Полювання на здирників

Українські парламентарі мають усі можливості зробити хабарників вимираючим видом і побороти корупцію

Слова Президента України про 200 мільярдів гривень втрат через корупцію багатьох обнадіяли. Якщо йдеться про такі суми і глава держави публічно розкриває масштаби проблеми, далі неодмінно мають бути рішучі дії. Навіть із тих міркувань, що це чималі гроші, якими можна латати бюджетні дірки, компенсувати знецінені вклади Ощадбанку або ж по-іншому задобрювати майбутніх виборців.
Виявилося, що трофеї у цій боротьбі значно скромніші. Про результати війни із корупцією можемо довідатися зі звіту Міністерства юстиції, в якому підсумовано усі зміни законодавства, результати досудового слідства, рішення судів, а також внесок у цю нелегку справу різних відомств… Так-от виявилося, що відшкодувати торік вдалося всього 248 мільйонів гривень. Це при тому, що грошовий еквівалент проблеми у 1000 разів більший.
Переглядаючи документ Мін’юсту, можна дійти багатьох цікавих висновків. Наприклад, найчастіше хабарниками стають службовці найнижчих ланок. До того ж, із кожним роком кількість засуджених, впійманих або обвинувачених високих чинів стає все меншою. У нас в однаковій мірі застосовують як адміністративну (штраф), так і кримінальну відповідальність, що при дірках у законодавстві дає простір для вибірковості. При тому, що у минулому році корупційні адміністративні правопорушення обійшлися бюджету у мільйон з лишком гривень, а кримінальні – у 577 мільйонів.
У парламенті насправді вже є достатньо проектів закону, які можуть посилити антикорупційне законодавство. Є документ, який має повернути під дію закону “Про здійснення державних закупівель” низку тендерів.
Нагадаємо, що восени 2012-го Рада вивела з-під його дії чимало ситуацій, дозволивши серед іншого державним підприємствам без обмежень вибирати, кому замовляти послуги і у кого купувати товари. Із цього й виростає малина за 672 гривні та підручники для першачків за 647 гривень…
Ще один корисний проект пропонує у низці випадків замінити штрафи ув’язненнями. Взагалі цікаво, що у Кримінальному кодексі України використовується поняття “хабар”, яке ніде не пояснюється. А це дозволяє у багатьох ситуаціях трактувати корупційний вчинок як дуже дрібний проступок. А часом – як серйозне порушення. 

Олексій Хмара, керівник Transparency International в Україні
– Загалом краще, аби відповідальність за корупцію криміналізували. Тому що тоді легше “реформу рухати”. Якщо людина знає, що вона не може відбутися штрафом, а отримає реальне тюремне ув’язнення, то звичайно ж буде діяти дуже обережно. Тому добре, що у парламенті лежить відповідний законопроект, який був розроблений урядом. Насправді ж цілий рік була епопея, аби його хоча б подати до парламенту, я вже не кажу про те, аби прийняти. Якщо ж говорити про звіт Мін’юсту, то його задача – узагальнити всі дії відповідальних за боротьбу із корупцією органів влади. Перша річ, на яку я звернув у ньому увагу, те, що кількість адміністративних та кримінальних злочинів приблизно однакова. Це погано, адже означає, що або у нас дуже дрібні речі вважають корупційними діяннями, або що дуже багато людей, коли справа потрапляє до суду, умудряються перекваліфікувати кримінальні злочини у адміністративні проступки. Тобто просто відкуповуються від корупційних діянь. У нас корупціонерами, відповідно до даних Мін’юсту, традиційно є сільські голови і нижча ланка державних службовців – на них і робиться вся статистика. Сьогодні немає ані політичної волі, ані бажання, ані можливості притягати до відповідальності чиновників високого рангу – на рівні губернаторів, заступників міністрів, самих міністрів. Хоча серед притягнутих до кримінальної відповідальності за корупційні діяння досить великий відсоток займають і правоохоронці. Тобто у своїх же рядах шукають – це плюс. Велику увагу у звіті Мін’юсту приділяють антикорупційним зусиллям органів влади, тобто тому, хто що робить для попередження корупції. Якщо почитаєте, робиться багато – якісь заходи проводять, передачі готують, статті пишуть, але ефекту особливого не дає. Чому? Все просто – у нас превенція корупції зводиться до інформування громадян про дії влади у сфері протидії корупції, а не створення дієвих перепон. Наприклад, у країні немає незалежного органу, який би здійснював перевірку майнових декларацій службовців, а це означає, що вони їх просто заповнюють і цього ніхто уважно не читає. Загалом, виходить, що самі урядовці оцінюють ефективність державної антикорупційної політики на 80%. За нашими ж оцінками ефективність не перевищує 52%.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
13.7322 / 4.1MB / SQL:{query_count}