Ми йдемо у дитсадок

Як допомогти дитині адаптуватися до нового періоду в житті, які можуть виникнути проблеми і чому, що варто робити, а чого категорично не можна

Новий навчальний рік розпочався не тільки у школах, а й у дитячих садочках. Тисячі львівських дошкільнят починають новий етап свого життя – знайомляться з вихователями та іншими дітьми, вчаться обходитися без мами, тата чи бабусі. Однак радість через те, що дитина дорослішає, що вдалося влаштувати її в садочок не обходиться без сліз і стресів у дітей та дорослих. Вранці в нових групах сльози і обійми, а під садочком можна побачити заплакану маму, якій важко розпрощатися зі синочком чи донечкою. Бабуся телефонує, розпитуючи тремтливим голосом, як минув день, чи дуже плакав онучок…

Відпустіть дитину від себе!

Адаптація – це складний процес і дуже індивідуальний, каже директорка львівського дитсадка №170 Валентина Сенюк. У перші тижні групи наповнюються поступово. Спільно з батьками складають графік, коли які діти починають ходити у садочок: спершу по годині, потім дві-три, до обіду, до сну… Кожного тижня по декілька дітей. Якщо відразу приходить багато дітей, вихователі не можуть взяти на руки, пригорнути, попестити, приділити досить уваги новенькому. Треба трохи часу, щоб вихователька вивчила дитину, пізнала її характер, а дитина зрозуміла: хоч цей світ для неї новий, однак він цікавий, тут її розуміють і люблять.
Директорка переконана: для того, аби дитина адаптувалася до садочка, дуже важливо, аби мама відпустила дитину. Не потрібно ходити попід двері і слухати, що там і як, не треба нервово ходити довкола дошкільного закладу.
Аби дитина адаптувалася до садочка, важливо, щоб мама її відпустила. Не треба нервово ходити довкола дошкільного закладу
“Довірте свою дитину і будьте впевнені та спокійні. Так дитина легше переживе цей етап, бо якщо мама неспокійна, то й дитина хвилюватиметься. Емоційно відпустіть дитину. Є батьки, які попереджають, що дитина “домашня”, ніде не бувала, від народження завжди з мамою. Звичайно, такій дитині буде важко. Якщо батьки хочуть дати дитину у садочок, готувати її до цього потрібно майже від народження, час від часу залишати її з бабусею, дідусем, не тримати біля себе. Найгірше, коли мама приводить дитину, а не зізнається, що дитина звикла до соски чи ще не відлучена від грудей, бо ми не знаємо, чому дитина плаче, чому вона така збуджена. Ми стараємося не давати соски, бо дітям цікаво, деякі ніколи її не мали, тож в групі цю соску може взяти одна дитина, друга, третя, а як наслідок – нові проблеми”, – каже директорка садочка.
“Дуже важливо, щоб до садочка адаптувалися батьки, налаштували себе, що вони мають іти на роботу, що треба відпустити дитину, що вона вже виросла. Мамі буває непросто довірити свою дитину, яку вона народила і виховала, іншій жінці. Деколи трапляються і материнські ревнощі. Не треба переживати, що дитина любить виховательку більше за маму. Такого бути не може, адже дитина любить маму по-своєму, а виховательку – по-іншому. Часом ці ревнощі заважають мамі відпустити дитину. Чому мамі страшно залишити дитину в садочку? Бо вона не знає, що там і як, бо ж вдома зробила для дитини якнайкраще”, – додає практична психологиня садочку Ірина Харченко.

Співпраця і порозуміння

“Має бути співпраця і порозуміння з вихователем. Не треба налаштовувати себе, що до дитини будуть якось не так ставитися. До дитини ставляться так, як мають ставитися. Бо це люди, які для того є, на це вчилися і не одну дитину вже виховали. Наприклад, у нас вихователі в “ясельках” працюють вже 35 років, то вже знають, як працювати з дитиною”, – каже Валентина Сенюк.
Якщо дитина має якісь вади чи проблеми психічного розвитку, не варто це приховувати. Навпаки, що чесніше батьки розкажуть про свою дитину, то краще вихователь зможе знайти з нею спільну мову.
Якщо дитина підлягає інклюзії, не варто цього уникати, адже дитина матиме свого помічника-вихо­вателя, який допоможе їй розвиватися. Якщо діти приймають якісь препарати, які спричиняють збудливість чи агресивність, також розкажіть вихователю.

Сльози – це нормально

Зі слів Валентини Сенюк, батьки мають зрозуміти, що адаптація до садочка в кожного відбувається по-своєму, але кожна дитина з часом звикає, потрібно тільки їй допомогти.
“Є діти, які перші дні радо йдуть у садочок, а відтак починають плакати. Не треба це списувати на садочок чи вихователів. Не плаче лише хвора дитина, яка не розуміє, куди вона потрапила. Кажу в таких випадках батькам, що коли ви йдете у новий колектив на роботу, ви ж також переживаєте, а тут привели до чужих людей і залишили. Це нормально, що дитина плаче! Є діти, які плачуть відразу, які починають плакати через кілька днів і які пізно плачуть, через кілька тижнів. Але дитина мусить переплакати цей процес адаптації”.
Однак є діти, які приходять і вже добре комунікують. Це переважно ті, що мають старших братиків або сестричок, вони швидко адаптуються. Дітям-одинакам набагато важче. Також це залежить від типу темпераменту, наприклад, меланхолік плакатиме довше.

Навички самостійності

Допомогти дитині адаптуватися – це передусім привчити до самостійності: самостійно ходити в туалет або хоча б проситися, самостійно їсти та вдягатися-взуватися.
Таке благо цивілізації як одноразові підгузки стають проблемою, якщо дитина на четвертому році життя не може без них обійтися. Це не завдання садочка – вчити дитину користуватися туалетом. Цього мають навчити вдома. У цьому допоможуть багаторазові підгузки, звичайно, доведеться більше прати, але дитина скоріше навчиться відчувати свої потреби.
Так само з їжею. Вихователь фізично не зможе нагодувати всіх дітей. Дитина може розплакатися через те, що хоче їсти, а не може, бо не знає, як взяти ложку і донести її до рота. Також дитина має вміти переодягнутися до сну чи на прогулянку.
“Якщо перші дні у садочку показали, що дитина не має цих головних навичок і через це їй важко адаптуватися, то варто написати заяву, що дитина поки не відвідуватиме садочок, а прийде через місяць чи два, і докласти якнайбільше зусиль, аби виховати в дитини необхідні навички самообслуговування. Якщо мама працює, потрібно взяти відпустку і присвятити цей місяць тому, щоби навчити дитину необхідному. Найкраще зробити у вигляді гри: давай вдягнемо ляльку, роздягнемо її, посадимо на горщик… Навіть хлопчиків можна залучати до такої гри, вони радо бавляться. Так само з їжею: загинаємо пальчики, за кожним пальчиком дитина сама несе ложку до рота, потім догодовують”, – рекомендує психологиня Ірина Харченко.

У садочку все смачне

Коли дитина приходить до садочка, змінюється її раціон. Вдома мама догоджає: те синочок їсть, те не їсть, рідко хто дає дитині на обід першу і другу страву. Бажано розповісти вихователю, чого дитина не їсть, щоб дитину не силували, бо з різних причин (страх, бажання бути чемним тощо) дитина може спробувати, як хом’як, усе до рота вмістити, а потім усе віддати назад. Краще хай вона з’їсть щось інше. Якщо ж у дитини індивідуальне харчування, то можна приводити дитину тільки на заняття. Буває, що в садочку дитина починає їсти те, чого не їла вдома. Дитина спробувала, і їй це сподобалося.
Допомогти дитині адаптуватися – це передусім привчити до самостійності: самостійно ходити в туалет або хоча б проситися, самостійно їсти та вдягатися-взуватися
“Навіть якщо у вас негативний досвід харчування в садочку, можна для дитини трішки прикрасити свою історію. Наприклад, мама розповість, яку смачну запіканку готували у її садочку, як вона її любила, а тато нехай скаже, як любив їсти рис із м’ясом, бабця розповість про смачну гречку, дідусь про картоплю з котлетою чи омлет. Нехай кожен розповість щось хороше про їжу в садочку. Дитина послухає і зробить висновки: їм сподобалося, має сподобатися і мені. Треба налаштовувати: ти підеш в садочок, там будуть нові страви, такі, які мама не готувала, але вони дуже смачні, кухарі дуже люблять готувати діткам, вони спеціально вчилися. Можна дитині розповісти цілу історію про величезні каструлі”, – радить психологиня.
Зі слів Ірини Харченко, в садочку завжди готують смачно і корисно. Страви ані недосолені, ані пересолені. У дитини ще не сформовані остаточно смакові рецептори, вона тільки знайомиться з новою їжею. Якщо їй розповісти, що це смачно, подати так, щоб це на тарілці гарно виглядало, то дитина захоче спробувати, їй буде цікаво.

Готуємося хворіти

Батькам треба налаштуватися, що дитина, почавши ходити у садочок, може певний час часто хворіти. Якщо в дитини нежить, кашель, температура 37 градусів за Цельсієм і більше, дитину у садок не приймають.
Треба звернутися до сімейного лікаря чи педіатра, проконсультуватися щодо лікування і скільки часу після лікування треба бути вдома. Якщо нема з ким залишити дитину, потрібно оформити лікарняний для догляду за дитиною.
Має бути тісна співпраця з лікарем, він має пояснити, що для дитини нормально мати нежить, хворіти, так дитина реагує на нові подразники, так формується її імунітет. Садок в тому не винен, що дитина хворіє. Вона може захворіти з різних причин, але в садочку є багато діток, тож і нових подразників значно більше.
Звичайно, багато залежить від імунітету. Загартовані діти, які багато гуляють, мають старших братів, сестер і вже встигли перехворіти, до садочка нездужають менше. Можна порадитись зі своїм лікарем, як зміцнити імунітет дитини.
Важливим для здоров’я дитини є режим дня, бажано завчасно перейти на новий графік і не робити винятків у вихідні.

Розуміння і прийняття

“Дитина може реагувати навіть на голос виховательки, на інтонації, адже у кожного вони свої. Тоді вдома їй треба пояснити, що у виховательки такий голос, ти міг щось не зрозуміти: “Розкажи все докладно, я зрозуміла, що тобі щось не сподобалося, я спробую розібратися”. Якщо насправді не зрозуміли, у чому річ, поговоріть із вихователькою, можливо, вона вам розповість, на що дитина реагує, а може, ви їй”, – розповідає психологиня.
Якщо дитина каже, що вихователька її образила, треба вислухати, дати дитині знати, що ви почули її. У наступні дні, цікавлячись у дитини, що було нового у садочку, що цікавого, що запам’яталося, зверніть увагу, чи немає знову якогось негативу. Розпитайте вихователя: “Учора дитина розповіла те й те, я не з претензіями, просто хочу розібратися”. Деякі діти дуже боляче реагують на зауваження.
“У садочках немає покарань, дитині можуть сказати сісти на крісло і подумати, що вона зробила і як це виправити (перепросити, позбирати розкидане тощо). Дитина до того не звикла. Однак якщо дитина справді робила зле – вдарила, відбираючи іграшку, чи навмисне розсипала конструктор – треба підтримати вихователя і пояснити дитині, що вона була неправа і як треба було вчинити: “Бити дітей не можна, навіть якщо ти хотів забрати твою іграшку, яку приніс з дому, маєш підійти до виховательки і сказати їй, що тобі її не віддають”, – каже Ірина Харченко.

“Це моя забавка”

Запитайте виховательку, чи можна приносити у групу власні іграшки. Якщо це заборонено, то не може бути винятків. Можна подарувати іграшку, яка вже залишиться в садочку, для всіх. Якщо для дитини проблематично поділитися іграшкою з іншими дітьми, то краще в садочок її не давати, пояснити, що в групі є спільні іграшки, ти не можеш бавитися чимось постійно, треба вміти ділитися. Зараз чи не всі діти ходять у розважальні центри, тож це може бути прикладом, що звідти нічого собі не забирають, це іграшки для всіх. Діти дуже швидко все порівнюють і розуміють, якщо їм доступно пояснити.
“Деякі діти не можуть заснути без улюбленої іграшки. Якщо вихователь каже, що ми такого не робимо, бо виникають конфліктні ситуації, тоді дитині треба пояснити, що ця іграшка любить спати вдома на своїй подушці, як домовичок, можна вигадати якусь казку. Хай вона буде тут, а ти будеш спати у садочку з дітками”, – радить психологиня.

 “Ваша дитина кусається…”

Оскільки мама постійно біля дитини, багато речей вона просто не допускає. Коли ж дитина потрапляє в колектив, можуть виникати конфліктні ситуації (не поділили іграшку), і якщо дитина не вміє словами висловити свою проблему (забрали і не віддають мою іграшку, мене образили), вона робить те, що вміє –кусає, щипає, дряпає, плаче...
“Батькам необхідно з’я­сувати, що сталося, яка ситуація призвела до інциденту, тож потрібно опуститися до рівня дитини, щоб ваші очі були на її рівні, пояснити не тільки, чому так робити не можна, а й запропонувати різні варіанти вирішення ситуації. Що більше, то краще. Передусім пояснити, що з усіма питаннями можна звернутися до вихователя, і він зрозуміє так само, як мама. Якщо сталося так, що вкусили вашу дитину, поговоріть із вихователем. Своїй дитині поясніть, що діти бувають різні, з’ясуйте, що спровокувало конфлікт, поясніть, як уникнути подібних ситуацій: не відбирай іграшку, тебе не вкусять; ти мав почекати або просити, або взяти іншу забавку. Треба дати щонайбільше варіантів, якщо їх буде п’ять, дитина не матиме конфліктів у групі. Це тяжка праця батьків – щодня пояснювати і безнастанно повторювати”, – каже психологиня.

Свято дорослішання

У перший день, коли дитину заводять у садочок, зробіть невеличке свято, якось відзначте цей новий етап: надуйте повітряні кульки, приготуйте щось особливе. Розкажіть під час зустрічі зі знайомими, яка дитина вже доросла. Розповідайте іншим у присутності дитини тільки позитивне. Якщо маєте потребу розповісти про якісь проблемні нюанси, то говоріть так, щоб дитина не чула. Про садочок поруч із дитиною можна говорити тільки добре.
Також свято зробіть, коли дитина вперше залишилася в садочку спати. Розпитайте, яка там подушка, яка постіль, розкажіть, як це класно.
“Завжди пояснюйте, що у вас є обов’язок ходити на роботу, старші діти ходять у школу, а у тебе є обов’язок ходити у садочок. Раніше був обов’язок чистити зуби, ставити на місце своє взуття, а тепер ти став дорослим і маєш ще один обов’язок. Я не можу кинути роботу, поясніть, які це матиме наслідки. Діти усе чудово розуміють, якщо з ними говорити, як з дорослими”, – каже Ірина Харченко.

Десять табу для батьків

Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто годувати тебе не буде!  Так ми формуємо негативне сприйняття садочка. Краще скажіть: “Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси”.
Ану поділись іграшкою – в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! Для дитини це не аргумент, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, його потрібно цьому навчити. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”.
Не плач, бо віддам в дитячий садок!  Так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.
Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! Це ще одне популярне залякування: мама може хотіти позбутися дитини, а значить, не любить.
Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! Дитина “не” не сприймає. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”.
Я буду з тобою в групі сидіти. Я тебе скоро заберу. Якщо насправді ви не збираєтесь цього робити – це обман, цим підриваємо довіру, дитині може здатися, що її покинули. Завжди прощайтеся і кажіть, що обов’язково прийдете за дитиною.
Я тобі куплю …, якщо ти підеш в садочок! Малюк звикне до того, що щоразу мама щось купує, тож згодом почне маніпулювати і вимагати щораз більше.
Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (у присутності дитини). Дитина від вас перебирає ставлення до вихователів.
Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… Не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: “Тобі сумно, що будеш без мами. Я теж сумуватиму за тобою!”.
В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! Ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок – це розвага, що у садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще кажіть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, якого потрібно буде уважно слухати.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8904 / 4.26MB / SQL:{query_count}