Вийти з глухого кута

“Пошта” з’ясовувала, що далі може бути з мінськими домовленостями і чому Україна так і не стала енергонезалежною від окупованих територій

Неоголошена війна з Росією триває три роки. З них майже два з половиною роки триває так званий дипломатичний мирний процес з урегулювання. Нагадаємо, що у вересні 2014-го з’явились угоди, які зрештою отримали неофіційну назву “Мінськ-1”, бо у лютому 2015-го був ще “Мінськ-2”. 
Цього тижня, 12 лютого, “Мінську-2” виповнилось вже два роки. Але навіть перший пункт в усіх цих згаданих документах не виконується досі. Йдеться про вимогу припинення вогню на Донбасі. Кремлівські бойовики-маріонетки, російські кадрові військові “іхтамнєти” продовжують періодично загострювати війну. Саме так і розпочався нинішній 2017-й рік. А далі знову мирні перемовини, знову нові дати для “режиму тиші”, все по колу…
Звичайно, не можна говорити про те, що весь мінський процес є безрезультатним. Він все ж таки дав Україні час для того, щоб “зібратись із силами”, адже за умови трьох років повномасштабної війни наші втрати могли б бути у багато разів більшими. Зараз вже не добровольчі батальйони, а українська армія стримує ворога і навіть потроху відвойовує позиції. А головне – українці довіряють своєму війську. Але надалі перспектив нинішнього формату перемовин не видно, мінський процес і мінські угоди не завершать війни. 

фото: Олексій Братущак
Треба зазначити, що “Мінськ-2” став продуктом перемовин у форматі лідерів “нормандської четвірки” (Україна, Росія, Німеччина та Франція), але не можна забувати, що під мінськими угодами немає підписів глав держав, ні безпосередніх учасників неоголошеної війни, ні посередників. Тому “Мінськ-2” не можна вважати якоюсь офіційною міждержавною угодою. Тим не менш Захід прив’язав антиросійські санкції до виконання мінських домовленостей, а це важливо. 
Про небезпеки, які несе “Мінськ-2” для України і “Пошта”, й інші ЗМІ впродовж останніх двох років писали вже неодноразово. Загалом важливо зрозуміти, що якби Путні захотів забрати Донбас так, як і Крим, то не було б і ніяких мінських домовленостей. До речі, Крим винесено за дужки мінського процесу і дивує чому українська влада на це пішла. 
А щодо Донбасу, то в заявах і діях Кремля простежується намагання на своїх умовах “запхати” ці території назад до України. Особливий статус для Донбасу, на якому наполягає російська влада – це шлях до федералізації нашої країни, навіть якщо офіційно термін “федералізація” законодавчо не буде закріплений. Більшість експертів сходяться на думці про те, що за планом Путіна Донбас має перетворитись на такий собі “якір” для України, який гальмуватиме подальшу євроінтеграцію та перекриє шлях до НАТО. 
Звичайно, в ЄС і НАТО зараз нас і так ніхто не чекає, але йдеться про “антизахідний запобіжник” для України на багато років вперед. Недарма у Кремлі продовжують повторювати, що вони також за мінські домовленості і що їх насамперед має виконувати Україна.

Чи є життя після “Мінська”?

Дивує те, що наша влада продовжує називати мінський формат безальтернативним. У 2015-му потрібно було зупинити війну, отримати час і хоч якесь поле для маневрів. Але не можна забувати і про те, що дипломатичний процес ще весною 2014-го починався із “женевського формату” (Україна, Росія, ЄС, а не окремі країни, та США).
Так, тоді також все зайшло у тупик, російське військове вторгнення відбулось, а США зрештою делегували посередницькі обов’язки на перемовинах Німеччині та Франції. Але ще після “Мінська-1” українська влада називала саме “женевський формат” найоптимальнішим варіантом для перемовин з Росією. А низка експертів й нині продовжують відстоювати таку позицію, зауважуючи, що без офіційної участі США у перемовинах у дипломатичного мирного процесу шансів на успіх немає.

фото: АР
От тільки проблема. Попередній президент США Барак Обама був дуже обережним у підтримці України у боротьбі з Росією, а за нинішнім очільником Білого дому і деякими членами його команди тягнеться скандальний шлейф ймовірних зв’язків із російською владою. З іншого боку в цьому можна шукати позитив, адже Трампу перш за все американцям потрібно буде доводити, що Путні не має на нього впливу. Цього тижня радник Трампа з нацбезпеки Майкл Флін вже пішов у відставку через те, що ще до інавгурації нового президента США приватно обговорював із російським послом питання санкцій.
Але що цікаво, після цієї відставки прес-секретар Білого дому Шон Спайсер також зробив дуже цікаву заяву від імені Трампа щодо Росії. “Президент Трамп чітко дав зрозуміти, що очікує від російського уряду деескалації насильства в ‎Україні і повернення Криму”, - заявив Спайсер.
Це вже позитивний для нас посил. І українська влада мала б наполягати на тому, щоб тема Донбасу і Криму була нерозривною на усіх перемовинах. Звичайно, поки про відновлення “женевського формату” ще не йдеться, але принаймні нова американська адміністрація, яку так чекали у Кремлі, вже не виправдовує російських сподівань.
Сам Дональд Трамп у своїй улюбленій соцмережі Twitter прозоро натякнув на те, що Росія анексувала Крим через слабкість Обами. “Крим був захоплений Росією при адміністрації Обами. Чи був Обама занадто м’який по відношенню до Росії?”, - написав Трамп.
Тепер треба подивитись на те, яку жорсткість щодо Росії зможе продемонструвати сам Трамп.

Війна та енергетика

Та можна скільки завгодно обговорювати міжнародну підтримку України, але поки триває безлад всередині нашої країни нам ніхто не довірятиме. І нинішня ситуація із начебто залежністю України від поставок вугілля з окупованого Донбасу виставляє нашу країну на сміх. Проблема не нова, для її вирішення було вже три роки, і влада начебто готувалась повністю відмовитись від необхідного українським ТЕС  антрацитового вугілля, яке в Україні видобувається тільки на нині окупованих територіях Донбасу. І для цього влада навіть у кілька разів підняла ціну на електроенергію. Потрібно було організувати закупки антрацитового вугілля закордоном, а також переобладнати частину ТЕС на інше паливо. Але коли з кінця січня цього року активісти, зокрема ветерани АТО, а також низка нардепів почали акцію блокади торгівлі із окупованими територіями, і зрештою перекрили три основні залізничні шляхи поставок вугілля, то в українському уряді заявили, що альтернативи антрацитовому вугіллю з Донбасу немає, що запасів вистачить тільки на 40 днів, і що через блокаду в Україні можуть відбуватись віялові відключення світла, зокрема в семи областях. Ось так. 
У середу, 15 лютого, уряд на позачерговому засіданні вже ввів надзвичайний стан в енергетиці. Прем’єр Гройсман заявив, що відключення електрики відбуватимуться тільки в крайніх випадках і про них інформуватимуть заздалегідь. “Я звернувся в РНБО з проханням детально розглянути всі аспекти і вплив цього блокування на життя українських громадян і відповідним чином вжити усі необхідні заходи усіх необхідних служб для того, щоб ця проблема була знята з порядку денного”, – також заявив глава уряду.

фото: slovoidilo.ua
Звичайно, в цій блокаді є велика частина піару від нардепів, зокрема представників “Самопомочі”. На це також потрібно звертати увагу всім захисникам цієї блокади. Адже складається враження, що акція організована не в останню чергу для наближення позачергових парламентських виборів. 
Але з іншого боку блокада лише актуалізувала величезну проблему, яку влада не вирішувала. Більше того, гроші від підвищених тарифів, а це мільярди гривень точно не пішли на забезпечення енергонезалежності країни. І з тим також потрібно розібратись. 
Все це відбувається на тлі війни. І знову доводиться констатувати, що нові внутрішньополітичні розбірки точно не зроблять нас сильнішими.

Зараз вибори неможливі

Незважаючи на те, що українська влада наголошує на першочерговій необхідності вирішення на Донбасі питань безпеки, наші західні партнери пропонують провести вибори в окупованих регіонах. 
Справжній скандал розгорівся нещодавно довкола резонансної заяви посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля щодо можливості їх проведення навіть за присутності російської армії. Згодом дипломат пояснив, що говорив про створення необхідних умов для волевиявлення виборців. А в німецькому МЗС заявили: будь-які місцеві вибори на Донбасі можливі лише згідно з положеннями Мінських домовленостей після того, як обидві сторони погодять відповідні умови для їх проведення.
Українська сторона відстоює позицію щодо здійснення такого кроку виключно після виведення російських військ. До того ж міністр закордонних справ України Павло Клімкін вважає, що вибори на окупованій частині Донеччини та Луганщини мають відбуватися під наглядом озброєної поліцейської місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Функції ОБСЄ під час організації виборів полягатимуть у відновленні реєстрів, обліку проживаючих на окупованих територіях осіб та гарантуванні безпеки виборів, каже урядовець. Посередник у вирішенні конфліктів із двадцятирічним досвідом роботи в Європі, Азії та Африці Антьє Герберг переконана: поспішати в цьому питанні не варто. “Зараз на Донбасі не можна проводити вибори, тому що людей з Донбасу насправді там мало. Наразі цей регіон глибоко поляризований. В таких умовах вибори не проводять ніде в світі, тому що це тільки розпалить конфлікт, а не допоможе його розв’язати. Треба почекати ще десять років, упродовж яких створити у східних регіонах України рівне громадянське суспільство”, – зазначила експерт в інтерв’ю “Апострофу”. З її слів, наразі найкращим варіантом для цих територій є не українська чи російська, а міжнародна адміністрація.
Наразі ситуація на фронті мінлива. Поки чиновники обговорюють шляхи відновлення миру на Донеччині та Луганщині, Росія продовжує “грати м’язами” і демонструвати готовність до повномасштабного вторгнення в Україну. Раніше українська влада обіцяла вразі активізації бойових дій на Донбасі ввести в нашій країні воєнний стан. Розмови про це ведуться не вперше. Проте заступник глави адміністрації президента Костянтин Єлісєєв нещодавно заявив, що вище керівництво держави наразі не обговорює питання запровадження воєнного стану. Тому, вочевидь, такі розмови – черговий піар політиків, які займаються збільшенням власних рейтингів.

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби “Український барометр”:
– Мінські домовленості забезпечують виконання виключно воєнно-технічних дій – зокрема, призупинення вогню, відведення важкої техніки, обмін полоненими. Проте це, як і збільшення кількості учасників перемовин, не гарантує миру. Тим паче представники тристоронньої контактної групи від України не мають авторитету серед українців. Переговори в Мінську безперспективні. Вони можуть тривати вічно, але так і не дати належного результату, адже в їх контексті російська сторона не несе відповідальності за ситуацію у східних регіонах України. На мою думку, найоптимальнішим варіантом врегулювання ситуації на Донбасі є “женевський формат” без представників “ДНР/ЛНР”, з якого у квітні 2014-го починалися переговори і після якого на Росію наклали міжнародні санкції. Повернутися до нього можна в будь-який момент. Для цього необхідна воля не лише української влади і наших західних партнерів, а й Кремля. В цьому контексті важливо також залучитися підтримкою адміністрації Дональда Трампа, який наразі не може виробити чітку проукраїнську позицію. Розмови щодо відновлення миру на окупованих територіях будуть ефективними, якщо західні країни в рамках виконання Будапештського меморандуму погодяться ввести власні збройні сили в зону бойових дій. Лише після повного звільнення від окупаційних військ на Донбасі можна буде проводити вибори, але лише місцеві. В українському парламенті деокуповані регіони зможуть мати своїх представників лише після повноцінної перевірки місцевого населення.
Андрій Парубій, голова Верховної Ради України:
– У випадку активізації бойових дій на сході, масованого наступу ворога – а нещодавні події в Авдіївці продемонстрували, що такий сценарій розвитку подій можливий – воєнний стан має бути запроваджений у всіх регіонах України, а не лише на Донбасі. Це компетенція Президента і РНБО. Якщо таке рішення буде ініційоване, Верховна Рада його без вагань підтримає. Оголошення воєнного стану – складний і комплексний крок, який змінює всі сфери життя і призводить до переорганізації системи управління всієї країни. Щодо виборів в окупованому Донбасі, поки окупаційні війська, які щодня атакують наші позиції, перебуватимуть на території України, навіть теоретичні дискусії про такі вибори неможливі. Будь-яка політична акція під дулами автоматів п’яних російських військових не матиме жодного відношення до демократії. Це буде просто дискредитація демократичних процесів. Сьогодні наші пріоритетні завдання – захист українських кордонів, продовження міжнародних санкцій проти Росії, яку треба змусити вивести свої війська з нашої території. Наразі очікуємо висновків парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони щодо блокування Донбасу.
Микола Гуцуляк, військовий експерт, полковник запасу:
– Фактично з часу здобуття незалежності Україна не мала дієвої системи управління військами. Серед військового керівництва – від міністра оборони до голів спецслужб – були здебільшого таємні агенти Кремля. Вони зсередини нищили вітчизняну оборонну систему, що призвело до великої кількості жертв на початку воєнного конфлікту у східних регіонах України. Війна на Донбасі консолідувала, згуртувала українське суспільство. Українці об’єдналися в боротьбі з ворогом, який посягає на територіальну цілісність нашої держави. Тисячі добровольців свідомо стали на захист батьківщини. Завдяки цьому і підтримці волонтерів ми змогли в найкоротші терміни створити з нуля власне боєздатне військо, оснастити його новітніми зразками бойових машин. У гібридній війні, яку веде проти України Росія, ворогу не можна вірити за жодних обставин, адже російсько-терористичні сили грають не за правилами. Вони вже неодноразово демонстрували, що готові в будь-який момент нанести підступний удар ножем у спину. Для них не писані закони війни, відсутні мінські домовленості. Незламний дух – основна зброя наших військових. Нещодавні бої за Авдіївку засвідчили високий рівень готовності українських військовослужбовців, їхню спроможність не лише відстояти власні позиції, а й дати гідну відсіч ворогу і відвоювати окуповані території. Надзвичайно важливо, щоб влада їм у цьому допомагала.
Андрій Новак, голова Комітету економістів України:
– Блокада закупівлі вугілля в так званих ДНР/ЛНР виглядає логічною на третьому році війни, яку Росія розв’язала проти України. Тому що швидко замінити це вугілля у 2014-ому чи навіть 2015-ому було неможливо. Але за три роки вже можна було це зробити і досягнути справжньої енергетичної незалежності не лише від Росії, але і від поставок вугілля з окупованої частини Донбасу. Тим паче, що заради цієї енергетичної незалежності в Україні були підняті ціни і тарифи на всі види енергоресурсів у п’ять-сім разів. Але виходить так, що ціни і тарифи підняли, а енергетичної незалежності немає. Тому зараз ця акція блокади виглядає більш логічною, як відчай окремих активістів, депутатів. Особливо на тлі того, що постачання вугілля є майже “чорним”, напівконтрабандним, як і ситуація з іншими товарами, що перетинають лінію розмежування. Наводити порядок треба було давно. Але інше питання в тому, що цю блокаду, яка повинна бути суто економічною, торговельною, перетворюють на політичну акцію. Особливо небезпечно, коли пов’язують блокаду із звільненням українських полонених. Бо це ставить під загрозу здоров’я і життя самих полонених. У цьому питанні слід бути вкрай обережними і не пов’язувати ці речі. Якщо блокада торговельна, то нічого іншого тут не повинно бути. Окрім цього, треба зазначити, якщо влада сама не вирішує проблему, тоді не залишається іншого шляху, як таким чином блокувати. Щось подібне в нас було з блокадою постачання електроенергії в Крим. Якби не активісти, то ми б досі постачали електроенергію в окупований півострів. А так вони підірвали ключові опори і підвищили увагу суспільства до цієї теми. І тільки тоді українська влада припинила постачання електроенергії. Щось схоже може вийти і зараз. Маємо розуміти, якщо Україна досі має ТЕС, залежні від вугілля з окупованої частини Донбасу, то звичайно, що і в процесі мінських перемовин представники так званих ДНР/ЛНР можуть аргументовано використовувати це як елемент тиску на українську сторону. Але формально не продаючи Україні вугілля у “влади” “ДНР/ЛНР” практично не залишається серйозних джерел фінансування. В умовах, коли Росія сама оголосила, що вона зменшує у два чи три рази фінансування “ДНР/ЛНР”, то в них фактично не залишиться джерел доходів. Тому їм зараз вигідно продовжувати постачати вугілля. І в цій ситуації дуже дивною є поведінка української влади, коли вона не використовує цей момент. “ДНР/ЛНР” більш залежні від продажу цього вугілля, ніж Україна в його купівлі. Ми можемо мати інші джерела постачання, до прикладу, в турецькому порту вугілля коштує дешевше, ніж ми купуємо в “ДНР/ЛНР”. Але тут потрібна політична воля найвищого керівництва країни. Зрозуміло, що від цього напівлегального постачання вугілля з окупованих територій, безумовно, виграють обидві сторони. Якщо б комусь це було невигідно, то торгівлі б не було. Значить, з українського боку хтось серйозно наживається на напівконтрабандній купівлі вугілля в “ДНР/ЛНР”. Якщо повертатись то питання підняття ціни на електроенергію всередині країни, то це зробили заради формули “Роттердам+”, в яку включена ціна необхідного для ТЕС вугілля, вартість його доставки і перевалки. Ціни підняли, однак немає забезпечення необхідних обсягів постачання вугілля, яке б замінило постачання з “ДНР\ЛНР”. Виходить, що ми платили за вугілля з Донбасу так, як за вугілля з порту Роттердаму. А українська влада продемонструвала, що керується лише особистим швидким збагаченням. Навіть в умовах війни. На жаль, це треба констатувати. Судячи з того, як зараз відбуваються події навколо ключових тем, нас дуже швидко чекає політична криза, яка, очевидно, буде вирішена лише через дострокові парламентські вибори. Іншого виходу немає. Щодо віялових відключень світла в Україні, то думаю, що на це влада не піде. Звичайно, представники влади зараз виставляють такий контраргумент блокувальникам постачання вугілля, щоб зняти цю блокаду. Але якщо влада насправді піде на віялові відключення, то така дія вернеться до неї бумерангом, черговою, ще більшою хвилею суспільного незадоволення.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8567 / 4.58MB / SQL:{query_count}