взагалі не знав, хто такий Курченко – це, м’яко кажучи дивно. На це звертають увагу й активні користувачі українського сегменту соцмереж. У це можуть повірити лише затяті прихильники Саакашвілі, яких не надто багато.
Та повернімося до матеріалів, оприлюднених Генпрокуратурою. Звинувачення, здавалося б, насправді дуже серйозні. От тільки українське суспільство знову ж таки, розділилося на тих, хто вірить у ці записи, і тих, хто не вірить. Недовіру до прокуратури також підкріплюють її конфлікти із новими антикорупційними органами. Крапку має поставити суд, а хто зараз в Україні вірить в чесність нашої Феміди? Ситуація насправді у глухому куті і вийти з неї без нових іміджевих утрат для держави Україна не вдасться.
Сторони цього конфлікту після проваленої спроби СБУ затримати Саакашвілі продовжили маніпулювати нормами закону. Адвокат Саакашвілі вже вдень 6 грудня заявляв, що ні він, ні власне його клієнт не отримували ні підозри, ні повістки від прокурорів. У Генпрокуратурі ще ввечері 5 грудня передали в Нацполіцію постанову про оголошення Саакашвілі в розшук, і далі розповідали, що надіслали повідомлення про підозру на адресу Саакашвілі та його адвоката. 5 грудня генпрокурор Луценко дав 24 години, щоб Саакашвілі сам прийшов на допит. Також він заявляв, що прокуратура запросить на допит вісьмох нардепів, які перешкоджали діям СБУ і допомагали Саакашвілі. А це Ігор Луценко, Юрій Дерев’янко, Світлана Заліщук, Мустафа Найєм, Олег Петренко, Юрій Левченко, Сергій Лещенко, Віктор Чумак.
Саакашвілі на допит зранку 6 грудня не прийшов і заявив, що прийме слідчих тільки в наметовому містечку біля парламенту, але до Луценка не піде. Перед цим прихильники Саакашвілі, ще заявляли про спробу штурму їхнього наметового містечка силовиками і про побиття мітингувальників. А генпрокурор пояснював, що це просто поліція приходила затримати Саакашвілі і доправити до слідчого, а екс-президент Грузії разом із “групою бойовиків захопили комітет Верховної Ради, що знаходиться на території готелю “Київ”. Тут зазначимо, що охороною Саакашвілі і наметового містечка займається нардеп від “Самопомочі” Семен Семенченко.  Луценко заявив, що до кінця дня 6 грудня екс-президент Грузії автоматично стане підозрюваним. Якось так.
Зазначимо, що на момент здачі номера газети в друк не було відомо, чи відбувались нові спроби затримання Михаїла Саакашвілі.

фото: rferl.org

Де правда?

Знову повертаємось до питання, а що ж насправді спровокувало новий виток конфлікту навколо особи екс-президента Грузії. “Варіанти: 1.Оточення Порошенка “зливає” Президента, арештовує Саакашвілі, щоб загострити ситуацію; 2. Порошенко зірвався, проковтнув провокацію Саакашвілі у вигляді мітингу за імпічмент і дав команду “агонь”; 3. Саакашвілі та Порошенко давно домовилися між собою, все це чергова сцена театральної вистави... Мені невідомо, що відбувається, але жоден варіант мені не подобається. Довіри немає, підтримки теж, внутрішньо все це засуджую!”, - писав у Facebook політолог, експерт Інститут політичної освіти Олександр Солонтай.
Кожен з цих варіантів можна розвивати, і як уже зазначалось, українці можуть повірити навіть в найбільш конспірологічні теорії. Звичайно ж, хотілося б вірити, що українське слідство має справжні докази проти Саакашвілі (в Генпрокуратурі заявляли, що не всі матеріали оприлюднили). В це хочеться вірити не тому, що ми проти Саакашвілі, а тому, що за умови, якщо звинувачення виявляться масштабним наклепом, то це означатиме, що нинішня українська влада вже втратила останні залишки здорового глузду.
Якщо ж слідство впевнене у своїй доказовій базі, то виникає й інше питання: чому із затримання Саакашвілі, точніше спроби затримання (так це виглядало станом на день 6 грудня), зробили справжнє шоу. Адже можна було із самого початку по-тихому, цивілізовано запросити Саакашвілі із адвокатом на допит до Генпрокуратури, і якщо він би не прийшов, після цього вже влаштовувати операцію із затриманням і поясненням громадськості, в чому ж насправді суть звинувачень. Генпрокуратура і так ще до суду розкрила частину своїх матеріалів на Саакашвілі.
Про характер Саакашвілі і те, як він може перекрутити на свою користь будь-яку ситуацію, усі знають. І наші правоохоронці дозволили йому влаштувати шоу. Поведінка Саакашвілі лише демонструє, що начебто борючись за верховенство закону він легко плює на будь-які норми. Заявляючи про те, що силовики розганяють прихильників Саакашвілі, цим самим прихильникам потрібно згадувати те, як у 2007-му та 2011-му владі Грузії тоді ще на чолі із тим самим Саакашвілі жорстоко розганяла грузинських опозиціонерів. Усі нинішні вимоги Саакашвілі ведуть тільки до одного – дострокових виборів в Україні. От зареєстрував соратник Саакашвілі, нардеп Юрій Дерев’янко законопроект про імпічмент президента. От пройшов їхній мітинг за імпічмент Порошенка. І що? Як повідомляє BBC-Україна, співрозмовник Саакашвілі розповів, що насправді так званий “народний імпічмент” є лише тимчасовим лозунгом та політичним інструмент для досягнення стратегічної мети - зміни влади в Україні під тиском вуличних протестів, а саме перевиборів Верховної Ради та президента вже наступного року.
Якщо пояснювати коротко, то відповідно до Конституції і закону про регламент ВРУ процедура імпічменту передбачає три етапи голосування в парламенті. Спочатку 226 депутатів мають ініціювати імпічмент у разі “державної зради або іншого злочину”. Потім необхідно створити тимчасову слідчу спецкомісію. Результати її розслідування повинна схвалити конституційна більшість Верховної Ради – щонайменше 300 депутатів. Після цього Конституційний суд має перевірити конституційність процедури, а Верховний суд – обґрунтованість звинувачень. За остаточну відставку Президента мають проголосувати три чверті всього складу парламенту – щонайменше 338 народних обранців. Така схема імпічменту є практично нереальною, насамперед тому, що складно гарантувати необхідну кількість голосів. А законопроект Дерев’янка пропонує вже після першого голосування за імпічмент відсторонити Президента від посади до завершення всієї процедури. Для цього потрібна воля простої парламентської більшості – 226 голосів. Законодавча ініціатива Дерев’янка знімає потенційні суперечки щодо того, чи можна оголосити імпічмент без окремого закону про парламентські слідчі комісії, адже вона не містить посилання на нього. Юрій Дерев’янко запевняє, що тимчасове відсторонення Президента до оголошення імпічменту усуває тиск  боку глави держави. Натомість голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко називає такий крок сумнівним і неконституційним, повідомляє BBC-Україна.
Забаганок у Саакашвілі і його оточення багато, от тепер вони хочуть ще й відставки генпрокурора і глави СБУ. Зрештою, багато українців це підтримають.  Але чи від розуміння того, що Саакашвілі маніпулює громадською думкою, хіба виглядає кращою нинішня наша влада. Ні.
 “За чотири роки СБУ не знайшла підстав, часу і натхнення затримати або бодай потурбувати Медведчука, Ахметова, Новинського, Бойка, Шуфрича, Кернеса і подібних персонажів, яких легіон. Спецслужба робить вигляд, що не знає про російський паспорт мера Одеси Труханова і британський Насірова. Десятки мерів-сепаратистів з міст Донбасу на волі і при владі. Натомість бачимо відео з вулиці Костельної, з якого видно, хто є головним ворогом державності”, - писав у Facebook журналіст Вахтанг Кіпіані.
І такі думки виникають у багатьох українців. Тут питання не у Саакашвілі. Він сам доводить, що займається політичним аферизмом. Зараз знову повертаємось до теми вибіркового правосуддя і водночас бездіяльності наших силовиків. Питання ставимо нашій владі, яку ми самі обирали. Чому немає такої самої натхненної боротьби з корупцією, де очищення правоохоронної і судової системи? Таких питань багато. А натомість боротьба влади із Саакашвівлі накладається на гальмування всіх антикорупційних потуг. Ми виглядаємо просто посміховиськом для всього цивілізованого світу, підтримки якого так прагнемо. Путін може аплодувати.
“Україна втрачає швидкість. Україна втрачає міць під час війни з РФ, в нікому, крім Путіна, не вигідному внутрішньому протистоянні. Я не хочу революції, і я не хочу корупції. Але якщо далі так безмежно покривати корупцію, то революція – відбудеться. З Міхо або без Міхо. Я не хочу його в лідери. Він за своїм особистісним складом лідер одноосібний, а я так не хочу. Порошенко послаблює себе до незмоги в цій вже практично маніакальній – і знову особистісній – боротьбі. А я так не хочу. Я хочу Україну, а не особистісне. Цікава країна. Я наполягаю, щоб ви мали це на увазі. Я не брав квиток на гладіаторські бої, я не хочу видовищ. Я хочу, щоб всі ми думали про те, як нам повернути Крим, Донбас, а не громадянство Саакашвілі або політичну вагу Авакову, Яценюку. Ви крадете в України час, гроші і сили, які зараз так потрібні. Якщо ви не зупинитеся, не навчитеся терпіти один одного заради країни, то вас знесуть оптом. І владу, і лідерів вулиці, якщо в них розчаруються, а активні українці дуже скептичні, – всіх. І це буде заслужено вами. Але Україна цього не заслуговує. Припиняйте полювання на людей, навіть якщо вони вам огидні. Припиняйте цькувати НАБУ і через це псувати відносини із Заходом. Припиняйте кликати людей на штурми, в них будете битися, отримувати по головах і гинути не ви. Ви неймовірно дістали. Я розумію, що набагато більшу відповідальність несе влада, у якої в руках інструменти державного насильства і – багато в чому – ЗМІ. Відкладіть ці інструменти, печерські космонавти, вони не допоможуть, зараз вони можуть вам і всім тільки нашкодити. Слухайте правду. Я слухав і поліцейських, і протестувальників, і хлопчиків-нацгвардійців. Народ злий. Не через Міхо, не замилюйте собі очі. Через крадіжки, через брехню і штучний піар. Ви реально дістали, це вам скаже будь-який українець, якщо ви зупините його на вулиці. Поки ви такі – ось головне – будь-які ваші супротивники в очах людей, що шкірою відчувають несправедливість, будуть привабливішими за вас. Дивіться у дзеркало, щоб не довелося його завішувати”, - пише на своїй сторінці у Facebook заступник гендиректора телеканалу ATR Айдер Муждабаєв.
З цими словами важко не погодитись. Але треба розуміти, що навряд чи в нас влада раптом в один момент почне відкидати власні інтереси й думати тільки про інтереси держави й громадян. Самим українцям потрібно бути більш самокритичними, а не шукати свій бік у кожному черговому публічному політичному конфлікті. Нинішню владу обрали ми й нам потрібно краще думати під час усіх наступних виборів.

Джерела: Європейська правда, Голос Америки, Новое время,
Слово і Діло,  Главред, Facebook.
Представництво ЄС в Україні:,
– Ми в курсі того, що відбувається зараз із паном Саакашвілі. Ми також уважно стежимо за цим випадком і сподіваємося, що слідство відбудеться вчасно і згідно з усіма вимогами закону. Водночас закликаємо органи влади зробити все необхідне, аби не дійшло до порушення основних прав пана Саакашвілі.
Хезер Наверт, речниця Держдепартаменту США:
– Ми уважно спостерігаємо за цією ситуацією та за тим, що сталося у Києві. В нас хороші відносини з урядом України. Однак це не означає, що ми погоджуємося з ними щодо абсолютного всього. Закликаємо українську знизити напруженість цієї ситуації. Ми безсумнівно бачили повідомлення про різні заходи на вулицях Києва. Закликаємо всі сторони уникати насильства, дотримуватися верховенства права та їхніх міжнародних зобов’язань. Ми не можемо говорити про подробиці справи. Уряд України, і ми неодноразово казали про це раніше, – якщо вони когось затримують, заарештовують когось, це повинно відповідати законам і нормам відповідної країни, а також міжнародним зобов’язанням щодо прав людини, і ми закликаємо Україну поважати верховенство права”.
Давид Раквіашвілі, секретар Ради національної безпеки Грузії:
– Події, що відбуваються зараз у Києві, – внутрішній політичний процес України, на які ми не можемо дати коментарі політичного змісту. Водночас в епіцентрі цих подій перебуває колишній президент Грузії, і це надає особливого навантаження цим подіям. Сподіваємося, українська влада гарантує фізичну захищеність Саакашвілі у складній обстановці”.
Андерс Аслунд, західний економіст, експерт дослідницького центру Atlantic Council:
– Найбільш вражаючим у протестах, що вибухнули в Києві, є те, наскільки виросла недовіра до правоохоронних органів. СБУ та ГПУ активні українці вважають найбільш незаконними корпоративними рейдерами. Незграбні спроби заарештувати Міхеїла Саакашвілі в багатьох викликали асоціацію зі спробою використати правоохоронців для обмеження політичної свободи. Громадянське суспільство дуже розчароване провалом судової реформи, бо 25 із 113 суддів Верховного суду названі корумпованими. Впродовж останніх двох тижнів СБУ та ГПУ ведуть протизаконну кампанію, спрямовану проти НАБУ, що вже викликала підозри у спробах уряду знищити цей антикорупційний орган”.
Адріан Каратницький, експерт аналітичного центру Atlantic Council:
– Якщо справді буде доведено, що пан Саакашвілі перебував у змові, фінансувався Курченком та з інших невідомих фінансових потоків, то, на мою думку, це буде дискредитувати весь рух, що згуртувався навколо нього, і навіть тих депутатів, які, можливо, і не знали про такі потоки фінансування. Думаю, що і вони будуть вимушені заплатити певну політичну ціну в сенсі втрати підтримки та довіри з огляду на їх альянс із Саакашвілі. Ми можемо побачити кризу довіри не лише з боку суспільства, але і з боку західних держав, котрі захочуть, щоб український народ швидко надав новий мандат на керівництво державою. Підтвердження оприлюднених даних посилить аргументи команди Президента щодо активних масових втручань Росії в українське життя та намагання будь-яким способом – свідомо, чи несвідомо використовуючи людей, піднімати температуру в Україні. Це може відкрити Петру Порошенку шлях до переобрання на посаді Президента та нового 5-річного терміну при владі. Інший варіант – нові вибори та формування нової конфігурації в українській політиці”.
Володимир Фесенко, політолог, директор Центру політичних досліджень “Пента”:
– Реакція західних партнерів України на ситуацію з Саакашвілі, безсумнівно, буде. Але вона буде досить стриманою. Швидше за все, зовнішнім партнерам представлять інформацію й аргументи, що екс-губернатор мав намір здійснити якісь силові дії і спровокувати конфлікт із владою. Ця історія ніяк не вплине на рішення про надання Україні летальної зброї. Американське озброєння ми отримаємо тільки в тому випадку, якщо станеться масштабний наступ Росії або різке загострення військової ситуації на Донбасі. Якщо цього не буде, то і летальну зброю нам ніхто не надасть. Чи вплине затримання Саакашвілі на ситуацію всередині України? Питання відкрите. Мабуть, влада за півтора місяці акції, організованої Саакашвілі, дійшла висновку, що масової підтримки Саакашвілі немає. А раз його заклики до революції не знаходять схвалення у людей, значить можна діяти більш жорстко. Втім, соціально-психологічна ситуація в суспільстві зараз інша, ніж у 2004 або 2013 роках. Ми спостерігаємо тотальну недовіру: не тільки до влади, але й до опозиції. Крім того, більшість українців сприймає Саакашвілі, як чужого, він усе-таки “не свій”. Після 2013-2014 років більшість українців бояться повторення негативних і непередбачуваних наслідків нового Майдану. Владу можна скинути. Але чим це закінчиться? Чи стане після цього краще? Ці побоювання, ці фобії, на тлі недовіри до політиків, стримують людей від масової участі в конфліктних ситуаціях.
Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій:
– Коли Саакашвілі був лідером маргінального протесту, він особливо не загрожував українській владі. Тоді все це виглядало комічно й фарсово. Але коли Саакашвілі змінив ключові гасла своєї кампанії з антикорупційного суду на народний імпічмент, коли масовим виявився марш його прихильників, він вийшов за червоні лінії, прокреслені йому українською владою, і почав становити серйозну небезпеку. Мабуть, є намір усе-таки розрубати гордіїв вузол із грузинською командою і вирішити проблему Саакашвілі – або шляхом полюбовних домовленостей Заходу, Саакашвілі і влади з виїздом його за межі України, або політику доведеться випробувати повну чашу своєї долі в Україні, пройшовши всі процесуальні стадії слідства та судового процесу. Після маршу за імпічмент ситуація з фарсу стала перетворюватися на трагікомедію. Епізод на даху є тому підтвердженням. Усе залежатиме від домовленостей і того, до чого в підсумку прийдуть сторони. Однак, з огляду на буйну вдачу Саакашвілі, може бути судовий процес. Але лише в разі, якщо він буде відкритим, можна буде отримати якісь дивіденди. В цій ситуація важлива позиція Заходу”.
Євген Магда, політолог, виконавчий директор Центру суспільних відносин:
– У Саакашвілі немає кадрового резерву, який він обіцяв створити після повернення в Україну. Тому очікувати від нього політичного бліцкригу не варто, на закликах прийняти закон про імпічмент, звільнити генпрокурора і главу СБУ (до речі, шефа МВС Саакашвілі не згадав) далеко не заїдеш. Але формат ситуації, що склалася, робить Михеїла Ніколозовича заручником ситуації, змушуючи діяти максимально голосно. Властива українцям масштабна недовіра владі йому на руку, але абсолютизувати його вплив в умовах звинувачення у співпраці з Курченком не варто”.
Тарас Березовець, політтехнолог, співзасновник Українського інституту майбутнього:
– Якщо все плівки Курченка-Саакашвілі виявляться справжніми, можна говорити, що СБУ провернула блискучу операцію. Розмах операції “російська зима”, про яку говорить Юрій Луценко, виглядає занадто масштабно, щоб її міг організувати такий дрібний шахрай як Сергій Курченко. Такого рівня операції під силу лише небагатьом спецслужбам у світі. Зрозуміло, що мова про російські. В будь-якому випадку факти, які навів Луценко, просто вбивчі. І на цьому закінчиться не одна політична кар’єра в країні”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8923 / 4.67MB / SQL:{query_count}