Благодійність як маркер людяності

Як львів’яни гуртуються задля порятунку хворих дітей і збирають сотні тисяч євро на лікування у найкоротші терміни

Благодійність щораз частіше стає стилем життя для великої кількості українців. І хоч кажуть, що світ урятує краса, насправді цей світ урятують добро, чуйні серця і людяність!
Внаслідок недофінансування держави збір необхідного для військових чи важкохворих, придбання ліків чи обладнання щоразу частіше лягають на плечі благодійників. Саме вони нерідко стають тими добрими ангелами порятунку для дітей і дорослих. І тут будь-яка допомога стає наче дорогоцінним скарбом.
Дедалі частіше львів’яни гуртуються через інтернет та соціальні мережі. Заклики про допомогу миттєво підхоплюють тисячі людей, їхня сила зростає, інформація блискавично поширюється і, здавалося б, захмарні кошти, які потрібні на лікування хворої дитини, таки збираються. Бо досі є люди, яким небайдужа доля своїх співгромадян…


Історія одужання Дениски Маголи

Неймовірну силу духу та єдності показали львів’яни трохи менше року тому. Завдяки швидкому поширенню інформації через соціальні мережі і ЗМІ, роботі Благодійного фонду “Із янголом на плечі” та щедрості самих людей, Дениску Маголі, який саме тоді хворів на гостру мієлоїдну лейкемію, буквально за місяць вдалося зібрати суму розміром 158 тисяч євро, щоб зробити пересадку кісткового мозку!
Як уже писала “Львівська Пошта” у матеріалі “Допоможімо дитині одужати”, №88 (2100) від 8 листопада 2018 року, історія хвороби Дениса Маголи, який мешкає у с. Велика Горожанка, що в Миколаївському районі Львівської області, розпочалася ще в 2016 році, коли йому було вісім з половиною років. Спочатку кашель, який довго мучив Дениска, а згодом плямки і синці, що почали з’являтися на ногах, збентежили батьків, тож вони поїхали до лікарів у Пустомитах. Звідти їх скерували до Львова у Західноукраїнський спеціалізований медичний центр, де аналізи показали, що є клітини в крові. Далі усе закрутилося: аналізи, погані показники, збір пункції з грудної клітки, “суха” хімія (прийом таблеток), довге лікування. Дитину виписали з лікарні, але зовсім скоро зі здоров’ям знову почалися проблеми. Повернення страшної хвороби спричинив кашлюк. У результаті перенесеної хвороби дитині діагностували гостру мієлоїдну лейкемію, рецидив. Лікування не допомагало. Була потрібна дороговартісна операція за кордоном.
Та сім’я не опустила руки, стала активно просити небайдужих про допомогу. Велику частину роботи на себе взяв вищезгаданий благодійний фонд. Завдяки влаштованим благодійним концертам, відкритим лотам, аукціонам, постійному поширенню інформації про хворого хлопця у соціальних мережах потрібну суму таки вдалося зібрати.
Денискові вже зробили таку важливу для нього операцію у Римі, все пройшло успішно. Більше того, він уже вдома! 20 липня Дениско Магола прилетів із Рима у Львів.
Як розповіла “Львівській Пошті” мама Дениска, Мар’яна Магола, зібрати так швидко велику суму грошей їм допомогли працівники благодійного фонду, небайдужі люди і, звісно, сила інтернету.
“Інформація про нашу сім’ю та проблему поширювалася дуже швидко. Її підхоплювали сотні людей, переповідали, репостили, гроші стали надходити на наш рахунок. Суму розміром 158 тисяч євро зібрали буквально за місяць – з кінця жовтня до початку грудня, – розповідає мама хлопця. – Допомагали нам звичайні люди. Навіть будучи в лікарні зі сином, в палату приходили прості відвідувачі, пенсіонери і допомагали, хто чим може: порадою, грішми, добрим словом”.
Зараз, зі слів жінки, її син почувається добре. Щотри місяці вони мусять повертатися в Італію на обстеження, та все ж небезпека минула. “Зараз Денису уже 12 років, він перейшов у сьомий клас. Та оскільки його імунна система ще ослаблена, він навчатиметься вдома за індивідуальною формою. Найбільше син скучив за своєю молодшою сестрою, а також друзями, – веде далі Мар’яна Магола. – За допомогу хочу подякувати буквально усім, хто нам допоміг, а особливо Благодійному фонду “Із янголом на плечі”. Вони нам стали, як рідні. І гроші збирали, і в Рим проводжали, і звідти зустрічали, і навіть нещодавно приїздили в гості. За це їм низький уклін”.

Картина задля порятунку Іванни Гладкової

Про історію хворої на цукровий діабет Іванки Гладкової “Львівська Пошта” вже писала у матеріалі “Придбайте картини – врятуйте життя дитини!”, №77 (2089) за 29 вересня 2018 року. Нагадаємо: у дев’ятирічної дівчинки діагностували цукровий діабет, їй кілька разів на день треба вимірювати рівень цукру в крові та вводити інсулін. На все це потрібні гроші. А сім’ї, яка втратила годувальника, їх просто не вистачає…
Проблему у доньки її мама Наталя виявила сама два роки тому. Каже, що, найімовірніше, недугу в дитини спричинив біль і втрата найріднішого – батька. Так сталося, що у 2016 році його життя обірвалося раптово – аневризма. Чоловік повернувся з роботи додому з сильним головним болем, приліг і помер… на очах у доньки. Відтоді, зі слів жінки, все пішло шкереберть. Дитина раптово дуже схудла, жінка відразу стала бити тривогу, але лікарі продовжували казати, що з нею все гаразд. Одного дня, запідозривши недобре, жінка купила глюкометр і, вимірявши рівень цукру в крові дитини, була вражена. Позначка була на рівні 24,5! Іванка майже не говорила, впадала у кому. Почалася постійна боротьба за життя.
“Найстрашніше те, що я сама, що мені нема кому допомогти, підтримати. Батьки у мене старенькі, тож допомогти нікому, – розповідає Наталія Гладкова. – Цукор у її крові постійно “стрибає”, доводиться слідкувати за його рівнем, колоти інсулін, увесь час стежити за харчуванням. За дитиною потрібен постійний контроль, тож зараз влаштуватися на роботу не можу. Шукаю роботу на дому. Могла б доглядати дітей, друкувати тексти, надавати певні медичні послуги”.
Жінка розповідає, що щодня їй потрібні кошти, аби закупити сенсори для постійного контролю крові. Один такий сенсор коштує півтори тисячі гривень, а на місяць їх потрібно два. За підрахунками, на це потрібно щомісяця витрачати три тисячі гривень.
Проте зараз, як і раніше, жінка грошей не просить. Щоби продовжити лікування хворої доньки Іванки Гладкової, овдовіла мати хоче продати картину одного з українських художників.
“Коли бачу, на що зараз збирають гроші, то розумію, що мої проблеми мізерні. Проте я не можу просто скласти руки, мушу рятувати доньку і все робити, аби позбавити її болю. Вона у мене одна, як і я в неї. Доходи у нас невеликі, живемо за гроші через втрату годувальника. Після сплати комунальних послуг залишається мало, – зазначає Наталія Гладкова. – Щоб купити доньці все необхідне, прошу придбати картину відомого закарпатського художника Олега Гарагонича. Кілька полотен вже вдалося продати, ще залишилося одне під назвою “Осінь. Тиха вода”. Просто так грошей не прошу. Мені вони не потрібні – вони потрібні моїй донечці!”.

Охочі придбати картину можуть звертатися безпосередньо до Наталії Гладкової за номером телефону: (063) 833-27-10.
Ті ж, хто хочуть матеріально допомогти вдові та її хворій на цукровий діабет доньці, можуть переказувати кошти на картку “ПриватБанку”: 5168 7573 6751 2136 (Гладкова Наталія)

Не купуймо квіти на 1 вересня, а допоможімо школярці Анастасії Тупісь!

Благодійний фонд “Із янголом на плечі” та львівська гімназія “Престиж” закликають львів’ян долучитись до акції “Квіти зів’януть, а життя розквітне”. Мета – зібрати 158 тисяч євро на лікування 14-річної Анастасії Тупісь у клініці в Римі. Як уже писала “Львівська Пошта” у матеріалі “Замість квітів на 1 вересня допоможімо школярці!”, №67 (2182) від 28 серпня 2019 року, Анастасії діагностували гостру лімфобластну лейкемію.
Зокрема, через мережу Facebook батьки, Благодійний фонд “Із янголом на плечі” та львівська гімназія “Престиж” закликають львів’ян долучитись до акції “Квіти зів’януть, а життя розквітне”. Замість того, аби купувати квіти вчителям на День знань, передати ці кошти батькам дівчини, яка потребує дороговартісного лікування – трансплантації кісткового мозку.
Вже вдалося зібрати 1 млн 200 тис. грн. Акцій для збору коштів буде багато. Наприклад, працівники однієї з перукарень у центрі міста вирішили напередодні Дня знань три години своєї роботи присвятити Анастасійці. Катря Чуквінська влаштувала майстер-клас із йоги, усі кошти після якого передадуть батькам дівчинки.
Кілька десятків навчальних закладів Львова та області приєдналися до акції “Квіти зів’януть, а життя розквітне”. Батьки мають дозвіл на збір коштів у церквах Львова та області.
Крім того, 15 вересня під час події “Знесіння Фест – 2019” Благодійний фонд “Із янголом на плечі” буде збирати кошти для Настусі. У різних магазинах, салонах, лікувальних закладах можна встановити скриньки (попередньо узгодивши це з фондом для підписання актів встановлення скриньок). І, головне, розповсюдження інформації про подію у різних групах із обов’язковим вказуванням реквізитів батьків та Благодійного фонду “Із янголом на плечі”, який отримав заяву від батьків на допомогу в зборі!

Благодійну допомогу, зібрану під час акції, просять надсилати на картку “ПриватБанку” – 5168 7554 4398 2935 (Тупісь Роман).
Щоб полегшити отримання коштів, на реквізити фонду створили картку “ПриватБанку” 5169 3305 1139 8726, яка оформлена на Федечка Ю.В., засновника фонду (це картка Благодійного фонду “Із янголом на плечі”, але за банківськими правилами вона випущена на фізособу).
Також можете надсилати кошти за реквізитами:
Реквізити БФ “Із янголом на плечі”:
Банк: ПАТ “ПРИВАТБАНК”,
МФО 325321, ЄДПРОУ 41411833,
Рахунок 26004053731145,
Призначення: благодійний внесок на лікування Анастасійки.
Банк: ПАТ “КРЕДОБАНК”,
МФО 325365, ЄДРПОУ 41411833,
рахунок 26008011024214,
Призначення: благодійний внесок на лікування Анастасійки.

Ірина Плахтій, голова правління Благодійного фонду “Із янголом на плечі”:
– Соціальні мережі в благодійній справі дуже допомагають. Дехто вважає, що благодійність має бути тихою. Та насправді люди, які займаються доброчинністю не перший рік і залучають не одну сотню чи тисячу людей, без соцмереж обійтися не можуть. Завдяки інтернету інформацію можна швидше поширити, легше залучити велику кількість потрібних людей, аби закликати їх до добрих справ. Львів – особливе місто. Я б навіть сказала, єдине місто в Україні, яке дає приклад милосердя. Його творять самі люди, хоча хвилю благодійності піднімають лідери. І наш Львів багатий такими людьми. Вони займаються благодійністю на рівні місії. Приємно відзначити, що львів’яни завжди швидко відгукуються на заклики про допомогу, роблять це щиро. Це можуть бути заклики фонду (і не лише нашого, а й багатьох інших) і простих людей. Благодійники допомагають хворим, бійцям АТО, багатодітним сім’ям чи людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Кожна людина, яка віддає свою частинку добра і коштів, на глибинному рівні закриває свою внутрішню потребу. Благодійність у нас буває різною: на рівні власного покликання (коли ми допомагаємо всім, кому можемо) і як наслідування інших (коли хтось зробив, і я так чинитиму). Також благодійність у наших містян може бути спонтанною, одиночною або ж такою, до якої вона йшла ціле своє життя. Все частіше допомога стає регулярною. Наприклад, у нашому фонді вже діє регулярний платіж. Свого часу ми закликали людей доєднатися до нього і почули схвальні відгуки. Усе відбувається через картку одного з банків. Тобто клієнт визначає, скільки готовий віддати на фонд коштів, а банк у певний день місяця автоматично здійснює цю операцію. Завдяки таким донорам і благодійникам щомісяця маємо можливість допомогти хворим діткам, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому медичному центрі, робити дні народження. Також у будь-який момент нам можуть зателефонувати з лікарні і повідомити, що для якоїсь дитини потрібно ті чи інші ліки. То ж знімаємо з рахунку і все оплачуємо. Насправді потреби в людей є дуже різними, ми стараємося допомогти кожному. Якщо не матеріально, то шукаємо і скеровуємо до потрібних людей чи фондів. Завдяки добрим і щирим людям, які прочитали інформацію про збір у соцмережах чи дізналися про нього з інших джерел, ми здатні збирати величезні суми грошей. Наприклад, траплялося, що за місяць вдалося зібрати більше 150 тисяч євро. Але це все вдається зробити не так просто. Насправді зараз дуже мало свідомих людей, які прокинулися вранці і вирішили віддати на ту чи іншу добру справу якусь суму грошей. Має бути інформація, її поширення! Саме завдяки інформаційному простору ми достукуємося до людей, доводимо до їх відома що потрібно, для кого і скільки. Людей цікавить все: які потреби, скільки вже вдалося зібрати і скільки залишилося до кінцевої мети. Часто гроші нам переказують відомі і заможні люди, інколи заможні, але не відомі, проте бувають випадки, що допомога надходить й від звичайних людей. Траплялося, що мене просто впізнавали посеред вулиць і передавали гроші. Такі речі і дії в мене завжди викликають багато позитивних емоцій, адже помітно, що це вони роблять від щирого серця. Але відзначу, що вся ця доброта від людей базується на довірі до нашої роботи, чесності нашого фонду та впізнаваності людей, які там працюють.
Наталія Карпенчук-Конопацька, президентка Жіночої ділової палати України:
– На жаль, зараз живемо в складний час, тому дуже важливо нам усім не бути черствими і байдужими до чужих бід та потреб. Ми повинні об’єднуватися і всіляко надавати підтримку тим людям, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. Вже багато років працюю і з чоловіками, і з жінками, але найбільше вражена єдністю та силою саме останніх. А коли об’єднуються ще й ділові і підприємливі жінки, то разом ми здатні створити неймовірну синергію! Жінки активно допомагають не лише одна одній, а й завжди готові долучитися до добрих справ задля інших. На базі Жіночої ділової палати, яку я очолюю, і спільно з Клубом успішних жінок, Клубом КОЛО, вже навіть сформувалася ціла спільнота, яка регулярно допомагає закладам, установам чи простим людям, які потребують допомоги. Наприклад, нещодавно благодійники нам надали апарати для вентиляції легень та комплекти подушок для породіль для Львівського обласного клінічного перинатального центру. Загалом географія допомог та подорожей дуже велика. Стараємося допомагати усім, шукаємо шляхи вирішення проблеми, часто знаходимо підприємців, які готові виділити гроші на лікування діток. Мене дуже тішить те, що в людей почала змінюватися ментальна модель мислення. Маю на увазі, що зараз благодійники роблять добрі справи не для якогось самоствердження, і багато людей намагаються залишитися невідомими. Люди готові долучатися до допомоги просто так, від щирого серця, не просячи чогось взамін. Загалом для нас великою моральною сатисфакцією є щирі очі і приємні слова подяки від людей, яким ми допомогли. Сила інтернету, а особливо соціальних мереж, у нас працює надпотужно. Особливо люди об’єднуються, коли до них звертається якийсь моральний лідер. Для мене, і, гадаю, для багатьох-багатьох інших людей, таким лідером є Юрій Федечко – директор Благодійного фонду “Із янголом на плечі”. Це приклад лідера, який уміє своїми закликами запустити хвилю доброчинності і за короткий період часу зібрати сотні тисяч гривень. Це людина, яка не має часу на себе, адже завжди кудись біжить, щось вирішує, бо знає, що є хтось, кому конче потрібна допомога. Він розуміє: часу гаяти не варто, а треба братися за роботу і відкривати новий збір грошей. Усе задля порятунку чергового життя!
Отець Юстин Бойко, єромонах, громадський діяч:
– У наших людей є дуже багато закликів про допомогу. Здебільшого вони стосуються або здоров’я, або військових потреб. Люди до них таки дослухаються і усіляко підтримують збори. Але за моїми спостереженнями, якщо кількість жертовників, які готові хоч щось від себе дати, не зменшується, то суми зборів таки стають меншими. Проте й тут все вирівнюється – інколи, коли люди не можуть виділити кошти, то все одно приходять і кажуть, що можуть допомогти власною працею чи матеріалами. Діла милосердя збагачують саму людину, душу і роблять її більш благородною. Вважаю, що волонтерські рухи і структури повинні існувати, але на них не варто покладати увесь тягар. Пригадуємо, як на початку війни з Росією були ситуації, коли практично усе на собі “тягнули” волонтери. З часом ті люди виснажилися, і зараз вони просто розчинилися в суспільстві. Ні, вони не зникли, але просто посіли в суспільстві свою маленьку нішу і намагаються там щось робити добре. Велику силу має інтернет і соціальні мережі. Вони допомагають не лише поширити інформацію, а й розпізнати потреби зборів та людей, які їх оголошують. Наприклад, коли я сам оголошую про потреби через соцмережі, то до них долучаються не лише люди, які проживають у Львові, Україні, а й поза їхніми межами. Трохи прикро, але зауважу, що доволі часто збірки складають одні і ті ж люди. Тобто, велика частина людей все ж залишається байдужими. Вони покладають усі провини чи обов’язки на державні установи, структури, а цього робити не можна. Кожен із нас повинен допомагати один одному. Волонтерство – невід’ємна складова людяності.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.3454 / 4.57MB / SQL:{query_count}