Що варто красти з готелів?

Усі люблять привозити з подорожей сувеніри, а особливо такі, які нічого не коштують. Мабуть, саме тому, згідно зі статистикою, в готелях світу понад 56% гостей беруть щось із собою з номера “на пам’ять”

Усі люблять привозити з подорожей сувеніри, а особливо такі, які нічого не коштують. Мабуть, саме тому, згідно зі статистикою, в готелях світу понад 56% гостей беруть щось із собою з номера “на пам’ять”. Із них 38% прихоплюють рушники та косметику, 21% – ручки і записники, 15% – газети і журнали. Багато хто вважає, що забрати із готелю хоча б щось – це справа честі. Але бувають і такі, які прихоплюють килими чи стереосистеми.

Згідно із законодавством більшості європейських країн, гість готелю не має права забирати зі собою з номера жодного предмета. Навіть шампунь чи мило, бо все це вважається власністю готелю. Але здебільшого персонал не звертає уваги на те, що з номерів зникають кулькові ручки, косметика чи інші дрібнички, які завжди оздоблені фірмовим логотипом. Це вважається розповсюдженням рекламної продукції і не розцінюється як крадіжка, а навпаки, як ознака задоволеності клієнта сервісом і його бажання забрати щось на пам’ять. Якщо ж зникають дорожчі речі, наприклад, банний халат, то здебільшого готелі надсилають клієнтові рахунок або ж знімають гроші з його кредитної картки.

Але трапляються і відверті крадіжки. Ось кілька найбільш незвичних прикладів.

В одному з готелів Малайзії хтось вирізав шматок килима з-під ліжка з точністю до міліметра і забрав вирізане зі собою. Оскільки ліжко було дуже точно допасоване у дірку в килимі, це помітили далеко не відразу. Інший гість того ж готелю вирізав із рами доволі дорогий оригінал картини і замінив його репродукцією. Це було складно помітити на перший погляд, тож коли персонал врешті зауважив крадіжку, було вже занадто пізно, аби ідентифікувати злочинця.

В одному з дорогих готелів після від’їзду подружньої пари, яка багато подорожувала, персонал із подивом зауважив, що із номера зникла вся постіль, включно з подушками, ковдрами, залишився лише матрац. Але через два дні подзвонила асистентка подружжя, яка повідомила, що вони потребували постіль для тривалої подорожі до Південної Америки, бо та якість постелі, яку їм пропонували як пасажирам першого класу в літаках, їх не задовольняла.

В одному з німецьких готелів майже одночасно трапилося дві дивні крадіжки. Спочатку злодії примудрилися винести з готельного коридору біля ресторану цигарковий автомат і зробили це непомітно, хоча у цей час поруч були вісім кельнерів і п’ять кухарів, частина з яких курить. При цьому злочинцям довелося пронести автомат через півготелю, спустити ліфтом на п’ять поверхів донизу і перетранспортувати до підземного гаражу. Але все це залишалося незауваженим аж до наступного дня, коли шеф-кухар вирішив піти по цигарки.

Через деякий час у тому ж готелі було вкрадено два комп’ютери, які стояли просто на рецепції. Коли викликали поліцію, та спершу поводилася неквапливо, адже відомо, що в готелі діють камери відеоспостереження. Лише згодом, коли почали шукати записи, з’ясувалося, що вони були розміщені саме на викрадених комп’ютерах.

Ще важче впильнувати свої скарби менеджерам готелів-замків. В одному з них під назвою “Романтичний готель замок Райнфельс” якось було демонтовано цілу стереосистему, сучасну і дуже дорогу, іншим разом зникли міцно прикручені до стін і оснащені сигналізацією антикварні предмети інтер’єру, картини, вази, шовкові настінні килими. Але безпрецедентним стало викрадення експонату виставки скульптур всесвітньо відомих художників. Скульптура, яку злодіям вдалося непомітно винести з саду готелю, важила понад 200 кг.

В іншому готелі-замку, в німецькому місті Гессені, відбулася не менш курйозна історія. Літня подружня пара проводила відпустку у найдорожчому номері готелю. Відразу після виїзду клієнтів на рецепцію подзвонила прибиральниця і повідомила, що з номера винесли абсолютно все, що тільки можна було, – купальні халати, рушники, вміст міні-бару разом зі склянками і відкривачками, пульт дистанційного управління телевізором (сам телевізор залишився на місці), папку з папером для нотаток, вазу для квітів, попільничку, тарілку з фруктами, фен, кошичок із шампунями і навіть позолочений сифон від рукомийника. Рецепціоністка написала до подружжя листа і попросила перевірити, чи “випадково” вони не знайшли у себе серед речей того, що пропало з готелю, до цього додала прейскурант і повідомила, що гості мають повне право придбати все перелічене за зазначеною ціною, але пульт від телевізора бажано було би все ж таки повернути. Через тиждень надійшла посилка з більшістю вкрадених речей, а у доданому до неї листі жінка просила вибачення і пояснювала, що її чоловік – клептоман і хворобливо викрадає все, що може. Тож поки вона на рецепції розраховувалася за номер, він, мабуть, схопив усе, що потрапило під руки, і запхнув у валізу. Вже аж удома вона зауважила “зайвий багаж”.

В одному з дорогих готелів гість попросив персонал замовити йому кілька великих картонних коробок, у які він збирався пакувати свої документи. Після того, як все було запаковано, гість попросив донести ці коробки до машини. А вже після його від’їзду побачили, що разом із документами він запакував телевізор і стереосистему.

У сауні одного зі швейцарських готелів було викрадено з душової кабіни 26-сантиметрову тарілку від душу разом зі шлангом. Мабуть, хтось із гостей не міг собі уявити, що тепер удома не зможе приймати душ, користуючись іншою сантехнікою, а не елітарними брендами. А через кілька місяців із тої ж сауни вкрали чотири штучні колоди, які слугували кріслами. Мабуть, хтось таким чином хотів додати затишку власній оселі.

В одному з американських готелів власникам довелося спостерігати, як після від’їзду гостей з номера і коридорів зникли всі розетки і вимикачі, а у стінах позалишалися великі діри.

До готелів, як і до приватних помешкань, також іноді приходять фальшиві майстри, які заявляють покоївці, що ремонтуватимуть телевізор, а потім зникають разом із цим телевізором.

В одному з фешенебельних лондонських готелів постійно викрадали з ліфта великі китайські вази. Директорка вирішила зарадити цьому, наповнивши вазу мокрим піском і заінсталювавши на додаток відеокамеру в ліфті. Тепер у готелі є ціла колекція відеокліпів, які демонструють марні зусилля численних гостей підняти важелезну вазу.

Директорка іншого лондонського фешенебельного готелю, вигадала не менш дотепний спосіб запобігання крадіжкам. Персонал ресторану повідомив її, що під час обіду було зауважено даму, яка після кожної зміни страв кладе собі до кишені срібну виделку. Вирішили не викривати її перед іншими гостями, а послати старшого офіціанта, щоб той допоміг їй одягнути пальто. Офіціант, відповідно до задуму, поводився під час цього вкрай незграбно, тож усі зібрані дамою виделки з брязкотом повисипалися з кишень.

Гюфінґен.

Переклад із німецької

Гарм фон Лінтіґ
 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
6.9774 / 4.13MB / SQL:{query_count}