Важка політична осінь

У новому політичному сезоні чекаємо пенсійної, медичної та освітньої реформ. Можливі й кадрові зміни в уряді…

Календарна осінь уже розпочалася, політична стартує з понеділка, 4 вересня. Тоді відбудеться погоджувальна рада керівників парламентських фракцій та комітетів, а вже наступного дня всі нардепи мають повернутися з канікул і відкрити VII сесію Верховної Ради VIII скликання.
Чого варто очікувати від нового політичного сезону? За цим традиційним питанням завжди стоять багато сподівань. От і під час цьогорічних літніх канікул наші нардепи (чи, точніше сказати, їхні помічники) зареєстрували більше сотні законодавчих ініціатив. Однак вже традиційно абсолютна їх більшість, як і більшість раніше внесених законопроектів, так ніколи й не стануть законами…
Законодавчого “спаму” багато, ККД парламенту, як відомо, низьке – лише близько 15% законопроектів зрештою стають законами. І вже давно настав час реформувати роботу самого парламенту. Спікер Андрій Парубій вже неод­норазово обіцяв зміни, є рекомендації місії на чолі з екс-президентом Європарламенту Петом Коксом, та й загалом різні експерти звертають увагу на досвід західних країн щодо відбору найважливіших законопроектів на початку сесії (один із документів проходить повну перевірку, ухвалюється за повною процедурою, тоді інша важлива ініціатива потрапляє до переліку пріоритетних), розділення обговорення та голосування за законопроекти, обмеження законодавчої ініціативи окремих депутатів (автором законопроекту не міг би бути один нардеп, а лише група народних обранців, до прикладу, чисельністю не менше, аніж найменша фракція).
Є й інші рекомендації від експертів, але, як засвідчив досвід попередніх сесій парламенту нинішнього скликання, зрештою, як і досвід всіх попередніх скликань, нардепи взагалі не переймаються питанням збільшення своєї законодавчої результативності. Тому шанси на ухвалення якоїсь масштабної парламентської реформи під час найближчої сесії низькі. “Львівська Пошта” вже писала про те, що якщо якісь зміни парламентських правил гри й будуть проголосовані, то вони стосуватимуться роботи вже наступного скликання ВРУ.

фото: president.gov.ua

Реформаторські “хвости”

А поки, з продовженням хаотичної роботи ВРУ, насамперед потрібно очікувати завершення епопеї з ухваленням пенсійної та медичної реформ, про які ми також вже не раз писали. А ще освітньої реформи. Щодо земельної реформи із вільним продажем земель сільськогосподарського призначення, на чому наполягали в Міжнародному валютному фонді (МВФ), то, видається, такі зміни ще відкладаються. Тим паче, що влітку і в МВФ заявляли, що поки не тиснутимуть на українську владу в цьому дражливому питанні. Тут треба бути відвертим: шансів на проходження через наш парламент земельної реформи дуже мало.
“Буде продовжено пенсійну реформу для того, щоб отримати інвестиції, буде завершено судову реформу, має бути проведена амбіційна і дуже серйозна приватизація в Україні. Думаю, питання відпущення в Україні ринку землі буде трохи відкладене, принаймні спробуємо працювати щодо легалізації оренди землі як такої, не говорячи про її продаж: не готове суспільство, не готові депутати до такого голосування, тож будемо робити це поступово. Ми також готові до медичної реформи… На виході вже реформа середньої освіти, це 12 років, тому буде відбуватися розгляд у парламенті. Завершено закон стосовно реінтеграції Донбасу, тобто напрямки державної політики повернення Донбасу”, – про такі пріоритети найближчої парламентської роботи цього тижня в ефірі “5 каналу” розповіла представник Президента у ВРУ Ірина Луценко.
Законодавчі пріоритети назвали і в уряді. Зокрема, в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі також нагадали про пенсійну, медичну, освітню реформи,  а також про необхідність запровадження міжнародних стандартів фінзвітності та електронних довірчих послуг.
Та навіть інші, окрім земельної реформи, названі ініціативи можуть застопоритися в парламенті. Уряд подає як “велике благо” для українців ті ж пенсійну та медичну реформи, але в парламенті багато нардепів виступають із критикою, в суспільстві також нема одностайної думки. Коаліція й далі існує лише у заявах самих коаліціянтів із фракцій БПП та “Народного фронту”, а тому без допомоги збоку їм традиційно не обійтись.
Тут варто зазначити, що в разі провалу цієї осені у парламенті якоїсь із анонсованих реформ нашим політикам буде важко повернутися до розгляду цих питань. До чергових президентських виборів залишається півтора року, до чергових парламентських – два. І що ближче в часі Україна підходитиме до виборів, то менше політики ризикуватимуть з ухваленням непопулярних рішень.

джерело: facebook.com.mineconomdev

Подих виборів і “вулиця”

Щодо позачергових виборів до ВРУ, то такий сценарій зараз виглядає малоймовірним, про що говорять більшість політичних експертів. Насамперед в таких дочасних виборах зацікавлена Юлія Тимошенко та її партія “Батьківщина”, яка зараз лідирує в соціологічних замірах політичних настроїв українців, але рішення про розпуск парламенту ухвалює Президент (за наявності формальних причин). А власне Петро Порошенко вже неодноразово заявляв, що не допустить позачергових виборів до ВРУ.
Загалом більшість експертів зазначають, що Президент і його команда зараз думають над тим, як зберегти президентський пост весною 2019-го, а вже від результату цих виборів залежатимуть кампанії соратників Порошенка і всіх інших великих політичних гравців у парламентських перегонах. Не виключені й нові політичні союзи. Старту реальних передвиборчих президентських кампаній від наших політиків варто очікувати не цієї осені, а з весни наступного року. Та деякі експерти не виключають і фальстартів.
Треба також розуміти, що традиційно восени зростає можливість масових вуличних протестів. Але чи є нині в Україні політики, які можуть їх очолити?
“Охочих “хитнути ситуацію” нині чимало: від Михеїла Саакашвілі, чиє перебування за кордоном дедалі більше набуває ознак фарсу, до Юлії Тимошенко, оновлений образ якої має засвідчити рішучість боротися з усіма можливими ворогами. Чи спроможні українські політики вивести на вулиці сотні тисяч людей, не використовуючи “оплату праці” демонстрантів? Відповідь негативна, однак це не означає, що “фактор вулиці” треба відкидати…
Ситуація дуже нагадує гойдалку: якщо уряду та парламентарям вдасться піднятися над особисто-партійними резонами заради національних інтересів, донести зміст перетворень до виборців-співгромадян, уникнути братовбивчих дискусій на тему “Хто сильніше любить Україну?”, шанси пройти крізь тривожну осінь будуть лише збільшуватися. Якщо ні – втримати ситуацію буде непросто, і неприємні відкриття про дії політиків стануть порядком денним переважної більшості медіа.
Нам усім не варто забувати, що Росія робить ставку не на військовий наступ на Донбасі (це утопія з багатьох причин), а на розхитування ситуації всередині країни. Згадка про це корисна і Президентові з урядом, і депутатам із коаліції, опозиції та позафракційного “болота”, і професійним антикорупціонерам, і позапарламентській опозиції, яка бачить себе під куполом Верховної Ради. У конкурентному світі, де зараз живе Україна, не пробачають невивчених уроків та неусвідомлених реалій”, – зазначає політолог, директор Центру суспільних відносин Євген Магда у колонці на порталі Слово і Діло.

фото: kmu.gov.ua

Уряд без імунітету та прокурорські атаки

Звітування уряду Гройсмана за перший рік своєї роботи ні весною, ні навіть до літніх канікул в парламенті так і не відбулося. Чи можлива відставка уряду цієї осені? Тут насправді усе впирається в те, що навіть за відповідного бажання у президентської команди навряд чи зараз знайдеться кандидатура нового прем’єра, яку можна буде протягнути через парламент.
Збереження політичної стабільності – ось на що буде робити влада ставку в своїй інформаційній кампанії, навіть якщо цієї стабільності й не буде. Знову ж таки відставка прем’єра, а з ним і всього уряду, та неможливість призначення нового є шляхом до позачергових парламентських виборів.  У цьому контексті цікавою була заява Гройсмана ще наприкінці весни про те, що він піде у відставку, якщо парламент провалить пенсійну реформу. Вже згаданий політолог Євген Магда називає це прем’єрським блефом.
Однак ще цікавіше нинішня ситуація з урядом Гройсмана виглядає тому, що прем’єр, який начебто мав бути “людиною Президента”, майже одразу після свого призначення “віддалився” від нього. Різні ЗМІ та політичні експерти вже неодноразово це зазначали, з’являлося багато повідомлень про те, що нинішній прем’єр щораз тісніше співпрацює з командою колишнього прем’єра Арсенія Яценюка.
В сучасному світі масла в вогонь підливають і соціальні мережі. От нещодавно Гройсман із Яценюком начебто просто вийшли собі погуляти вечірнім Хрещатиком, з ними фотографувалися пересічні кияни, а далі знову маса обговорень політичного союзу Гройсман – Яценюк.
“Ми сьогодні споглядаємо ситуацію, коли Президент і прем’єр-міністр України в черговий раз через Конституцію України відходять у різні абсолютно “плавання”. Взагалі оці публічні появи Гройсмана і Яценюка – це або гра на нер­вах Порошенка, або щось за цією грою є таке, чого ми не розуміємо”, – каже з цього приводу політичний експерт Артем Нікіфоров, повідомляє Радіо Свобода.
Та в будь-якому випадку навіть без зміни прем’єра уряд, найімовірніше, змінюватиметься. Принаймні ще наприкінці весни заяви про відставку написали міністр аграрної політики Тарас Кутовий та міністр інформаційної політики Юрій Стець. Також потрібно було б призначити повноправного міністра охорони здоров’я (Уляна Супрун досі працює як т.в.о.).
Вже згадана парламентар, представник Президента у ВРУ Ірина Луценко також розповідала, що недавно відбулася попередня нарада з прем’єром, представниками коаліції та секретарем РНБО Олександром Турчиновим і що на ній обговорювали урядові кадрові питання.
“У нас зараз є багато виконувачів обов’язків, немає міністра аграрної політики, інформаційної політики тощо. Тому відчувається вже серйозна конструктивна позиція більшості у ВРУ, і я не думаю, що в нас будуть якісь проблеми зі сприйняттям та продов­женням реформ, на точці яких ми завершили свій політичний сезон, – заявила вона. І додала, що в президентської команди немає проблем з главою уряду: “Мова не йшла про якісь непорозуміння, мова йшла про “перезавантаження” Кабміну через нових міністрів з якимись критикою, зауваженнями і перспективою роботи. Не бігали ніякі “чорні кішки”. У нас була дуже конструктивна розмова”.
Наразі зберігається інтрига щодо майбутнього міністра фінансів Олександра Данилюка та міністра інфраструктури Володимира Омеляна. В українському інформаційному просторі поширюють інформацію про те, що Генпрокуратура на чолі з Юрієм Луценком активно взялася за них. Зокрема, прокурорів зацікавило те, чи сплачував міністр Данилюк усі податки. А нещодавно Юрій Луценко заявляв, що підписав листа до прем’єра Гройсмана з вимогою відставки Данилюка, бо той блокував підвищення зарплат прокурорам (уряд зрештою погодив це підвищення).
Загалом початок епопеї з можливою відставкою міністра фінансів у інформаційному полі виглядає цікаво з огляду на те, що Мінфін готує проект держбюджету на наступний рік. І вочевидь, різні центри впливу намагатимуться контролювати цей процес. В уряді вже заявляли, що проект Держбюджету-2018 з’явиться у парламенті до 15 вересня. А далі також продовжуватиметься політична боротьба за розподіл коштів.
 
 фото: minfin.gov.ua
Цікаво, що Олександр Данилюк (на фото) потрапив до уряду за квотою фракції БПП. А конфлікт у нього виник із колишнім головою президентської фракції, а нині Генпрокурором Юрієм Луценком. Деякі експерти загалом оцінюють активність Генпрокуратури в контексті неформальної боротьби з антикорупційними органами.
“Склалася одна команда на чолі із Ситником та Холодницьким – НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, та інша структура там – ГПУ. І ті нападки, які сьогодні роблять на Данилюка, в основному з боку саме Генеральної прокуратури. У нього є проблеми з НАЗК та іншими органами. Фактично ми маємо Данилюка як приклад тієї боротьби, яка існує між ГПУ та НАБУ на сьогоднішній день. Данилюк має підтримку Гройс­мана, а якщо й буде змушений піти у відставку, то громадськість сприйме це як результат нападок з боку табору Президента”, – зазначає політолог Валерій Гончарук, передає Радіо Свобода.
Тут також варто сказати, що в новому політичному сезоні очікують нові подання від Генпрокуратури на зняття недоторканності з нардепів.
 
 фото: censor.net.ua
Щодо міністра Володимира Омеляна (на фото), то видання “Апостроф”, яке, посилаючись на свої джерела в ГПУ, поширило інформацію про ймовірну підготовку підозри урядовцю, повідом­ляло, що інформацію про його можливі порушення ці джерела не змогли розкрити.
В той же час було давнє протистояння між прем’єром Гройсманом і міністром Омеляном через Укрзалізницю. Поляк Войцех Балчун, проти якого виступав Омелян, вже перестав бути головним нашим залізничником, але й у т.в.о. керівника Укрзалізниці Кравцова також був конф­лікт із міністром (раніше Євген Кравцов був першим заступником Володимира Омеляна). Зрештою, незрозумілою залишається й ситуація з підтримкою Омеляна фракцією “Народного фронту” – саме за їхньою квотою він потрапив до уряду.
Учора, 1 вересня, прем’єр Гройсман назвав інформповідомлення про ймовірні відставки Данилюка та Омеляна лише чутками. “Уряд сьогодні працює, у кожного міністра, зокрема й у тих, яких ви назвали, є завдання. Ми маємо працювати в штатному режимі. Я знаю і розумію, що, можливо, хтось хоче розхитувати ситуацію… вважаю, що ми маємо сконцентруватися на прийнятті реформ, на змінах, на підвищенні пенсій, на розвитку національної економіки, на ухваленні приблизно 50 законів, які потрібні Українській державі і які перебувають у парламенті. От на чому треба концентруватися сьогодні, а не на коментуванні чуток, припущень або всього іншого. Всі міністри працюють та мають працювати”,  –  наголосив глава уряду, інформує УНІАН.
Тепер залишається спостерігати за тим, чи справдяться слова Гройсмана, і наскільки загалом владі, різним політичним центрам впливу вдасться зберегти статус-кво в уряді. Адже навіть для того, щоб, до прикладу, призначити Уляну Супрун міністром охорони здоров’я без “т.в.о.”, потрібно це рішення провести через парламент. А там не всі її підтримають.
Зрештою, треба розуміти, що посади міністрів можуть допомогти розширити нинішню коаліцію. Їй додаткові голоси, як уже зазначалося, дуже потрібні.
Зауважимо, що загалом ще залишаються відкритими багато кадрових питань. До прикладу, вже роками очікуване оновлення Центрвиборчкому і фактично вакантна посада голови Нацбанку. А ще треба оновити склад Рахункової палати. І це дуже скорочений перелік необхідних рішень.
Насамкінець зазначимо, що, окрім кадрових рішень, здавалося б, уже давно на часі нове виборче законодавство, обіцяне скасування чи обмеження депутатської недоторканності, закон про антикорупційний суд. Чи дочекаємось ми хоч якогось із цих рішень в новому політичному сезоні? А ще ж чекаємо на анонсований законопроект про реінтеграцію Донбасу, який можна буде оцінювати тільки після його оприлюднення.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9244 / 4.53MB / SQL:{query_count}