Урядова амбіція

Спікер Верховної Ради Володимир Гройсман уже приміряється до прем’єрського крісла. Попри те, нової коаліції, яка б за нього проголосувала, досі нема

фото: rada.gov.ua
Цього тижня наші політики нарешті почали відкрито говорити про висунення на посаду глави уряду нинішнього спікера ВРУ Володимира Гройсмана. Та й він сам заявив, що готовий очолити  новий Кабмін. Також усі нарешті визнали, що коаліції нема. Щоб остаточно поховати стару більшість, радикали нарешті відкликали свої підписи з-під коаліційної угоди. А нову можуть сформувати БПП, “Народний фронт”, Радикальна партія і “Батьківщина”. Для лідерів цих фракцій Гройсман уже навіть встиг презентувати свою програму дій на прем’єрському кріслі. Своєю чергою “Самопоміч” залишається осторонь – у глибокій опозиції. 
Саме нова коаліція має узгодити кандидатуру нового прем’єра, а не тільки БПП. Голова цієї фракції Юрій Луценко 24 березня  вніс кандидатуру Гройсмана на розгляд старим-новим колегам. От тільки тут зазначимо, що навіть у БПП нема єдності, нардепи-“єврооптимісти”, які формально ще залишаються частиною президентської фракції (але не партії), але фактично більше пов’язані з антикорупційним рухом Саакашвілі, як завжди заявили, що ніякого погодження всередині фракції не було, а про висунення Гройсмана дізналися зі сторінки Луценка на Facebook. 
У “Народному фронті” ще учора, 25 березня, заявляли, що їм також не до кінця зрозуміла ситуація з висуненням Гройсмана, що зміна прем’єр-міністра має відбуватися виключно в конституційний спосіб, а саме після формування нової коаліції та офіційного висунення від її імені нової кандидатури на посаду голови уряду, та чекали офіційного рішення партійних органів БПП.
Президентська партія 25 березня терміново провела закритий з’їзд, на який не запросили не лише журналістів, а навіть тих членів парламентської фракції, які не мають партійного квитка. 
Нардепи переконували журналістів перед з’їздом, що питання висунення Гройсмана у прем’єри не буде в порядку денному, що це має робити не партія, а фракція. 
Зрештою, мабуть, щоб уникнути подальших звинувачень у тому, що рішення прийняв лише Президент, а Луценко озвучив, партійці ухвалили резолюцію в якій зазначено: “З’їзд підтримує пропозицію Юрія Луценка про висунення Володимира Гройсмана на посаду прем’єр-міністра України і закликає фракцію партії БПП розглянути цю кандидатуру і склад нового Кабінету Міністрів”.
З одного боку, офіційно оформлена партійна підтримка, з іншого –  визнання, що фракція до заяви Луценка це питання ще не узгоджувала. 

фото: politeka.net
Як би там не було, але “коаліціада” і “прем’єріада” вже входять, так би мовити, в  “офіційну” фазу. Президентська сила перестала ховати свої  справжні плани за ширмою заяв про технократичний уряд. 
І вже відбулося перше засідання робочої групи щодо підготовки нової коаліційної угоди. Вона базуватиметься на старій, тому процес підготовки не мав би зайняти багато часу. 
У суботу до вечора чотири фракції, які беруть участь у цьому процесі, ще мають подавати свої пропозиції, а завершений текст може бути готовим уже в понеділок, 28 березня. 
Принаймні політики висловлювали такі сподівання. Тобто для формування коаліції на чотирьох є ще два вихідні дні і понеділок, щоб до кінця погодити свої позиції. Тут зауважимо: Президент Петро Порошенко вже заявляв, що 29 березня парламент має затвердити новий склад уряду. Наступного дня він полетить до США, і зрозуміло, що дуже хоче там похвалитися завершенням політичної кризи в Україні.

Програма без конкретики 

Хоч деякі карти вже відкрито, нині ще ніхто не скаже, що буде 29 березня. Сам Володимр Гройсман уже навіть називав деякі імена для свого уряду. Зокрема, він бачить там екс-міністра фінансів Словаччини Івана Міклоша, першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Юлію Ковалів та заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Максима Нефьодова. 
На яких саме посадах, він не уточняв. “Протиставлення технократичного і політичного уряду, на мій погляд, штучне. Сьогодні потрібен професійний уряд, який матиме політичну підтримку для продовження реформ. Я ніколи не погоджуся бути прем’єр-міністром уряду лузерів. Це має бути команда Кабміну, яка відновить довіру людей, і ми отримаємо спільний український успіх”, – заявив Гройсман 24 березня.
Свою програму дій на чолі уряду наступного дня він обговорював із лідерами чотирьох фракцій у закритому режимі в приміщенні парламенту. Після цього учасники “презентації” від “Народного фронту”, “Батьківщини” і Радикальної партії заявили, що було дуже мало конкретики і що програма Гройсмана їх  не вразила. 
“Фронтовики” чекають до понеділка доопрацьованої програми, а вже на засіданні фракції ухвалюватимуть остаточне рішення. Зауважимо: якщо Гройсман стане новим прем’єром, то головою ВРУ має стати хтось із “Народного фронту”. Найімовірніше, львів’янин Андрій Парубій. 
ЗМІ повідомляли, що ця політсила начебто висуває вимоги на п’ять урядових крісел: МВС, Мін’юст, Мін­інфраструктури, Мінекології та Міносвіти. А ще потрібна якась посада для Арсенія Яценюка вже поза межами Кабміну. “Українська правда” з посиланням на свої джерела писала про те, що сам Арсеній Петрович бачить себе Генпрокурором, а в АП йому пропонували очолити НБУ чи стати головою Конституційного Суду.

фото: sdozor.com
Представники “Батьківщини”, які вже заявили, що готові голосувати за Гройсмана, невдоволені тим, що частину їхніх вимог не врахували у програмі Гройсмана. 
Тут зазначимо, що “Батьківщина” публічно відмовилася від посад у майбутньому уряді чи президії ВРУ, а для входження в коаліцію і підтримки нового прем’єра висунули п’ять вимог: негайно ухвалити рішення про заборону продажу землі сільськогосподарського призначення та надати пряму бюджетну і податкову підтримку агарному сектору; розірвати корупційний зв’язок між олігархами та урядом і представити чіткий план подолання корупції; негайно ухвалити рішення про економічно обґрунтовані тарифи; провести індексацію заробітних плат і пенсій відносно рівня інфляції та зняти податки на пенсії; забезпечити підтримку малого та середнього бізнесу.
У Радикальної партії також свої вимоги для входження в коаліцію: відмова від особливого статусу для Донбасу, заборона на підвищення пенсійного віку, заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення, скасування оподаткування пенсій. Від якихось потенційних посад радикали публічно не відмовлялись. А ЗМІ раніше повідомляли, що вони претендують на посаду одного з віце-прем’єрів, а також на вже згадане Мінекології. 
Сам  Олег Ляшко раніше торгувався за спікерське крісло. Після ознайомлення з програмою Гройсмана Ляшко заявив, що вона “не зачепила струн його душі” і що наразі Радикальна партія не готова голосувати за Гройсмана на посаду прем’єра. Також Ляшко висловив сумніви, що взагалі нова коаліція буде сформована до 29 березня.
Розуміємо, що гарячі торги в найближчі дні ще триватимуть. Юрій Луценко після презентації Гройсманом програми заявив, що в нього немає оптимізму щодо того, що “Народний фронт” і інші політсили палають бажанням завершити політичну кризу. Луценко всіх звинуватив у надмірі вимог, які більше схожі на початок виборчої кампанії.

Чому Гройсман, а не Яресько?

Велика проблема ймовірного призначення Гройсмана у тому, що це не можна не розглядати як узурпацію влади Президентом. Він – креатура Порошенка, хто б чого не говорив про Гройсмана як самостійного політичного гравця.
Неприємного аромату нинішній “прем’єріаді” додає факт, що фракції почали сваритися через те, хто з них насправді підтримував чи не підтримував кандидатуру нинішнього міністра фінансів Наталії Яресько на посаду прем’єра. 
Взаємних звинувачень багато, і в кожного своя правда. Цього тижня карти політикам ледь не сплутала сама Яресько, яка нарешті вперше чітко заявила, що готова очолити уряд технократів. От тільки вона хотіла самостійно добирати кандидатів у свій Кабмін, більшість імен яких не відомі широкому загалу. Думки про технократичний уряд в нинішніх українських реаліях були різні, багато експертів сходилися на думці про те, що такий уряд зміг би попрацювати недовго через невідворотний конфлікт із парламентом.
Тепер експерти думають, як довго може проіснувати політичний уряд імені Гройсмана та які плюси будуть із такого призначення. “Концепція політичного “коаліційного уряду” перемогла концепцію технічного “уряду технократів”. Змінилася коаліція (тепер без “Самопомочі”), зміниться прем’єр-міністр (Гройсман замість Яценюка) і деякі міністри (можливо, й більшість із них)... Лідерство у коаліції перейде до БПП тепер уже й формально. Зрештою, саме так мало бути зі самого початку: право формувати коаліційний уряд мав отримати представник найбільшої парламентської фракції. За великим рахунком, лідер коаліції – прем’єр-міністр. Однак у БПП лідер – Порошенко, а не Гройсман. Це майже повністю перекладає політичну відповідальність за стан справ і на війні, і в економіці на команду Президента. І це добре, бо з’являється політичний суб’єкт зі справжньою політичною відповідальністю… Тож мій прогноз наступний: якщо кандидатура Гройсмана пройде голосування в парламенті, його уряд на якийсь час відродить довіру суспільства до власної держави і влади. Розпочаті попередниками реформи будуть завершені й розпочаті нові... Але впевненості в успішності такого уряду і парламенту все одно нема. Занадто складна ситуація в Україні і довкола неї. Занадто довго тривала підкилимна політична возня з відставкою попередника. Але він протримається не менше року. А далі, можливо, знову доведеться міняти концепцію – тепер уже на справді технічний уряд (або, як це у нас тепер називають, уряд технократів). А ще через рік після нього проводити парламентські вибори”, – пише на своїй сторінці у Facebook політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6582 / 4.17MB / SQL:{query_count}