Ду-у-уже тимчасовий уряд

Новий Кабмін анонсував низку непопулярних кроків. “Пошта” дізнавалася, ким у минулому були міністри Арсенія Яценюка і чим вони займатимуться у наступні місяці

фото: УП
“371 голос – це рекордна кількість голосів, яку парламент віддав за прем’єр-міністра. Вітаємо, Арсенію Петровичу!” – спікер парламенту Олександр Турчинов явно задоволений результатом голосування.  
Депутати теж: у четвер вони створили парламентську коаліцію, звільнили усіх поперед­ніх урядовців, проголосували за новий Кабмін і погодили його програму. Утрималися від голосування за уряд лише комуністи, “регіонали” ж без зволікань підтримали нову владу.

Поділилися по-тихому

Новоспечений глава уряду запевнив, що “пропозиції по складу Кабінету Міністрів формувалися так, як не формувалися ніколи в історії України”. Імена нових міністрів і справді спершу оголосили під час віча на Майдані – показова процедура погодження. Зробити це треба було хоча б тому, що на подив багатьох парламентарів люди у Києві й не збиралися розходитися. 
Натомість вони висунули кілька чітких критеріїв, відповідно до яких і мали сформувати уряд: професіоналізм (досвід роботи у конкретній сфері п’ять-сім років щонайменше), неучасть в органах влади з 2010 року (Адміністрація президента, міністерства та ОДА), відсутність у списку найбагатших українців.

інфографіка руху ЧЕСНО (збільшити)
Втім, це не позбавляє відчуття того, що ключовими при формуванні Кабміну були кулуарні домовленості і тихий розподіл місць, при цьому менш поважні відомства дісталися представникам Майдану (як-от Мінкультури, Мінспорту, Антикорупційний комітет…). Людей, компетентність яких не викликає сумніву, у новому уряді не так вже й багато. До всього, від початку тижня не вщухають скандали, пов’язані із процедурою формування нового Кабміну. У підсумку, від запропонованих крісел відмовилися Ольга Богомолець (її хотіли зробити віце-прем’єром з гуманітарних питань) та Борис Тарасюк (мав стати віце-прем’єр-міністром з питань європейської інтеграції).
Але цікавішим є те, що у цьому Кабміні немає представників партії УДАР. Депутати Кличка хоч і увійшли в коаліцію, але від розподілу портфелів відмовилися. Сам Кличко вкотре підтвердив, що мітить у президенти. “Ми не очікували, що ця кампанія буде достроковою, але на сьогоднішній день мої плани не змінилися, і я буду брати участь у президентській кампанії… Позавчора я зв’язався з Юлією Тимошенко. Вона також хоче балотуватися й брати участь у президентській кампанії 25 травня”, – розповів політик.
Чимало експертів переконані, що цей уряд довго не існуватиме. Можливо, до травня, коли в країні обиратимуть нового президента, можливо, до жовтня, на коли Рада може призначити дострокові парламентські вибори. Тому рішення Кличка цілком логічне – він ще встигне взяти своє. До того ж така “тимчасовість” може змусити урядовців вдатися до низки непопулярних реформ. І позитивним сигналом є те, що міністри це усвідомлюють. “Мабуть, буду найбільш непопулярним прем’єр-міністром України за всю історію”, – каже Яценюк.

Плани й дії

У цей четвер Верховна Рада затвердила також програму уряду. “Я не обіцяю покращення ні сьогодні, ні завтра”, – розповів Яценюк, уточнивши, що його міністри займатимуться вкрай непопулярними кроками.
“Ми стоїмо перед неймовірними економічними викликами і для того, щоб  подолати ці економічні виклики також заявляю з цієї високої трибуни: у нас немає іншого виходу, як приймати вкрай непопулярні рішення. Це рішення, які будуть стосуватися субсидій, це рішення, які будуть стосуватися тарифів, це рішення, які будуть стосуватися скорочення соціальних програм, це рішення, які будуть стосуватися збереження фінансової системи країни”, – заявив він депутатам.
Державний борг на сьогодні сягнув 75 мільярдів доларів, хоч ще чотири роки назад цифра була удвічі меншою. Натомість золотовалютні резерви країни, які ще три роки назад оцінювали у 37 мільярдів доларів США, зменшилися більш як удвічі – до 15 мільярдів. “На єдиному казначейському рахунку знаходяться не мільярди і не сотні мільйонів, було зафіксовано залишки на єдиному казначейському рахунку в розмірі 4,3 мільйона гривень, цих коштів не вистачає ні на що, єдиний казначейський рахунок пустий”, – продовжує Яценюк.
Головна надія нової влади пов’язана із відновленням співпраці із МВФ. А для цього треба буде переглянути бодай тарифи на газ. Однак про готовність допомогти Україні вже заявили кілька країн, зокрема США, Польща та Німеччина. І попри прес-конференції Віктора Януковича, який з усіх сил намагається переконати усіх, що він залишається президентом, усе більше країн висловлюють підтримку рішень Верховної Ради. Янукович для них, як і для “регіоналів”, залишився в минулому.

Уряд народної довіри: біографії міністрів
Прем’єр-міністр – Арсеній Яценюк
Народився 22 травня 1974 року у Чернівцях. 1996 р. закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі спеціальності правознавство. У 2001 р. здобув другу вищу освіту зі спеціальності облік та аудит у Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету. Кандидат економічних наук.
Обіймав посади: міністра економіки АР Крим (2001-2002), першого заступника голови Нацбанку України, в. о. голови Нацбанку (2003-2005), заступника голови Одеської обласної державної адміністрації (березень-вересень 2005 року), міністра економіки України (2005-2006), заступника глави Секретаріату Президента України (2006-2007), міністра закордонних справ України (2007), голови Верховної Ради України (2007-2008).
У 2009 р. заснував партію “Фронт змін”, від якої балотувався у президенти 2010 року (посів четверте місце, отримавши 6,96% голосів). У квітні 2012 р. Яценюк і Тимошенко оголосили про формування спільного списку для участі у парламентських виборах. У 2013-му з’їзд “Фронту змін” одностайно ухвалив рішення про об’єднання з “Батьківщиною” шляхом ліквідації та вступу членів “Фронту змін” до “Батьківщини”. Одружений, виховує двох доньок.

Перший віце-прем’єр-міністр України (силовий блок) – Віталій Ярема
Народився 14 жовтня 1963 р. у селі Строкова, Київської області. У грудні 1983 р. вступив на службу в органи внутрішніх справ на посаді міліціонера дивізіону міліції відділу позавідомчої охорони при Дніпровському РВВС м. Києва. У червні 1993 р. призначений заступником начальника відділу — начальником відділення відділу з боротьби з груповими і організованими злочинними проявами управління карного розшуку ГУВС м. Києва. У грудні 1999 р. призначений 1-м заступником начальника Головного управління карного розшуку МВС України, а у березні 2001 р. – начальником УМВС України на Львівській залізниці. У лютому 2003 р. призначений першим заступником начальника Головного управління – начальником управління з боротьби з організованою злочинністю ГУМВС України в м. Києві. У 2006 р. обраний депутатом Київської міської ради від партії “Наша Україна”. У жовтні 2012 р. переміг на виборах у 212 (мажоритарному) окрузі міста Києва (Дарницький район). Позапартійний. Одружений, виховує сина і двох доньок.

Віце-прем’єр-міністр – Олександр Сич
Народився 16 липня 1964 р. у селі Дерть Рівненської області. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Пізніше у цьому ж виші здобув фах юриста. Кандидат історичних наук, доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. 
З 1993 по 1999 рік був членом партії Конгрес українських націоналістів. З 2006 р. у ВО “Свобода” – заступник Голови партії з ідеологічних питань та голова Івано-Франківської обласної організації. На парламентських виборах 2007 р. був кандидатом у народні депутати України за списком Всеукраїнського об’єднання “Свобода” (№5 у виборчому списку), але до парламенту не потрапив. У 2010 р. Олександр Сич був обраний головою Івано-Франківської обласної ради. 
Автор шести книг, понад 40 наукових та 150 публіцистичних статей (роботи з історії визвольної боротьби України, теорії націоналізму, сучасної політики). Одружений, має сина і дочку.

Віце-прем’єр з регіональної політики та міністр регіонального розвитку – Володимир Гройсман
Народився 20 січня 1978 у м. Вінниця. У період з 1994 по 2005 рік працював на керівних посадах у комерційних структурах. У 2003 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю юриспруденція, у 2010 року – Національну академію державного управління при Президентові України, ставши магістром за спеціальністю управління суспільним розвитком і спеціалізацією управління на регіональному і місцевому рівнях.
У 2002 році обраний депутатом Вінницької міської ради. Із листопада 2005-го – виконуючий обов’язки мера Вінниці, а із березня 2006-го – вже міський голова. У жовтні 2010-го переобраний міським головою з рекордною підтримкою у 77,8% голосів. Із 2005 року по вересень 2009 року був членом партії “Народний Союз “Наша Україна””. 
Був віце-президентом Асоціації міст України з питань житлово-комунального господарства. Відомий тим, що змінив стандарти управління містом: уперше в Україні запровадив систему електронного урядування. Його пов’язують із Петром Порошенком. Одружений, виховує сина та двох дочок.

Міністр Кабінету Міністрів – Остап Семерак
Народився 27 червня 1972 року у Львові. З 1989 до 1994 року навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, а з 1992 до 1998 року в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” за фахом магістр політології. 
У 1992-1995 був співзасновником та заступником голови Студентського братства Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Із 1996 року є президентом Фонду сприяння розвитку політичної і правової культури. У лютому 1997 року став керівником секретаріату фракції ПРП “Реформи-центр”, із 2002 – завідувачем секретаріату фракції “Наша Україна”; а із 2005 – завідувачем секретаріату фракції партії “Реформи і порядок” у Верховній Раді України. У 2006-2007 році був заступником голови Київської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю. 
Народний депутат України 6-го скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” (№140 в списку). Одружений, має сина і дочку. Є співавтором книги “Абетка українського політика”.

В.о. міністра закордонних справ – Андрій Дещиця
Народився 22 вересня 1965 року на Львівщині. У 1989 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Із 1996 по 1999 — прес-секретар, перший секретар Посольства України в Республіці Польща. У 2001-2004 роках – радник Посольства України у Фінляндській Республіці. Із серпня 2006 по грудень 2007 був речником Міністерства закордонних справ України. 
До жовтня 2012-го був надзвичайним та повноважним послом України в Фінляндії (та Ісландії за сумісництвом). Кандидат політичних наук (1995). Володіє англійською, російською та польською.

Міністр внутрішніх справ – Арсен Аваков
Народився другого січня 1964 р. в Баку (Азербайджанська РСР). В Україні проживає з 1966 р. У 1988 р. закінчив Харківський політехнічний інститут, у 1987–1990 рр. працював інженером у Всесоюзному науково-дослідницькому інституті охорони вод (м. Харків). 1990 року заснував і очолив АТ “Інвестор”, а в 1992 р. – комерційний банк “Базис”. У 2002 році був обраний членом виконавчого комітету Харківської міськради.
Під час президентської виборчої кампанії 2004 р. був заступником керівника Харківського регіонального штабу Віктора Ющенка. У березні 2005 р. обраний до Ради партії “Наша Україна” та її президії. З 2005 по 2010 рік – голова Харківської обласної ради. У квітні 2010-го призначений головою Харківської обласної організації партії “Батьківщина”. У жовтні 2010 р. Аваков брав участь у виборах Харківського міського голови, однак програв Геннадію Кернесу менше 1% голосів. У 2012-му проти Авакова порушено кримінальну справу за статтею “перевищення влади та службових повноважень”. Політик був вимушений виїхати до Італії, його було оголошено до міжнародного розшуку. За підсумками парламентських виборів 2012 р. Аваков обраний народним депутатом по списках “Батьківщини” після чого повернувся в Україну. 
У лютому 2008 року журнал “Фокус” розмістив Авакова на 67 місці у списку 130 найбагатших українців. Експерти оцінили його статки у 385 млн дол. Бізнес-інтереси: фінанси, харчова промисловість, енергетика. Втім, значну частину активів розпродано 2010 року. Одружений, виховує сина.

В.о. міністра оборони – Ігор Тенюх
Народився 23 травня 1958 року у Стрию, Львівська область. Закінчив Ленінградське вище військово-морське училище ім. М. В. Фрунзе (1982); Інститут іноземних мов Міністерства оборони США (1994); Академію Збройних сил України, факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня (1997). 
У 1990-1094 роках був депутат Севастопольської міськради (1990–1994). З листопада 2005 – заступник начальника Генштабу ЗС України. Від березня 2006 по березень 2010 року був командувачем Військово-морських сил України. Із 2012 року є членом ВО “Свобода”. Активний учасник Помаранчевої революції. Одружений, виховує двох доньок.

Міністр юстиції – Павло Петренко
Народився 17 липня 1979 року в Чернівцях. У 2001-му закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю правознавство. 2004 року отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України за спеціальністю менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
Працював юрисконсультом приватних юридичних фірм, головним юрисконсультом ВАТ “Державний ощадний банк України”, з 2006 по 2010 рік займався адвокатською практикою. Із 2009 року був членом партії “Фронт змін”, входив до бюро партії та керував юридичним департаментом (після об’єднання “Фронту змін” і “Батьківщини” був обраний одним із заступників лідера “Батьківщини”). 
У листопаді 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради, член постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією. На парламентських виборах у грудні 2012 року займав посаду керівника юридичного департаменту Об’єднаної опозиції “Батьківщина”. 

Міністр фінансів – Олександр Шлапак
Народився 1 січня 1960 у м. Іркутську, Росія. У 1982 закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет автоматики. 
У 1993-1998 був директором Львівської філії, заступником голови ради КБ “Приватбанк”. У 2000-2002 – заступником Міністра економіки України. У 2003-2005 – заступник голови Національного банку України, у 2005-2006 – голова Державного казначейства України. У 2007-2010 – перший заступник глави Секретаріату Президента України – Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України. Шлапак є віце-президентом Асоціації платників податків, яку очолює Валентина Арбузова (мати Сергія Арбузова). Одружений, виховує двох доньок.

Міністр економіки – Павло Шеремета
Народився 23 травня 1971 року у Львові. Павло Шеремета отримав диплом MBA в університеті Еморі (Атланта, США), а також диплом спеціаліста з економіки у Львівському національному університеті ім. І. Франка. 
Закінчив програми управлінського розвитку у Гарвардській школі бізнесу, Інституті стратегії блакитного океану в Бізнес-школі INSEAD, Міжнародній китайсько-європейській бізнес-школі, а також Центрі розвитку лідерства при Інституті управління імені Джека Велча. Є президентом Київської школи економіки. У 2006 році Шеремета увійшов до списку 15 найкращих менеджерів в Україні за версією журналу “Компаньйон”. 
Був консультантом Віктора Пинзеника, позаштатним радником мера Львова Андрія Садового з питань стратегії розвитку. Одружений, виховує двох доньок.

Міністр соціальної політики – Людмила Денисова 
Народилася 6 липня 1960 р. в Архангельську. Закінчила Архангельське педагогічне училище. У 1989 р. закінчила факультет правознавства Ленінградського державного університету і Таврійський інститут підприємництва і права за спеціальністю облік і аудит. 
У 1998 р. Людмила Денисова стала міністром економіки АРК. У тому ж році зайняла посаду міністра фінансів у кримському уряді. У 2001 року з посади міністра фінансів Криму Денисову звільнила прокуратура за зловживання службовим становищем. Справу оперативно закрили, сама Денисова оцінювала її як спробу тиску на Мінфін.
Із 2005 р. є членом партії “Батьківщина”, була першим заступником кримської республіканської організації. Була народним депутатом трьох скликань. У грудні 2007-го Верховна Рада призначила Людмилу Денисову міністром праці та соціальної політики, у березні вона втратила посаду через відставку Кабміну Тимошенко. Заміжня, має двох доньок.

Міністр енергетики – Юрій Продан
Народився 27 січня 1959  р. у місті Норильськ, Красноярський край, Росія. Закінчив Київський політехнічний інститут, за фахом інженер-електрик, спеціаліст з роботи електростанцій. 
До весни 1999-го посідав різні посади в “Київенерго”. У 1999-2000 роках Продан був першим заступником директора ДП Національна енергетична компанія “Укренерго”. Із березня 2001 року – голова Національної комісії регулювання електроенергетики України. З лютого 2005 р. – перший заступник Міністра палива та енергетики, президент НАК “Енергетична компанія України”. 
У 2006 році після приходу в Кабмін команди Віктора Януковича Продан повернувся в “Київенерго”. А вже в листопаді був призначений радником Президента України Віктора Ющенка. З 2007 р. – заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. В грудні 2007 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України в другому уряді Юлії Тимошенко. Одружений, виховує двох доньок та одного сина.

Міністерство з питань агрополітики і продовольства – Ігор Швайка
Народився 25 лютого 1976 рок у Калмикії. У 1978 році разом із батьками переїхав до міста Лутугине (Луганська область), де закінчив із золотою медаллю школу. У 1998 році закінчив Українську державну юридичну академію ім. Дзержинського за спеціальністю правознавство.
Ще навчаючись у виші почав юридичну практику як юрисконсульт ряду приватних підприємств. У 2007 року Швайка став членом Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, і у лютому 2008 р. очолив її Харківську обласну організацію. У жовтні 2010 р. був кандидатом на пост міського голови м. Харкова, отримавши на свою підтримку 0,84% голосів. На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО “Свобода”, в якому значився під восьмим номером. Був тричі одружений, виховує дочку та сина. Третє розлучення Ігоря Швайки супроводжувалось скандалом.

Міністерство екології – Андрій Мохник
Народився 15 червня 1972 році у селі Липовець Вінницької області. У 1994 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за фахом інженер-будівельник, а у 2011 році – Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом юрист. Закінчив аспірантуру за напрямком історія України.
Працював виконробом, інженером у науково-дослідному інституті. Деякий час працював у системі Міністерства освіти України. Із 1986 по 1989 року був членом ВЛКСМ. Із липня 2004 року – член Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. У березні 2006 року був 26 номером списку “Свободи” на парламентських виборах. На виборах у жовтні 2012-го йшов під третім номером. До вересня 2010-го був головою Київської міської організації ВО “Свобода”. Є заступником голови з політичних питань. Одружений, виховує доньку. 

Міністр інфраструктури – Максим Бурбак
Народився 13 січня 1976 року у Чернівцях. У 1998 році закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за спеціальністю правознавство. 
До 2005 року займався комерційною діяльністю. У 2006-2008 роках був заступником директора ТОВ “Фінтраст” (Чернівці). Із 2010-2012 роках – депутат Чернівецької облради, голова фракції “Фронту змін”. Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, № 43 в списку. Друг та одногрупник Арсенія Яценюка. Одружений, має двох дітей.

Міністр охорони здоров’я – Мусій Олег
Народився 12 травня 1965 року в селі Переспа Львівської області. У 1982 році, закінчивши із золотою медаллю школу, став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця (фах — анестезіологія і реаніматологія). 
Під час навчання активно займався науковою роботою. До травня 1992 року працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії. У 2008 році після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність організація і управління охороною здоров’я. Також проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині. 
Був головою Громадської ради при МОЗ, голова сектора законодавчих ініціатив Дорадчої ради з питань охорони здоров’я Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України. Один із ініціаторів Етичного кодексу лікаря України. Автор чотирьох та редактор семи медичних книг, автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей. Одружений, має двох доньок.

Міністерство освіти та науки – Сергій Квіт
Народився 26 листопада 1965 р. в Ужгороді. У 1982 р. закінчив середню школу № 17 у  Львові. У 1991 р. – Київський інститут журналістики в 1991 р. У 2000 захистив докторську дисертацію з філології на тему: “Дмитро Донцов і „Літературно-науковий вістник“ („Вістник“) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х – 30-х років. 
Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи”. У 2002 році обраний деканом факультету соціальних наук і соціальних технологій НУ “Києво-Могилянська академія”. Із 2007 року є президентом Києво-Могилянської академії. Відомий своєю боротьбою з екс-керівником Міносвіти Дмитром Табачником. Зокрема кілька разів подавав судовий позов на екс-міністра, звинувачуючи того в посяганні на університетську автономію та реалізації політики, спрямованої на “деградацію української освіти”. Безпартійний, майстер спорту із фехтування.

Міністерство культури – Євген Нищук
Народився 29 грудня 1972 року в Івано-Франківську. У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Є актором Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”. Заслужений артист України. Під час Помаранчевої революції дістав неофіційний статус “голосу Майдану”, оскільки був практично незмінним ведучим мітингів. У 2007 році на позачергових виборах народних депутатів України був №205 у блоці “Наша Україна – Народна самооборона”. До Верховної Ради не потрапив.

Міністр молоді та спорту – Дмитро Булатов
Народився 13 серпня 1978 року у Києві. У 2001 році закінчив НТУ “Київський політехнічний інститут” (факультет електроніки). Деякий час був власником ресторану та автоцентру. На початку 2013-го створив громадську організацію “Соціально відповідальне суспільство”. У квітні того ж року був одним із організаторів акції по демонтажу точок продажу алкоголю, тютюну. Займався вейкбордингом (поєднання серфінгу, сноубордингу, водних лиж), брав участь у всеукраїнських змаганнях з цього виду спорту. Є одним із лідерів Автомайдану. Одружений, виховує трьох доньок.
За матеріалами Вікіпедії, Еспресо-TV, Лига.net, Forbes.ua
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7054 / 4.37MB / SQL:{query_count}