Виховуй помічника змалечку!

Як привчити дітей виконувати хатню роботу без нагадувань та із задоволенням – поради психолога

“Прибери іграшки!”, “Поскладай книжки!”, “Помий посуд!”, “Винеси сміття!” – скільки разів своїм дітям ми про це говоримо, сваримося з ними, але врешті-решт розуміємо, що простіше зробити самому, аніж витрачати стільки сил на переконання, вмовляння, докори…
Та виявляється, що хатні обов’язки дітей – не просто примха батьків. Це спосіб навчити їх бути відповідальними, піклуватися про інших людей. Завдяки хатній роботі діти, незалежно від того дівчинка це чи хлопчик, стають самостійними, дисциплінованими, вчаться раціонально використовувати свій час. Крім того, здобувають нові навички, які стануть у пригоді в дорослому житті.
Отож, чи потрібно привчати дітей до хатніх обов’язків, з якого віку варто починати це робити, як мотивувати їх займатися хатніми справами і що про все це думають самі батьки та психолог, дізналася “Львівська Пошта”.

Нагадувати, платити чи просити

Тема хатніх обов’язків дітей регулярно обговорюється на батьківських форумах. Досить часто дискусії на цю тему можна почути й серед знайомих. Усі батьки розділилися на два табори – ті, що не підтримують ідею дитячої допомоги вдома, аргументуючи це тим, що нехай краще вчаться, і ті, що двома руками за, мовляв, ми в дитинстві це робили, то й вони нехай роблять. До речі, за статистикою, сини набагато швидше відгукуються на мамине прохання допомогти прибрати в помешканні, аніж доньки!
У сім’ї Петриків двоє дівчат – семи і дев’яти років. Їхня мама Галина розповідає, що допомоги від доньок не дочекаєшся. “Ще коли були меншими, то допомагали більше: і іграшки за собою прибирали, і ляльками охоче мінялися. Тепер усе покидають і за собою не приберуть. Кажуть, що маленькі, – бідкається жінка. – Частково провина у тому моя, бо не приділяла цьому належної уваги. Розкидали – приберу, розлили – витру. А треба було не дозволяти цього”.
Зараз, зі слів жінки, вона вже звикла до їхніх “я не буду” чи “я зайнята”. “Намагалася хоч якось заохочувати, обіцяла щось купити, але цього вистачало на раз чи два. Зрозуміла, що з примусу нічого доброго не буде. Легше самій все зробити, аніж потім переробляти за дітьми. А вони матимуть час для розваг та гуляння на вулиці. Крім того, скоро в школу. Дівчатка мої добре вчаться, то нехай краще займаються уроками, а я вже якось упораюся”, – каже жінка.
У Мар’яни четверо діток – троє синів і найменша донечка. Найстаршому десять років, найменшій чотири. Жінка каже, що сини всі як один їй допомагають. “У мене проблем з хатньою роботою нема – і пилососять, і посуд миють, і гуляти зі сестричкою ходять. До всього цього спеціально їх не привчала. Можливо, самі бачили, що мені важко з дітьми, – зазначає співрозмовниця. – Найбільше допомагає найстарший. Навіть у садок сестричку заведе, додому забере, нагодує”.
На думку жінки, хатню роботу діти повинні виконувати обов’язково, незалежно від того, дівчинка це чи хлопчик. “Допомагати батькам повинні всі, особливо старші діти. Не бачу нічого поганого в тому. Думки про те, що через хатню роботу ми начебто забираємо в дітей дитинство, є цілковитою маячнею! Ми також були дітьми, також мали обов’язки і знали, що маємо зробити те й те і що це не обговорюється. Певною мірою боялися своїх батьків, принаймні більше, аніж зараз наші діти нас. Але водночас ми батьків більше поважали, цінували, переживали за них, за їхнє здоров’я, тому й без вагань усе робили. По своїх дітях бачу, що, виконуючи якусь роботу разом, вони ще більше зближуються, і мене це тішить!” – наголошує Мар’яна.


Важливість хатніх обов’язків дітей

Розподіл виконання домашніх справ між усіма членами сім’ї краще обговорювати на сімейній раді з обов’язковою участю дітей.
Домашні обов’язки потрібні для того, щоб:
* Привчити дитину бути акуратною і працьовитою. 
* Навчити її планування, ставити перед собою цілі та здобувати певні навички, які допомагають досягненню цих цілей. Через якийсь час дитина зрозуміє, що речі, покладені на місце, істотно економлять час, який витрачається на їх пошуки.
* Навчити дитину розраховувати свої сили. Наприклад, щоби прибрати у дитячій кімнаті, потрібно зібрати і кубики, і машинки, і книги. Можна почати поступово з невеликими перервами.
* Навчити дитину самодисципліни. Виконуючи домашні справи, дитина вчиться створювати собі робочий настрій, натхнення, самоорганізується.
* Дати зрозуміти дитині, що вона є важливим членом своєї сім’ї, оскільки вносить посильну лепту в її життєдіяльність. Діти потребують віри в свою необхідність у сім’ї та готові допомагати їй щонайбільше.
* Здобути уявлення про життя як циклічний процес.

Марія Гавірко, дитячий психолог:
– Діти, як дівчатка, так і хлопчики, однозначно повинні допомагати батькам. І привчати їх до хатніх обов’язків потрібно змалку! Але не варто забувати, що діти – дзеркало сім’ї. Якщо вони бачитимуть, що вдома всі один одному допомагають, то й самі вчитимуться робити це. Якщо ж батьки між собою часто сваряться, наприклад, хто готуватиме, прибиратиме чи пратиме, то хіба дітей можна буде чогось навчити? Щоб дітей легше було привчити до виконання хатніх обов’язків, у домі завжди має бути порядок – іграшки та книжки стояти на своєму місці, речі бути поскладані, в шухлядах прибрано. Тобто ще змалку діти мають знати, де що лежить. Починайте долучати дітей до хатньої роботи через найелементарніші речі. Наприклад, дитину, яка має два-три роки, у вигляді гри попросіть поскладати іграшки або книжечки. Крім того, в такому віці діти вже повинні вміти віднести на кухню посуд, одяг для прання, допомагати ліпити вареники, повитирати вологою ганчіркою стіл, підлогу, навіть якщо мокрим стане все навколо. У п’ять-шість років діти вже розуміють, що прибирання – не гра, що в такій роботі є мало цікавого, тому їх треба якось заохотити до цього. Наприклад, складіть графік роботи і повісьте його на стіну. Зазначте, що в понеділок треба зробити порядок на поличці з іграшками, у вівторок – прибрати книжки, у середу – полити квіти, в четвер – допомогти з приготуванням їжі і так далі. Наприкінці тижня можете підбити підсумки: що вдалося зробити, а що ні. У дев’ять-десять років діти вже мають самостійно ходити в магазин, виносити сміття, застеляти ліжко, робити вологе прибирання в кімнаті. Що стосується миття унітаза, то тут усе індивідуально: одна дитина виконає таку роботу легко, а друга не зможе. Для початку попросіть її спробувати зробити це або хоча б подивитися, як це робиться. Та якого віку не були б діти, їх завжди потрібно заохочувати. Не матеріальними винагородами, а словами! Зокрема, постійно дякуйте їм, частіше обіймайте, кажіть, що без них ви б не впоралися, і раді, що маєте таких помічників. Коли ж за ту чи ту роботу кожного разу щось обіцятимете, діти просто так нічого не робитимуть – їхні вимоги лише зростатимуть. У жодному разі не сваріться з дітьми і не ставте їм когось у приклад, мовляв, он сусідська дитина все робить, а ти нічого. Наберіться терпцю. Час до часу нагадуйте, що побут є невід’ємною частиною життя і що хатню роботу виконують усі. Але навіть якщо у вас мало часу, не варто всю домашню роботу виконувати замість дітей, бо так буде швидше. Нехай вони хоч трохи вам допоможуть. Почніть просити, скажіть, що ви дуже втомилися і потребуєте допомоги. Діти відчують, що потрібні вам, що без їхньої допомоги вам буде важко. Якщо ж ніяк не вдається умовити дітей допомогти вам, не наполягайте. Але зробіть це наступного дня. Скажіть, щоб діти сіли, відпочили, а ви все зробите самі. Та вже завтра їм таки доведеться допомогти, бо разом ви впораєтеся з роботою швидше. Мине день-два – і дитині стане вас просто шкода або ж гризтиме совість за те, що вона вам не допомагає.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0470 / 4.42MB / SQL:{query_count}