До наступної Ради за новими правилами?

Нардепи у першому читанні проголосували за проект Виборчого кодексу, що передбачає запровадження відкритих регіональних списків. Але шансів на ухвалення рішення в цілому небагато…

фото: Getty Images
В Україні може з’явитись Виборчий кодекс, документ, що регулюватиме правила проведення різних видів виборів – від місцевих до президентських. Цього тижня, 7 листопада парламент вже підтримав у першому читанні такий документ. Але чи є шанси на його ухвалення в цілому? Щодо цього питань багато. Адже на першому етапі за законопроект проголосували 226 нардепів, а це мінімальна кількість голосів, потрібних для ухвалення рішення парламентом. Тобто запасу підтримки до другого читання немає. Та й одразу після голосування цього тижня в інформпросторі з’явилось багато заяв від деяких нардепів, а також й від політичних експертів про те, що перше читання було позитивною несподіванкою. Мовляв коаліціянти не були налаштовані насправді дати зелене світло проекту Виборчого кодексу, але хотіли зберегти лице і, мовляв, випадково в залі назбиралось 226 голосів “за”.
Тут зазначимо, що найсуттєвіші зміни цей проект передбачає власне для парламентських виборів. Пропонується перехід від нинішньої змішаної системи виборів (половина складу парламенту обирається у мажоритарних округах, половина – за закритими партійними списками) до пропорційної системи із відкритими регіональними списками.
Партії висуватимуть загальнонаціональний список, а вже з нього формуватимуть регіональні
“Відкритість” партійних списків, нагадаємо, не означає, що ми бачимо усіх кандидатів у цих списках (і зараз усі імена кандидатів можемо бачити). Це означає, що виборці можуть віддавати свій голос як за партію загалом, так і за конкретного кандидата, таким чином просуваючи його на верх списку. У світі різновидів відкритих списків назбирається не один десяток. Але загалом треба говорити про те, що за такої виборчої системи зникає поняття “прохідної частини” списку, зменшується вплив партійного “вождя” на список і мала б зникнути практика купівлі місць у списках. І така система є невигідною власне партійним “вождям”, олігархам, котрі стоять за політсилами і кандидатам-мажоритарникам, котрі звикли просто “засіювати” свій округ грошима і “гречкою” для того, щоб зрештою потрапити до парламенту.

Як натискали “за”

Детальніше зміни, які пропонуються для українських виборів, розглянемо трохи нижче. А поки подивимось на те, як проект Виборчого кодексу знайшов підтримку по парламентських фракціях. “Різношерста” президентська фракція БПП дала 68 голосів із загалом можливих для фракції 138, “Народний фронт” – 56 із 81, “Самопоміч” – 20 із 25, “Батьківщина” – 13 із 20, Радикальна партія – 14 із 20 і, що цікаво, “Опозиційний блок” – 26 із 43, та й серед позафракційних назбиралось 26 голосів із 50. Ще два голоси дала депгрупа “Воля народу” і один – “Відродження”.
А кожен голос, чи точніше, його відсутність, міг стати вирішальним. “Це звичайно перемога, хоча треба розуміти, що це прикра випадковість… По-перше, попрацював спікер Андрій Парубій, який є співавтором цього кодексу. По-друге, БПП оголосила вільне голосування, очевидно, прорахувавшись, скільки кнопок треба недотиснути. Ну й нарешті пожартував Опоблок у кількості 26 голосів, яких вистачило рівно для 226 потрібних “за”. Уявляю, як у когось на Банковій полізли брови вгору”, – написала на своїй сторінці у Facebook після голосування “європотиміст” з фракції БПП Світлана Заліщук.
У регіональному списку партії повинно бути не менше п’яти кандидатів
Вона, як і ще один “європотиміст” з БПП Мустафа Найєм, назвали голосування у першому читанні за Виборчий кодекс перемогою акції “Велика політична реформа”, однією з вимог якої було впровадження відкритих списків на парламентських виборах. Мовляв, недарма люди виходили мітингувати під Верховну Раду.
Тут нагадаємо, що ця протестна акція розпочалася 17 жовтня, але після того, як парламент направив на розгляд Конституційного суду два законопроекти щодо скасування депутатської недоторканності (також одна з вимог акції) більшість організаторів акції відійшли від вуличних протестів. Та намети біля парламенту залишились і далі акція перетворилась на бенефіс нардепів від “Самопомочі” Єгора Соболєва, Семена Семенченка та особливо екс-президента Грузії, екс-голови одеської ОДА Михеїла Саакашвілі, якого Президент Петро Порошенко позбавив українського громадянства. Без особливої суспільної підтримки Саакашвілі продовжує свою протестну акцію.
Цікаво, що цього тижня із цим протестом і голосуванням за проект Виборчого кодексу в парламенті стався казус. На сторінці Саакашвілі у Facebook з’явились фото із його соратником нардепом Юрієм Дерев’янком. І підпис про те, що Дерев’янко прийшов у намет до Саакашвілі розповісти, як вони дотиснули Виборчий кодекс у першому читанні. Але якщо зайти на офіційний сайт парламенту і подивитись результати голосування, то виявляється, що Дерев’янко не голосував. Тобто хтось щось не зовсім “дотиснув”. До речі, як і Семенченко…

фото: AFP

Що за кодекс?

Повернімось власне до проекту Виборчого кодексу. Його ініціаторами зазначені спікер парламенту Андрій Парубій, нардеп від “Народного фронту” Леонід Ємець та нардеп від БПП Олександр Черненко. Проект зареєстрований ще у 2015-ому. Та насправді цей документ, це трохи доопрацьований проект колишнього нардепа (III-VI скликань) Юрія Ключковського. Проект Ключковського було зареєстровано у парламенті ще у 2010-ому, а розроблявся він ще давніше – у 2008-ому. І Ключковський вказаний серед співавторів нинішнього проекту Виборчого кодексу.
Цей документ також ще потрібно буде доопрацьовувати, зрештою, як уже зазначалось, його база створювалась дуже давно. Леонід Ємець заявив, що друге читання треба чекати через два тижні.
Але розуміємо, що можуть бути нюанси, до прикладу, якщо нардепи направлять до проекту кілька сотень, а може й тисяч правок. А спроби повністю “поховати” проект чи змінити його до непізнаваності і знівелювати ідею відкритих списки можуть бути. Зрештою, як уже зазначалось, перше читання могло бути випадковістю і багато нардепів насправді виглядали здивованими, коли парламентське табло показало 226 голосів “за”.
“Я не думаю, що цей закон зможе пройти Раду в другому читанні. Надто багато там складностей, при всій моїй повазі до Парубія. А зараз усі проголосували, як на мене, не подумавши. Просто всім хочеться подобатись виборцю”, – таку думку висловлює колишній голова фракції БПП Ігор Гринів, інформує Українська правда.
Регіональні списки мають нарешті витіснити з “депутатського корпусу” так звану столичну еліту, яка до регіонів приїжджає двічі на рік
Та повернемось власне до законопроекту. “Наш документ був зареєстрований більше року тому на основі напрацювань в минулі роки. Документ отримав схвальний висновок Венеціанської комісії. Опрацьовуючи його, ми ввели низку нововведень, осучаснили його. Система  базується на регіональних відкритих списках. Передбачається, що під час виборів Україна поділиться на 27 виборчих регіонів. Лідер не може вплинути на місце у виборчому списку, тільки виборець”, – розповідав один із співавторів документу Олександр Черненко.
Тобто, передбачається, що партії висуватимуть загальнонаціональний список, а вже з нього формуватимуть регіональні. У регіональному списку партії повинно бути не менше п’яти кандидатів. Виборці у бюлетенях заповнюватимуть дві графи: у першу вписуватимуть номер партії, а у другій – номер конкретного кандидата від цієї партії. Це дозволить посувати кандидатів вгору по списку і збільшить його шанси зрештою отримати мандат. Але номер кандидата вписувати буде не обов’язково, виборець зможе просто проголосувати за партію. До розподілу мандатів допускатимуться партії, які подолають 4% прохідний бар’єр (зараз 5%). Загалом система підрахунку голосів і розподілу мандатів буде непростою, але вона мала б забезпечити більший вплив виборців на розподіл мандатів між списковиками.
Мажоритарки на парламентських виборах не буде, але за умови впровадження відкритих регіональних списків, партії повинні залучати до своїх списків активних кандидатів, які працюють у своїх регіонах.
“Відкриті регіональні партійні списки можуть якісно змінити партії та парламент. Партія та її представники відтепер будуть відповідальні за цілий регіон (27 регіональних округів), а не лише за невеличкий виборчий округ. Це звужує можливості для підкупу виборців та примітивного піару на пофарбованих лавочках, – зазначає у Facebook політолог Вадим Карасьов і додає – Партія буде зацікавлена у підтримці кандидатів з програмами, а не з грошима. За гроші весь регіон не купити, а програми мають працювати на весь регіон. Тобто депутати будуть зацікавлені в інфраструктурних проектах, наприклад, дорозі, що пройде через кілька районів області до сусідніх регіонів, а не в бізнес-планах розбудови власної вотчини. А ось місцеві проблеми залишаться у компетенції ОТГ. Партії будуть вимушені формувати списки з відомих та впливових на місцях лідерів, а не бізнесменів та чиновників. Це може якісно змінити партійні структури – диктат лідерів та центрального апарату знизиться. Партія буде зацікавлена у гнучкій організації мережі однодумців”.
“Що стосується парламенту, то регіональні списки мають нарешті витіснити з “депутатського корпусу” так звану столичну еліту, яка до регіонів приїжджає двічі на рік. Відкриті регіональні списки – це коли депутати живуть у регіонах, а працюють у Києві”, – також зазначає експерт.
Виборці у бюлетенях заповнюватимуть дві графи: у першу вписуватимуть номер партії, а у другу – номер конкретного кандидата від цієї партії
Але є нюанси. “Рівень представництва кожного регіону в парламенті визначатиметься явкою виборців. Кількість мандатів встановлюватиметься шляхом ділення поданих за партію голосів (яка може бути незначною) на виборчу квоту. Тому одні регіони можуть бути представлені краще за інші. Це не відповідає світовій практиці, тому варто цю норму переглянути в парламенті. В більшості країн кількість мандатів залежить від кількості виборців зареєстрованих в регіоні або також території, але не від явки. В Норвегії, наприклад, проблема у тому, що в них північні регіони великі, але мало населені і, щоб це врівноважити, враховується і розмір території, і кількість виборців, і коефіцієнт, а щоб його не міняти під кожні вибори формула записана в Конституції”, – зазначає експерт Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюрба, повідомляє “Лівий берег”. Загалом серед експертів переважає позитивна оцінка цього проекту Виборчого кодексу.
Система відкритих списків пропонується також для виборів до обласних рад та рад великих міст (там, де проживає понад 90 тисяч виборців). Натомість на виборах до сільських, селищних, районних і міських рад малих міст із кількістю виборців до 90 тисяч збережеться мажоритарна система, але багатомандатна. Депутатами від одного округу зможуть стати по кілька кандидатів, а не лише один. Зміни до правил президентських виборів пропонуються не надто суттєві. Пропонується, щоб кандидат на найвищий державний пост, крім грошової застави зібрав 300 підписів, але тільки осіб, які мають представницький мандат. Це можуть бути підписи нардепів, депутатів місцевих рад чи міських голів, але не менш ніж з двох третин регіонів України.
Також треба зауважити, що в проекті Виборчого кодексу передбачається спеціальне навчання та сертифікація членів виборчих комісій. Тобто комісії мали б стати більш професійними. Серед того, на що ще звертають увагу експерти, і що ще треба буде доопрацьовувати в проекті до другого читання – норми про обмеження чи заборону зовнішньої політичної реклами та реклами на телебаченні. Адже українські вибори традиційно виявляються дорожчими, аніж кампанії в багатьох багатших європейських країнах.

Чи кодексом єдиним?

Та треба звернути увагу на те, що навіть за умови ухвалення такого Виборчого кодексу в цілому, це в один момент не вирішить всіх наших політичних проблем і наступне скликання парламенту автоматично не стане суперякісним. Так само, як і не зникне одразу підкуп виборців, адже в наших реаліях політики зможуть пристосуватись до різних виборчих систем. Потрібно вносити зміни до різних законів, зокрема й посилювати кримінальну відповідальність за підкуп на виборах. Відповідні законодавчі норми начебто і зараз є, але притягти порушників до відповідальності насправді надзвичайно важко. І такі справи рідко доходять до суду.
Окрім того, якщо говоримо про можливу зміну правил виборів, то не можемо забувати про необхідність оновлення складу Центрвиборчокму. А вже у 13 із 15 членів ЦВК завершився термін повноважень. При цьому у 12 членів ЦВК повноваження завершились ще у 2014-му…

Оксана Юринець, народний депутат, фракція БПП:
– Я голосувала за проект цього закону в першому читанні. Вважаю його потрібним і революційним. Однак необхідно також наголосити і на тому, що він потребує змін. Бо у тому вигляді, що є, не буде забезпечено регіональної репрезентативності у парламенті. Переконана, що до другого читання ми доопрацюємо законопроект і він однозначно здобуде підтримку в залі. Шанси більш, ніж достатні. Щодо мажоритарної системи, то попри те, що я здобула перемогу на виборах у мажоритарному окрузі, сама є противником такої системи. Я – швидше виняток з тих правил, за якими грають кандидати на виборах у мажоритарних округах. Недосконалість мажоритарної системи треба визнавати і відверто про це говорити.
Михайло Хміль, народний депутат, фракція “Народний фронт”:
– Оскільки це кодекс, співавторами якого є два наших депутати, Андрій Парубій та Леонід Ємець, то ми однозначно голосували “за”. Вважаю, що цей документ є позитивним, правильним. Цей кодекс дасть можливість відійти від старої системи певного контролю за партійними виборчими списками. Хто скільки набере голосів, таке й місце отримає у рейтинговому списку. Так, для мене було певною несподіванкою, що за нього проголосували фракції, сформовані виключно з мажоритарних депутатів. Можливо, їм теж набридла стара виборча система. Щодо шансів на ухвалення кодексу в цілому, то важко прогнозувати. Скажу, що ми проголосували в першому читанні та будемо голосувати в другому. Думаю, буде непросто назбирати голоси, особливо депутатів-мажоритарників, але загалом вважаю законопроект прогресивним. Щодо відмови від “мажоритарки”, то система, яка пропонується у Виборчому кодексі, передбачає і персональну участь депутата в певному виборчому окрузі. Думаю, що відриті списки – це те, що оновить майбутній склад Верховної Ради, оновить так звану політичну еліту.
Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти:
– Голосування за проект Виборчого кодексу в першому читанні – це не випадковість, оскільки голосував “Опозиційний блок”. А “Опозиційний блок”, Ахметов і Порошенко координують між собою голосування з найважливіших питань і використовують один одного, щоб отримати потрібні 226 голосів, які 7 листопада саме і були. Другий момент це те, що ухвалення такого документа в Україні було цілком ймовірним. Було більше п’яти різних виборчих систем на парламентських виборах і ухвалення ще однієї абсолютно не перешкоджає олігархічним інтересам. Тому олігархи не мають особливої потреби блокувати цей законопроект. Він може собі спокійно рухатись і дороблятись. Третій момент, в якій формі будуть відкриті списки і регіональні преференції. Тут немає вирішеного питання навіть для самих народних депутатів, які голосували, у них різні бачення. Тому процес між першим і другим читанням буде не просто складним, а дуже складним. І четверте, я не вірю, що заміна виборчої системи може зробити вибори чесними. Попередні понад п’ять виборчих систем показали, що від заміни виборчої системи зміст нечесних виборів до нечесного органу не змінюється. Для того, щоб поміняти якісний склад парламенту потрібно змінювати не так виборчу систему, як провести парламентську реформу, поміняти статус самих депутатів, завершити конституційну реформу парламентсько-президентську, зробити реальну децентралізацію та реальну дерегуляцію, і, що ще дуже важливо, запустити реальне покарання за підкуп і за сумісництво політики та бізнесу. Поки це існує, сама система виборів є незначним фактором.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.5894 / 4.55MB / SQL:{query_count}