На допомогу спішить “Цунамі”

У школі нас учили всього, але тільки не того, як жити, як долати життєві труднощі.

У школі нас учили всього, але тільки не того, як жити, як долати життєві труднощі. 

Нині  однією із суттєвих проблем суспільства  є алкоголізм, тютюнова, наркотична залежність, які переростають у соціальне лихо, особливо серед молоді. Та, на щастя, є люди, які намагаються відвернути молодь від хибних кроків. Вони об’єдналися в молодіжну громадську організацію “Цунамі”. Про завдання, які ставить перед собою ця організація, боротьбу зі шкідливими звичками серед школярів та інші методи впливу на молодих людей – у розмові з її засновником Романом Ревком.      

– Що підштовхнуло до створення такої організації?

– У школі нас учили всього, але тільки не того, як жити, як долати життєві труднощі, вирішувати проблеми, з якими стикається молодь. Багато моїх однокласників добре вчилися, але в житті є нещасними – через розлучення, алкогольну та наркотичну залежність, декого навіть позбавили волі. Саме тому ми вирішили спілкуватися з дітьми і відкривати їм очі на теперішній світ. До нашої організації належать молоді люди різних віросповідань, це не має суттєвого значення. Головне, щоб вони жили за християнськими принципами. Першого червня молодіжній громадській організації  “Цунамі” виповниться рік, але неофіційно ми вже чотири роки відвідуємо школи, училища, інтернати, колонію для малолітніх у Самборі тощо.        

– Що включає програма, з якою ви відвідуєте ці заклади?   

– У нас розроблено 50 різних тем: алкоголізм, тютюнова, наркотична, комп’ютерна залежність, самотність, стосунки між хлопцем та дівчиною тощо. Дуже хотіли б, аби у школах ввели “урок життя”, на якому обговорювали б важливі для дітей теми. Бо дуже часто молодь стає на хибний шлях, оступається тільки тому, що не знає, як прийняти правильне рішення. Я також не раз оступався і лише тому, що не знав, як вчинити правильно, не розумів, які будуть наслідки. Якби мене хтось про них попередив, розповів, чим це може закінчитися, думаю, я б уникнув багатьох помилок. Троє моїх друзів померли через алкоголь. Переконаний: якби їм вчасно показали фільми, які зараз ми показуємо у школах, училищах, в яких молоді люди помирають від алкоголю, сигарет, наркотиків, вони б задумалися і не занапастили б своє життя.        

– Як вас сприймають школярі?

–Дуже добре. В мене є козир: я сприймаю їх такими, якими вони є. Вже чотири роки до обіду свій час проводжу в школах. Мені за це не платять, просто хочу допомагати. Я не звинувачую тих, хто курить, вживає спиртне, наркотики…  Звинувачую себе, що не встиг чи не зміг їх вчасно зупинити. За останні три місяці ми спілкувалися майже з 8000 дітей, яким донесли правду про тютюн, алкоголь, наркотики. Коли запитую в школах, хто не курить, то діти дуже несміливо піднімають руку. Натомість ті, які курять, роблять це сміливо, бо вважають себе “крутими”. Зараз  обговорюємо з дітьми тему стосунків між хлопцем і дівчиною. Адже не всі батьки говорять із сином чи донькою на цю тему, а у фільмах ці стосунки часто викривлені. Тому й маємо таку ситуацію: за роки незалежної України, тільки за офіційною статистикою, у нас зроблено 30 млн абортів. 

 Уже маємо майже 5 тисяч подяк від дітей, в яких вони пишуть, що завдяки нам кинули курити, перестали вживати алкоголь, зрозуміли, як правильно будувати сім’ю. Вони і надихають нас діяти активніше, ініціативніше.       

– Ваші плани на майбутнє?

– Сьогодні молодіжні  громадські організації “Цунамі” є  у Рівному, Ужгороді, Тернополі, Києві  та в Криму. Найближчим часом цей  молодіжний рух пошириться в Івано-Франківську, Чернівцях, Хмельницькому, Луцьку. Хочемо, щоб він добрався і до міст Східної України, адже там  проблема стоїть не менш гостро. Звертаємося  до всіх, хто хоче позбутися шкідливих  звичок, але не може зробити це самостійно: приходьте до нас, ми допоможемо. Маємо програму, яка дійсно допомагає.  Плануємо відкрити реабілітаційний центр для таких людей. У нашій команді є люди, які колись мали схожі проблеми, але з них вибралися. Наприклад, я завжди знайду спільну мову з ігроманами, оскільки сам колись був залежним від азартних ігор. Звільнитися від цієї залежності мені допомогла Леся Олексик, голова громадської організації “Посол Плюс”.     

У людей, яким подобається нинішнє їхнє життя, немає шансів щось змінити. А в тих, хто має хоч маленьке бажання, переконаний, все вийде. У нас є їдальня для безпритульних, які живуть на вулиці і харчуються на смітниках. Але коли  запитуємо, хто хоче змінити життя (ми купили квартиру за містом, де вони могли б жити), то із 70-ти людей піднімають руку троє. Тим, кого влаштовує їхнє життя, ми не зможемо допомогти.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
9.6065 / 4.12MB / SQL:{query_count}