Місце щасливих і вільних духом дітей

Діти, які відвідують львівський дитячий клуб “Бум-бу-ру-рум”, що працює за зразком лісового садка, катаються на тарзанці, стрибають по калюжах, готують їжу на вогні та сплять у гамаках просто неба

Найбільше діти дошкільного віку люблять бавитися надворі. Але в традиційних садках їхні прогулянки тривають не довше як година-дві на день, і то, якщо пощастить із погодою. Натомість у всьому світі щораз більше дитячих клубів відкривають у лісі або парку. Виявляється, таке “лісове” об’єднання є й у Львові. І функціонує воно вже не перший рік!
Таким дітям не страшні ні дощ, ні сніг, ні спека. Вони, як і всі, бавляться в ігри, співають пісень, їдять, а якщо втомилися, то сплять. Тільки все це відбувається посеред парку, де замість стільчиків колоди, а замість звичної кухонної плити чи системи опалення вогнище.
Львівський дитячий клуб “Бум-бу-ру-рум”, який працює за зразком уже популярних у світі лісових садків, розташований практично в центральній частині нашого міста – у парку “Залізна вода”. Можна сказати, що він направду унікальний, бо не лише прищеплює дітям любов до природи, а й вчить бути у ній і почуватися комфортно за будь-яких погодних умов.

Історія створення

Співзасновники “Бум-бу-ру-руму” кажуть, що їхній клуб є місцем для щасливих і вільних духом дітей. Тут вони весело і активно проводять дозвілля, багато часу перебувають на свіжому повітрі, пізнають себе і світ довкола, вчаться дружити, співпрацювати і піклуватися одне про одного. Самі ж діти більш лаконічні і в один голос твердять: “Тут завжди цікаво, весело і творчо!”.
Своє існування об’єднання батьків, яке плавно переросло у клуб, розпочало в грудні 2016 року. “Коли настав час віддавати доньку до садка, почала цікавитися його роботою, графіком. Мені не дуже подобалося те, що діти весь час сидять у чотирьох стінах і, що найважливіше, увесь день проводять за завданнями, заняттями. Це – як ящик, який наповнюють різною інформацією… Я ж прагнула, аби моя дитина мала більше свободи: гуляла, комунікувала, дружила. В дорослому житті вже так не буде, – розповідає “Львівській Пошті” одна із співзасновниць клубу “Бум-бу-ру-рум” Дзвінка Колеснікова. – Мені дуже подобалися скандинавські садочки, де діти все роблять самі. Наприклад, організовують свята так, як того хочуть, а вчителі їм лише допомагають. Діти від того дуже щасливі і не зазнають стресу. Все це дуже змінило мою свідомість”.
Не знайшовши такого садка, який би відповідав потребам жінки та її доньки, вона разом зі своєю колегою, дитячим психологом і психотерапевтом, яка, до речі, в цей час була у декретній відпустці, вирішили організувати об’єднання за своїми вподобаннями. Обов’язкова умова – аби дитячий клуб був розміщений серед природи.
Зі слів Дзвінки, для організації та функціонування такого дитячого клубу спочатку вони розглядали різні парки, та все ж вирішили зупинитися на парку “Залізна вода”. Мовляв, тут і природа не така “обжита”, і до центру  рукою подати.
“Від самого початку наш клуб працював лише у вівторок та четвер з 10.00 до 14.00. А далі поступово кількість днів і годин перебування дітей ми почали збільшувати. Тепер наш графік є чітким: гуляємо з дітьми щодня, окрім суботи і неділі, з 10.00 до 17.00, – розповідає ще одна співзасновниця клубу Тетяна Петрик. – Маємо окрему територію, так би мовити, базу чи основний табір. Але час проводимо не лише тут. Ходимо і в Снопківський, і в Стрийський парки та, звісно, у парк “Залізна вода”. Сам клуб націлений на те, щоб ці прогулянки були пішими”.
Що стосується назви, то тут усе просто. Як пояснила Тетяна Петрик, вони шукали щось таке, що не було б ні до чого прив’язане і не викликало якихось прямих асоціацій. “Натхненником став мультиплікаційний герой Петрик П’яточкін, який був нормальною, здоровою дитиною, але якому було затісно в системі освіти. Так і виник наш “Бум-бу-ру-рум”, – каже вона.
Зараз клуб розрахований на 16 дітей віком від 2,5 до 6 років. Засновниці стверджують, що охочих відвідувати його набагато більше, тож доводиться просто відмовляти. Ті ж батьки, дітям яких пощастило потрапити сюди, кажуть, що про таке об’єднання вони мріяли давно і що готові щодня возити сюди своїх синочків чи донечок, навіть якщо мешкають далеко від місця розташування клубу.
З батьками тут налагоджена особлива комунікація: час до часу засновниці клубу організовують із ними зустрічі, на яких обговорюють різні цікаві моменти та особливості перебування дітей у клубі.

Звичайний день незвичайного клубу

Перебування тут нагадує роботу на сільському обійсті: навесні всі разом діти прибирають подвір’я, садять городину, влітку висаджують квіти, слухають спів пташок, восени збирають плоди, а взимку з’їжджають з гірок.
Незважаючи на пору року та погоду, день у дитячому клубі “Бум-бу-ру-рум” починається о 10.00. Батьки привозять сюди дітей, вони перевдягаються і всі разом проводять ранкове коло друзів або в наметі, або біля багаття. Діти розповідають про свій настрій, співають пісень, розказують цікаві історії, читають або вчать вірші, діляться своїми планами. Із ними в парку завжди перебувають двоє дорослих.
На щодень тут запланована певна активність. Наприклад, у понеділок – творча майстерня (діти ліплять, малюють); у вівторок цілий день діти ходять парком або перебувають у певній локації; в середу – науковий день (до дітей може завітати біолог із Нацуніверситету імені Франка і розповісти про ту чи ту тваринку або птаха); в четвер діти мають або культпохід (до бібліотеки, музею, театру), або ж залишаються на базі та розважаються; у п’ятницю в “бум-бу-ру-румчиків” – найсмачніший день: вони готують їжу на вогні.
“Ми не ходимо з дітьми у розважальні центри, не вмикаємо їм мультики. На це фізично в нас немає часу, бо ми постійно в русі. Діти завжди нетерпляче чекають на нові розповіді науковця, який не просто розказує їм про пташок, а й вчить розрізняти їх. Наприклад, наші діти, гуляючи парками, вже знають кілька видів дроздів: чорного, співочого, чикотеня, можуть сказати, якого роду качка: самець чи самка. Крім того, біолог приносить різних комах, бджілок, діти розглядають їх, досліджують. І це дуже захопливо, – веде далі Дзвінка. – Та особливо наші діти люблять готувати їжу. Що ми тільки не робили: гріли м’ясо на вогні, смажили сосиски, ковбаски, кукурудзу, маршмелоу, готували попкорн, печиво, вафельні трубочки, оладки, тости, варили вареники, гарбузову кашу, а в казані – борщ, суп, бограч”.
Цікаво та незвично тут в обідню пору. Коли дитина захоче їсти, може підійти до свого ранця і дістати звідти все, що їй приготувала вдома мама. Приміром, кашу, сирнички, млинці, фрукти, горішки чи цукерки, а також термос із чаєм чи пляшечку води. Ніякого одноразового посуду ніхто не використовує! В клубі дотримуються екостилю. Далі в дітей, особливо найменших, може бути обідній сон. Звісно, якщо в цьому є потреба і якщо діти втомилися. Сплять вони надворі, незалежно від того, яка пора року. Зазвичай у гамаках, натягнутих між двома деревами. Якщо дуже вітряно, падає дощ або сніг – гамаки вішають у наметі.

Одяг – багатофункціональний

До зовнішнього вигляду дітей у клубі “Бум-бу-ру-рум”, зокрема одягу, тут особливі вимоги, тим паче коли надворі холодно.
Засновниці кажуть, що влітку дитина повинна бути одягнена в спортивну синтетичну футболку, легінси, взута у зручні трекінгові босоніжки. Холодної осені та взимку одяг має бути кількашаровий або, як його тут називають, багатофункціональний: спідня термобілизна, далі флісовий одяг, зверху прогумований (переважно напівкомбінезони і куртки). На ногах – шкарпетки і гумовці. Саме такий комплект зігріватиме і одночасно відштовхуватиме воду. Отже, дитині буде сухо і тепло. Таких комплектів одягу в кожної дитини повинно бути два – один на собі, другий у роздягальні. Вона тут також особлива: просто в наметі під накриттям висять гачки, на які кожен вішає свій одяг, навколо – лавочки, на які можна сісти, щоби перевдягнутися.
“Допомагаємо переодягатися лише найменшим – дво- і трирічним. Змінний комплект одягу потрібен тоді, коли дитина впала в калюжу, забруднилася чи випадково вилила на себе воду, – каже Тетяна Петрик. – Не дозволяємо дітям, які ходять у наш клуб, носити джинси та інший обтислий одяг, який обмежує рухи”.
Змінний одяг стає в пригоді й тоді, коли падає дощ. До речі, таку погоду “бум-бу-ру-румчики” люблять чи не найбільше, адже можна досхочу гуляти та стрибати по калюжах!
“Коли падає дощ, діти невимовно раді. Маємо на території навіть своє дощове “озеро”: з дощівки утворюється калюжа, і діти в ній стрибають. Також для нас не є проблемою, коли надворі мінус 15, навіть мінус 18: ми все одно багато бігаємо, рухаємося”, – додає Дзвінка Колеснікова.
Іграшок тут майже не знайдеш – лише ті, що принесли зі собою діти, або створили власноруч із підручних матеріалів: гілочок, листочків, кришечок від пляшок. Натомість тут багато українських та англомовних книг, а ще кухонне начиння.
На території дитячого центру є імпровізована кухня. Усе в ній справжнє – і плита, і каструлі, і сковорідки, і горнятка, хоч без газу та вогню. Діти вчаться куховарити за допомоги… землі й трави. До речі, усе сміття тут сортують.
Здоровому способу життя в клубі приділяють чи не найбільшу увагу. Є смуга перешкод, лазанка, тарзанка, колеса, через які можна перестрибувати. У найближчих планах – збудувати хатинку на дереві і продовжити смугу перешкод.
“Наші діти хворіють, як і всі, але це явище не є масовим. Наприклад, дозволяємо приводити до нас дітей із нежитем чи кашлем. Додержуємо думки, що в такому стані їх треба “вигулювати”. Якщо ж є висока температура, то, звісно, заради самої дитини та решти наших вихованців просимо батьків якийсь час не водити її до клубу. Але в нас такого нема, щоб дитину тримали вдома по два-три тижні тільки тому, що вона кашляє. Вдома можна пересидіти лише гострий період недуги, а далі знову в клуб. Так діти стають більш загартованими”, – резюмують засновниці.

Десять разів подумайте, один раз запишіть

Батьки, які водять своїх дітей у клуб “Бум-бу-ру-рум”, кажуть, що дуже задоволені всім. А ті, що тільки планують віддати сюди своїх сина чи доньку, повинні добре подумати, наголошують засновниці клубу.
“Тут питання радше до батьків: чи підходить їм такий спосіб життя дитини, який ми пропонуємо? Адже більшість дорослих звикли віддавати дітей у звичний садок і безтурботно почуватися на роботі. Водячи дітей до нас, батьки повинні завжди дбати про одяг, пакувати наплічник, думати, що дати дитині на обід, – пояснює Дзвінка Колеснікова. – Крім того, у батьків із нами має бути спільний погляд на побут, виховання дітей і, звичайно, довіра до нас”.
Кожен, хто зацікавився діяльністю львівського дитячого клубу “Бум-бу-ру-рум” і хоче більше дізнатися про умови перебування в ньому дітей, може зайти на сторінку в соцмережі.
Фото: Дитячий клуб “Бум-бу-ру-рум”, Олег Огородник

Тетяна Кордунова:,
– У цей клуб ходять обидва мої сини. Старший – з моменту відкриття, коли йому було 3 роки і 9 місяців. Спочатку ходив сюди двічі на тиждень, решту часу (три дні) – у звичайний садок. Але поступово відмовився від нього. Отже, безперервно ми тут уже більш ніж два роки. Щоправда, у вересні нам до школи, тому, на жаль, доведеться прощатися з клубом… А ось молодший став “бум-бу-ру-румчиком” у віці один рік і 8 місяців. Гадаю, й далі сюди ходитиме. Коли родичам, друзям чи просто знайомим розповідаєш, куди ходять твої діти, їх, звісно, дещо дивує такий концепт. Та коли пояснюєш, що це за клуб, то бачиш зацікавлення. Найголовніше те, що і мені, і моїм дітям тут подобається геть усе! Особливо вони у захваті від того, що коли захочуть, можуть відпочити в гамаку просто неба, досліджувати світ і природу, будувати готель на дереві, садити рослини чи городину, смажити маршмелоу чи вафлі на вогні. Тут вони багато малюють, майструють, просто творять і розважаються. Вони щасливі щодня, навіть коли надворі негода! Безумовно, для батьків, чиї діти відвідують цей клуб, навантаження дещо більше. Наприклад, мусимо дотримуватися певних вимог: правильно їх одягати, думати, що корисне дати зі собою, бути пунктуальними до більшості речей. Та до всього звикаєш. Але я точно знаю, що клуб “Бум-бу-ру-рум” моїм дітям пішов тільки на користь! Вони стали не лише самостійнішими, дисциплінованішими, а й навчилися безмежно любити природу.
Олександр Бондар:,
– У дитячий клуб “Бум-бу-ру-рум” моя донька ходить вже понад рік. Зараз нашій дівчинці майже три рочки, і їй там дуже подобається. Особливо перебування на свіжому повітрі, безпосередній контакт із природою. Незалежно від того, холодно надворі чи спекотно. Завдяки тривалим прогулянкам на свіжому повітрі донька стала здоровішою. Понад те, я помітив, що коли моя дитина залишається з якихось причин удома (як-от через поїздку, вихідний день тощо), вона точно захворіє. Починається кашель, нежить. Така ж ситуація з іншими дітьми, яких сюди приводять. Наприклад, під час минулих різдвяних свят, будучи вдома, перехворіли чи не всі “бум-бу-ру-румчики”. Вважаю, що такий клуб дуже потрібен! У Львові їх має бути більше! Та поки він такий один, доводиться щодня возити доньку з одного кінця міста в другий. Але то нічого! Не шкодую. Не маю права порівнювати цей клуб зі звичайним садком, але точно знаю, що тут цікаво і пізнавально. Діти не просто гуляють надворі, вони вчаться співати, малювати, з повагою і любов’ю ставиться до природи. Наприклад, навіть коли ми гуляємо ввечері сім’єю, донька ніколи не підійде і не зірве просто так квіточку, лише понюхає її, погладить. А ще “бум-бу-ру-румчики” часто ходять у парки, відвідують зоопарки, лікарів, садять рослини, готують їжу на вогні. Дітей знайомлять з усіма аспектами життя, і це чудово! Звісно, є тут і певні ризики, але всі вони під контролем. Від багатьох знайомих часто чую відверте здивування, мовляв, то ось у який заклад ходить твоя донька. Особливо взимку, коли розповідаю, що там навіть немає теплого приміщення, що діти сплять надворі у спальниках чи в гамаках. А ще знайомих дивує, як це дитина може бавитися в болоті. А для мене це аж ніяк не проблема. Переконаний, що моїй дитині це тільки на користь!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7937 / 4.51MB / SQL:{query_count}