Ховайте ліки від дітей!

На що варто звернути увагу батькам, щоб убезпечити дітей від отруєння медикаментами, та як прищепити культуру правильного поводження з лікарськими засобами

Ліки стали настільки звичною частиною нашого життя, що ми часто забуваємо, яку небезпеку вони можуть становити: болить голова – вживаємо пігулку, болить зуб – теж, кашель – сироп або льодяники, нежить – краплі або спрей… Не допомогла одна таблетка, треба зажити ще одну, можливо, іншу. А безпечні батьки – безпечні діти. Адже вчаться вони не з того, що ми їм кажемо, а передусім із того, як ми чинимо в тій чи тій ситуації. Тож, на жаль, випадки отруєнь дітей ліками непоодинокі.
Нещодавно Україну сколихнули повідомлення про кілька прикрих випадків, пов’язаних із медикаментами. Ці випадки трапилися з підлітками. Один закінчився летально. Серед можливих версій – так звані смертельні челенджі в соцмережах.
Звичайно, такі повідомлення – привід замислитися, як зробити цей світ безпечнішим для дітей і що можу зробити для цього конкретно я, адже завжди починати треба з себе. І хоча кожні адекватні батьки (маю на увазі тих, кому не байдуже, що діється з дітьми) начебто все розуміють, проте й вони неідеальні. Для прикладу, втомлена чи неуважна мама забула вчасно заховати ліки, коли відповідала на телефонний дзвінок, і не побачила, як малюк вхопив і запхав їх до рота. І це, до речі, чи не найчастіша причина отруєнь ліками малюків. Пам’ятаю, як я дала засіб від кашлю старшій дитині і на хвилю відволіклася, вкладаючи в ліжко, а менша вхопила пляшечку і вже відкрутила корок та піднесла її до рота.
Всі медикаменти мають зберігатися в такому місці, куди дитина не може дістатися сама, бажано замкнені на ключ. Не варто, якщо вдома є діти, особливо маленькі, тримати ліки напохваті
Тож я на власному досвіді переконалася, що, купуючи дитячі ліки, варто по змозі обирати ті, що мають корки із захистом. Звертати на це увагу радить заступник директора з хірургічної роботи Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Богдан Мальований. На його думку, це зменшить ризик того, що дитина може самовільно вжити ліки. І наголошує, що зберігати ліки слід у недоступному для дітей місці, а також бути уважними й обачними, бо навіть найбезпечніше упаковання не є захистом від прикрих випадків.
«Якщо ж, не дай Боже, сталося так, що дитина випила ліки, то передусім треба викликати «швидку» і надати першу медичну допомогу: оглянути ротову порожнину – чи немає там пігулок або їхніх залишків, викликати блювотний рефлекс і зробити промивання шлунка, щоби спинити всмоктування препарату. Відтак їхати «швидкою» у спеціалізований медичний заклад, де лікують такі випадки. За наказом МОЗу, всіх дітей Львівщини, у яких є симптоми отруєння медикаментами чи хімічними речовинами, скеровують у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр», – розповів «Львівській Пошті» Богдан Мальований.
Щороку є один-два випадки звернення батьків дітей, у яких присутні ознаки отруєння медикаментами, в приймальний покій Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні. Про це розповіла завідувачка 3-го дитячого відділення цієї лікарні Софія Кащевська. Однак такі випадки – не їхня практика. Таких дітей скеровують у ЗУСДМЦ, що на вул. Дністерська, де діє токсикологічний центр. 
З її слів, цього року було кілька звернень із ознаками легкого отруєння дітей випарами засобів для дезінфекції. За останній рік вони вже, можна сказати, стали звичними. 
«Був у нас випадок, коли, навіть лежачи в інфекційній лікарні, мама панічно боялася, що дитина ходить по палаті і до всього торкається. Попри пояснення, що це інфекційна лікарня і тут діють свої правила санітарної обробки, а також запевнення, що тут немає умов, аби заразитися, мама так їй обробляла руки дезінфекційними засобами, що в один вечір ми помітили, що в дитини запаморочилася голова, звузилися зіниці. Тобто дитина отруїлася випарами дезінфектанта», – каже лікарка.
Наслідки отруєння медикаментами можуть бути дуже важкі – аж до летальних. Залежить, який препарат дитина спожила і в якій кількості
Однак щоб убезпечити дитину від отруєння медикаментами, замало заховати пігулки. Варто пам’ятати, що в дітей до 14 років значно вищий ризик отруїтися занадто великою дозою препаратів: алергічні реакції трапляються частіше, а маса тіла значно менша, аніж у дорослого, тому пришвидшена робота ендокринної системи за коротший час розносить ліки по всьому організму, окрім того, печінка, підшлункова залоза, нирки дитини ще не здатні упоратися з інтоксикацією, як у дорослого. До того ж дитина, як правило, не вбачає у ліках ризику для здоров’я, бо зазвичай ми, дорослі, ставимося до пігулок як до чогось звичного. Тому про яку відповідальність може мовитися? 
Варто пам’ятати, що завдати шкоди здоров’ю можуть не тільки ліки, а й вітаміни, гомеопатія, БАДи. Особливо небезпечними можуть бути препарати, які можна пити: сиропи, мікстури, краплі для носа. Якщо ліки випадково кудись упали, закотилися, шукайте їх, доки не знайдете!

Діти мають знати, що ліки – не іграшки, як і сірники, що їх дають лише батьки та лікарі, що не можна брати їх від незнайомців. Тільки певна кількість ліків допомагає одужати – завелика може призвести до отруєння! 
Коли діти йдуть до школи, то нерідко намагаються пропустити заняття, кажучи, що нездужають. Не варто цим легковажити, як і давати таблетку. Краще проконсультуватися з лікарем. Навіть якщо дитині не потрібне лікування – ви спокійні, а дитина знає, що всяке лікування починається з лікаря.
Також учням молодших класів варто пояснити, що всі реклами, в тому числі ліків – для привернення уваги. Тому не можна сприймати все буквально так само, як і будь-яке відео в інтернеті. Не можна повторювати те, що там показують, бо це може бути небезпечно. 
Всіх дітей Львівщини, у яких є симптоми отруєння медикаментами чи хімічними речовинами, скеровують у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр»
Що старшими стають діти, то актуальнішою є тема безпеки в інтернеті. Тож у віці 11-13 років вже можна говорити про небезпеки різних челенджів, навести приклади (без конкретних назв препаратів), як також про те, які ризики криються в різноманітних таблетках з інтернету (наприклад, для схуднення), чи порадах, як підвищити температуру або спричинити почервоніння горла.
За нагоди навчайте дітей читати етикетки препаратів і правила їх застосування, відстежувати термін придатності. Навчайте способів першої допомоги, у тому числі при отруєнні ліками. 
І хоча здається, що в такому віці немає причин для депресії, бути безпечними не варто. Згадайте, що дошкуляло вам у їхньому віці, і порівняйте, наскільки змінилося життя. 
Із 14 років уже варто серйозніше говорити, серед іншого, і про наркотичні речовини, про можливі наслідки змішування різних лікарських засобів з метою досягнення наркотичного ефекту. Не треба думати, що це вашої дитини не стосується, однак і надто тиснути та збуджувати її інтерес до цього не варто. Заперечте дію диво-ліків, які начебто допомагають зосередитися чи запам’ятати величезний обсяг матеріалу, розкажіть, що антидепресанти чи ноотропні препарати спричиняють звикання, а завелика доза навіть прописаних ліків загрожує здоров’ю.
Поговоріть, як дорослий із дорослим. У цьому віці заборони не діють. Убезпечити від біди сина чи доньку можуть тільки їхні переконання. Важливо, однак, щоби ваші розмови мали щире зацікавлення, чим живе дитина, а не були схожі на «розвідку в стані ворога». 

«Кожен медикамент у певній дозі може бути токсичний»

Роман Собко, завідувач відділення анестезіології та реанімації Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, – про небезпеки отруєння дітей ліками та першу допомогу в таких випадках

– Як часто до вашого відділення потрапляють діти з отруєнням ліками?
– Власне з отруєннями медикаментами щороку маємо приблизно 50 дітей. Це діти різного віку. Щойно дитина може самостійно рухатися, повзати, брати щось у руки, що не лежить на місці, з того віку й трапляються отруєння. Є й підлітки, але на відміну від маленьких дітей, які вживають ліки неусвідомлено і можуть отруїтися через надмірну безпечність дорослих, вони це роблять усвідомлено. В таких випадках причиною отруєнь є психологічні проблеми, як-от нерозділене кохання, нерозуміння оточення.
– Чи є якісь певні ліки, через які найчастіше діти потрапляють до лікарні?
– Не можу сказати, що тут можна говорити про якісь певні медикаменти. Назагал це препарати, які є в доступі, які часто використовують у сім’ї. Наприклад, якщо батьки, бабці чи дідусі вживають якісь психотропні препарати чи для лікування якихось хронічних захворювань, то буває, що забувають про те, що поруч діти. Але вони й можуть стати причиною отруєнь.
– Здається, звична річ – вітаміни. Чи вони є небезпечними?
– Дитина може отруїтися навіть вітамінами. Передозування ними може мати дуже негативні наслідки. Тож якщо ви зауважили, що дитина з’їла їх забагато, не варто зволікати і сподіватися, що нічого поганого з нею не трапиться, а негайно звернутися по допомогу! Кожен медикамент у певній дозі може бути токсичний. І навіть простий, звичний вітамін у великій дозі буде мати якийсь негативний вплив на організм. Тому в інструкції до кожного препарату зазначене дозування. І людина, а тим паче дитина, не може споживати більше, аніж вказано в інструкції чи анотації до препарату, бо проявляться побічні ефекти й симптоми отруєння.
– За останній рік в наше життя ввійшли дезінфекційні засоби. Чи й вони можуть бути небезпечними?
– Дезінфектанти також можуть стати причиною проблем: можуть мати подразнювальну дію, можуть бути на спирті, а можуть мати іншу основу і, звичайно, можуть призводити до токсичних реакцій організму. Однак скажу, що частка отруєнь дезінфектантами дуже невелика. Тут можна говорити радше про якусь побутову хімію – пральні чи мийні засоби. Таких випадків отруєнь доволі багато.
– Як розпізнати, що дитина отруїлася медикаментами?
– Тут є два варіанти. Перший – батьки зауважують, що пропали таблетки. Вони відразу приїжджають до нас, де їм надають кваліфіковану допомогу. В такому разі симптоми вираженого тяжкого отруєння не встигають розвинутися, бо ми одразу ж промиваємо шлунок, проводимо детоксикаційні заходи, докладаємо всіх зусиль, аби не розвинулася токсичність медикаменту та повна клінічна картина отруєння.
Другий – батьки пізно виявляють, що дитина самовільно вжила якісь таблетки, і вже розвивається клініка. Вони бачать, що дитина стає сонливою, млявою чи, навпаки, збудженою, починає блювати, можуть бути прояви неадекватної поведінки. І коли вони приїжджають до лікарні, ситуація погіршується, бо вже запізно.
– Що робити, якщо дитина отруїлася медикаментами?
– Потрібно викликати «швидку», пояснивши ситуацію, і до її приїзду надати першу допомогу: давати дитині багато пити, щоби викликати блювання. А відтак їхати в стаціонар, де можуть надати кваліфіковану допомогу. Наслідки отруєння медикаментами можуть бути дуже важкі – аж до летальних. Залежить, який препарат дитина спожила і в якій кількості.
– Звичайно, з усіма медикаментами треба бути уважними. А які препарати вкрай небезпечні?
– Передусім серцеві. Як правило, люди старшого віку вживають якісь антиаритмічні препарати, препарати для корекції артеріального тиску. Так само небезпечними є психотропні, заспокійливі ліки. Передозування ними може закінчитися дуже погано.
– Як запобігти небезпеці?
– Найперше – не будьте безпечні з ліками. Всі медикаменти мають зберігатися в такому місці, куди дитина не може дістатися сама, бажано замкнені на ключ. Не варто, якщо вдома є діти, особливо маленькі, тримати ліки напохваті.
– Чи можна сказати підлітку, який скаржиться на біль голови: випий таку чи таку пігулку?
– Тут усе дуже індивідуально. Однак змалку дитина має знати, що будь-які ліки має призначити лікар. І саме лікар визначає, який препарат і в якій дозі потрібно вживати. Навіть діти шкільного віку мали б пити ліки під контролем батьків.
– Унаслідок останніх подій, які набули розголосу, постало питання продажу ліків неповнолітнім. Як ви ставитеся до нинішніх правил, які не передбачають таких обмежень?
– Украй негативно. Навіть дорослим більшість медикаментів мають продавати за рецептом лікаря. Тож процедура повинна бути така: звернення до лікаря – він виписує рецепт – батьки йдуть у аптеку і купують потрібне – батьки контролюють вживання призначених ліків, а ліки зберігають у відповідному місці.
Розмовляла Ольга Хворостовська

Безпека передусім

– Ніколи не називайте ліки смачним соком, компотом, цукерками. Діти повинні знати, що медикаменти застосовують тільки в разі захворювання.
– Домашню аптечку тримайте поза досяжністю дитини.
– Не давайте дітям бавитися сиропами і таблетками, незважаючи на їхню зовнішню красу і безпеку.
– Дітям віком трохи більш ніж рік пояснюйте, що лікарські засоби, вжиті без дозволу, можуть заподіяти шкоду.
– Попросіть родичів, що живуть із вами, відповідально ставитися до ліків і не залишати їх без нагляду.
– До домашньої аптечки повинні мати доступ тільки дорослі й усвідомлені люди.

Це повинно насторожити!

– Виявили порожні упаковання з-під лікарських засобів у себе в квартирі.
– У дитини з’явилася надмірна активність або сонливість.
– Видимою ознакою нещасного випадку є безпосередня присутність лікарських речовин у порожнині рота дитини.

Перша допомога при отруєнні ліками

1. Перевірте, чи людина при тямі, визначте наявність пульсу (на сонних артеріях), дихання. Огляд не повинен перевищувати 10-15 секунд. У разі відсутності пульсу або дихання, якщо вмієте, негайно розпочніть реанімаційні заходи (непрямий масаж серця). 
2. Одночасно з оглядом слід викликати бригаду екстреної допомоги за номером 103. При цьому важливо надати інформацію, чим можливо отруїлася людина (слід перевірити наявність порожніх флакончиків, блістерів з-під медикаментів, порахувати їхню кількість і дозу, ймовірний час прийому).
3. Якщо людина при тямі і здатна пересуватися, до приїзду швидкої допомоги можна дати їй випити води (1-2 склянки для дитини і 3-4 для дорослого) та шляхом подразнення кореня язика та/або задньої стінки глотки викликати блювання. Зверніть увагу, що це протипоказане для людей із пригніченою свідомістю.

Марія Гавірко, практична психологиня:
– Найкраще розповісти дітям дошкільного віку про ліки у формі казки. У формі казки ми можемо робити будь-яку корекцію. Це не обов’язково має бути якась написана кимось казка, краще самому придумати її, творити казку разом із дитиною. Таку інформацію дитина буде набагато краще засвоювати. У кожної дитини є улюблена іграшка, і саме вона може стати героєм нашої казки. Наприклад, лялька Аля зранку пішла у садочок і там вона зустрілася з друзями, бавилася, було весело (багато позитиву), а ввечері мама забрала її додому і зауважила, що вона прихворіла, в неї підвищилася температура, вона кашляє, тож її треба лікувати. Що будемо робити? Зателефонуємо лікарю. А хто в нас лікар – виберемо ще одну іграшку. Він прийшов, послухав, запитав, що болить, призначив ліки. А де вони? А ось вони – заховані, тому що для ліків має бути спеціальне місце, адже вони можуть бути небезпечні, дітям брати їх без дозволу не можна, бо кожні ліки мають своє призначення і прописати їх має тільки лікар! Тому якщо напряму казати «не можна», «туди не лізь», дитина обов’язково це спробує. Окрім того, має бути усвідомлення, що дитина схильна копіювати дії дорослих. Тож слід бути дуже уважними, коли самі вживаєте ліки. Якщо ви зауважили, що дитина за вами спостерігає в цей момент, скористайтеся такою нагодою. Наприклад, «поговоріть» із татом, не звертаючись напряму до дитини: «Цю таблетку не можна брати – це бабусині ліки, а ось цю лікар прописав мені, і саме час її вжити». Не варто припрошувати дитину вживати ліки, вмовляючи, що це цукерка, переконуючи, що вітаміни допоможуть їй швидше вирости, бути сильною, аби дитина не захотіла їх з’їсти самовільно. Можна пояснити, що ліки солодкі, щоби дітям було приємніше їх вживати. Однак головне їхнє завдання – лікувати, тому не можна їх уживати більше, аніж призначив лікар. А якщо ти захочеш чогось солодкого – ми тобі купимо. Дорослі повинні знати, що ліки мають бути заховані в недоступному для дітей місці. Бо дитина у п’ять років це зрозуміє, а от у три – хоч, може, й розуміє, однак ця інформація може в неї не відкластися, вона не усвідомить, наскільки це важливо. Кожен із нас не є ідеальним. Може статися так, що хтось забув заховати ліки. І якщо дитина їх побачила, варто скерувати її увагу на те, що так бути не повинно. Це також нагода включити дитину в гру: «Дивись, яка я забудькувата – ліки не заховала! Ти пам’ятаєш, що ліки завжди треба ставити на місце? Якщо ще коли таке помітиш – обов’язково скажи мені». Можливо, наступного разу, якщо таке трапиться, дитина сама вам нагадає або скаже, що бабуся не заховала свої пігулки. Адже діти дуже люблять бути відповідальними. Не забудьте похвалити дитину за це і розказати їй, яка вона розумна й доросла.
Марта Онишкевич, психологиня:
– Ми завжди переживаємо за наших дітей і часто намагаємося контролювати все заради їхньої безпеки. Звісно, цілий світ не є нам підвладний, та й ми досить безпорадні в цьому питанні, бо дитина поступово виходитиме з-під нашої опіки, і ми будемо мати щораз менше впливу на неї. Тож варто не тільки намагатися створити максимально безпечні умови зараз, а й навчити дитину турбуватися про себе потім. Для початку просто забираємо з її поля зору всі небезпечні речі, зокрема медикаменти. З часом пояснюємо, що це не іграшки, що брати їх дозволено тільки дорослим. Показуємо, що в таблетках немає нічого для неї цікавого. Не варто купувати ліки, які будуть подобатися дітям і викликати в них зацікавлення (кольорові, у вигляді ведмедиків, солодкі тощо). Ліки мають виконувати роль ліків, і в нормі діти не повинні їх любити. Якщо ми вживаємо певні препарати, то не розкладаємо їх на всіх домашніх поличках і не створюємо навколо них атмосферу табу чи інтриги. Дитині молодшого шкільного віку вже точно можна пояснити, навіщо мама, тато, дідусь п’ють такі таблетки, щоб задовільнити її цікавість. Бо якщо питання виникає і залишається незакритим, дитина може вдаватися до експериментів, щоб самотужки знайти відповідь для себе. Якщо ж говорити про більш свідомий вік дитини, то не такими небезпечними є необачність чи інтернет, як суб’єктивне переживання самотності підлітком. Щаслива дитина, яка знає, що її люблять і цінують, не підпишеться на «ігри смерті» чи сумнівні челенджі. Дитина має відчувати, що її люблять і завжди підтримають, що коли вона звернеться по допомогу до батьків, то не отримає осуду, звинувачень, присоромлення, знецінення своєї проблеми. Підлітки, які планують вчинити самогубство, завжди повідомляють про це і просять про допомогу. Не прямо, але якщо бути уважними й зацікавленими, то можна зауважити зміни в настрої та поведінці дитини, захоплення «похмурою» музикою, віршами, згадки, жарти про суїцид або ж маніпуляції цією темою, фрази на кшталт «я не хочу жити», «без мене всім буде краще», «я нічого не варта» тощо. Депресивні підлітки, що перебувають в групі ризику, переконані, що поганими є вони, їхнє оточення та весь світ, і краще ніколи не стане. Що й не дивно, бо перед підлітком справді стоїть безліч випробувань, які не варто недооцінювати. Це період становлення особистості, пошуку свого соціального місця, нещасливого кохання, захоплення авторитетами та, можливо, булінгу чи несприйняття кимось або ж самого себе. Важливо, що навіть коли дитина намагається чогось досягти маніпулятивними погрозами, накласти на себе руки або робить відверто демонстративну спробу самогубства, це не означає, що вона не в зоні ризику справжнього суїциду. Головне для батьків – не боятись обговорювати з дитиною будь-яку тему. Корисно буде подивитись якийсь популярний підлітковий серіал, де порушується ця тема, і спробувати в такий спосіб зрозуміти почуття і мотиви, які керують дітьми в такому стані. Але це все одно, звісно, не замінить розмов із дитиною. Тільки розмови мають бути не в авторитарному, а в більш дружньому стилі.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4374 / 4.22MB / SQL:{query_count}