Депутатоміністри: бути чи не бути?

Спікер Андрій Парубій заявив, що підтримує законодавчу ініціативу, яка передбачає можливість нардепові бути одночасно й міністром

фото: rada.gov.ua
Голова Верховної Ради Андрій Парубій цього тижня нагадав про те, що у парламенті зареєстрований законопроект, який передбачає суміщення посади міністра і мандата народного депутата.
“Це законопроект, який передбачає суміщення посад міністра і народного депутата, я про цю ідею говорив публічно. Я особисто підтримую цю ідею, щоб міністр, будучи обраним на роботу у Кабінет міністрів, міг залишатися народним депутатом”, – заявив Парубій в кулуарах ВРУ, повідомляє РБК-Україна.
Спікер зауважив, що така томливість суміщення покращить співпрацю між парламентом та урядом і така практика існує в багатьох європейських країнах, зокрема, Великій Британії.
Але тут треба звернути увагу на те, що уряд формується парламентською коаліцією, тому проблеми у співпраці й комунікації навряд чи варто списувати на те, що міністри не можуть залишатись нардепами. Натомість варто подивитись на рівень політичної культури в Україні, на те, що в нас різні гілки влади насправді так і не є незалежними. Додамо ще проблему дисципліни нардепів, а якщо частина з них зможе бути одночасно й міністрами, то з великою ймовірністю, також не ходитиме на пленарні засідання ВРУ, виправдовуючись загруженістю роботи в уряді. Або не ходитиме на засідання уряду. То для чого нам такі депутатоміністри в українських політичних реаліях? В нас от зараз парламентська коаліція існує, яка так і не може довести свою легітимність.
Треба також зазначити, що для дозволу на сумісництво потрібно змінювати нашу Конституцію (ст. 78), і спікер також про це нагадує. Якщо говорити про вже зареєстровану ініціативу, то ще минулого року таку ідею запропонувала фракція Радикальної партії на чолі із Олегом Ляшком. І під відповідним законопроектом підписалось близько двох сотень нардепів із різних фракцій. Документ був зареєстрований 1 квітня 2016-го, але це не жарт, якщо про таку законодавчу ініціативу і зараз згадують.
Документ донині навіть не пройшов парламентський комітет із питань правової політики і правосуддя. Зрозуміло, що тема слизька, але згадана масова підтримка формальних ініціаторів законопроекту, які під ним підписалась, може свідчити, що рано чи пізно документ зможе набрати необхідних 300 голосів для зміни Конституції.
Зараз спікер Андрій Парубій і минулого року Олег Ляшко заявляли, що суміщення допоможуть стабілізувати політичну ситуацію. Лідер “радикалів” і пояснював мотиви. “Багато нормальних людей із парламенту, які є, бояться іти в уряд, тому що вони думають, що через 2-3 місяці втратять роботу, і не буде ні мандату, ні урядової посади”, – розповідав Ляшко журналістам у кулуарах парламенту весною 2016-го.
В цьому і криється ще один цікавий нюанс: депутатський мандат означає недоторканність, принаймні поки. І хоч нардепи знову обіцяють її скасувати, навіть направили до Конституційного суду два законопроекти (скасувати недоторканність одразу із дня набрання чинності відповідного закону чи з 2020 року), зараз важко сказати коли і чи взагалі дійде до справжнього вирішення питання. Зрештою, Конституційний суд раніше вже дав позитивні висновки на подібні звернення, але владою використовувались різноманітні правові маніпуляції, щоб остаточний розгляд питання скасування недоторканності у парламенті досі так і не відбувся. Тому і не має впевненості, що на цей раз епопея із скасуванням недоторканності завершиться результативно. А за умови, коли депутатська недоторканність збережеться, то можливість для парламентарів бути одночасно й міністрами стане величезним подарунком для них. Каста недоторканних політиків, які поєднують функції законодавчої і виконавчої влади – можливо це і принесе політичну стабільність, але лише законсервує владну систему і аж ніяк не допоможе розвиткові держави.
“Дійсно, коли Парубій говорив про європейський досвід щодо суміщення депутатства з членством в уряді, він не збрехав. Так, подібна система дійсно функціонує, до прикладу, у Великобританії. Разом з цим, перефразовуючи відому приказку, варто зазначити, що не все те, що в Європі добре, добре в Україні. Адже можливість суміщення характерна для європейських парламентських демократій із добре розвиненим інститутом політичних партій. Ці партії здатні продукувати якісні програми та бути відповідальними за їх втілення в життя. Загальною ж вимогою до парламентарів у президентських і напівпрезидентських республіках є неможливість суміщення депутатського мандата з іншими, як виборними, так і невиборними посадами. Як відомо, Україна належить до держав зі змішаною формою правління, тому запропонована Парубієм реформа за таких обставин нам дещо невластива. Крім того, похвалитися добре розвиненими політичними партіями наразі Україна теж не може, на жаль”, – зазначає політичний експерт Олег Петровець у блозі на сайті Лівий берег.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8506 / 4.38MB / SQL:{query_count}