“Учитель потрібен для того, щоб показати дітям дорогу”

Пауль Пшенічка, вчитель фізики з Чернівців, найкращий вчитель України 2017-го, – про актуальність фізики і точних наук, сучасні можливості навчання та виклики, які стоять перед учителем

Чи не в кожної людини був той особливий учитель, завдяки якому вона стала тим, ким є. На жаль, останніми роками в Україні накопичилося чимало негативу щодо вчителів. Розповісти і наголосити, що #ВчителіВажливі, мають за мету організатори національної премії Global Teacher Prize Ukraine. Торік її переможцем став Пауль Пшенічка, учитель фізики та астрономії Чернівецького міського ліцею №1 математичного та економічного профілів. Він не лише заслужений вчитель України і відмінник освіти, а й має низку міжнародних відзнак, зокрема Найкращий учитель фізики світу за версією Intel ISEF у м. Портленд (2004 р.). А найбільш екзотична відзнака – від Міжнародного астрономічного союзу та Массачусетського технологічного інституту: в 2005 році присвоїли малій планеті №21389 ім’я “Пшенічка”.
Крім того, він почесний член Лондонського інституту фізики, координатор Міжнародної конференції молодих учених та член виконкому Міжнародної федерації фізичних змагань, автор кількох шкільних підручників, один із засновників методу проектно-орієнтованого навчання у школах, засновник молодіжного наукового товариства “Квазар”. За підсумками минулого року Пауль Пшенічка ввійшов до “Топ-100 найвпливовіших українців” за версією журналу “Фокус”.
Цього року Пауль Францович вже був у журі премії і у вересні брав участь в оцінюванні цьогорічних конкурсантів. Під час асесмент-центру, який відбувся у Львові і зібрав разом членів журі та Топ-10 учителів, “Львівській Пошті” вдалося поспілкуватися з найкращим вчителем України і розпитати про те, чому так важливо вчити фізику, як потрібно її викладати, чи можна вчитися в інтернеті та чому вчителі важливі.

Добрий учитель – хто він?

– Торік ви були учасником, а нині вже член журі. Чим керуєтеся у своєму виборі, чим цікаві вчителі, які тут зібралися?
– Дуже важливо, щоб учитель був особистістю, бо тільки тоді він цікавий дітям. А ще він має бути професіоналом, любити дітей, добре знати свій предмет. Якщо є всі ці чотири якості – це хороший учитель. Серед цьогорічних конкурсантів всі такі, всі дуже цікаві, навіть молоді вчителі уже мають значні здобутки.
– Нинішнє суспільство має дуже багато претензій до вчителів. Чи можна з таким налаштуванням посилати дітей до школи?
– Якщо батьки самі негативно налаштовані до школи і передають це своїм дітям, то позбавляють їх майбутнього. Суспільство має поважати науку, цінувати її, тоді буде й авторитет учителя.
– А в чому, на вашу думку, причина цього негативу?
– Причин багато. По-перше, дискваліфікувалися самі вчителі, не всі вчителі дійсно гідні такої роботи. Батьки зневірені: і се не так, і те, і Україна “неправильна”, треба тікати за кордон. Відповідно й діти так міркують. До цього дуже легко допустити, але важко виправити. У перші п’ять років незалежності був освітній бум, великий підйом, з’являлися нові школи, ліцеї. А потім зійшли на ту ж доріжку – хабарі, продаж оцінок тощо. Були зруйновані кабінети фізики, хімії, біології, дітей пустили в підсобки, брак обладнання, витратних матеріалів… Останніми роками начебто й почали закуповувати нове обладнання, але знову ж таки за тендерами. Мені років вісім років тому дали кабінет – один непотріб, “роздерибанили” кошти та й усе.
– Цей рік після конкурсу – яким він був для вас, що змінилося?
– Особливо нічого не змінилося, крім того що я мав декілька позапланових поїздок, бо зі своїми дітьми ми подорожуємо на всілякі конкурси по всьому світу вже 25 років. Маємо календар подорожей: у квітні треба летіти туди, в листопаді туди, а невдовзі їдемо на європейський юніорський турнір до Румунії. А тут ще додалося: мені подарували освітню поїздку до Естонії по школах та в Дубай. Є багато подорожей по Україні – частіше стали запрошувати на різні семінари, форуми.

Без експериментів це вже не фізика

– Вважається, що фізика є одним із найважчих предметів. Чому саме фізика стала вашим життям?
– Фізикою та астрономією цікавлюся з дитинства. Свого часу натрапив на цікаві книжки – і затягнуло. Ще мав тягу до техніки – будував моделі літаків, ракет. Захоплювався й радіо. Тоді була така мода – всі цікавилися космосом. Окрім того, була справді внутрішня схильність. Фізика – справді складний предмет, і астрономія також, але не настільки, щоб їх не можна було вчити. Є інша причина, чому нині так важко з фізикою у школах: по-перше, люди шукають легких шляхів, по-друге, не зрозуміло, де ти зможеш заробити гроші, будучи фізиком. На Заході – так, а в нас – ні. Скоро знову буде хвиля інтересу, бо вже нині, щоби вступити на медичний факультет у Європі чи в Америці, треба скласти іспит із фізики на дуже серйозному рівні. Зараз дуже багато техніки, різноманітні найновіші технології застосовують, навіть дистанційно проводять операції. А прилади коштують чверть мільярда доларів! Окрім того, що ти лікуєш людей, маєш розуміти, як це все працює, аби щонайкраще і найефективніше використовувати. Мої учні вже працюють у США в цій сфері. Цей предмет конче потрібен і інженерам, і тим, що працюють з інформаційними технологіями. Нині без таких фахівців нічого не рухається, кожна галузь їх потребує. А цього року в нас у Чернівцях на фізику в університет вступило “аж” двоє учнів! Один із них – мій.
– Чим зацікавлюєте своїх учнів, як “навертаєте” їх до фізики, щоб цей предмет став справжнім захопленням, щоб дитина хотіла його вивчати?
– Фізика – страшенно цікава дисципліна, і її можна дуже цікаво представити дітям через досліди. Якщо вчитель не проводить експериментів – це вже не фізика, а ще один різновид математики зі складними, незрозумілими формулами! Фізику не можна викладати догматично. Формули треба пояснювати. Це певна мова, якої дитину треба навчити. Як вам напишуть ієрогліфи китайські, ви ж нічого не зрозумієте? Формула – це той самий ієрогліф, і коли ти поясниш кожну її складову – що вона означає, як працює, навіщо потрібна, діти вчитимуться із задоволенням. У мене діти вчаться з великим ентузіазмом.
– Є багато нарікань на підручники: написані складно, незрозуміло, вчитися за ними неможливо…
– Підручники бувають різні. Я й сам їх пишу. А проблема з ними ось яка: важко написати добрий підручник, якщо тобі дають програму, яку неможливо виконати. І в ту програму напхано багато того, чого не треба. А ти мусиш писати згідно з нею, бо інакше не отримаєш міністерського грифа. Тоді треба знайти видавництво, яке якісно видасть книжку, бо ж там багато малюнків, схем. І якщо напартачать при друкові, ця книжка стане щонайменше непривабливою, і в учнів не буде бажання її розгорнути. Донедавна друкувати можна було тільки на папері, одержаному завдяки тендеру. А проблема з тендером така, що основним чинником є не якість, а ціна. Теперішні діти звикли до гарних малюнків, тому такий підручник не сприймають, а ще там напхано стільки всього зайвого, що просто не “продертися”. Треба викладати чітко, зрозуміло. Я вчу дітей за своїм підручником, то в мене нема проблем. Там написано все по ділу, і ми дуже швидко проходимо матеріал. Намагаюся викладати цікаво, з історичними довідками, цікавими фактами про видатних учених, щоб діти розуміли, що це були люди, а не якісь “засушені дядьки”, щоб розуміли культуру того чи того часу, виклики, які поставали перед ученими і суспільством загалом. От недавно ми розглядали досягнення вчених різних країн і діти дійшли висновку, що всі ті країни, в яких фізика була на висоті століття-два тому, нині в першій десятці розвинених країн.
– А для яких класів ваші підручники?
– Два мої підручники для 7 і 8 класів є в інтернеті. А от підручник для 9 класу не має міністерського грифа, тож я не можу викладати його в мережу. Він – на сайті нашої гімназії, і мої учні вчаться за ним.
– Яким для вас є головний принцип навчання?
– Треба вчити так, щоб дітям потім не треба було переучуватися. А то буває, що вчилися, вчилися, а вступили до університету, і їм кажуть: “А тепер забудьте все, чого вас навчали у школі”. Бо знають, як і чого переважно вчать. Але в нас в Україні є добрі учителі, які не просто вичитують уроки, а справді навчають. Є й добре написані підручники, але переважно видрукувані так, що їх до рук брати не хочеться. А взоруватися є на що – німецькі підручники дуже гарно видані, англійські, американські, французькі. А от наші чомусь неможливо зробити такими…

фото: Валентин Фречка

Як навчатися в інтернеті

– Багато дітей нині навчається в інтернеті. Порадьте, будь ласка, як правильно шукати потрібну інформацію.
– Зараз у інтернеті можна навчитися всього. А вчитель потрібен для того, щоб показати дітям дорогу. Інтернет – як великий супермаркет: ви заходите, очі розбігаються, важко зосередитися. Так само почуваються діти в інтернеті. у мене є учні, з якими ми ще у 8-9 класі виробили лінію, і вони по ній ішли. У підсумку ці діти в школі “перестрибували” через деякі класи, а виш закінчували за три роки замість п’яти.
– Отож, де можна вчитися?
– Є такий великий ресурс Coursera. Там є все, усі предмети, чудові лектори і щонайкращий виклад матеріалу. Але треба знати англійську хоча б на рівні вільного розуміння. Радий, що для багатьох дітей нині це вже не перешкода. Є прекрасні підручники, які можна скачати з інтернету, різними мовами. Я вже давно не напихаю учнів інформацією, а кажу, звідки можна її взяти. Звичайно, даю базу, бо неможливо на порожньому місці, без фундаменту сприйняти те, що є в Google чи у Вікіпедії. Щодо Вікіпедії, то український ресурс недостатній, треба дивитися англійську або німецьку версію. Проте і в нас є гарно та ґрунтовно викладені матеріали, але їх дуже мало. У нас Вікіпедія ще не так розвинена, як англомовна – найбільш універсальна і наповнена.
Хто хоче вчити математику, нехай заходить на Humakademy. А ще кожен престижний університет викладає в мережу свої лекції. Тож можете сидіти вдома, а вчитися у Гарварді, Прінстоні чи Кембриджі в найкращих викладачів світу.
Можна вчитися в інтернеті, і ця освіта розвиватиметься. Але коефіцієнт корисної дії цієї освіти досить низький, бо не кожна людина, а тим паче дитина, має силу волі, характер чи таке велике зацікавлення, аби вчитися самостійно.

Бути дослідниками

–  Ви згадували, що є багато зайвого в програмі. Які критерії того, що зайве, а що потрібне, зокрема у фізиці чи астрономії?
–  Люди, які пишуть програми, підручники, як правило, працюють в якихось установах, педінститутах, а не в школах, і напихають туди багато “філософії”. І то на самому початку. Це спадок радянщини, коли всюди мусила були ідеологічна складова. Учневі ця ідеологія ні до чого, вона лиш відвертає від навчання. Наука вибудовується через аксіоми, теореми і так далі. Це основоположне! Так є в математиці, так само і в фізиці має бути. Якщо це механіка, треба починати від трьох законів Ньютона, а не розпорошуватися на світоглядні відступи. Маємо 16 годин, з них половина – лабораторні, причому такі насичені, що за вісім годин їх не виконаєш. Тож на теорію залишається зовсім мало часу. І якщо вчитель не візьме все у свої руки, учні просто збайдужіють до предмета.
–  Наскільки важливо, аби учні мали змогу “доторкнутися” до фізики, брати участь в дослідах, експериментах? Як нині з цим у школах?
– Це дуже важливо для учнів – бути дослідниками. Я роблю більше: беремо якусь глобальну проблему, що потребує вирішення, і від кількох місяців до кількох років працюємо над нею. Учні доповідають про свої здобутки, навіть на міжнародному рівні. Мої учні вже захистили на міжнародному рівні 160 проектів. Тож ці діти приходять зі школи у виш вже обізнаними у певній проблематиці. Наприклад, цього року мій учень щойно вступив до вишу, як його вже запросила відома німецька лабораторія до участі в проектах з перспективою взяти на постійну роботу. Найближчі чотири роки буде приблизно 9 мільйонів робочих місць для людей із такою освітою тільки в Західній Європі, ще мільйони місць у Америці.
– Тобто майбутнє за точними науками?
– Безперечно. Запускають безліч стартапів, у яких потрібні фахівці-фізики. В той час, як світ ішов уперед дуже великими темпами, ми не те що тупцювали, ми скотилися назад! У цьому напрямку країна провалюється. Прикро, що хороші вчителі виїздять закордон, але ще гірше, що талановиті учні масово їдуть з України, бо втратили надію здобути тут якісну освіту і достойно реалізувати її.  Вже буквально через три-чотири роки світ кардинально змінить технології, а ми застрягли в минулому… Мусимо розуміти, що, занехаюючи вивчення фізики, інших точних предметів, ми позбавляємо шансів не тільки дітей, а й нашу країну! Маємо щось із тим робити, кожен на своєму місці. Потрібні десятиліття, аби надолужити. Може Нова українська школа якось цьому зарадить. Нині важко сказати, це буде видно щонайменше років за 10-15.
Розмовляла
Ольга Хворостовська

Овації від Верховної Ради

Учора, 3 жовтня, Пауль Пшенічка виступив на ранковому пленарному засіданні Верховної Ради. Чи не вперше простий шкільний учитель звернувся до загалу з найважливішої трибуни країни. Ось головні тези його виступу, представлені Освіторією:
 
 фото: Олександр Клименко

*** 
“25 років я подорожую з нашими дітьми по різних форумах, знайомий з колегами із 30 країн світу. Проблеми освіти скрізь приблизно однакові.
У 2012 році ми були запрошені на обговорення проблем освіти США у величезний технопарк, розташований неподалік Чикаго. Того року група, яку очолювала держсекретар Кондоліза Райс, прийняла дуже цікавий документ “Проблеми освіти і загрози національній безпеці Сполучених Штатів Америки”. Ви собі уявляєте: країна, яка має 11 атомних авіаносців і ще 11 будує, вважає освіту своїм пріоритетом, причому, саме в проблемах оборони?!
Ще президент Рейган, виступаючи в Пентагоні, сказав, що на той момент бюджет на освіту перевищив бюджет Сполучених Штатів на оборону. Генерали запитали його, як так може бути? І Рейган відповів дуже просто: “Якщо ви думаєте, що питання оборони вирішуються в Пентагоні, то помиляєтеся. Питання оборони вирішуються за шкільною партою”.
***
“Як учитель фізики, можу професійно говорити про цю галузь. Проблеми освіти повинні нас не тільки хвилювати, а вже тривожити. На фізику цього року вступило… троє абітурієнтів у Чернігові, а в Херсоні та Чернівцях – двоє. Цей предмет укупі з інформатикою, біологією та хімією – всі йдуть одним шляхом: ці галузі занепадають.
Для України, яка будує ракети, ядерну промисловість, одні з найбільших у світі літаки, великі турбіни, яка має (все ще має!) дуже сильний науковий потенціал і яка багато років передує в світі у STEM-освіті, наші учні почуваються вільними в західних вишах. Це проблема…
Нам потрібно прийняти тут, у Верховній Раді, якусь довгострокову програму, скажімо, до 2030-го, як це зробили в Англії, Франції, інших розвинутих країнах. Програму, яка виконувалася б послідовно і незалежно від того, хто буде президентом і міністрами. Інакше є загроза нашій обороні, економіці, інформаційній безпеці, нашій конкурентоспроможності”.
***
“Франція – освіта безоплатна з двох рочків і до закінчення університету. Ми нещодавно повернулися з міжнародного конкурсу із Румунії. Для нашої команди це все було безоплатно: проживання, проїзд, харчування, екскурсії. Наш водій усе допитувався, скільки коштує цей прекрасний гуртожиток для студентів. Я також врешті-решт наважився і запитав. Відповідь була: “Освіта в університетах безоплатна для громадян Румунії, гуртожиток для студентів – безоплатний”.
Те саме спостерігаємо в Швейцарії, Фінляндії. Два останні президенти Естонії поставили безоплатну освіту першим пріоритетом держави. Японія, Сінгапур, Шанхай, Індонезія, Туніс – приблизно 16-20 відсотків державного бюджету йде на освіту, і це вважається нормою. Внаслідок цього високі технології йдуть вверх, зростає конкурентоспроможність у високих технологіях. Ці країни дбають про своє майбутнє.
Затрати на освіту – це не затрати, це інвестиції в майбутнє. І ми повинні це підтримати”. 
***
“Що таке гарна школа? Це коли вчителі поважають дітей, а діти поважають учителів... Вони несуть цю атмосферу своїм дітям і таким чином будують майбутнє країни. Ухвалімо вже серйозне рішення!”

По завершенні виступу депутати аплодували вчителю фізики стоячи

Global Teacher Prize Ukraine – це щорічна національна премія для вчителів – агентів освітянських змін. Основна мета премії – відзначити досягнення вчителя не лише щодо своїх учнів, а й щодо суспільства, привернути увагу суспільства до важливості освіти та ролі вчителів, підвищити престиж і популяризувати професію вчителя в Україні, надихнути на використання сучасних методик, долучити українських вчителів до світової освітянської спільноти.
Національну премію заснувала в 2017 році ГС “Освіторія” після підписання меморандуму з фондом Varkey GEMS Foundation. Цього року переможець отримає 250 тисяч гривень, рік безкоштовного навчання від Освіторії, поїде в березні 2019 року на Global Education & Skills Forum 2019 у Дубай, де познайомиться з найкращими вчителями світу та відомими людьми, що переймаються освітою. Хто ним став, дізнаємось 7 жовтня, у День вчителя, під час прямої трансляції. А в наступному номері “Львівської Пошти” розповімо про Топ-10 найкращих учителів України та про те, як обирали переможця.
Окрім офіційного переможця, якого визначило журі, буде названий переможець глядацьких симпатій, якого оберуть голосуванням у інтернеті. Дізнатися більше про найкращих учителів та проголосувати можна за посиланням
Нагадаємо, що до десятки кращих увійшла і вчителька з Добротвора, що на Львівщині, Олеся Браташ. Самопрезентації фіналістів та відеотрансляції з певних подій можна переглянути на офіційній сторінці Global Teacher Prize у Facebook.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1883 / 4.56MB / SQL:{query_count}