Навчання коштом здоров’я?

У Львові провели моніторинг самопочуття школярів – лише п’ять відсотків випускників можна вважати здоровими…

Період навчання у школі – дуже відповідальний час як для дітей, так і для їхніх батьків, адже стільки всього треба встигнути, щоби здобути кращі шанси в житті. Проте не лише про успіхи у навчанні треба дбати в цей час. Необхідно звернути увагу й на зміцнення організму, на збереження здоров’я. Адже за результатами дослідження, проведеного кафедрою педіатрії №1 Львівського  медуніверситету ім. Данила Галицького, майже кожен третій школяр скаржиться на періодичну втому, біль голови, біль живота чи неспокій під час сну. 

Визначити зони ризику

Моніторинг стану здоров’я школярів Львова та області медики проводили спільно з Львівською міськрадою, міським та обласним управліннями освіти, благодійним фондом “Ти не один”. Для цього були створені спеціальні анкети, які містили 89 нескладних запитань, приміром, як часто дитина скаржиться на біль голови, втому, біль у животі, як часто хворіє, чи снідає перед школою, скільки разів на день харчується, чи спокійно спить уночі тощо. Було надруковано 70 тисяч таких анкет, які роздали у 115 школах міста та області. Батьки спільно з дітьми заповнювали їх.
Це вже не перше дослідження. Подібні моніторинги що кілька років проводять у місті та області з 2002-го. Вони дають змогу визначити основні медико-соціальні особливості школярів, поширеність основних скарг і захворювань у різних вікових групах, їхню динаміку за останні роки, виокремити дітей груп ризику, які потребують поглибленого обстеження і/або консультацій, уточнити вікові особливості фізичного розвитку дітей Львівщини.
Отож, на основі отриманих результатів лікарі дійшли висновку: стан здоров’я школярів упродовж останнього десятиріччя значно погіршився!
“Усі дослідження, які проводили в Україні (а це переважно Київ, Харків, Львів), показують, що стан здоров’я школярів реально наближається до критичного. Що більше – він був критичним ще п’ять-сім років тому. Більшість дітей, які приходять до школи, відносно здорові і не мають хронічних захворювань, але, за даними Київського інституту педіатрії, акушерства та гінекології, тільки 5% учнів, які закінчують школу, залишаються здоровими. Школа перетворюється на місце, де дитина втрачає здоров’я”, – зазначив завідувач кафедри педіатрії №1 Львівського медуніверситету Сергій Няньковський під час оприлюднення результатів дослідження.
Згідно з результатами моніторингу, умовно здоровими своїх дітей вважають лише 75,8% батьків, у 2012-ому цей показник становив 81,9%, а в 2002-ому – 96,5%. Деякі батьки не могли дати чіткої відповіді на це запитання, проте вважали, що їхня дитина потребує додаткового обстеження (8%) або консультацій вузьких спеціалістів (15,5%) з того чи того приводу.

На що найчастіше скаржаться школярі

Отож, за результатами моніторингу, найчастіше школярі скаржаться на втому (це зазначили у анкетах 64,1% батьків першачків і аж 82,7% випускників), що свідчить про зростання напруження впродовж навчання та про проблеми адаптації дітей до шкільного навчання.
Чимало дітей скаржаться на проблеми з нічним сном, причому відсоток цей збільшується із віком: 25,9%  у школярів першого класу і 32,5% у випускників. Поширеною є скарга школярів на періодичний біль у животі, яку зазначили 54,7% батьків першокласників та 57,8% школярів 5-их класів. З віком цей показник дещо знижується, сягаючи у випускників 37,5%. На нудоту скаржаться 19,4% першокласників, 26,2% школярів 5-их класів та 22,2% учнів випускних класів.
Печія, яка може свідчити про серйозні проблеми з травною системою, буває у 2,2% молодших школярів та у 14,8% учнів випускних класів. Також є нарікання на розлади травлення. З віком серед школярів збільшується відсоток тих, що мають періодичний біль голови. Якщо в учнів молодшої  школи його реєструють у 35,3% дітей, то в учнів 5 – 11 класів у 60-62%.
Блідість шкіри, яка може свідчити про анемію, спостерігають у 44% першокласників і у 31% випускників. Висипи на шкірі, які часто бувають обумовленні схильністю до алергій, бувають у 18,1% першокласників і частішають з віком, сягаючи в учнів 5-их класів 24,4% та до 31% в учнів випускних класів.
Медики не на жарт стурбовані тим, що з віком збільшується кількість випадків сколіозу в школярів: з 11,5% у першокласників до 25,8% в учнів 10 і 11 класів. Також частішають випадки порушення постави стоп – з 17,9% до 24,3%. Частою патологією, яка спостерігається у школярів і наростає з віком, є порушення зору, яке діагностують у 15,9% першокласників, і вдвічі збільшується у випускників шкіл – 36,5%.

Фізкультура і харчування

За твердженнями медиків, оптимальна частота прийому їжі в школярів – 4-5 разів на день включно з перекусками. За даними моніторингів, наші діти стали харчуватися регулярніше: у 2002 році таких школярів було 49,6%, у 2012-ому – 63,8%, а у 2017-ому – 69,4%. Решта школярів їли від одного до трьох разів на добу. Популярною шкільною їжею далі є булочки, печиво, круасани, сік, різноманітний фастфуд.
Значна кількість батьків зазначили в анкетах надмірне споживання дітьми солодощів, хоча їх кількість зменшується з віком у майже два рази: із 41,8% у першому класі до 24,7% у випускному.
З віком щораз більше дітей дотримуються певної дієти: від 6,5% у першому класі до 14,1% у випускних, що може призвести до розвитку дефіцитних станів із нестачею певних харчових інгредієнтів, вітамінів, мікроелементів.
Тішить те, що майже половина школярів початкових і середніх класів активно займаються спортом, відвідують спортивні секції, танці, хоча у випускних класах ця кількість знижується до 33,3%, що, ймовірно, пов’язане зі збільшенням учбового навантаження і підготовкою до вступу у вищі навчальні заклади. Більшість батьків у всіх класах (70-87%) вважають за необхідне впровадження у школах уроків лікувально-профілактичної фізкультури.

Що робити

На переконання Сергія Няньковського, ситуація доволі критична, але за результатами дослідження можна зробити певні висновки, які змусять державні структури розробляти відповідні програми і акцентувати свою увагу на стані здоров’я школярів.
Зі слів кандидата медичних наук, доцента кафедри педіатрії ЛНМУ ім. Данила Галицького Марти Яцули, особливо важливими є перші роки навчання, коли відбувається повна зміна усіх складових життя дитини: “Змінюється її фізична, розумова, соціальна активність, поведінка, збільшується навантаження. Тобто саме в перші роки відбувається адаптація дитини до систематичного навчання в школі. Через це напруження ми спостерігаємо виникнення синдрому шкільної дезадаптації і як наслідок бачимо зростання функціональних захворювань, хронічних патологій, що призводять до поганої успішності. Лише фізично здорова дитина, психологічно врівноважена та соціально адаптована може витримати весь цей потік інформації, який сьогодні лягає на її плечі!”.
Отож, скарг на здоров’я у школярів  чимало. Дуже важливо вчасно і адекватно відреагувати на них. Адже кожне захворювання, зі слів професора Сергія Няньковського, проходить певні етапи. Спершу з’являються так звані функціональні розлади, коли ще нема структурних змін. Такий стан може тривати місяць-два або й кілька років. У цей час проблему, наприклад, системи травлення, доволі легко вирішити корекцією харчування чи стилю життя. Тоді захворювання не розвинеться і не стане хронічним. Але якщо в цей час запустити хворобу, то згодом на повне одужання сподіватися годі. А в школі пропускають саме цей етап, коли допомогти дитині легко!

Любомира Кутневич, начальник відділу материнства і дитинства департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації:
– Щодо проблем зі здоров’ям школярів, то тут передусім питання не так до медиків, як до батьків. Ми можемо допомогти вирішити ту чи ту проблему, порадити, як бути, аби ті прояви, які вже є, не призвели до хронічних захворювань. Але передусім допомогти своїм дітям повинні батьки: більше звертати увагу на те, чим вони харчуються, як проводять час. Приміром, надлишкова вага у школярів пов’язана найчастіше з тим, чим вони харчуються: не їдять здорову їжу, а будь-що. Порушення зору є наслідком того, що діти багато часу сидять за комп’ютером чи телевізором, не проводять тренінгів для очей, нечасто бувають на свіжому повітрі. Батьки мають звернути увагу на повноцінне харчування, на здоровий і достатній сон, на режим дня, на те, що дитина повинна рухатися, бувати на вулиці, проводити тренінги для очей! І в жодному разі не нехтувати щорічними медичними оглядами. А якщо бачать, що дитину щось непокоїть, то відразу звернутися до сімейного лікаря чи до педіатра. А він уже за потреби скерує до відповідного спеціаліста. Бо та ж надлишкова вага може бути наслідком надмірного чи неправильного харчуванням, а може бути пов’язана із ендокринними порушеннями, тож може знадобитися консультація ендокринолога, якісь додаткові обстеження. Кожна патологія передбачає обстеження суміжних спеціалістів. Коли батьки під час щорічного медогляду звертаються в поліклініку, то лікарі, виявивши ту чи ту патологію, дають свої рекомендації, щоби батьки знали, що мають робити, аби запобігти погіршення стану здоров’я дитини. Ці рекомендації потрібно виконувати. Якщо це порушення опорно-рухового апарату, то діти можуть займатися у кабінетах лікувальної фізкультури, які є в кожній поліклініці, аби виявлене, наприклад, порушення постави, не перейшло в сколіоз – складнішу патологію.
Мар’яна Нартікова, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування:
– Найперше, щоб дитина без стресів пережила школу, треба дослухатися до лікарів, які не радять, аби вона йшла у перший клас в п’ять чи шість років. Тобто дитина повинна йти до школи тоді, коли готова до цього емоційно! Якщо дитина готова емоційно (фізіологічно це відбувається у сім років), вона є стресостійкою, готовою витримувати таке емоційне навантаження, як навчання у школі. Не кажу вже про когнітивне, бо програма абсолютно не розрахована на дітей цього віку і, до речі, після реформи буде такою ж! Стресу не зазнає дитина, яка вчасно відносно свого віку, своїх здібностей і можливостей пішла до школи. Не до тої школи, яку батьки собі нафантазували, а до тої, яку вона реально може “потягнути”. Тобто батьки повинні бути чутливі до своєї дитини, до її потреб і можливостей. Діти, які погано говорять, не можуть у п’ять-шість років іти до школи! Зараз багато дітей із затримкою розвитку мовлення. Ми даємо таке навантаження дітям, що вони не можуть його витримати, і тоді відбувається декомпенсація цього стану. Але передусім треба змінити систему виховання: нині дітей безстресово виховують до школи – їм нічого не можна забороняти, їх не можна карати, не можна примушувати щось робити. А в шість років настає різка зміна: нічого не можна, а все мусиш… Стресостійкість – це такий самий імунітет, тільки психологічний. Щоби виробився імунітет проти інфекційних хвороб, дитина має контактувати зі збудниками: діти йдуть у садочок і починають хворіти, крім того, робимо щеплення. Психіка, грубо кажучи, така ж сама частина тіла. Якщо дитину виховують адекватно, вона знає три поняття: “можна”, “не можна” і “треба” (до шести років вона повинна це засвоїти), тоді вона стресостійка. Тобто може пережити, що мама не в ту секунду дала бажане, що щось треба заслужити, а до чогось докласти зусиль. Підготовка до школи – це не навчити дитину читати і писати, це навчити дитину витримувати різні ситуації: і зауваження вчителя, і зауваження однокласників, вміти відстояти свою думку, вміти домовлятися. А в нас замість уміння контактувати, комунікувати дитину за новомодними методиками із шести місяців вчать англійської! Вже у 5-ому класі учні стомлені. Як правило, після 4-го класу вони перестають вчитися, бо не стягують навантаження. А скільки неврозів буває в дітей до 3-го класу, і то у здорових! А до 11-го вони просто виснажені. У два останні роки навчання більшість школярів мають подвійне навантаження – займаються з репетиторами. У нас якесь спотворене уявлення – всі мають здобути вищу освіту (хоча реально це до снаги лише 10%). І лише одиниці знають, навіщо їм вища освіта. Упродовж 17 років (школа плюс виш) ми докладаємо шалених зусиль, ми платимо життям і здоров’ям за те, що на виході не знаємо, чи заробимо на прожиття. Дорослі мають подумати, чи те навантаження, яке одержують діти, може витримати тіло. Уже не кажу про психіку. Тіло не витримує! У наших дітей шалена гіподинамія, вони не рухаються. Багато дітей узалежнені від ігор та соціальних мереж. Так вони намагаються втекти у віртуальний світ, у інший простір, бо не витримують навантаження. Не можна забувати також, що ми чотири роки в стані війни. Це також додає напруженості й стресу і позначається на дітях. Якщо дитина має здібності, то, звичайно, її треба стимулювати до кращих результатів. Але якщо дитина не спроможна зробити це, то й “тероризувати” її не варто. Батьки мають так виховувати дітей, аби ті давали собі раду в соціумі, дати їм розуміння, що не все падає з неба, що є речі, до яких треба докласти зусиль, що тільки батьківська любов безумовна, а на все інше треба заслужити. Учителька не має любити безумовно, вона вас любить за виконану вами роботу. Діти, виховані в тому, що все отримують безумовно, до цього не привчені. Для них перевертається світ. І вони не просто перебувають у стані стресу – для них це особистісна катастрофа. Не всі дають собі з тим раду. Значна частина соматичних хвороб є наслідком стресу. Діти соматично переживають стрес, а не психологічно! Вони не хочуть того всього бачити – і буквально сліпнуть, не можуть витримувати навантаження – і в них деформується хребет. Тішуся, що нарешті медики сказали про це вголос!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7565 / 4.5MB / SQL:{query_count}