Старість без приниження

Аби на схилі літ не рахувати копійки, що залишилися від державної пенсії, українці дедалі частіше вдаються до недержавних пенсійних фондів і самі формують розмір майбутньої пенсії

Аби на схилі літ не рахувати копійки, що залишилися від державної пенсії, українці дедалі частіше вдаються до недержавних пенсійних фондів і самі формують розмір майбутньої пенсії

Пенсійне забезпечення літніх людей - це, радше, насмішка над ними. З 1 січня 2009 року мінімальна пенсія в Україні становить 601 грн 40 коп., тобто неповних 75 доларів, тоді як мінімальна пенсія, скажімо, поляка - 200 доларів. У країнах Європи пенсіонери додатково отримують ще й матеріальну допомогу для оплати послуг медсестри чи доглядальниці. В Україні старенькі можуть хіба що лише мріяти про додаткові доплати. Тож після оплати комунальних послуг з пенсії залишається мізер, за який можна купити хіба що хліб і найдешевші ліки.

Така перспектива, звісно, нікого не приваблює. І щоб у старості не чекати на допомогу дітей або, не приведи Господи, не просити милостиню, українці задумуються над майбутньою пенсією ще у молоді роки, вчаться самостійно формувати розмір пенсії зі своїх же грошей. Іншими словами, вони стають клієнтами недержавних пенсійних фондів.

Це не ноу­хау українців. Така модель пенсійного забезпечення діє у більшості країн Європи. Йдеться про індивідуальний пенсійний "портфель", який людина самостійно формує протягом свого життя. Вона сама місяць за місяцем добровільно вносить конкретну суму на рахунок недержавного пенсійного фонду. Отримані кошти фонд інвестує у різноманітні активи, згодом внески починають "працювати" і приносити прибуток, який додається до добровільних внесків громадян. І вийшовши на пенсію, клієнт отримує, окрім державної, додаткову пенсію зі своїх заощаджень. І остання пенсійна виплата завжди суттєво більша, ніж державна.

Недержавні пенсійні фонди існують і в Україні. Але у нас дуже низький рівень довіри до недержавної моделі пенсійного забезпечення. І небезпідставно. Після втрати заощаджень під час розпаду СРСР і після проблем зі зняттям вкладів у банках, що виникли у період кризи, люди перестали довіряти і державі, й усіляким фондам. На думку Олександри Бетлій, провідного дослідника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, недостатній рівень корпоративної етики, який демонструють недержавні пенсійні фонди, і відсутність політики з боку держави є серйозними негативами в цій системі. Причому під час кризи ці проблеми тільки посилилися.

Але є, на щастя, виняток - це недержавний пенсійний фонд "Покрова", діяльність якого перебуває під патронатом УГКЦ. А Церкві наші громадяни, на відміну від держави, довіряють. Фонд створено у січні 2009 року. Спочатку НПФ "Покрова" був створений для пенсійного забезпечення священиків, але згодом став відкритим і для мирян, причому не лише греко­католицького віросповідання. Щоб укласти пенсійний контракт з фондом, людина має звернутися з паспортом та ідентифікаційним кодом до консультаційного центру у Львові, що розташований за адресою пл. Св. Юра, 5.

- Особа, яка стає учасником фонду, самостійно визначає, який внесок вона сплачуватиме, з якою періодичністю і протягом якого часу, - каже Іван Копичин, економіст, координатор львівського консультаційного центру фонду "Покрова". - У фонді немає штрафних санкцій за несвоєчасну або неповну сплату. Якщо людина виїжджає на постійне місце проживання за кордон або ж серйозно захворіла чи отримала інвалідність, вона може повністю забрати заощадження навіть тоді, коли не досягла пенсійного віку. У фонді немає обмежень на максимальну величину пенсії. І головне, пенсійні накопичення передаються у спадок.

Як це виглядає на практиці? Скажімо, людина, якій виповнилося 27 років, почала сплачувати внески до фонду. І до свого 50річчя накопила власний пенсійний "портфель", що складається з внесків та інвестиційного прибутку. Вийшовши на пенсію, вона може самостійно розподілити свої заощадження - скільки грошей на місяць чи на рік вона хоче отримувати. Кожен вкладник може самостійно, в інтернеті, простежити, куди саме фонд інвестує його кошти і який прибуток вони приносять. За словами Івана Копичина, фонд не може збанкрутувати, бо веде непідприємницьку діяльність, але може бути ліквідованим. "Якщо учасників не задовольняє інвестиційний дохід, сервіс чи інший момент пенсійного забезпечення в нашому фонді, він у будьякий момент може перевести гроші в інший фонд без жодних санкцій", - зауважив економіст.

Контроль над діяльністю НПФ "Покрови" здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, рада фонду, а крім того, Наглядова рада єпископів і священиків УГКЦ. В Україні нині діє сім консультаційних центрів фонду. Середній розмір внесків, які роблять учасники, - 100 - 200 грн. Незважаючи на те, що фонд існує лише рік, він уже розпочав пенсійні виплати на загальну суму 22,5 тис. грн. Наразі учасниками фонду є 437 українців, 15 з яких у Львові і понад 50 - у Львівській області.

- Я підписала пенсійний контракт з НПФ "Покрова" майже відразу після його створення, - розповіла 43річна Марія Синенька. - Повернувшись із заробітків, я відклала для себе деякі кошти і думала, де безпечніше їх вкласти. Бо після того, як втратила заощадження, до державних і недержавних структур ставлюся дуже обережно. І коли дізналася про фонд, створений з ініціативи УГКЦ, вирішила підписати з ним контракт. Бо вірю, якщо Церква взяла його під свій патронат, то він працюватиме чесно.

Нагадаємо, що, згідно із Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", особа може почати отримувати альтернативну пенсію навіть за 10 років до досягнення пенсійного віку.

Суб'єктивний погляд

Отець Василь Копичин,
голова Наглядової ради недержавного пенсійного фонду "Покрова":

- Ми уважно спостерігаємо за діяльністю фонду "Покрова" і даємо власну оцінку його діяльності під час митрополичих синодів, що відбуваються кожні три місяці. Основною недосконалістю, яку зауважуємо за весь час діяльності фонду, є незнання суспільством можливостей недержавних фондів. Люди звикли до того, що держава вказує їм, що робити з власними грошима, а тому їм непросто усвідомити, що планувати розмір власної пенсії можна абсолютно самостійно. Як це змінити? Думаю, варто розпочати підготовку фахівців з фінансового консультування, які б фахово допомагали людям у плануванні фінансів, а водночас посилювали їх індивідуальну відповідальність за власний вибір і рішення.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.4586 / 4.42MB / SQL:{query_count}