Для людей з особливими потребами

Молоді львівські науковці створюють новітні  комп’ютерні технології, які дозволяють адаптуватися до активного життя людям з вадами слуху та зору, а також  навчатися дистанційно тим, хто не може ходити до школи

Молоді львівські науковці створюють новітні  комп’ютерні технології, які дозволяють адаптуватися до активного життя людям з вадами слуху та зору, а також  навчатися дистанційно тим, хто не може ходити до школи

… До комп’ютерної клавіатури під’єднаний ще один пристрій, який своїм зовнішнім виглядом теж нагадує клавіатуру, але трішки менший. Це – лінійка Брайля  із шрифтом для незрячих і програмним забезпеченням, яке усе те, що видно на моніторі, автоматично перекладає на рельєфно-точковий шрифт. Незряча людина сидить за монітором і вільно “читає” усе те, що там написано. Тільки читає по-своєму, торкаючись пальцями лінійки Брайля. І це – не із сфери фантастики, а реальність, яку мені продемонстрував аспірант кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету “Львівська політехніка” Олександр Лозицький.

Уже кілька років молодий науковець під керівництвом доктора технічних наук, професора Володимира Пасічника працює над створенням таких технологій для людей з вадами зору. А таких в Україні є понад 60 тисяч, з них 25 тисяч повністю втратили зір. Ці люди позбавлені  можливості  вільно почуватися  у суспільстві, здобувати професію. Теперішній стан забезпечення таких людей літературою зі шрифтом Брайля  в Україні, можна сказати, плачевний: видається 5-6 книг на рік та біля 150 аудіо-касет. Порівняно з Європою, США – це мізер. Зараз у світі широко використовують комп’ютери, оснащені брайлівським монітором, що дає змогу прочитати будь-який електронний текст за допомогою рельєфно-точкового шрифту. Також розроблене спеціальне програмне забезпечення з передаванням тексту так званим синтетичним голосом (ситезатором). Молоді науковці Львівської політехніки саме займаються  адаптацією цих можливостей  для українського споживача, також створюють нові  програми, які дозволяють незрячим здобувати фахову освіту  в галузі комп’ютерних технологій.

– Кафедра інформаційних систем та мереж проводить низку  досліджень,  й  одним із таких вагомих напрямків  є  дослідження інформаційних технологій для людей з особливими потребами, – розповідає  керівник кафедри, професор Володимир Пасічник. – Ця категорія людей до недавнього часу та ще й зараз не набула в суспільстві того статусу, який би вона мала мати в цивілізованому світі, як це є у розвинутих країнах. Стосується  це людей з вадами зору, мовлення, слуху, рухово-опорного апарату. Загальна чисельність таких осіб в Україні сягає п’яти відсотків. Зараз ситуація змінюється, але ми знову перебуваємо в такому стані, що мусимо наздоганяти  розвинуті країні. Уже понад сім років ми  займаємося інформаційними технологіями для людей з особливими потребами.

Як зазначив завідувач кафедри, львівські науковці працюють  у трьох  напрямах. Перший стосується дистанційного навчання  дітей, які не можуть ходити до школи: діти, хворі на ДЦП, післяопераційні. “На базі гімназії “Сихівська”  ми розгорнули міський дистанційний  навчально-консультативний  центр для дітей з особливими потребами. Це – кілька комп’ютерів  з потужним сервером, під’єднаним до мережі інтернет. Діти, які мають вдома  комп’ютери, реєструються, отримують завдання, відсилають відповіді , спілкуються з викладачами. Іде діалог, – продовжує розповідь Володимир  Пасічник. – До слова, це була єдина можливість навчання дітей під час епідемії грипу. Гімназія  “Сихівська”  у такому режимі продовжувала навчання, й координував цей проект наш аспірант  Олександр Лозицький.

Другий напрям роботи кафедри – з  людьми, які не чують або чують слабо. Тут мовою спілкування є жести. “Ми робимо комп’ютерні тренажери жестової мови, – доповнює розповідь кандидат фізико-математичних наук, професор кафедри Юрій Нікольський. – Це – веб-камера, під’єднана до комп’ютера. На ній зображається жест, який переводиться у текст, або навпаки – текст трансформується  у жест.  Зараз  ми займаємося  розпізнаванням  української жестової мови, бо кожна нація має свою жестову мову. Цікаво, що раніше вона була заборонена у нас на офіційному  рівні, це ще Сталін зробив… Ми уже зробили комп’ютерний тренажер, який переводить жест  у текст або навпаки – текст  у жест. Якщо сім’я має дитину з вадами слуху, то усіх родичів треба навчити  жестової мови, чи дитина народилася у сім’ї глухонімих, то її   потрібно навчитися спілкуватися з батьками”.

І третій  напрям  цього соціального проекту кафедри – робота з незрячими. Нею безпосередньо займається молодий науковець Олександр Лозицький,  який зараз є претендентом на здобуття премії для молодих учених. “Незрячі  мають два канали для поступлення  інформації – аудіо-канал і шрифти Брайля, – розповідає Олександр. – Аудіо-записи на платівці, якими вони користувалися дотепер, це добре, але їх слід прослуховувати від початку і до кінця, на такому записі не можна “полистати” сторінки, як у книзі. Наприкінці  90-х років шведи придумали так званий DAISY-формат, який дозволяє  відзначати в тексті певні місця, з допомогою спрощеної клавіатури – DAISY-програвача – знаходити потрібну сторінку, розділ, абзац, одне слово, вільно “читати” книжку, “перегортаючи”  у ній  сторінки.  При звуковому  відтворенні тексту DAISY-формат став  уже таким світовим стандартом для незрячих.  В Україні ми вперше почали  його використовувати для підготовки аудіо-книг з вивчення  незрячими дітьми комп’ютерних технологій.

Йдеться про навчальні посібники з курсу  інформатика для середньої школи. Для нас  цей предмет близький, і тому ми  працюємо зі школами. Готуємо  програмну  платформу. Після того, як вона буде готова,  можна буде зчитувати будь-які книги, але зараз ми  експериментально опрацьовуємо саме  шкільний розділ інформатики для незрячих дітей, а також – фахову літературу.
Науковці погоджуються з тим, що добре було б перевести у цей DAISY-формат усю художню літературу – щоб вона була доступною незрячим людям, але для цього потрібні величезні матеріальні ресурси. Тільки дуже розвинуті країни можуть дозволити собі витрачати на це кошти. Україна наразі в такі проекти не інвестує. Учені Львівської політехніки працюють  лише на власній ініціативі і завдяки  підтримці Шведської академії наук Svefi.

“Швеція за ступенем комп’ютеризації  суспільства за останні роки посідає перше місце у світі, і ми вже вісім років працюємо з шведськими колегами, переймаємо у  них досвід, – продовжує розповідь завкафедри. – Наші дослідження фінансує шведський  уряд. Усі  ці прилади, які ми маємо: DAISY-плеєри,  брайлівські дисплеї, брайлівський принтер, – нам подарував шведський уряд. Принтер – це дар для бібліотеки Львівської політехніки, де незабаром буде створене відділення для незрячих студентів. Зрештою, туди можуть заходити усі охочі. В бібліотеці робочі місця  будуть обладнані спеціальною  апаратурою, з допомогою якої незряча людина може вільно “читати” інтернет та іншу літературу, одне слово, навчатися,  здобувати  фах в комп’ютерній галузі. Львівські науковці мріють про те, щоб наші незрячі люди вільно здобували фах веб-дизайнера, програміста, системного адміністратора, працювали редакторами на телебаченні чи  в музичній студії,  так, як це є у Швеції чи в інших країнах, щоб почувалися вільними й корисними у суспільстві. Для цих потреб вони адаптовують і шкільні підручники з інформатики, і спеціальні – для здобуття певного фаху. Аспірант Олександр Лозицький уже адаптував  для наших українських споживачів понад двадцять таких підручників.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.9707 / 4.16MB / SQL:{query_count}