На уроки в умовах пандемії

Зоряна Довганик, очільниця управління освіти Львівської міськради, – про актуальну ситуацію в школах, заходи безпеки, дистанційне навчання, харчування і підручники

Попри всі побоювання і тривоги, навчання у школах – за партами – таки розпочалося. Як організувати навчальний процес, кожна школа вирішувала сама: в одній діти мають всі уроки у школі, лише розведені в часі, в другій задля цього розпочали навчання у дві зміни, в третій для середньої і старшої школи запровадили змішане навчання: половина дітей вчиться у школі, половина онлайн удома. Деякі школи мають один день навчання удома, решту – в школі. Є класи, які довелося відправити на самоізоляцію. Окрім того, школи закриті для батьків, тому простежити, як виконуються вимоги щодо засобів безпеки та харчування в них, батьки можуть тільки зі слів дітей. Тож попри радість батьків, які навесні зіткнулися з проблемами онлайн-навчання, що діти нарешті мають змогу навчатися в шкільних класах, у них є чимало запитань щодо організації самого навчального процесу і не тільки.
«Львівська Пошта» у фейсбуці, в групі ГО "Батьківська рада Львівщини", звернулася до батьків з проханням розповісти, з якими проблемами вони стикнулися за три тижні навчального року. Дякуємо всім, хто відгукнувся! Серед батьківських клопотів як нові (щодо дотримання карантинних норм та якості онлайн-навчання), так і традиційні (щодо здавання коштів, харчування у школах, наявності підручників тощо).
Про те, як вирішити ці питання, як батькам, дітям та вчителям працювати конструктивно, яка ситуація в школах Львова, «Львівська Пошта» розпитала Зоряну Довганик, очільницю управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міськради.

Безпека передусім!

– Розкажіть, будь ласка, яка нині ситуація у львівських школах?
– На сьогодні маємо заклади освіти, які переводять дітей на навчання з використанням дистанційних технологій. Нині це вже 29 закладів, з них два, які відучора перевели на дистанційне навчання учнів від 5-го до 11-го класів. Усі інші мають один-два класи, де є діти або педагогічні працівники, які захворіли на коронавірус. За минулу добу в нас є плюс 10 дітей і один вчитель, у яких підтверджений ПЛР-тестом діагноз Covid-19. Кількість постійно змінюється, бо хтось захворів, а хтось вже одужав. Ми постійно моніторимо ситуацію.
– Деякі батьки говорять про незручність, яка полягає у тому, що вони не можуть потрапити до школи…
– Батьки мають розуміти, що мовиться передусім про безпеку дітей. Ми ж не можемо бути певні, що не є носіями недуги? Насправді працівники освіти виховані, відповідальні, і саме їм ми довіряємо наших дітей. Якщо мовиться про молодшу школу, то обов’язково учитель чи старшокласник заведе дитину до школи. Немає підстав хвилюватися, що щось буде не так. Якщо ж батьки хочуть перевірити, наприклад, якість харчування, то можна домовитися з керівником закладу, щоб двоє чи троє осіб могли зайти до школи і з’ясувати питання, які хвилюють. Але нема потреби, аби кожна мама чи тато заходили в приміщення школи. Це не тільки в нас такі обмеження – вони є по всій Україні.
– Ви згадали про харчування. Як вдалося налагодити його в школах із дотриманням карантинних рекомендацій?
– Ми отримали рекомендації головного державного санітарного лікаря, де мовилося, що гарячим харчуванням у школах мають бути забезпечені ті діти, для яких це визначене законом, а саме: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти із особливими потребами, які навчаються в інклюзивних класах. Крім того, на рівні міста встановлені свої категорії: діти з малозабезпечених сімей, з багатодітних родин, діти, які навчаються в 1 – 4 класах. У тих рекомендаціях зазначено також: якщо школа не може забезпечити усіх гарячим харчуванням, може бути запропонована фасована продукція. Перед початком навчального року ми мали нараду з представниками Держпродспоживслужби, надавачами послуг, керівниками закладів освіти, де обговорили можливості організації харчування. Бо насправді в нас дуже великі школи, і шкільні їдальні не завжди можуть вмістити усіх, дотримуючись тих санітарних правил і норм: за столом може бути не більш ніж чотири дитини, відстань між дітьми – не менш ніж метр, між столами – півтора метра. Надавачі послуг координують свою роботу з керівниками закладів освіти. Мовилося й про те, що передусім мають бути проведені опитування серед батьків, як саме вони бажають організувати харчування. Тому є школи, де запроваджене змішане харчування. В них забезпечують дітей гарячим харчуванням і водночас пропонують фасовану продукцію. Вона має бути приготована відповідно до рецептурника, затвердженого Держпродспоживслужбою (це або старий рецептурник або ж рецептурник Євгена Клопотенка), але обов’язково має бути фасованою, не може бути відкритою. Окрім того, є багато шкіл, де батьки погодилися тільки на гаряче харчування. Там все організоване, як у попередні роки, з поправкою на нові рекомендації.
– Є чимало запитань щодо присутності «Галицької здоби» в школах, Наприклад, у одному навчальному закладі під неї віддали частину гардероба, і діти мусять носити верхній одяг зі собою. На якій підставі в школі можуть відкрити такий кіоск?
– Передусім мусить бути звернення батьків до дирекції школи, а вже тоді адміністрація укладає угоду з надавачем послуг.
– Яка ситуація з гардеробами в школах? Хтось із батьків каже, що, попри різні входи, саме там є скупчення дітей, хтось зазначає, що батьків попросили «скинутися» на шафки в класі, хтось каже, що нема ні гардероба, ні шафок, що діти вішають верхній одяг на спинки крісел…
– Звісно, носіння одягу зі собою є неправильним вирішенням питання. Місце для верхнього одягу має бути організоване. Не всюди є ставки гардеробника, бо якщо діти залишають одяг у гардеробі, то мусить бути людина, яка його пильнуватиме, а також стежитиме за порядком, у тому числі й за тим, щоб не було скупчень учнів. Тож за згоди батьків роблять або шафки, або одну загальну шафу, або просто дошки з вішаками для верхнього одягу і полички для змінного взуття в класних приміщеннях. А приміщення гардеробів переобладнують відповідно до потреб закладу. Та це питання однозначно має бути вирішене, щоб діти мали куди подіти речі.
– Знаємо, що на час карантину особлива увага мала б приділятися прибиранню класів, дезінфекції приміщень. Хто має це робити?
– Незалежно від того, чи це молодші класи, чи старші (раніше від 8-го класу діти самі прибирали у своїх класах), прибиранням займаються прибиральниці. З міського бюджету дають 50 відсотків премії до посадового окладу прибиральників освітніх закладів за прибирання додаткових приміщень та дезінфекцію.
– Чи забезпечені школи всіма потрібними засобами для дотримання чистоти і дезінфекції приміщень?
– Так. Коштом міського бюджету для закладів освіти були придбані мийні засоби та засоби дезінфекції, аби батьки нічим до цього не долучалися. Окрім того, ми вже передбачаємо, скільки ще знадобиться коштів, щоб докупити необхідні засоби, щоб їх вистачило принаймні до кінця 2020-го року. Тому не може бути жодних збирань грошей на мийні засоби – кожна школа отримала необхідні кошти, аби максимально забезпечити чистоту та дезінфекцію приміщень!

Батьківські гроші

– Із року в рік постає питання збирання коштів на усілякі потреби школи. Що робити в цьому випадку батькам?
– Це категорично заборонено, і всі про це знають! І хоч попередній наказ про це не втратив чинності, ми ще раз скерували листа до закладів освіти. Мусимо обходитися тим, що є. Кожна школа має закладені в кошторисі певні кошти (це залежить від кількості учнів), які може спрямувати на вирішення тих чи тих першочергових проблем. Ніхто не може зобов’язати батьків щось купувати! А щодо ремонту приміщень, то нині це абсолютно неприпустиме – робити ремонт коштом батьків, адже країна в стані карантину. Батьки мають повне право відмовитися від здавання коштів. Водночас ми за прозорість: якщо хтось із батьків чи благодійників хоче допомогти школі, то має скерувати кошти у спеціальний фонд. Кожна школа має спецрахунок, відкритий у казначействі, він є на сайті навчального закладу, управління освіти. Тож якщо батьки бажають долучитися коштами для певної школи чи садочка, то можуть офіційно скерувати їх, зазначивши в платіжці, на які саме потреби вони їх переказують. Про жодну готівку не мовиться!
– Тобто повідомлення у Viber «коли ви нарешті здасте кошти на телевізор» можна ігнорувати?
– Абсолютно. Воно ні до чого не зобов’язує. Навіть якщо на батьківських зборах прийняте рішення про збір коштів на якусь потребу, то долучається лише той, хто може. Це рішення не є обов’язковим для всіх, ніхто не може тиснути і вимагати грошей! А щодо телевізора, то нема жодної вимоги, що в кожному класі він має бути. Звичайно не всюди вдається оновити меблі так часто, як би того хотілося. Для молодших класів, які вчаться за програмою НУШ, є співфінансування з державного і міського бюджетів на оновлення матеріально-технічної бази. НУШ пропонує певну кількість коштів, крім того, 30 відсотків мають бути дофінансовані з місцевого бюджету. Львів дофінансовує 70 відсотків. Ми передбачаємо таку суму, щоб у клас можна було купити ноутбук. Але якщо ноутбук, наприклад, вже є, то школа визначає, що потрібне: інтерактивна дошка, друкарка тощо. Окрім того, на кожну дитину передбачені кошти на закупівлю парт і дидактичних матеріалів. Якщо ж парти вже є, то можна придбати шафки чи щось інше.
У кожній школі є кошти, на які можна придбати комплект парт або дошку. Але це вже рішення адміністрації, куди їх скерувати. Мудрий керівник щороку знаходить можливість оновити меблі в якомусь класі, і так поступово вдається оновити всі меблі у школі.

Про якість онлайн-навчання

– Деякі батьки нарікають, що вчителі не можуть належно проводити онлайн-уроки, бо бракує технічного забезпечення. Що скажете на це?
– Ми вже третій рік поспіль маємо НУШ, і їхні кабінети забезпечені технікою. У 2016-ому кожна львівська школа отримала комп’ютерні класи, і в 2017-ому чи 2018-ому були ще придбання техніки коштом як державного, так і міського бюджетів. Крім того, торік були виділені кошти, щоби провести до шкіл належної якості інтернет, зробити розводку по школі, аби були передбачені точки Wi-Fi, які можна було б поставити у різних приміщеннях. Тому якщо школа переходить на дистанційне навчання, дуже легко можна все організувати. Кожна школа має два-три комп’ютерні класи, пристрої з яких можна поставити в класах і нормально проводити навчання. Звичайно, ми не можемо кожному вчителеві поставити вдома комп’ютер чи ноутбук, але під час наради з керівниками закладів ті сказали, що можуть забезпечити кожному вчителеві можливість проводити онлайн-уроки. Кожна школа має від трьох до шести інтерактивних панелей, які забезпечені абсолютно всім. Якщо ж виникають зауваження чи проблеми, їх можна вирішити, звернувшись до дирекції школи. Коли розпочався карантин, у нас було чимало випадків, коли комп’ютери позичали не тільки вчителям, а навіть дітям додому, бо розуміли, що не кожна сім’я може собі дозволити купівлю комп’ютера. А оскільки зараз немає таких жорстких обмежень, як навесні, учитель може, і мав би, приходити до школи і звідти проводити онлайн-навчання.
– Скільки вчителів пройшли курси підвищення кваліфікації щодо навиків дистанційного навчання?
– Близько 300 учителів зробили це до початку навчального року на курсах, організованих нашим Навчально-методичним центром. Понад 8 тисяч пройшли навчання на вебінарах. Зараз ми збираємо інформацію про людей, які хочуть пройти такі курси, і з жовтня такі курси діятимуть на постійній основі в пообідній час. Окрім того, керівники закладів освіти організовували навчання безпосередньо в школах.
– Хто контролює якість дистанційного навчання, бо є чимало нарікань і питань. Для прикладу, одна мама нарікає, що за тиждень дистанційного навчання було два заняття в Zooм з історії для одинадцятикласників, по разу скинули завдання з української мови, англійської та алгебри. З інших предметів – нічого…
– Керівник закладу освіти відповідальний за організацію процесу. І якщо є конкретні скарги, можна звертатися й до управління освіти, але передусім – до директора школи. Також хочу сказати, що не мусять бути zoom-уроки з усіх предметів. Школи вибрали собі освітні платформи. Це може бути Zoom, Google-classroom чи інші. Вони доступні, вчителі пройшли навчання. Один урок може бути в Zoom, другий – на Google-classroom. Для дітей нереально витримати шість-сім zoom-уроків. Вчитель дає пояснення чи відповідний ролик і завдання, яке треба за певний час виконати. Неприпустимим є навчання у Vibеr, бо це не освітня платформа. На рівні школи має бути вибрана одна чи дві платформи для навчання (ще може бути третя – для іноземної мови). Так простіше і учням, і батькам. Не може бути так, щоб кожен учитель працював на своїй платформі.
– Чи можуть батьки долучатися до онлайн-уроків?
– Вони можуть бути присутні разом із дитиною, однак не можуть долучитися як ще один учень.
– Куди звертатися, якщо виникають питання?
– Якщо є питання щодо роботи на освітніх платформах чи щодо роботи певного вчителя, треба передусім звернутися до самого вчителя і до керівника закладу освіти. Якщо питання не вирішується, якщо є якісь застереження, можна звертатися до управління освіти. Ми будемо контактувати з учителем і керівником, щоб діти отримали максимальну кількість знань і максимально добре був організований навчальний процес. Певна, що всі питання можна вирішити конструктивно.

Про форму і підручники

– У деяких львівських школах ще є дрескод, однак багато батьків із ним не погоджуються. Як бути?
– Загалом форму скасували. Але батьківська громада разом із учнями може прийняти рішення про шкільний дрескод, однак без примусу.
– Наприклад, п’ять-сім років тому було прийняте рішення про «чорно-білий» дрескод. Натомість нинішні батьки першокласників не погоджуються з ним.
– Потрібно звернутися до керівника школи і напрацювати спільне рішення. Прийшли нові батьки, і з ними треба погодити, як будуть вбрані діти. Не можна нікого зобов’язати вдягатися так чи так. Завжди треба говорити про те, що не влаштовує, що турбує, передусім керівництву школи, а не нарікати у батьківських групах. Якщо будемо говорити, будемо чути одне одного, то зможемо вирішити всі питання. Навіть якщо школа зачинена для батьків, можна зателефонувати, провести онлайн-зустріч чи батьківські збори в Zoom. Ми постійно говоримо, що школа не повинна бути відокремлена від батьківської громади через карантинні обмеження. Батьки можуть впливати на вирішення тих чи тих питань, говорити про проблеми і пропонувати рішення.
– У школі сказали, що на час карантину в групі продовженого дня може перебувати лише 10 дітей. А таких груп усього три… Як бути працюючим батькам, якщо для їхньої дитини не вистачило місця?
– Група продовженого дня формується, якщо набрані 30 дітей. Мене дивує, коли з певного класу обирають в групу 10 дітей, як правило, пільгових категорій. Ніяких обмежень щодо кількості дітей у групах продовженого дня чи гуртках нема! Інша річ, що у вересні всі батьки записують дітей на групу продовженого дня, а наприкінці жовтня там перебувають п’ятеро-семеро дітей. Батьки мають чітко визначитися, чи справді їм потрібна група, чи буде дитина займатися там упродовж всього начального року. Якщо є багато батьків, які працюють і мають потребу, аби дитина перебувала в групі продовженого дня, то директор школи може звернутися до управління освіти про надання додаткової пів ставки.
– Ще одне питання, яке постає щороку, – забезпечення підручниками. Чи потрібно батькам їх купувати?
– Підручниками забезпечує держава. З міністерства надходить інформація, які підручники схвалені до друку на наступний рік. З кожного предмета є доволі широкий вибір підручників, і вчителі мають нагоду ознайомитися з їхнім наповненням. Учителі самі обирають підручник, за яким навчатимуть, і дирекція школи передає нам інформацію про те, скільки яких підручників на наступний рік потребує. Не для всіх класів ми щороку отримуємо підручники. Приміром, цього року даємо замовлення на нові підручники для 3-го і 7-го класів. Щодо інших класів, якщо збільшилася кількість учнів порівняно з попереднім роком, то виділяємо невеликі кошти на придбання їх з місцевого бюджету. Цього року такі кошти пішли на закупівлю підручників для шкіл, які перейшли на українську мову навчання. Передовсім вирішуємо питання через книжковий фонд: бачимо, де є потреба, а де надлишок, і маємо можливість випозичити їх на цей навчальний рік. Якщо ж директор не зумів вирішити це питання оперативно, то батьки можуть деякі підручники придбати самі. Але не бачу в цьому особливої потреби, адже всі підручники є в інтернеті у вільному доступі, їх можна завантажити безкоштовно. Ще одна річ: не всі замовлені підручники ми отримуємо вчасно. Наприклад, із двох обраних підручників для 7-го класу з української мови наразі отримали лиш один.
– А як щодо комплектів з англійської мови за 500-600 гривень. Чи обов’язково їх купувати?
– Уже немає обмежень, кожен учитель може замовити той підручник, який йому підходить, у тому числі й ті, які ми купуємо. Є серед них британські чи американські, схвалені міністерством. Всі школи підручниками з іноземної мови забезпечені, а якого автора – вирішує вчитель. А щодо комплектів, про які мовиться, тут має бути рішення батьків, учитель не може змусити! Тож якщо не всі батьки погоджуються купити певні комплекти, то є два варіанти. Перший – поділити дітей на групи так, щоб одні вчилися за своїми підручниками, а інші за шкільними. Другий – усі вчаться за наявними в школі. Але не може бути так, щоб дитина була без підручника.
Розмовляла Ольга Хворостовська


Школа очима батьків: декілька цитат з опитування

Мар’яна Олійник:
«За результатами спостереження перших трьох тижнів перебування дітей у школі можу сказати, що є такі основні проблеми онлайн-навчання:
1. Відсутність належного матеріально-технічного забезпечення вчителів – зокрема, не всі мають комп’ютери чи сучасні мобільні телефони, щоби вести онлайн-трансляції.
2. Великим питанням для вирішення є слабкий інтернет, який «падає», коли велика кількість учителів одночасно виходить в мережу. Також слабкий інтернет часто зводить усі ініціативи та зусилля нанівець – вчителя просто не чути, бувають затримки відео, «пливе» звук.
3. Недостатньо компетенцій щодо ведення онлайн- чи комбінованих уроків у вчителів. Хоча, варто зазначити, що частина вчителів пройшли спеціалізовані курси з онлайн-навчання і дуже успішно їх проводять. Їм браво!
4. Не завжди є розуміння, що використання стандартних інструментів для проведення онлайн-уроків – найкраще рішення. Зазвичай найбільш універсальними інструментами для проведення онлайн-уроків мали б бути: Zoom (зараз він не має обмеження при використанні для освітніх закладів), Skype. Декотрі вчителі проводять онлайн-трансляції в Instagram – це чудова ініціатива, але не тоді, коли у вчителя закритий акаунт, для прикладу. Або проводять трансляцію через Viber, коли роблять лише голосову трансляцію без відео – а це важко зосередитися і відбути цілий урок, у більшості дітей візуальне сприйняття працює краще.
5. Не всі вчителі хочуть, чи готові, проводити онлайн-уроки. В нас, для прикладу, немає онлайн-уроку інформатики, що дуже дивно, адже вчитель з інформатики мав би очолити процес інформатизації навчання та виходу його в онлайн.
Загалом картина в нашій школі досить позитивна:
– Навчання в старшій школі проходить за принципом 50:50%: пів класу – очне навчання в школі, пів – удома, онлайн (мінімізація ризику зараження особливо для вчителів).
– Ті вчителі, які постійно проводять комбіновані уроки, показують вершину майстерності, подаючи матеріал одночасно учням у класі та онлайн удома. Насправді моя учениця каже, що своїм ентузіазмом такі вчителі запалюють дітей до навчання. Таким учителям низький уклін і браво!
– Середній показник уроків онлайн 45 – 60% залежно від дня тижня. Такі основні предмети, як алгебра, геометрія, німецька, українська література, історія (обидва предмети історії), хімія і в половини групи українська мова – 100% уроків є онлайн. Частина предметів (зарубіжна, англійська, біологія) поступово «підтягуються», їх також проводять онлайн, вирішуючи, я так розумію, якісь технічні перепони.
– Є кілька вчителів на лікарняному. В такому випадку проводять уроки для 50% дітей, що в школі, але ті, що вдома, онлайн, не мають рівного доступу.
– На жаль, є частина вчителів, які ще жодного разу не були онлайн, і поки ситуацію щодо них з’ясовуватимемо в адміністрації школи».

Анетта Коваль
«У нашій школі навчання не організоване від слова «взагалі». Школа обрала процес навчання 50 на 50. Тобто пів класу вчиться у школі, пів класу – вдома (три дні в школі один тиждень, два дні в школі – другий). Батьки кількох класів зверталися до директора з вимогою змінити розклад уроків або принаймні повноцінно організувати шкільний онлайн-процес. На цей час для навчання вдома дітям не провели жодного онлайн-уроку. Вчителі кинули на опрацювання дітям матеріал, все є в онлайн-щоденнику – вчіть. Дійшло до того, що вчителі кажуть: «Це ваші проблеми, що ви не знаєте, ви мали вивчити самостійно». Як можна було за три місяці літа не підготувати школу до онлайн-навчання?»

Оксана Джус
«1. Обурює щорічна закупівля книжок для англійської (приблизно 500 грн), ще й питають, вам оригінал чи копію (піратська версія з порушення авторських прав дешевша).
Не розумію, чому так є: якщо купуємо щороку самостійно книжки з англійської, то ж економія на книжках, які на державному рівні мали б під програму закуповувати... А оскільки ці «програмні» книжки не використовуємо, то де кошти? То, може, тоді куплені батьками книжки «узаконити» на рівні державної закупівлі? Було б дешевше і без «піратських» версій.
2. Із карантинних заходів – це різний час початку уроків у молодшій школі. Одна дитина йде на 9 ранку, встигаєш завести до роботи, друга – на 10-ту. Відповідно ведеш двох на 9-ту. Одна дитина тиняється годину коридорами, чекаючи свого уроку на 10-ту. Спочатку взагалі казали, що в коридорі не можна чекати, а де? Залишити на годину під школою без нагляду в будь-яку погоду?!
І дистанційне навчання один день на тиждень – для чого це, яка ефективність? Батьки працюють, діти самі вдома».

Мар’яна Хомишин
«Усе було б добре, якби не дистанційне навчання. В середній школі частину предметів діти опрацьовують або самостійно, або не опрацьовують взагалі.
1. Не вважаю навчанням уроки, на яких дітям скидають для ознайомлення слайди без жодного живого спілкування з учителем.
2. Обмеження в часі у Zoom теж не сприяє якісному проведенню уроків.
3. Подеколи поганий зв’язок з інтернетом, відповідно погано чути вчителя.
Нам пощастило з окремими вчителями від Бога, яким не байдужі їхні учні. Шукають спосіб провести урок і вчити дітей, незважаючи на перешкоди. За що їм велика подяка!»

Люба Трухан
«Не вистачає підручників».

Anna Ovchinnikova
«Оплата батьками дорогих робочих зошитів з іноземної мови. Якщо вони такі вже надважливі у навчанні дітей, то чому друкують непотрібні підручники, а не закуповують на державному рівні саме «правильні» навчальні матеріали?»

Anna Case
«Змінне взуття – взагалі ідея хороша, але варіант перевзуватися у холі школи і носити змінне взуття щодня мені особисто не подобається... Поки ще тепло – ок. А як почнеться сезон дощів? Думала, як це організувати по-іншому, і нічого путнього на думку не спадає. А як немає «змінки» – то бахили в нашій школі дітям продають.
І ще дивна ситуація з дистанційними уроками: частину годин деяких предметів винесли на дистанційне навчання, але цих уроків не проводять... Наприклад фізкультура: вчитель сказав, що як буде збиратися більша частина учнів перед моніторами, то урок буде онлайн, а як ні – то ті дві години фізкультури на тиждень залишаються «на совісті» учнів, тобто діти самостійно мають займатися. Така ж ситуація з рештою «дистанційних» уроків».

Зеня Грушевська
«Катастрофічно не вистачає книжок!»

Iryna Lapchuk
«НУШ, перший клас – домашні завдання!»

Irina Gumeniuk
«Не дотримуються карантинних правил, немає захисних масок, якщо дитина забула маску вдома».

Оксана Ковальчук
«Немає можливості залишати дитину в групі продовженого дня (лише семеро дітей з класу). Як батьки мають працювати повний день? Заяв більш ніж сім, вся решта просто в «черзі».

Любов Вєшнякова
«Хвилює те, що зробили окремі входи у школи для дітей і т.д. Але гардероб один, де всі діти змушені все одно скупчуватися (вихід – батькам своїм коштом облаштовувати шафи-вішаки в класі)».

Tetiana Altin
«А в нас гардероб не працює, бо там будуть скупчення, відповідно діти все тягають зі собою, і це обурює батьків. Я особисто готова поставити шафу-локер, але нема де».

Марковська-Согуйко Мар’яна
«У нас багато батьків нарікають на відсутність харчування. Натомість «Галицька здоба» добре почувається».

Оксана Колодій
«У нас зробили навчання в другу зміну, тож заняття танцями, на які ходили кілька років, «накрилися».

Галина Петрів
«У нас замість гардероба для старшої школи зробили кіоск випічки, тож верхній одяг діти тягають зі собою, вішають на спинки крісел, доводиться дуже часто прати, бо рукави постійно зачовгані. Змінне взуття взагалі нікуди подіти. Донька – 11-класниця, тож вкладати власні кошти на шафки в нинішній ситуації не випадає».

Ольга Рак
«У нашій школі все організоване доволі добре, дистанційного навчання немає, є лише друга зміна, де навчання починається о першій годині. З харчуванням теж усе гаразд: третьокласник має в школі сніданок. Каже, смачно. А шестикласниця бере із дому ланчбокс із перекускою. Грошей до школи не даю. Важко простежити ситуацію з прибиранням. Донька каже, що під час уроків протирають парти. Комплекти з англійської купуємо, кому занадто дорого – замовляє копії. Вважаю, що піратські копії в школі – це нонсенс, адже як ми виховаємо законослухняних громадян, якщо самі так легко порушуємо законодавство?»

Олена Петрик
«Донька пішла у перший клас, тож довелося «скинутися» і на шафки, і на телевізор, і на фарбування стін, і на жалюзі… Про це все сказали «треба», а от про те, що туалет – «дірка в підлозі» – й не згадали, і це найбільше обурює. Тож дитина спершу терпіла, а потім довідалася, що на першому поверсі є «нормальні» туалети».

Ольга Дацій
«У нашій школі чорно-білий дрескод, ухвалений ще років п’ять-сім років тому. Цього року ми прийшли в перший клас. Доньці дуже не подобається шкільний одяг, хоч і по змозі стараюся підібрати щось рябеньке. Гадаю, що дітей молодшої школи такий одяг не організовує, не налаштовує на навчання, а радше відбиває охоту збиратися вранці до школи».

Марічка Ільїна
«Чому вчителі вважають, що надиктувати монотонно в Zoom конспект з історії – це онлайн-навчання? Вважаю, що історії, як і, зрештою, літератури та й багатьох інших предметів, неможливо навчити – нею можна лише зацікавити, заразити. І тоді не буде жодних проблем, навіть з онлайн-навчанням, адже нині є стільки ресурсів, де можна знайти багато всього!»
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4592 / 4.29MB / SQL:{query_count}