Вперед у минуле

Нинішня українська влада мала б зробити все можливе, щоб вбивство відомого журналіста Павла Шеремета не перетворилось на другу “справу Ґонґадзе”

фото: reuters (4)
Через 16 років після вбивства Георгія Ґонґадзе в Україні знову відбулась настільки резонансна трагедія з відомим журналістом, що може повпливати на політичне життя цілої країни. Зранку 20 липня у центрі Києві в результаті вибуху авто загинув білоруський, російський та український журналіст Павло Шеремет. Генпрокурор Луценко дуже швидко заявив, що це було вбивство, адже в авто, в якому їхав Шеремет, була закладена вибухівка. 
І відразу почали з’являтись версії причин цього вбивства: від професійного діяльності журналіста і невдоволення олігархів до російського сліду, адже Кремлю вигідна дестабілізація внутрішньо української ситуації, паніка серед населення, чвари серед політиків, недовіра до України з боку Заходу. В нинішній ситуації, за домінування будь-якої з версій чи думок, наша влада і правоохоронці мають продемонструвати, що Україна за 16 років таки змінилась і винні будуть швидко знайдені та покарані.
“Усі кажуть про шок... Я б сказав – хронічний шок, у якому ми живемо чи то останнього тижня, чи то останніми роками. Тому “бути в шоці” – вже перетворюється на норму, а норма – в звичку. У такій психологічній атмосфері нормою стають конспірологічні версії трактування подій. І це правильно як захисна психологічна реакція... Причому саме ця, вбивство Павла Шеремета, найближча до “російського сліду”. Рімейк 2000 року лежить на поверхні... Павло Шеремет не був моїм приятелем, але кілька днів тому ми з ним розмовляли. Я вважав його більше російським журналістом, ніж українським. А він прямо на цій зустрічі жартував, що його в Україні вважають російським агентом. Якщо цей замах влаштовано росіянами, то вбивство Шеремета має 2 мети:  1) звинуватити у цьому українську владу; 2) показати російським політемігрантам в Україні, що у ФСБ “длінниє рукі”. Тому найгірше, що зараз може бути – це гучні і взаємні звинувачення в українському політикумі... І будьте обережними...” – зазначив на своїй сторінці у Facebook політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.

Загалом після вбивства Шеремети соцмережі зарясніли подібними коментарями, але про це трохи згодом. 
Прокуратура кваліфікувала вбивство Павла Шеремети за статтею “умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб”. Також  у МВС повідомляли, що вибухівка була закладена дуже близько до місця водія. За попередньою інформацією, йдеться про саморобний безоболонковий вибуховий пристрій потужністю від 400 до 600 г в тротиловому еквіваленті, яким, ймовірно, керували дистанційно. А як інформували ЗМІ, зокрема Еспересо.TV, через п’ять хвилин після вибуху проїжджаючі таксисти встигли витягти ще живого журналіста з палаючого авто, але він нічого не говорив через шок. Невдовзі прибула швидка, але Павло Шеремет помер ще по дорозі до лікарні.
Авто, в якому він їхав, належала його цивільній дружині, керівнику Української правди Олені Притулі. Її в машині не було. Але в поліції також розглядають версію із замахом на Притулу. Президент Порошенко вже доручив надати їй охорону.
Павло Шеремет останні п’ять років жив в Україні та працював журналістом в Українській правді, а також ведучим на різних каналах телебачення і радіо. Народився він в Мінську у 1971-му.  В Білорусі на початку 1990-х розпочав журналістську кар’єру, в яку перейшов із банківської справи. Через критику режиму Лукашенка Павло Шеремет був засуджений до умовного терміну (у в’язниці провів три місяці, а загалом був тричі заарештований). Був завідувачем білоруського бюро російського каналу ОРТ. Зрештою він переїхав до Росії, де працював на ОРТ, згодом Первый канал. Був ведучим щотижневої аналітичної програми Время. Після цього він працював на Громадському телебаченні Росії. Приятелював із вже також покійним російським опозиціонером Борисом Нємцовим. З Росії Шеремет і переїхав власне до України. Він був прихильником Революції Гідності і публічно засуджував російську агресію в Україні. 
Поховають Павла Шеремета у Мінську, про що повідомило видання Білоруський партизан (Шеремет був одним з його засновників) із посиланням на матір журналіста.

Реакція світу й основні версії слідства

Справою честі вже назвали розкриття вбивства Павла Шеремети український Президент Петро Порошенко, а також голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе. Також все можливе для розкриття злочинну пообіцяв зробити і генпрокурор Юрій Луценко. Для розслідування справи створено оперативну групу із представників Нацполіції, Генпрокуратури та СБУ. Про це стало відомо після наради Президента з українськими силовиками. Як і про те, що залучатимуться також представники американської ФБР та фахівці з ЄС. 
Тут зазначимо, що вбивство журналіста сколихнуло не лише Україну. На цей злочин миттєво відреагував світ. Зокрема, у США, ОБСЄ, ПАРЄ закликали на необхідності повного розслідування та покарання винних. Також у цих заявах прямо чи опосередковано вказується, що вбивство Шеремета є наступом на свободу слова в Україні. Тож це ще один великий удар для іміджу України у світі.
Своєю чергою у Кремлі згадали, що Шеремет мав російське громадянство і це вбивство назвали “приводом для занепокоєння”. Треба також зазначити, що російські ЗМІ активно писали про цю трагедію, ставили це першими темами і провладні сайти обов’язково не забували наголошувати, наскільки Україна є небезпечною для журналістів. І  коли йшлося про те, що це не перша жертва, то фактично згадували тільки про минулорічне вбивство проросійського журналіста Олеся Бузини. Офіційний представник російського МЗС Марія Захарова вже назвала Україну “братською могилою для журналістів”…
Ми вже згадали про різні версії причин цього вбивства. Генпрокурор Юрій Луценко основними виокремив саме дві: професійну діяльність та спробу дестабілізації ситуації в Україні, зокрема у столиці. “Я не думаю, що ми повинні щось забороняти, але будь-які акції у найближчий час повинні організовуватися з застосуванням рамки металошукачів. Надто багато інформації надходить про можливі провокації у найближчі дні, і у зв’язку з сьогоднішньою страшною подією з Павлом це може дійсно бути частиною якогось більшого плану”, – заявив Луценко під час наради у Президента. Над версією  про дестабілізацію працюватиме СБУ. 

Теорій багато

Колеги Павла Шеремета з Української правди більше уваги приділяють версії через професійну діяльність. Зокрема, про це завила головний редактор інтернет-видання Севгіль Мусаєва-Боровик, повідомило Радіо Свобода. Але вона не підтвердила інформацію, яку поширювали деякі ЗМІ про те, що Павло Шеремет і Олена Притула напередодні скаржились на стеження за ними. “Подивіться, будь ласка, ще восени було повідомлення про те, що вони скаржилися. Нічого нового після цього не було”, – сказала Мусаєва-Боровик, повідомляє “Новое время”.
Тим не менш в ГПУ начебто перевірятимуть інформацію про стеження за Шереметом і Притулою.
Водночас з’являються коментарі від деяких політиків про те, що ГПУ у цій справі має допитати власне головного редактора Української правди Мусаєву-Боровик, колишнього журналіста цього інтернет-видання, а нині нардепа Сергія Лещенка (нині у фракції БПП, та вже займається створенням нової партії на базі “Демальянсу”), а також російсько-українського олігарха Констянтина Григоришина, в яких відбувались зустрічі напередодні. Про необхідність такого допиту, зокрема, заявив у блозі на сайті “Обозреватель” нардеп-“радикал” Ігор Мосійчук. З ним самим були пов’язані скандали, але зараз не про це. У ЗМІ Григоришина пов’язують із Порошенком, але також часто з’являється інформація про те, що в цього олігарха конфлікт із частиною президентського оточення. І звичайно, картинку про те, що замовником вбивства Шеремета був хтось із влади, кому допекла Українська правда, також “малюватимуть”. І це знову ж таки прямий і найшвидший шлях до дестабілізації ситуації в країні. Так чи інакше, але потрібно дочекатись хоча б якихось результатів розслідування. 
“Я не знаю, чи це зірвало у когось планку. Чи були якісь викриття, яких хтось боявся. Чи це чиясь рука, яка хоче щось дестабілізувати. Я знаю, що, кидаючись зараз версіями, які поки ні на чому не базуються, ми виснажуємо найдефіцитніший з наявних ресурсів – довіру. І я дуже, дуже співчуваю Олені. Їй набагато важче за всіх експертів з ФБ”, – писав у соцмережі медіа-експерт, політолог, експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький Facebook.

(Джерела: pravda.com.ua, facebook.com, site.ua, espreso.tv, detector.media, twitter.com, ba.org.ua)
Євген Магда, політолог, виконавчий директор Центру суспільних відносин:
– Вбивство Павла Шеремета – зухвале та показове – спрямоване на дестабілізацію ситуації в Україні. Чи спроможні вітчизняні політики консолідуватися, аби дати узгоджену відповідь черговому злочину? Чи спроможне суспільство протидіяти цунамі конспірологічних версій, яке піднялося одразу після вбивства відомого журналіста? Чи усвідомлюють мільйони українців, що від їхньої спроможності зберігати спокій та здоровий глузд залежить доля їхньої Батьківщини? Від відповідей на ці питання залежить надзвичайно багато для України та десятків мільйонів її громадян.
Віктор Таран, політолог, голова центру “Ейдос”:
– Жодних конспірологічних версій та коментарів на гарячу голову, крім одного – вбивці та замовники мають бути знайдені. Сподіваюся, цим не скористаються, щоб розхитати ситуацію в країні, адже історія має занадто багато аналогій з Гією Гонгадзе… Проросійські та ватні експерти в один голос розганяють три тези: Павло Шеремета був опозиційним журналістом, який критикував владу; влада була зацікавлена у його мовчанні; суспільство має дати оцінку. Цього досить, щоб думаючі люди зробили висновки з трагічних ранкових подій.
Юрій Романенко, політолог, директор Центру політичного аналізу “Стратагема”:
– Вся ця ситуація виглядає рімейком справи Гонгадзе. І мотив, очевидно, схожий. Жахлива іронія долі в тому, що в цій трагедії присутні ті ж фігури, що і 16 років назад. Це і Олена Притула – громадянська дружина Шеремета. І Юрій Луценко – одна з ключових фігур “України без Кучми” – нині глава ГПУ і сьогодні повинен відповісти на ті ж питання, що задавав тоді Потебеньку. Єзуїтська логіка замовників убивства спрямована, як і в 2000 році, на вибух України.
Єгор Чечеринда, журналіст:
– У нас були непрості стосунки з Павлом Шереметом.. І непрості ситуації.. Але людське життя – це найвища цінність, попри всі наші особисті чи професійні суперечки.. І ніхто не має права зазіхати на цю найвищу дану Богом цінність. Хай Павло покоїться з миром. Царство Божеє. Світла пам'ять. Вбиці мають бути обов'язково покарані. Мої найщиріші співчуття Олені Притулі, всім рідним та близьким. П.С. 16 років тому вбивство мого друга та колеги Георгія Гонгазде призвело до масштабної суспільно-політичної кризи в країні. Дуже хочу помилитися, але, здається, зараз Україну може чекати повторення ситуації зі значно сумнішими наслідками, ніж 16 років тому...
Наталія Лігачова, медіаексперт:
– У Павла Шеремета було доволі ворогів і в Україні, декого могли дратувати публікації, декого саме явище незалежної журналістики. Нинішня влада прикладе багато сил, щоб знайти виконавців і замовників вбивства Шеремета. Але чи зроблять вони це швидко, so-so… Листуюся і перемовляюся з багатьма колегами. І все більше починаю схилятися до думки про те, що таки російський слід можливий. Павло був знаковою особистістю для Кремля. Мабуть, навіть більшою мірою, ніж для української журналістики – при всій моїй глибокій повазі до того, що він робив у нас. Полярні фігури – Бузина і Шеремет. А зацікавленість путінських стерв’ятників в їхньому убивстві проглядається. Шокувати, залякати, дестабілізувати.
Юрій Лукан, голова незалежної медіа-профспілки України:
– Щиро співчуваю Олені і колективу УП. А також співчуваю усьому професійному цеху, адже для нас настають невеселі часи… Коли просто посеред міста, серед білого дня вбивають журналістів, то це свідчить, що країна опустилася на кілька сходинок у морок. Оскільки це робиться демонстративно, то можна з високою долею імовірності припустити, що такі діяння мають на меті залякати суспільство, посіяти зневіру, відчай, загнати народ у депресію. Якщо так чинять з людьми відомими, то з рядовими громадянами можуть зробити все, що завгодно. Ніхто не може почувати себе захищеним.
Андрій Парубій, голова Верховної Ради України:
– Знав Павла особисто. Пам’ятаю дуже добре його на Майдані. А у березні 2015 року він зателефонував і попросив записати інтерв'ю. Тоді ще у кабінеті віце-спікера у стінах Верховної Ради ми спілкувалися втрьох: Я, Павло і Марія Жартовська. Ворог, нажаль, привчив нас до смертей і вони вже не сприймаються чимось надзвичайним. Щодня ми чуємо суху статистку загиблих на Донбасі захисників незалежності України. Сьогодні вранці я дізнався про загибель Павла Шеремета - це шок. У центрі Києва цинічно підірвали автомобіль журналіста. Українців вкотре хочуть залякати, хочуть залякати українських журналістів. Показове, цинічне вбивство журналіста – це виклик українській демократії та правоохоронній системі. Як Голова Верховної Ради України, закликаю правоохоронні органи невідкладно розслідувати цей злочин та покарати замовника і виконавців. Зло має бути покарано. Висловлюю співчуття родині загиблого. Царство небесне і вічна пам’ять, Павлові!
Михеїл Саакашвілі, екс-президент Грузії, голова Одеської облдержадамінстарції:
– У Києві підірвали мого друга. У 2009 він написав про мене дуже критичну, мені здавалося з абсолютно несправедливими звинуваченнями, книгу. Після Майдану підійшов до мене в фойє готелю у Києві і попросив про інтерв'ю. Не знаю чому, але я вирішив дати йому шанс і не прогадав. Інтерв'ю вийшло розлоге і дуже професійне, ми поступово здружилися. Павло знаходив маленьких людей, таких як винороб з декількома гектарами виноградників з Шабо – Лакарен, або невелику компанію в Коблево, на яку наїхала податкова і перетворював їх захист в справу честі не тільки для себе, але і для всіх нас. Після тієї, невподобаною мною книги, він перетворився в мого ангела-охоронця, відбиваючи численні атаки проплачених журналістів на мене і мою команду. Він був глибоко порядною і талановитою людиною. Його вбивство терористами сьогодні зміцнює мене у відчуттях, що нам, всій країні, готують щось дуже небезпечне, а політичний клас з закритими очима веде нас до прірви. Ми повинні їх зупинити нашими окриками, шкода тільки, одним потужним голосом у чесної України стало менше.
Юлія Тимошенко, нардеп, лідер ВО “Батьківщина”:
– Павла Шеремета неможливо було не помітити. Не тому, що він був високого зросту. Не тому, що його обличчя було знайоме багатьом українцям з телеефірів сусідніх країн. А тому, що він просто був таким – яскравим, харизматичним, цікавим. Цікавим до всього, що було навкруги. До політиків, до політики, до України, до людей, до життя… Я думала, що Україна вже пережила той ганебний етап своєї історії, коли з журналістами “розбирался” шляхом убивств. Виявляється, ні. Цей страшний вибух у центрі Києва зараз виглядає як вирок. Вирок країні, народ якої хоче законності і добробуту, а на її вулицях панують методи 90-х. Швидке розслідування вбивства Павла – це іспит для влади, для всіх нас. Це розслідування не поверне Павла його рідним і близьким. Але зможе додати впевненості і безпеки всім його колегам-журналістам, насамперед з “Української правди”, яка переживає жахливу трагедію вже вдруге…
Тетяна Даниленко, журналіст, ведуча “5 каналу”:
– Павєл Григорович. Мабуть, єдиний журналіст, якого я називала на ім’я й по-батькові, але від цього – жодної дистанції. Особистий ворог Лукашенка, російський журналіст в українській еміграції, кадебешник (і, водночас, ворог Путіна) – чого тільки в нашому середовищі не було чути про Павла Шеремета. Сьогодні прочитала, що в нього було багато ворогів в Україні. Але, як на мене, він був однією з небагатьох яскравих постатей, у кого скрізь були друзі. Не української (даруйте, патріоти) величини чоловік, він завжди рубав правду-матку, не завжди приємну, але завжди в обличчя. Чого гріха таїти, і мені теж. “Ну так не можна, скромнішою треба бути”, – це він мені ще кілька місяців тому за дорогу машину друга, на якій приїхала на роботу. При цьому я не знаю нікого, хто б на таке ображався. З політиками Павло – не менш різко, дотепно, а головне – не в спину. Колеги його “Павєл Героїч” називали. Доназивались. Безмежно шкода, коли йдуть саме такі, в кому життя – не на одне життя.
Святослав Вакарчук, музикант, лідер “Океан Ельзи”:
– Під враженням смерті Павла.... Не міг не написати...З нас хочуть зробити суспільство рабів... Вільних духом вбивають, а більшість заганяють в стійло невігластва, бідності і страху... Не можна дати їм досягнути успіху... Кожен з нас, кожен, своїми діями або своєю бездіяльністю впливає на результат… Правда, якою б вона не була, здоровий глузд, постійне самовдосконалення, важка кожноденна праця, наша готовність боротися за свої права, та за права своїх співвітчизників, знайомих і незнайомих - все це веде їхній диявольський план у прірву.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.3115 / 4.3MB / SQL:{query_count}