Біле серце Мілана

У кожного міста є свій енергетичний центр, який притягує як місцевих жителів, так і туристів

У кожного міста є свій енергетичний центр, який притягує як місцевих жителів, так і туристів. Він живить людей, додає їм наснаги, позитиву, інколи примушує зупинитися і задуматися над життям, закликає до аналізу певних речей. Так, виходячи із підземки чи просто винирнувши із заплутаних вулиць Мілана на площі, де розташований Кафедральний собор (італ. “Duomo”), зупиніться перед цим величним серцем міста.

Чесно кажучи, побачивши вперше в житті Дуомо, важко втримати своє захоплення, як і щелепу, яка від здивування падає донизу. Адже четвертий за величиною храм у світі (вміщає близько 40 тис. людей) зведено з білосніжного мармуру. Крім того, збудований у готичному стилі собор прикрашений цілим лісом гострих шпилів (їх налічується 135), колон і башт. Коли підходиш ближче, завмираєш від чудового оздоблення стін Кафедрального собору. Вони прикрашені скульптурами святих, які виконані з того ж таки білого мармуру. Причому техніка їх виконання викликає відчуття, що весь собор було вирізано із монолітного величезного куска мармуру. Також фасад прикрашають історії із життя Ісуса, вироблені із бронзи. Оскільки вони розташовані на невеликій відстані від землі, туристи облюбували певні частини тіла апостолів. Тому натерті до блиску на щастя ноги чи руки апостолів виблискують на сонці.

Щоправда, таке захоплення не повинно присипляти вашу увагу. Коли ви із роззявленим ротом захоплюєтесь собором, араби уже тут як тут. Із зернами кукурудзи в руках вони приманюють голубів, яких тут, здається, тисячі. Потім, нібито просто так, пропонують і вам погодувати їх та сфотографуватися з голубом перед Дуомо. Та як тільки ви сфотографувалися, вони починають вимагати з вас гроші, причому немалі (не менш як 10 євро). У таких випадках краще сторгуватися з ними до кількох євро, але в жодному разі не намагайтеся залишити їх без заробітку. Це арабський бізнес, і їх там багато. Тому в найближчій вузькій вуличці можете залишитися без усіх грошей. А взагалі найкраще не брати кукурудзи від них і на пропозицію погодувати голубів сказати по-італійськи дякую. Від італійців араби відстають зразу.

Варто пам’ятати, що в Кафедральний собор, як і в будь-яку іншу церкву, потрібно заходити належно одягненим. Тому, якщо у вас коротка спідниця чи шорти або ж надто відкриті руки, то всередину вам потрапити не вдасться. І не через докори сумління, а через м’язисту охорону, яка стоїть на вході у храм. Крім того, вас доброзичливо попросять вимкнути фотоапарат чи відеокамеру та не знімати всередині. Хоча останнє правило діє лише на вході, всередині ж туристи дружно забувають про цю заборону і фотографують направо і наліво. А фотографувати справді є що – по всьому периметру храму висять просто таки величезні полотна на християнську тематику; зі стін дивляться скульптури колишніх Пап; на всіх вікнах вітражі, причому кожне маленьке віконечко зображає якусь історію з життя Ісуса. Та найприємніше сісти на лавку посеред храму, в оточенні десятків колон, перевести подих і поставити біля ікон свічку.

Якщо трішки вдатися в історію Дуомо, то виявиться, що його будували цілу вічність. Перші блоки і  фундамент заклали 1386 року, а закінчили проект фасаду аж 1813-го. В основному головними архітекторами були німці і французи, хоча італійці теж були залучені до будівництва (найвідоміший з них – Леонардо да Вінчі). Найбільшою гордістю храму є 104-метровий шпиль з чотириметровою статуєю Мадонни з позолоченої бронзи. Власне після його появи в 1769 р. видали декрет, який забороняв зводити вищі споруди, щоб не заступати покровительку міста.
Тому, коли вам трапиться на шляху міланський Кафедральний собор, не полінуйтесь затратити на нього годину-другу свого часу. Повірте – враження залишаться якнайкращі, і ви ніколи не пошкодуєте, що відвідали це грандіозне архітектурне диво.
А на завершення один факт, майже пов'язаний із Дуомо. У 2009 році на Сільвіо Берлусконі, коли він роздавав автографи, було скоєно напад. За словами очевидців, чоловік пожбурив у прем’єр-міністра Італії сувенірною копією Кафедрального собору. Ось так тепер цей храм ще й причетний до політичного життя країни.

Львів – Мілан – Львів

 

 

 

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9823 / 4.4MB / SQL:{query_count}