Боротьба Незламного

У Львові презентували книжку про провідника кримськотатарського національного руху Мустафу Джемілєва

фото: vivat-book.com.ua
“Скажи мені, чий Крим, і я скажу тобі хто ти”, – так називається перший розділ нової книжки “Мустафа Джемілєв. Незламний” співзасновників громадської організації “Крим SOS” – головного редактора інтернет-видання “Українська правда” Севгіль Мусаєвої та журналіста, аналітика і консультанта з комунікацій експертної компанії “Pro.mova” Аліма Алієва. Видання за участю авторів уже презентували в Києві та інших містах України, а нещодавно аналогічна презентація відбулася у Львові в Палаці Потоцьких.

Історія непереможної любові до батьківщини

Ця книга не є біографією. Вона побудована на живих діалогах із відомим політичним і громадським діячем, правозахисником, політв’язнем, лідером кримськотатарського народу, чинним народним депутатом України від Блоку Петра Порошенка Мустафою Джемілєвим.
На її сторінках розкривається його багатогранна особистість, змальовується історія дитинства та юності, знайомства з дружиною Сафінар, дисидентського минулого й участі в теперішніх подіях в Україні. Це щира розповідь про національного лідера, про людину із залізною волею і моральною стійкістю. Її легко та цікаво читати, адже вона перенасичена відвертими фактами і соковитим гумором. На думку авторів “Незламний” – найкраща характеристика не лише Мустафи Джемілєва, а й усього кримськотатарського народу.
“Ця книга не про Мустафу-ага, а з Муста­фою-ага, адже вона побудована на 50 годинах інтерв’ю з ним та іншими людьми, що добре його знають (зокрема, Сафінар Джемілєвою, Рефатом Чубаровим, Мирославом Мариновичем, Джамалою“Пошта”). Мустафа-ага – людина сильної волі, яка, не дивлячись ні на що, відстоює власні життєві принципи. В цьому йому допомагають однодумці та геніальне почуття гумору. Через призму Мустафи Джемілєва ми хотіли розказати історію трагедій і перемог кримських татар останнього століття. Свою книгу присвятили всім кримським татарам, які мають об’єднуючий внутрішній стрижень свободи”, – зазначив під час презентації Алім Алієв.
Після сімдесяти років з часу депортації радянською владою кримських татар із території півострова, історія повторилася. В березні 2014-го відбулися фінальні акорди підступної “Кримської весни”, в ході якої підписано договір про прийняття Криму до складу Росії, що юридично засвідчило анексію української території. Мустафі Джемілєву було лише півроку, коли його сім’ю у 1944-ому примусово виселили на Середній Кавказ. Саме тому ще з юних років він став на захист свого народу, відсидівши 15 років у таборах, на засланні та витримавши 303 дні сухого голодування за свої переконання!
Незважаючи на це Джемілєв і сьогодні у свої неповні 73 роки продовжує відстоювати права та свободи кримських татар, у яких знову відбирають батьківщину. З червня 1991-го по листопад 2013-го він очолював Меджліс, а в серпні 2014-го Президент Порошенко призначив його уповноваженим у справах кримськотатарського народу. На думку Джемілєва, головною відмінністю репресивної політики СРСР і теперішньої Росії є те, що за Радянського Союзу людину могли обмовити, оголосити ворогом народу й відправити в табори, а сьогодні кримчани просто безслідно зникають. В останні три роки в Криму зафіксовано 43 насильницькі зникнення людей, повідомляють у “Крим SOS”. За чітку громадянську позицію окупаційна влада Криму заборонила Мустафі в’їзд на рідний півострів до 2020 року…
“Наша книжка про непереможну любов до батьківщини, про надзвичайно складний шлях додому не лише Мустафи Джемілєва, а всього кримськотатарського народу. Ідеї повернення до рідного дому Мустафа-ага присвятив усе своє життя. Його сила в тому, що після сорока років важкої боротьби, він знову відстоює права власного народу”, – наголосила Севгіль Мусаєва. З її слів, анексія Криму сталася через незнання трагічної історії кримських татар. Трагедія змусила нас більше цікавитися один одним. Для того, щоб ліквідувати прірву між ними й українцями і написано презентовану книгу.

Слово Незламному

Найкраще про Мустафу Джемілєва розкажуть його слова з інтерв’ю.
“Якщо в Україні вищим проявом патріотизму буде здати зброю, а потім ще заспівати красиво гімн України, то Путін зможе завтра дійти до Києва”.
“Свій страх потрібно обов’язково перемагати”. 
“Я в Радянському Союзі був одним із найбільш вільних людей. Я міг відкрито говорити про те, чого не міг собі дозволити член Політбюро на верхівці. Щоправда, ця свобода не всім була по кишені, я дорого заплатив за неї. А ідеологія та психологія людей у Росії, які сьогодні підтримують Путіна, інакша. В них немає бажання аналізувати ситуацію з різних боків, не замислюються вони й над тим, як це весь світ проти того, що сталося, і називає це агресією, а вони готові все виправдати. Це цікавий феномен”.
“Сьогодні ми стикнулися з новою реальністю і потрібно щось робити, насамперед виконувати свій обов’язок. Відстоювати власну людську і національну гідність за будь-яких обставин, незалежно від того, чого це мені коштуватиме. Вийде чи ні – це вже інше питання”.
“Людина має виконувати свій обов’язок незалежно від того, як чинять інші”.
“В Українському домі у Вашингтоні мене запитали: “В особистому плані ви чого боїтеся?”. Я відповів: “Не боюся нічого, тому що загалом непогано прожив, а сьогодні ще вимальовується перспектива красиво померти не в ліжку, а в боротьбі!”.
“Пам’ятаю фразу зі своєї промови на Омському процесі 1970 року, яку я повторив і на процесі 1984 року в Ташкенті: “Ніхто і ніколи, за жодних обставин, не змусить мене відмовитися від виконання свого обов’язку та зобов’язань, покладених честю, совістю та національною гідністю”. Якби тепер така норма поведінки була притаманна більшості, все було б інакше…”.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9140 / 4.4MB / SQL:{query_count}