На уроки – як на свято

Як психологічно підготувати першокласників до школи та допомогти освоїтись у ній. Поради батькам дитячого і сімейного психолога

Трохи більше ніж через місяць в житті багатьох дітей багато що відбуватиметься вперше – перший дзвоник, перша зустріч з учителькою і новими друзями, перше сидіння за партою. Через такі хвилюючі події багато першокласників перебуватимуть у стресі. Як це запобігти, знає дитячий і сімейний психолог Антоніна Скоромна.
На її думку, щоби такі зміни в житті дитини минули без зайвих переживань і стресів, уже зараз варто правильно налаштувати її, підтримати, але в жодному разі не залишати наодинці з новими труднощами. “Шкільне життя – це випробування самостійністю. Але підтримка батьків незамінна. Часто батьки самі не знають, як правильно вчинити: нехай дитина справляється сама чи все ж допомагати їй? І якщо допомагати, то наскільки? – пояснює психолог. – Щоб максимально підтримати свого першокласника, уникнути неприємностей та не допустити розвитку шкільного неврозу, батькам і дітям варто дотримуватися певних правил”.
Отож, рекомендації психолога Антоніни Скоромної щодо легкої адаптації першокласників до школи:

Достатні підстави для вступу до школи:

* Дитина фізично здорова, має міцний імунітет, не має хронічних захворювань, відсутні такі особливості розвитку, як гіперактивність, синдром дефіциту уваги, аутизм, затримка психічного розвитку тощо.
* Дитина добре соціально адаптована, досить легко налагоджує контакти і, бажано, має досвід відвідування дитячих дошкільних установ.
* Дитина добре орієнтується в навколишньому світі, знає прізвище, ім’я та по батькові батьків, рід їхніх занять, свою адресу, розуміє призначення школи і правила навчання в ній.
* Дитина добре володіє мовою, досить чітко вимовляє всі звуки, має достатній для свого віку словниковий запас.
* У дитини адекватна самооцінка, низька тривожність і стомлюваність, невисока емоційна збудливість, розвинена самостійність.

До моменту вступу до школи дитина вміє самостійно:

* Мити руки з милом після ігор, прогулянок і відвідування вбиральні, перед їдою.
* Вмиватися і чистити зуби вранці та ввечері, зачісуватися своїм гребінцем.
* Правильно сидіти за столом під час їди: не розмовляти, користуватися столовими приборами і серветкою, ретельно пережовувати їжу.
* Користуватися носовичком.
* Швидко одягатися, роздягатися, прибирати ліжко.
* Тримати в чистоті і порядку іграшки, книги, одяг, взуття.
* За необхідності своєчасно звертатися по медичну допомогу.

За місяць до 1 вересня батьки повинні:

* Показати дитині школу, вказати на приємні й цікаві моменти, познайомити з учителькою.
* Розмовляти про школу, сформувати серйозне ставлення до школи, але не погрожувати нею.
* При купуванні одягу і шкільного приладдя залучати дитину – дозволити обрати ті речі, які їй подобаються.
* Не приховувати труднощів, які чекають дитину в школі, сформувати у неї впевненість у їх подоланні.
* Не стримувати інтересу до навчання, заохочувати дитину до здобуття знань, але не надто навантажувати – усе добре в міру.

За тиждень до 1 вересня:

* Простежте, щоби дитина висиплялася, відпочивала. Це стане “запасом” для того, щоб упоратись зі стресом, спричиненим шкільним навчанням.
* Поговоріть про початок навчання в позитивному ключі, не зітхаючи важко. Дайте відповіді на всі запитання дитини про школу.
* Напередодні 1 вересня не навантажуйте дитину читанням, писанням чи рахуванням. В останні дні перед школою зробіть паузу в навчальній діяльності.
* Постарайтеся менше тривожитися, нервувати. Покажіть дитині, що ви разом із нею, що завжди допоможете у важкий час, що любитимете її незалежно від того, які оцінки вона приноситиме.
* Можете пообіцяти дитині, що після лінійки підете всією сім’єю в парк, кіно, театр чи кафе. Пообіцяйте їй що-небудь приємне, щоб вона чекала цього дня, як свята, тоді ніяких стресів і негативних емоцій у неї не буде.

Після 1 вересня:

* Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, а ввечері запитайте про те, як справи у школі.
* Не влаштовуйте “допитів” після уроків – якщо дитина не може чогось розповісти через хвилювання, дайте їй час заспокоїтись.
* Після школи дозвольте дитині кілька годин відпочити, а потім сідайте з нею за виконання домашніх завдань.
* Контроль за виконанням завдань повинен бути не тотальним – давайте дитині можливість бути самостійною, за потреби допомагайте підказками, підтримуйте.
* Будьте щиро зацікавлені в шкільних справах дитини.
* Серйозно поставтеся до її перших досягнень і можливих труднощів. Дитина може помилятися, і це нормально.
* У перші тижні навчання в школі допоможіть дитині повірити в себе, в свої сили та можливості.
* Проявляйте інтерес до школи, класу, в якому вчиться ваша дитина.
* Не навантажуйте одразу заняттями в гуртках (у період адаптації вони можуть призвести до зайвих труднощів).
* Не змінюйте різко стосунки в родині через те, що дитина вже “доросла”. Не поспішайте додавати їй нових обов’язків.
* Не критикуйте дитину, навіть якщо вона погано пише, повільно думає, неохайна. Критика, особливо при сторонніх, тільки посилить проблеми.
* Враховуйте темперамент своєї дитини в період адаптації до шкільного навчання. Активним дітям важко довго сидіти на одному місці, а повільним звикнути до шкільного ритму.
* Хваліть дитину не лише за успіхи в навчанні. Будь-яке моральне стимулювання, слова підтримки від дорослих допоможуть їй відчути свою значущість в тій чи тій діяльності.
* Ні з ким не порівнюйте свою дитину – це призведе або до зарозумілості, або до заздрості та зниження самооцінки. Порівнювати можна тільки нові успіхи вашої дитини з її колишніми досягненнями.

Ознаки дезадаптації першокласника:

* Ви часто бачите дитину втомленою.
* Дитина не може заснути увечері та важко прокидається вранці.
* Постійно нарікає на однокласників, на вимоги вчителя.
* Дитині складно відповідати шкільним вимогам.
* Дитина чинить спротив, вередує, часто ображається.
* Має труднощі в навчальній діяльності.

Три помилки, які найчастіше роблять мами першокласників

1. Лякають школою.
“От підеш до школи, тоді побачиш!” – кажуть дитині батьки для того, щоби вона розуміла усю серйозність навчання в школі.
Що дитина чує в цій фразі? У школі страшно, там є щось таке, що не зрівняється з жодним покаранням. Несвідомий страх може закріпитися в свідомості дитини надовго. І коли вона піде до школи, зіткнеться з труднощами (а труднощі будуть обов’язково!), справдяться слова батьків, і дитина почне всіляко уникати відвідування уроків. Бо хто ж хоче ходити туди, де страшно й небезпечно? Спробуйте тоді переконати дитину, що там не страшно! Вона вам не повірить, бо в неї уже буде негативний досвід. Вихід один – іти до психолога.
2. Ігнорують дитячі проблеми.
“Нічого страшного – подумаєш, карлючка не вийшла!”, “Учителька всіх може сварити, чого через це плакати?”, “Посварився з другом? Пусте. Завтра помиритесь”.
Що дитина чує за цими фразами? “Твої переживання неважливі, твої проблеми – дрібниці, моєї підтримки ти не матимеш”. Як дитина реагуватиме? Кожна по-своєму. Хтось буде самотужки намагатися вирішити проблему, хтось шукатиме підтримки в інших, а хтось зневіриться в собі або почне хворіти (часті застуди, біль голови, нудота). В найгіршому випадку  дитина почне заїкатися, часто моргатиме, може початися енурез.
3. Занадто навантажують дитину.
“Ти вже ходиш до школи, вже дорослий, ось тобі ще кілька нових обов’язків з 1 вересня, а з 15 вересня ще три нові гуртки і кілька репетиторів”. Це ж для дитини! Нехай росте, розвивається, вчиться. Це все може знадобитися їй у майбутньому.
Що відбувається з дитиною в цей час? Вона починає навчання у школі, в неї триває нормальний процес адаптації до нових умов, на що знадобиться багато сил, енергії. Запас енергії не безмежний – потрібен відпочинок, а відпочити нема коли: нові хатні обов’язки, нові гуртки, репетитори… З часом може накопичитися втома, велике навантаження на нервову систему, і почнуться проблеми, які без психолога та невролога не вирішити.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7846 / 4.43MB / SQL:{query_count}