Школи виживання

Міністр освіти і науки днями оголосив про наміри закрити малі сільські школи. Парламентські  слухання з цього питання запланували на початок червня

Міністр освіти і науки днями оголосив про наміри закрити малі сільські школи.

Парламентські  слухання з цього питання запланували на початок червня

Новину неоднозначно сприйняли у суспільстві. “Нарешті”!” – кажуть одні, бо питання давно назріло. “В жодному разі!” – заперечують інші, адже це може спровокувати справжній соціальний вибух. Школа іноді є єдиним  культурним осередком села і єдиним стабільним місцем праці для його мешканців. “Пошта” поцікавилася, що думають з цього приводу самі освітяни.

– Цього робити в жодному разі не можна, – вважає Стефанія Тимчишин, директор школи села Лопушня Перемишлянського району. Закрити школу  у селі – це те саме, що закрити село. Так можуть зробити тільки можновладці, які відірвані від народу. І нехай не кивають нам на Канаду, де діти за сімдесят кілометрів доїжджають до шкіл. Нам ще дуже далеко до такого рівня. За нашим законодавством, закрити  школу в селі можна тільки зі згоди громади, а громада на це не погодиться. Ми маємо гарне шкільне приміщення, яке будували всім селом, то що, тепер нехай пропадає?..

Загалом у цій школі І – ІІ ступенів (дев’ятирічка) навчається 24 дітей.  У вересні в перший клас прийде ще четверо. У школі – п’ять учителів, один техпрацівник, є сумісники. І фізику, і математику тут викладає один вчитель, як і хімію, й біологію, – з цього  не роблять проблеми.
Усього у Перемишлянському районі є 60 шкіл, з них 17 – початкові (І ступеня), 11 – повні середні (І – ІІІ ступенів), а решта –  дев’ятирічки (І – ІІ ступенів). От про реорганізацію цих шкіл І – ІІ ступенів і йдеться  наразі. Як повідомила провідний спеціаліст відділу освіти Перемишлянського району Галина Шевцова, в районі є шість шкіл І – ІІ ступенів, де навчається менше п’ятнадцяти дітей. “Реорганізація вже давно назріла, це не питання нинішнього дня”, – вважає представник освіти району. В середньому в такій школі боятися якось соціального вибуху не варто: більшість цих людей – пенсійного чи передпенсійного віку.

– Вирішуючи це непросте питання, передусім треба думати про дітей, –  вважає  Богдана  Біляк, заступник начальника обласного управління освіти. – І держава,  і суспільство, і батьки мають бути зацікавлені у якості знань. Робити усе треба виважено, без паніки. Ми розуміємо, як важливо зберегти школу в селі, бо це  найвагоміший культурно-освітній осере­док в ньому, але якщо один вчитель викладає і фізику, і математику, то чи задовольняє це сьогоднішніх учнів? Якщо за п’ять кілометрів  є хороша школа, якщо є шкільний автобус, то, мабуть, варто віддати дитину туди.

В обласному управлінні освіти радять батькам сісти у цей автобус і поцікавитися школою в сусідньому селі. Якщо там  хороше приміщення, воно добре опалюється, з теплими туалетами, то чому б ні?

Реорганізація наразі не стосується початкових шкіл, хоч і тут є проблеми. Виявляється, у Львівській області є 56 початкових шкіл, де навчається менш як 15 учнів. Наприклад, у селах Закомар’я Буського району,  Жданівка  Дрогобицького,  Грабів Кам’янка- Бузького району і ще у кількох – по троє учнів  у школі. Є по четверо,  п’ятеро-шестеро… Щоб була якісна освіта, має бути достатня наповнюваність у класах. Тоді буде відповідна матеріально-технічна база,  відчуття змагальності між самими учнями. В таких селах, де є маленькі школи, доцільно створювати навчально-виховні комплекси, які б об’єднували дошкілля і загальну середню освіту. Це дасть можливість зберегти  осередок освіти  й науки у селі.

Мирослав Сеник, 
голова Львівської обласної ради:

– Малі школи забирають кошти з навчального процесу, адже фінансування іде з розрахунку на одного учня. І якщо у школах є до десяти учнів (а таких у нашій області є близько п’ятдесяти), вони недостатні, щоб ту школу утримувати. Ми забираємо їх від інших і фінансуємо цю маленьку школу. Очевидно, що погіршується якість навчального процесу. І в цьому є проблема. Мова не йде про те, щоби забирати кошти від освіти, а про те, щоби їх раціонально використовувати.

На питання про звільнення людей у цих навчальних закладах я б відповів зустрічним: ми сьогодні повинні думати про дітей, про їхнє майбутнє чи про тих кілька робочих місць? Чи це функція освіти? Освіта має свої функції, і їх результатом має бути не кількість прочитаних годин чи створених робочих місць, а навчена дитина.

Юрій Ключковський,
народний депутат України, начальник управління освіти Львівської ОДА (1996 – 1998 рр.):

– Коли я був на посаді начальника обласного управління освіти, то ми ці питання прораховували і дійшли висновку, що утримувати малі школи дешевше, ніж їх укрупнювати. Так що з метою економії коштів це робити недоцільно. Що стосується програми “Шкільний автобус”, то вона працюватиме доти, поки ті автобуси нові, але там не передбачено коштів на їх ремонт, поновлення складу.

Згідно із законодавством про освіту, жодна школа не може бути закрита без згоди громади. А що стосується якості знань сільських школярів, то я б сказав так: треба створювати сільським учителям такі ж умови, як мають їхні колеги в містах. І це – завдання міністра освіти.  Те, що Табачник буде нищити освіту в Україні, а в Західній особливо, я не сумніваюсь. Питання тільки в тому, чи йому будуть допомагати, чи протидіяти.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
14.9959 / 4.11MB / SQL:{query_count}