Зроблено якісно і з любов’ю

Історії двох жінок, котрі під час декрету розпочали власну справу, яка їм до душі

Декрет для них став поштовхом до творчості. Одна займається власною справою вже майже десять років, друга – лише кілька місяців. Одна – економістка за фахом, друга – журналістка. Обидві працьовиті та креативні. Зроблено майстерно, якісно та з любов’ю – ось те, що притаманне кожній із них у творчості!
Таня Сало, ще перебуваючи в декреті по догляду синочка, створює красивий  декор до новорічно-різдвяних свят – затишний і теплий. Жінка ризикнула і розпочала восени цього року власну маленьку справу. Оля Тесляк після другого декрету (відтоді минуло вже майже десять років) стала справжньою солодкою феєю: пече неймовірно гарні та смачні торти, тістечка і вже має у Львові, на Сихові, свою власну кондитерську «Крем & Джем». Для обох майстринь усе починалося з хобі. Тепер вони тішаться і пишаються, що це їхня власна справа!
«Декрет є чудовою можливістю краще пізнати і зрозуміти себе. Тож не втрачайте такого шансу!» – радить жінкам Таня Сало.
«Саме другий декрет дав мені можливість зрозуміти, чого мені так сильно бракувало для повноцінного щастя. Коли сини спали, я вирішила дістати книгу з рецептами ще своєї бабусі, тортівниці та почати пекти. І ось печу вже майже десять років», – каже Оля Тесляк.
«Львівська Пошта» продовжує започатковану рубрику «Власна справа». На шпальтах нашого видання читачі вже могли прочитати кілька історій, які мотивують. Наші співрозмовники знайшли справу, яка їм до душі. Наважились ризикнути – і їм вдалося задумане. Вони роблять те, що люблять. Вам також вдасться – варто лише почати!

«Усе в житті потрібно робити на совість»

«У кожного є хобі. А якщо це хобі, окрім задоволення, приносить ще й дохід, то ви щасливець. Отже, і я вирішила ризикнути та розпочати маленьку власну справу – створюю декор до новорічно-різдвяних свят. Я журналістка, три роки тому пішла в декрет, народила чудового синочка і почала опановувати нову професію – професію мами. Час минув швидко, Матвій пішов у дитсадок. І якось у дитсадку батькам дали завдання зробити через вихідні саморобку з природних матеріалів. Тоді у мене й виникла ідея зайнятися декором. Згодом створила кілька святкових підсвічників. Багато експериментувала, бо не хотіла, аби було так, як у всіх, шукала щось нове. Уночі клеїла, а зранку дивлюсь – не подобається. Розбираю, переробляю. Витратила намарно чимало матеріалу», – розповідає Таня Сало.
«Декор мене врівноважує, дає час подумати і приносить задоволення. Коли я закінчую роботу і вона мені до вподоби, тішуся, як мала дитина. Так тепло стає на душі. Для мене дуже важливим є, щоб виріб був якісний. Я вчилася робити якісно», – веде далі співрозмовниця, яка, до речі, у журналістській практиці завше робила якісні та цікаві матеріали у «Львівській Пошті». – Якість – це відповідальність за виріб. Людина замовляє виріб, платить за нього гроші, тож він повинен бути якісний! Певна, що в житті усе потрібно робити на совість».
Матвійко підростає, і Тані захотілося створити для нього різдвяну казку, щоб як виросте, мав приємні спогади про дитинство. Так виникла ідея самотужки зробити ялинку. «Покликали на допомогу дідуся. Він знайшов нам міцного пенька, вирізав зі старих меблів круг, допоміг прикріпити планки і зробити з них конус. У полі нарізали гілок берези, і я сплела з них ялинку. Коли ж син прийшов зі садка, думала, він буде у захваті від неї. Але малий критик сказав: «Мамо, вона ще не гарна, тут ще чогось бракує». Витягли стару скриню з іграшками, насушили соснових гілок, пофарбували і почали декорувати нашу ялинку. На святкове деревце пішло 30 метрів світлодіодів і тиждень праці. Аж тоді мій синочок сказав, що в нас найгарніша ялинка у світі», – каже Таня Сало.

Опісля виникла ідея робити ялинки-топіарії. Майстриня дуже ними захопилася. «Навіщо рубати живі ялинки, якщо можна зробити чудову різдвяну красуню самотужки?» – запитує співрозмовниця, яка вже змайструвала кілька ялинок, від яких очей не відвести. Що ближче до свят, то більше хочеться, щоб виріб був теплий, м’який, пухнастий, щоби приносив у дім затишок», – пояснює Таня. Майстриня обожнює шишки: вони їй нагадують квіти. Віддає перевагу пастельним, теплим тонам – білий, молочний, беж, золотисто-коричневий. «Але люди до Різдва хочуть чогось яскравого, зокрема, в тренді червоний і зелений кольори», – каже жінка.
А ще в її творчому доробку є декоративні ангелики – різні: один бовтає ногами, сидячи на пеньку, другий не може підняти мішок із подарунками, третій несе ялинкову кульку … Ідей у Тані багато.
Особливо тішиться вона тим, що синові цікаво спостерігати за її роботою. «Ввечері за столом щось нове клею-вирізаю, а малий біля мене бавиться. Ми розмовляємо про все, що його цікавить. Дитині не потрібен ні телевізор з мультиками, ні телефон. Матвійко фантазує, придумуємо історії. Такі моменти незабутні та найдорожчі!» – наголошує співрозмовниця.
Що стало найважчим у власній справі? «Почати продавати вироби. Тремтячими руками публікувала фото перших своїх робіт у соцмережах, створила групу у фейсбуці HandMade Decorations. Чогось із острахом чекала критики, боялася, що не сподобається людям. Та хвилювалася дарма. Моя порада іншим: як казав Іван Павло II, не бійтеся! Першими критиками були університетські подруги, радили мені: описуй товар, став ціну, не соромся, це ж твоя праця. Інколи заснути не можу – якась фантазія крутиться в голові... І вранці одразу ж намагаюся втілити її у життя», – веде далі Таня.
Майстриня каже, що рідним її заняття до вподоби. Скажімо, свекор допомагає: робить дерев’яні заготовки для основи, рекламує роботи серед сусідів. «Моя мама проживає за кордоном і щодня чекає фото моїх нових робіт. Я їх фотографую і спершу надсилаю їй. Приємно, що мамі подобається, що вона тішиться моєю творчістю. Це так приємно і так гріє!» – радіє майстриня. І з усмішкою додає, що, спілкуючись з нею через скайп, мама інколи питає, чи не забуде вона сина зі садочка забрати, бо так захопилася створенням чергової ялинки.
Одного ангелика Таня надіслала в Житомир і отримала гарні та приємні слова подяки. «Це дуже мотивує. А підсвічники у мене замовили аж із Америки. Одна жінка вирішила зробити своїм рідним подарунок на свята, – каже майстриня. – Незабаром відправлятиму свої роботи на Тернопільщину. Найбільше хвилююся, коли хтось зі знайомих купує в мене вироби. Не хочу, щоб людина розчарувалася».
Одну з перших ялинок думала виставити на продаж. Утім Матвій просив її залишити: «Хай удома буде, хай моя буде». Коли ж Таня погодилася, то дитина так раділа! Це ще й особлива ялинка. Чому? Бо декорована іграшковою машинкою – одним із перших подарунків, присланих її мамою з-за кордону.
Після декрету роботу журналіста Таня залишати не хоче. Але каже, що й далі займатиметься хенд-мейдом. Уже має кілька ідей до великодніх свят.
Ознайомитись із творчістю Тані Сало – переглянути її вироби можна за посиланням: HandMade Decorations


«Моє кредо – якість і смак!»

Львів’янка Оля Тесляк – мама двох синочків, за фахом економіст, за спеціальністю маркетолог. Працювала в банку, потім пішла в декрет – спершу в один, а згодом у другий. Свого часу мріяла вступити до академії мистецтв, але обрала економічну освіту. Однак це не завадило їй зайнятися улюбленою справою – спекти навіть не сотню, а тисячі тортів! Ними смакують на весіллях, днях народження, іменинах, корпоративах. Замовляють торти в Олі відомі люди. До прикладу, нещодавно жінка зробила торт у вигляді гантелі для стронгмена Василя Вірастюка, смачним і надзвичайно красивим тортом Олі ласували під час презентації жіночого ветеран-хабу у Львові – жіночого ветеранського простору Re:hub. Жінка має замовників не лише в Україні, а й у Польщі, Італії, Німеччині.
Цього року втілилася найбільша мрія Олі – на просп. Червоної Калини, 109 (Сихів) їй вдалося відкрити власну домашню кондитерську «Крем & Джем». Любов до кондитерських виробів займає особливе місце в її серці. У цю справу вона закохалася ще маленькою. Та лише під час другого декрету випічка стала її власною справою.
«На дні народження сестри її друзі поласували моїм першим кондитерським шедевром у вигляді сумочки з туфлею. Після цього дехто із них узяв мій номер телефону. Потім я пекла торти на уродини тітки, товаришки, сусідки. Згодом, як це буває, мій номер телефону почав «подорожувати» із рук у руки. Не встигла отямитися, як на кухні було уже дві духовки, тортівниць більше, аніж баняків, а чоловік із дітьми почали запитувати: «Крім тортів, є ще щось поїсти?» – розповідає Оля. Та загалом родина підтримує жінку, тішиться її здобутками.

Торти Олі дуже смачні, бо головний акцент – на якість! «Я не використовую готових сумішей, порошків чи наповнювачів. Усі інгредієнти повинні бути свіжі та якісні. Тоді випічка виходить смачною», – переконує Оля. Жінка дуже любить декорувати торти квітами з карамелі та шоколаду. Її улюблений колір – фіолетовий. Найбільший торт, спечений нею, важив 17 кілограмів!
А ще Оля Тесляк – знана у Львові волонтерка. В грудні 2013-го почала збирати продукти, речі, ліки та все необхідне і передавати на Майдан.
Потім почала допомагати пораненим після Майдану. Згодом була поміч біженцям із Криму та сходу України, які шукали прихисток у Львові.
«У березні 2014-го, коли почалася війна з Росією, я познайомилася з іншими волонтерами. Ми почали збирати гроші на форму, взуття, продукти, пакувати аптечки, плести маскувальні сітки, сушити овочі для борщів та супів у пакетиках, пекти солодощі та відправляти це все бійцям-добровольцям. За ці шість років провели багато благодійних ярмарків, збирали кошти, відправили чимало посилок на фронт, – розповідає жінка. – Зараз спільно з товаришками готуємо для бійців суміші «Здоров’я» (лимон, імбир і мед). Військові, які споживають цю суміш, менше хворіють на передовій. Загалом шість років волонтерства доповнили моє життя правильним сенсом, а ще сотнями друзів-однодумців».

Ба більше, її домашня кондитерська «Крем & Джем» поруч зі Сквером Гідності на Сихові. «Напевно, так доля розпорядилася, що саме з того місця я повинна була почати власну справу, бо саме за гідність ми боремося!» – наголошує Оля.
«В Україні можна займатися власною справою, але потрібно багато працювати. Головне бажання і любов до своєї праці, тоді усе вдасться! У кожної людини є таланти. Але треба розуміти, який із них розвивати. Декрет – це той час, коли ти можеш проявити себе, зрозуміти, що тобі подобається, і зайнятися цим. У мене все почалося з хобі – випікання тортів», – підсумовує співрозмовниця.
Ознайомитися з творчістю Олі – переглянути її кондитерські вироби можна за посиланням: Домашня кондитерська «Крем & Джем»
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
14.6586 / 4.2MB / SQL:{query_count}