Без “дорожньої карти”

Ще одна зустріч глав МЗС країн “нормандської четвірки” завершилась вже традиційно: домовились домовлятись далі…

фото: AFP
Цього тижня міністри закордонних справ України, Росії, Німеччини та Франції (разом із головою спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Ертугрулом Апаканом, його заступником Олександром Хугом і спецпредставником голови ОБСЄ в мінській контактній групі Мартіном Сайдіком) провели перемовини в білоруській столиці, щоб затвердити так звану “дорожню карту”, послідовність виконання всіх мінських угод. Саме таке непосильне завдання перед міністрами поставили лідери “нормандської четвірки” ще 19 жовтня після зустрічі у Берліні. 
Жоден експерт не повірив у появу цієї “дорожньої карти” в анонсовані терміни – до кінця листопада. Власне так і сталось, адже зустріч міністрів 29 листопада завершилась без якихось проривів.

Різні наміри, різні “карти”

Ще у жовтні українська сторона передала на обговорення свій варіант “дорожньої карти”, в якому на першому місці питання безпеки, а далі політичний блок. Так як і прописано в мінських домовленостях. Але власне в них багато підводних каменів і наші європейські партнери, начебто погоджуючись з українською позицією, не припиняли заявляти про вибори на окупованих територіях Донбасу, і зауважували, що тільки після них Україна повинна отримати контроль над кордоном із Росією. 
До цього часу, перед та під час виборів за безпеку та за контроль над кордоном мала б відповідати міжнародна озброєна місія. Варіанти озвучувались різні: озброїти місію ОБСЄ чи створити поліцейську місію ЄС. Надій на це не надто багато (на миротворчу місію за мандатом ООН надій взагалі не було з огляду на право вето Росії в Радбезі ООН), але важливо, що за наполяганням України це питання на перемовинах таки почали розглядати. Раніше такого не було. В ЄС начебто вже і звучить все більше заяв щодо можливості формування безпекової місії, але не забуваймо, що лідери Німеччини та Франції раніше вважали, що це питання має вирішуватись після того, як Україна ухвалить виборчий закон для Донбасу. 
Щодо агресора Кремля, то російська влада ніколи не хотіла про щось насправді домовлятись. Путін педалює тільки політичні питання: вибори на окупованому Донбасі, особливий статус для цієї території із закріпленням цього в нашій Конституції, амністію для бойовиків. Все, що стосується безпеки і реальної ситуації на фронті він використовує тільки для шантажу та залякування України. 
Після 19 жовтня вже нібито і були повідомлення від Кремля, що вони не проти розміщення міжнародної озброєної місії на Донбасі, але зрештою фактично взяли слова назад. 
“Такої потреби не існує. Жодних воєнізованих місій ні ОБСЄ, ні якої-небудь іншої структури, про що періодично говорять у Києві, не буде. Ніхто навіть про них не думає”, – заявив глава МЗС РФ Сергій Лавров журналістам після перемовин 29 листопада.
Європейські міністри тим часом за результатами цих перемовин розповідали, що політичну частину мінських домовленостей взагалі не вдалось обговорювати. На зустрічі у Мінську йшлося про безпекові й гуманітарні питання. І глава Німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмайєр заявив, що загалом позиції України та Росії стали ще жорсткішими. 
Тож важливо, що наша влада не погоджується йти на незрозумілі поступки. “Дискусія щодо логіки “дорожньої карти”. Вона, на жаль, була досить короткою, оскільки російська сторона не погоджується на ключові пріоритети. У нас залишається фундаментальна різниця в баченні цієї “дорожньої карти”. Коли ми говоримо про “дорожню карту”, звичайно, без того, щоб перекрити з боку ОБСЄ надійно кордон, про якесь просування вперед не може бути й мови. Те, чого хоче російська сторона – це, фактично, легітимізувати цей протекторат або колонію в Донбасі”, – повідомив глава українського МЗС після понад п’ятигодинних перемовин 29 листопада.

Повернути своїх 

Водночас він розповів про те, що під час цієї зустрічі наголосив на постійному доступі представників Червоного Хреста до українських заручників, яких утримують російсько-терористичні сили на Донбасі. І Франція та Німеччина підтримали Україну. Але тут зрозуміло, що зрештою все буде залежати від Кремля і його вказівок своїм маріонеткам. 
Щодо звільнення заручників, то Павло Клімкін висловив надію на вирішення цього питання до Різдва. Франк-Вальтер Штайнмайєр підтвердив, що сторони домовилися узгодити число тих, хто має бути обміняний. І він також анонсував великий обмін полоненими до кінця року. Саме в цьому можна побачити невеликий прогрес перемовин міністрів. От тільки ще треба дочекатись, щоб обмін і справді відбувся.
Зазначимо, що питання полонених наступного тижня знову спробує вирішити гуманітарна мінська підгрупа. Наш представник у цій підгрупі, перший віце-спікер Ірина Геращенко заявляє, що Україна вимагає негайного звільнення 57 заручників, утримання яких бойовики підтвердили. Але загалом за інформацією від СБУ, терористи на Донбасі продовжують утримувати у полоні 108 українців.
Якщо ж ще повертатись до перемовин у Мінську, які відбулись цього тижня, то Франк-Вальтер Штайнмайєр заявляв про погодження подальшого відведення військ від лінії зіткнення на Донбасі та збільшення зон для відведення військ від трьох до семи. От тільки ми вже знаємо, як кремлівські бойовики відводять свою зброю, тому всі ці начебто погоджені домовленості поки не вселяють якоїсь довіри.

фото: rnbo.gov.ua

Старі тривоги

Тож завершується ще один рік, але знову доводиться констатувати, що мінський процес стоїть на місці. І якщо раніше дипломати переносили виконання домовленостей ще на рік, то тепер, вочевидь, говоритимуть про перенесення затвердження “дорожньої карти”. Але це не виглядає шляхом до миру. Експерти зазначають, що Росія просто тягне час, сподіваючись на швидке зняття із неї західних санкцій.
“Вона чекає на вибори у Франції: новим президентом, імовірно, буде Фійон, який налаштований проросійськи і за зняття санкцій. І чекає на вибори у Німеччині: велика ймовірність, що оберуть Меркель, але і Меркель може міняти свою точку зору. Меркель у компанії з цим Фійоном, плюс Трамп, який, звісно, як президент США матиме величезний вплив на європейську політику. Думаю, що розрахунки Путіна досить очевидні. У грудні ЄС продовжить санкції на півроку, але Путін надіється, що це буде останнє продовження. Тому йому треба підтримувати видимість процесу”, – зазначає російський політичний оглядач Леонід Радзіховський, повідомляє “Радіо Свобода”
Своєю чергою й директор Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця каже про те, що Кремль консервуватиме процес і загострюватиме ситуацію на фронті в залежності від поступливості України. А бажання і можливості продовжувати війну у Путіна є.
До цього додамо, що секретар РНБО України Олександр Турчинов через ЗМІ попереджає про те, що у грудні-січні бойовики можуть спробувати загострити ситуацію. З огляду на останні кілька тижнів, не можна виключати в найближчий час локальних наступальних операцій ворога на маріупольському напрямі.

“Ракетне” загострення?

Та й нині треба особливо пильнувати за російською “гарячою” реакцією на українські військові навчання із ракетними стрільбами на Чорному морі поблизу окупованого Кремлем Криму. Вони заплановані на 1-2 грудня над відкритим морем. А напередодні “Дзеркало тижня” повідомило, що Міноборони РФ передало військовому аташе у складі посольства України в РФ військово-дипломатичну ноту, в якій російська сторона начебто погрожує збивати українські ракети та пускові установки, якщо навчання відбуватимуться. Ще раніше Росавіація звинуватила Україну в планах провести ракетні стрільби у повітряному просторі РФ. Це взагалі абсурд, адже весь світ визнає, що Крим окупований, тож про який “повітряний простір” РФ в цьому випадку може йтися. 
Олександр Турчинов заявляв про те, що повітряний простір РФ закінчується посередині Керченської протоки, а там Україна навчання не проводитиме. Все, що робитиме Україна, буде в межах міжнародних угод. Те саме повторив 30 листопада й речник Міністерства оборони з питань АТО Андрій Лисенко. 
“Все, що заплановано, буде обов’язково проведено. Що стосується якихось погроз… це не може завадити тим планам, які Збройні сили України та конструктори військового озброєння будуть проводити на території суверенної України”, – наголосив Лисенко.
Але Росія намагалась на­гнітати ситуацію. Так, 29 лис­топада, волонтери міжнародного розвідувального співтовариства InformNapalm повідомили, що Росія перекинула в Крим зенітно-ракетні комплекси С-300ВМ Антей-2500. Це система ППО з можливістю боротьби з балістичними ракетами малої і середньої дальності (до 2500 км). Учора, 30 листопада, російські ЗМІ повідом­ляли, що війська ППО РФ в окупованому Криму перевели на посилений режим роботи. Українські навчання із повітряними стрільбами над відкритим морем в межах нашого повітряного простору розпочнуться вже сьогодні, і, насправді, невідомо, як реагуватиме агресор Росія, і як використовуватиме цю ситуацію.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8203 / 4.44MB / SQL:{query_count}