Діти вулиці

Вони здатні на необдумані вчинки, інколи й кримінальні.  Нерідко тому, що їм ніде витратити свою енергію

Вони здатні на необдумані вчинки, інколи й кримінальні.  Нерідко тому, що їм ніде витратити свою енергію

 

Інна Гончарук-Пліхівська
dity.jpg
Нині діти займаються спортом на асфальті

 

Група хлопчаків віком 11-17 років збиралася у дворі. Улюблена розвага - розпивання пива із горла пляшки і потягування цигарок. Іноді хтось із них кидав дотепне, на їхню думку, хоч і не завжди цензурне, слово у бік перехожих, і подив останніх викликав у них регіт. Так "розважалися" дні, місяці. Діти були в основному з незаможних і неблагополучних сімей. До своєї компанії нікого близько не підпускали, були озлоблені, а часом й агресивні.

Саме цим хлопчакам журналіст Влад Якушев запропонував разом ходити на тренування у спортзал Національного університету "Львівська полі­техніка" (там сам займався тричі на тиждень). Підлітки, їх було 15, до пропозиції спершу поставилися скептично, з недовірою, а потім відважилися.

"Треба ділитися!"

 Викладачі фізкультури без проблем впускали групу до спортзалу. За півтора місяці спільних занять хлопчаки помітно змінилися: стали відкритішими, відвертішими, багато з них кинули курити, в очах з'явився інтерес, плани на майбутнє. Та одного дня перед дітьми зачинили двері.

"Вахтер, до якого я підійшов з'ясувати, у чому причина, - розповів "Пошті" Влад, - заявив: тренуєш дітей, значить береш гроші, треба, мовляв, ділитися. Я спробував пояснити, що ці діти не мають чим платити. Та він ніби  не чув мене".

Не допомогли ні звернення до завідувача кафедри фізкультури вишу Віктора Корягіна, ні лист-звернення, який голова депутатської комісії молоді та спорту Львівської міської ради  Юрій Кардашевський написав ректору "Львівської політехніки". Дітей до спортзалу більше не впустили.

Спортивний комплекс "Львівської політехніки" є у Стрийському парку. В п'ятницю о п'ятій вечора в спортзалі не було нікого з відвідувачів. Пана Корягіна "Пошта" застала у  кабінеті.

"Усе почалося з місяць тому, - розповів Віктор Максимович. - Увечері телефонує мені додому вахтер і каже, що діти з якимось тренером хочуть потрапити до спортзалу. Я заборонив їх впускати, бо є певні норми і їх треба дотримуватися. Через кілька днів прийшов Якушев просити дозволу займатися з дітьми у залі. Я пояснив, що передусім маю проводити заняття зі студентами. По-друге, якщо з дитиною щось станеться, хто відповідатиме? Мені ці діти не потрібні! Тренувати має право лише той, хто має диплом фізкультурника. У Якушева його немає. Хай іде у дитячу спортивну школу і там домовляється".

-  Я дійсно не тренер, - сказав нам Влад, - хоч кандидат у майстри спорту, раніше на професійному рівні освоював паверліфтинг. Та через травму не зміг продовжити спортивну кар'єру.  Та справа не в мені. У "Політехніці" знаю багато викладачів фізкультури, які готові взяти на себе відповідальність за дітей і навіть безплатно з ними займатися. Та й цей аргумент не був почутий.

До спортивної секції ДЮСШ потрапити непросто

У відділі сім'ї та молоді Львівської міської ради пояснили, що спорткомплекси вишів не підпорядковуються місту, тому допомогти у цьому питанні не можуть.

- Ми маємо установи дитячих, юнацьких та молодіжних клубів, - сказав заступник начальника управління сім'ї, молоді та спорту Львівської міської ради  Дмитро Пушкарьов. - У Львові їх 70. Там є багато спортивних секцій й всі заняття безкоштовні.

- П'ятий рік у Львові проводимо спортивно-оздоровчий табір "Левенятко", - розповіла Катерина Кароль, директор УДЮМК Галицького району Львова. - У ньому беруть участь по 20 дітей з кожного району міста. Табір розміщений у парку "Знесіння" і триватиме протягом десяти днів (канікули ж - 90 днів. - "Пошта"). Діти приходять  на 10-ту ранку і до 17-ї з ними працюють педагоги.

 УДЮМК Галицького райо­ну має два спортивні клуби: на вулицях Стрийській та Тютюнників. В одному залі є секція з карате, в іншому - з боксу. На 130 школярів - лише два тренери. Але зараз обидва спортзали... зачинені на ремонт (!).

Начальник відділу фізичної культури та спорту ЛМР Олександр Пазичук, зазначив, що місту катастрофічно не вистачає спортивних залів та майданчиків.

- Звичайно, держава має дбати про дітей, - наголосив пан Пазичук. - Та нині більшість директорів спортивних шкіл борються за результат, за медалі. Вони не розуміють, що діти хочуть просто займатися спортом. Тому не так уже й легко потрапити до спортивної секції ДЮСШ. 

Тож куди подітися отим 15 хлопчакам і їм подібним? А таких немало. За інформацією служби у справах дітей ЛОДА, в області є майже три тисячі дітей, які проживають в особливо складних і надзвичайних умовах й батьки яких не можуть оплатити заняття у приватних спортзалах? Питання залишається відкритим...

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6577 / 4.12MB / SQL:{query_count}