Геть кандидатів!

Кількість університетів та академій в Україні може різко зменшитися, а інститути як самостійна структура зникнуть узагалі

Кількість університетів та академій в Україні може різко зменшитися, а інститути як самостійна структура зникнуть узагалі

Міністерство освіти та науки запропонувало законопроект, згідно з яким відбудеться кардинальне "переформатування" структури вищих навчальних закладів. Зміни до Закону "Про вищу освіту" вже підтримав Кабінет Міністрів, і якщо своє схвалення висловлять і депутати Верховної Ради, то розподіл ВНЗ виглядатиме так: звання класичного університету отримають тільки ті виші, в яких на денній формі навчатиметься щонайменше 6 тисяч студентів і який здійснюватиме освітню підготовку за вісьмома освітніми галузями. Інша градація у вищій школі буде така: профільні університети (4 тисячі студентів, 4 галузі освіти, 3 наукові спеціальності); академії (2 тисячі студентів, 1-2 галузі освіти, 2 наукові спеціальності), коледжі (не менше тисячі студентів, але підготовка здійснюватиметься тільки за рівнем бакалаврів), професійні коледжі (не менше 500 студентів, підготовка молодших спеціалістів). Інститути не будуть окремими вищими навчальними закладами і зможуть існувати лише у структурі університету чи академії.

Кардинальні зміни чекають і на наукові звання. Якщо законопроект ухвалять, то звання "кандидат наук" прирівняють до відповідного західного зразка - "доктора філософії". Прикладка "філософії" означатиме високий рівень пізнання у певній науці. Наприклад, "доктор філософії з математики" чи якоїсь іншої науки.

Серед інших важливих потенційних нововведень - право ВНЗ на відкриття рахунків, зокрема депозитних, у національній та іноземній валюті. Нагадаємо, що зараз державні заклади утримуються за кошти держбюджету і всі їхні прибутки належать держказначейству. Зміни у законі дають можливість заробляти "розумним" ВНЗ і використовувати прибутки на власний розсуд.

Національні університети здобудуть автономні права та додаткові академічні свободи. Такі виші зможуть самостійно присуджувати наукові ступені та вчені звання та визначати індивідуальні нормативи чисельності студентів.

Теорії у практиці

За повідомленням прес-служби МОН, законопроект готували за участі провідних ВНЗ України. У червні 2008 року його навіть обговорили на спеціальних громадських слуханнях.

Потреба у докорінній зміні якості і кількості ВНЗ є й справді очевидною для більшості науковців, викладачів, студентів та молодих випускників, зрештою, тих, для кого важливі знання. Навряд чи знайшлося б в Україні багато людей, які вважають, що з якістю і кількістю наших вишів усе гаразд. Жоден український ВНЗ за роки незалежності не потрапив до міжнародних рейтингів оцінки якості освіти. Поняття "університет" фактично девальвували, через безконтрольність його присвоєння ледве чи не більшості ВНЗ України.

Отож, потреба у таких реформах очевидна, проте...

Теоретична оцінка якості ВНЗ на основі кількості студентів та освітніх галузей на практиці, як виявилося, не витримує жодної критики. Якщо погодитися на такий розподіл, то всі мистецькі заклади (де апріорі навчається невелика кількість студентів і часто - менше двох тисяч), а також унікальний у державі Український католицький університет (на денній формі навчання - 550 студентів) повинні перетворитися на... професійні коледжі, де, нагадаємо, підготовка здійснюватиметься тільки до рівня молодшого спеціаліста.

Такі "особливі" ВНЗ не згадані в законопроекті, отож їхня доля у дуже непевній ситуації. Можна було б дискутувати, чи справді такі ВНЗ є класичними університетами (чи, може, радше, профільними? - "Пошта"), але те, що коледжами вони аж ніяк не є - очевидно.

Днями із закликом до МОН переглянути позиції, що стосуються розподілу в мережі українських ВНЗ, виступив УКУ. На думку ректорату УКУ, нові зміни передбачають загрозу для подальшого функціонування приватних університетів, зокрема й УКУ.

За словами ректора УКУ о. д-ра Бориса Ґудзяка, узалежнення статусу ВНЗ від кількісних показників складу студентів суперечить світовій практиці і дискримінує приватні ВНЗ, які здійснюють свою діяльність на вищому рівні, ніж частина державних навчальних закладів.

- Не зрозуміло, яким чином збільшення кількості студентів має привести до підвищення якості діяльності ВНЗ. У разі прийняття змін в освітньому законодавстві Український католицький університет може стати професійним коледжем. Натомість було б добре, якби держава, навпаки, підтримала інституції, які працюють без державного фінансування, а користуються коштами міжнародних фінансових установ, - вважає ректор.

Католицький університет підтримав і міський голова Львова Андрій Садовий. На думку мера, УКУ "відзначається не тільки принциповою позицією у відстоюванні високих академічних стандартів, але є прикладом інституції, яка в жодних обставинах не принижує себе політичним сервілізмом чи корупційними практиками, а навпаки, завжди йде в авангарді перспективних реформ".

"Прийняття згаданих положень призведе до невиправданого обмеження діяльності Українського католицького університету. УКУ, будучи одним із ініціаторів і головних промоторів процесу розширення автономії ВНЗ України, як приватний вищий навчальний заклад виявиться повністю позбавленим права претендувати на ширшу університетську автономію. Тому я звернуся з відкритим зверненням щодо того, щоб провести ґрунтовне обговорення зазначених ризиків і внести у законодавчі акти ті поправки, які б не зв'язували, а розв'язували руки кращим представникам приватної вищої школи в Україні", - зазначив Андрій Садовий.

Олексій Побурко, директор департаменту гуманітарної політики Львівської міськради, каже, що у всіх стратегіях розвитку міста Львів бачиться високорозвиненим інтелектуальним центром, який є неможливим без якісної освіти. "Тому ми не маємо права втратити у Львові ВНЗ такого високого рівня, як УКУ", - підсумовує він.

Кількість як чинник якості?!

Питання "класифікації" у системі вищої освіти є без перебільшення складним, але дуже актуальним. Але як "виміряти" рівень ВНЗ або якість дослідницької роботи професора чи аспіранта? Кількістю його наукових статей, спеціальностей, місць денної форми? Але це абсурдно! Адже друкувати статті в українських наукових журналах нині може кожен, бо об'єктивної фільтрації наукових публікацій і досліджень не відбувається. Причина - відсутність критичної маси дослідників, які могли б протистояти псевдонауковим теоріям. Окрім того, корупція в освітньо-науковому середовищі, яка уможливлює "липові" дипломи і дисертації.

На думку Олега Петрука, астрофізика, кандидата фізико-математичних наук, нинішня величезна кількість університетів є і справді безглуздою.

"На мою думку, Львову було б достатньо лише одного університету, під егідою якого об'єдналися б інші вищі навчальні заклади, ставши в його структурі інститутами. Це, сподіваюся, сприяло б підвищенню рівня якості освіти, бо вплив на важливі колегіальні рішення мали би кваліфіковані кадри й з інших інститутів. Проте ситуація з деякими спеціальностями, наприклад, пов'язаними з мистецтвом, а також з Українським католицьким університетом, напевно, потребує окремого підходу. Адже мистецькі заклади ніколи не були масовими, а щодо УКУ, то це взагалі унікальний вищий заклад в Україні, який має окрему місію, традиції і надбання. Коледжем, як це випливає зі змін до закону, ясна річ, він стати не повинен. І навіть якщо УКУ перетворять в, умовно кажучи, Інститут богослов'я і приєднають його до ЛНУ імені Івана Франка, це, мабуть, також не надто вдалий варіант, принаймні сьогодні. Адже за радянської влади атеїзм пустив глибокі корені, теологія була псевдонаукою. Отож, такими закладами варто спеціально опікуватися. Функціонування УКУ і мистецьких ВНЗ мали б бути впорядковані окремим положенням у законопроекті, згідно з якими ці школи розвивалися б, а не регресували, - вважає нау­ковець".

Суб'єктивний погляд

Микола Фоменко,
спеціаліст департаменту моніторингу вищої освіти МОН:

- Оскільки Україна декларує своє входження до європейського простору, то ми повинні усвідомлювати, що мережа вищих навчальних закладів потребує ґрунтовних змін. Наші ВНЗ допрацювалися до того, що, до прикладу, аграрні університети нині пропонують тільки 33% "аграрних" спеціальностей, а технічні ВНЗ - учителів фізкультури. Водночас ми передбачаємо, що найближчими місяцями серед ВНЗ розпочнеться боротьба за студента. Тому пропонуємо чіткий розподіл вищих навчальних закладів. Чи може впливати кількість студентів на рівень освітнього процесу? Без сумніву! Якщо студентів у ВНЗ небагато, то й викладацький штат теж невеликий, а для того, щоб програма була вичитана, кожному викладачеві доводиться читати по кілька лекцій щодня. Але як це фізично можливо і коли цей викладач займатиметься наукою?

Ярослав Грицак,
доктор історичних наук, директор Інституту історичних досліджень при Львівському національному університеті імені Івана Франка:

- У нашому українському просторі, де рівень корупції дуже високий, є виправдана потреба залишатися малим, бо це єдиний шанс цій корупції протистояти. За останні 20 років освіта була єдиною галуззю, де не було безробіття, бо там завжди вирували офіційні і неофіційні потоки. Міністр Іван Вакарчук ці потоки скасував, і реформа мережі навчальних закладів є дуже потрібною справою. Проте треба зважати, щоб із водою ми не вихлюпнули дитину. Бо немає жодних підстав заперечувати якість університету і його науковий та освітній рівень тільки на підставі кількості студентів, які у ньому навчаються. На мою думку, якість освіти можлива тільки там, де є автономія і конкуренція. І коли держава витворює умови, за яких приватні і державні ВНЗ не можуть конкурувати між собою, то й якість освіти дуже падає. В Україні мусить бути впроваджена система якісної оцінки знань, подібно до тієї, яка існує у світі. Але поки її немає, створювати рейтинги на основі кількості студентів, що навчаються у ВНЗ, - небезпечно.

Володимир Пелих,
заступник директора Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Під­стригача НАН України, доктор фізико-математичних наук:

- Саме поняття "університет" передбачає універсальність навчального і наукового процесів. Відверто кажучи, мені трохи дивно чути про університет внутрішніх справ або університет харчових технологій. В Україні є сотні так званих "університетів", які абсолютно, за жодним параметром не відповідають цьому статусу. Тому мережа наших університетів потребує впорядкування і якісної систематизації. Водночас приватні ВНЗ не повинні бути дискриміновані державою. На Заході приватні вищі школи якраз засвідчують суттєво вищий рівень, ніж державні. Саме вони створюють необхідну конкуренцію, яка підвищує якість освітньо-наукового процесу. Що ж до запровадження PHD замість українського кандидата наук, то це нововведення мені видається поспішним. Якщо вже й здійснювати таку реформу у площині наукових звань, то важливо, щоб теперішній статус доктора наук таки було збережено.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
7.9215 / 4.22MB / SQL:{query_count}