Навчіть дитину захищатися!

Як правильно поводитися в ситуаціях, коли є спроби викрадення, та як навчити дітей уникати небезпеки вдома, у школі та на вулиці

“Не підходь до незнайомця!”, “Не бери нічого в нього!”, “Нікуди не йди з незнайомою людиною!”, “Нікому не відчиняй дверей!” – це не просто слова, а настанови, які варто давати дітям з раннього дитинства і постійно повторювати їх.
На територію однієї зі шкіл Львова пройшов незнайомець і почав чіплятися до дівчинки. Дитина не розгубилася і зателефонувала батькам. Через лінію 102 викликали наряд патрульної поліції
У більшості випадків шахрайство, пограбування, викрадення, зґвалтування, вбивство починаються із розмови дитини з незнайомими людьми. Згідно з даними статистики, у 99,9% випадків дитина добровільно йде за педофілом, спокусившись на якусь привабливу пропозицію: подивитися на тваринку, отримати подарунок, пограти в комп’ютерну гру тощо…

На захисті дітей

У Львівській області інформація про спроби викрадення дітей надходить нечасто, але все-таки є. Зокрема, зі слів керівника відділу зв’язків з громадськістю управління Патрульної поліції у Львівській області Тетяни Капись, нещодавно ледь не стався нещасний випадок в одній із львівських шкіл. “На територію навчального закладу пройшов незнайомець і почав чіплятися до дівчинки: щось їй розповідав, пропонував солодощі, аби вона пішла з ним. Дівчинка не розгубилася і відразу зателефонувала батькам. Через лінію 102 викликали наряд патрульної поліції”, – розповідає Тетяна Капись.
Батькам варто постійно тримати на контролі, де і з ким проводить час їхня дитина, скільки там чи там перебуватиме, домовитися про телефонні дзвінки у визначений час
На думку співрозмовниці “Львівської Пошти”, правил поведінки у подібних ситуаціях дітей повинні вчити батьки. Певну місію взяла на себе й патрульна поліція, яка проводить у школах превентивну роботу. “У нас є шість інспекторів, які працюють у шести районах Львова. Вони ходять по школах і розповідають учням про небезпеки, які можуть на них чатувати. Вікових обмежень немає – це потрібно знати і учням молодших класів, і старших, – веде далі керівник відділу. – Інспектори використовують переважно рольові заняття: перевдягаються у незнайомців, залучають дітей і таким чином показують їм можливі ситуації. Це створює довіру, тому після таких занять досить часто діти самі розповідають, що до них хтось чіплявся, підходив, щось випитував, про щось просив”.

Пильність не завадить

На тому, що безпеки дітей повинні вчити батьки, наголошує і психолог Зоряна Дубинець, яка каже, що “привабливими” для злочинців можуть бути як малюки, так і діти старшого віку. “Діти молодшого шкільного віку довірливі, наївні, емоційно чутливі. Батьки їм уже часто довіряють ключі від помешкання, тому дитину, наприклад, можуть вистежити, а потім, наговоривши щось через двері, легко заволодіти квартирою. З маленькими дітьми ще простіше: інколи їм достатньо запропонувати цукерку або ж просто пообіцяти її. І в той час, коли мама сидить на лавочці на дитячому майданчику, дитина дасть руку якомусь чужому дядечкові і безпечно сяде до його машини, де, зі слів зловмисника, на неї чекає ціла торба солодощів, – розповідає психолог. – Що стосується дітей старшого віку, то жертвами зазвичай стають ті, кому бракує контакту з однолітками, є непорозуміння з батьками. Ось за такими якраз і полюють злочинці. “Порада” дорослого незнайомця, пропозиція позичити гроші, купити сигарети, спиртне або допомогти вирішити якусь проблему автоматично викликає в підлітка довіру”.

Знаю, вмію, не дозволю…

Щоб запобігти неприємні ситуації – пограбування, викрадення тощо, потрібно змалечку вчити дітей правил поведінки вдома, на вулиці, у громадських місцях, навчальних закладах та позашкільних установах. Для дітей молодшого віку ці правила повинні бути чіткими й лаконічними. А ось що стосується школярів, то тут уже можна моделювати відповідні ситуації та пояснювати, як діяти в тому чи тому випадку. Також, зі слів Зоряни Дубинець, батькам варто постійно тримати на контролі, де і з ким проводить час їхня дитина, скільки там чи там перебуватиме, домовитися про телефонні дзвінки у визначений час.

Правила, які повинні знати і завжди пам’ятати діти

* Ніколи, нічого не брати в незнайомців, навіть не починати з ними розмови.
* Не довіряти незнайомцям, які просять допомоги в дітей, а не в дорослих.
* Не ходити нікуди з незнайомцями і не сідати у їхні автівки.
* Не наближатися до автівки із відчиненими дверцятами.
* Не довіряти проханням незнайомців показати їм місто тільки тому, що вони туристи.
* Не ходити навіть зі знайомими людьми в невідомі, тим паче безлюдні місця, погано освітленими, глухими вулицями.
* Ходити тільки попередньо узгодженим із батьками маршрутом. У разі його зміни попередити батьків.
* Повідомляти батьків телефоном про прибуття на місце призначення. Якщо впродовж дня заплановані кілька місць відвідування, звітувати перед кожним виїздом і після прибуття на них.
* Придумати пароль, який знатимуть лише мама, тато і дитина. Коли забирають родичі – повідомити їх.
* Не повідомляти незнайомцям адресу проживання і час, коли нікого немає вдома.
* Не називати нікому код замка вхідних дверей та не впускати нікого до під’їзду.
* Не відкривати нікому дверей квартири і не впускати незнайомців у помешкання без дозволу батьків. Якщо дзвонять у двері, спитати, хто там, і зателефонувати батькам.
* Не показувати цінних речей у присутності незнайомця.
* Якщо переслідують, не тікати в безлюдні місця, а тільки туди, де більше людей: в аптеку, магазин.
* Якщо незнайомець використовує силу, привернути увагу людей криком і просити про допомогу.
* Якщо незнайомець стверджує стороннім людям, що він ваш родич, впевнено заперечувати і спитати його, як вас звати (чи будь-що інше).
* Уникати прогулянок у темну пору.
* Номери телефонів батьків записати в своєму телефоні у контактах з літери «А» (А мама, А тато). Це дасть змогу швидко знайти і набрати потрібний номер. Також варто записати номери: 101,102, 103 (за статистикою, не всі діти в екстремальній ситуації їх пам’ятають).
* Не виходити з транспорту на вимогу чи проханням незнайомців. Привернути увагу оточення, водія. Не соромитись кричати за потреби.
* Не повідомляти нікому жодної інформації про свою сім’ю, родичів, сусідів. Відповідь: «Не знаю, запитайте в них самі».
Наталя Синютка, кандидат економічних наук, викладач кафедри фінансів Львівської політехніки:
– Зараз нашому синові дев’ять років, а доньці – одинадцять з половиною. До семи-восьмирічного віку я їх самих нікуди не відпускала, з ними постійно хтось ходив. І оскільки школа, куди ходять наші діти, територіально нам не належить і розташована трохи далі від дому, дітей до школи і зі школи також супроводжуємо. Інколи їздимо автівкою, інколи трамваєм. Не знаю, можливо, за рік-два щось зміниться. До речі, у нас із дітьми є пароль. Тож якщо їх повинен забрати хтось зі знайомих, то повинен знати його. Вважаю, що такі речі варто робити у сім’ях, бо на психіку дитини дуже легко вплинути, зокрема, у чомусь її переконати. Наприклад, коли хтось скаже: «Швидко одягайся, нема часу, там тебе мама чекає, я тебе підвезу» – і вони поведуться… Постійно нагадуємо своїм дітям, щоб вони ніколи, нікуди, ні з ким не ходили, наголошуємо на правилах дорожнього руху. Також наші діти знають, що ні подарунків, ні цукерок, ні інших солодощів не те що від незнайомих брати не можна, а й від знайомих. Мені інколи навіть дивуються, кажуть, що я своїх дітей залякала. Та це не так! Просто навчила! Вважаю, що цукерку можна з’їсти і вдома, інакше вона може стати причиною біди. Пригадую, як свого часу моя мама також проговорювала зі мною різні моменти. Завжди казала, що діти – найбільша цінність, що про них треба піклуватися. Я також так вважаю і роблю все, щоби їх захистити. Крім цього, наш спосіб життя і посада чоловіка теж даються взнаки. Комусь може подобатися його діяльність, а комусь ні, тому за нашими дітьми можуть полювати. Ми ж, батьки, маємо бути пильні, обережні і всього навчити своїх дітей.
Галина Янко, громадська активістка, голова Громадської ради при УСБУ у Львівській області:
– Зараз справді є дуже багато повідомлень про те, що до дітей чіпляються незнайомці, намагаються викрасти їх. Отож, що стосується безпеки дітей, то статистика в нас справді далеко не найкраща. У нашій сім’ї з безпекою не все гаразд. Наприклад, кілька років тому сталася неприємна ситуація, коли до моєї дитини, яка їздила на велосипеді власним подвір’ям, намагалися підійти незнайомці і заговорити з нею. Зловмисники почали випитувати, витягувати інформацію. Дитина спочатку намагалася щось відповісти, але потім, на щастя, зрозуміла, що не можна, кинула велосипед, побігла додому і про все нам розповіла. Все це було зафіксоване камерами спостереження. Зараз діти знають, що навіть через хвіртку не мають права спілкуватися з незнайомими людьми! Мої дванадцятирічний син і шестирічна донька ніколи й ніде не ходять самі. Частково це пов’язане з моєю роботою. Навіть за межі шкільного подвір’я їм заборонено самим виходити. Дітей привозять і забирають або я, або чоловік, або мої батьки. Довірити своїх дітей комусь не можу! І хоч школа не так далеко від дому, все одно це не змінює ситуацію. Загалом більшість дітей ледь не півдня проводять у школі. Звісно, за їхню безпеку відповідають батьки, але в школі також повинні про це говорити. На жаль, цього робиться… Маю на увазі не патрульну поліцію, а адміністрацію школи. Чи часто ми чуємо, щоб у школі з дітьми говорили про безпеку? Ні. Зате набагато частіше можна почути, що до школи якимось чином потрапляють сторонні особи і чіпляються до дітей. А за дітей, які на той час перебувають у стінах школи, відповідальність несе саме керівництво! Наголошую: в школах потрібна і охорона, і камери спостереження! І що б хто не казав, мовляв, це порушує права дітей, є втручанням у особисте життя, це не так. Школа, її коридори – це публічні місця, тому там вони якраз украй необхідні. Вважаю, що в школах потрібно запроваджувати уроки безпеки, на яких дитина вчилася б, як треба правильно поводитися в тій чи тій ситуації. Дитина повинна знати, що робити, коли на вулиці до неї підійдуть незнайомці, під’їде машина, коли хтось пропонуватиме їй цукерку. Багатьох речей треба вчити дітей і вдома, і в школі. Не забувати про них постійно нагадувати, щоб у разі небезпеки вони чітко знали, як поводитися.
Анна Мармуляк, депутат Львівської міськради:
– Безпека дітей у наш час має бути пріоритетною. Своїх дітей варто постійно застерігати. Але щоб не зникло відчуття безпеки і кожен вихід «у світ» не ставав стресовим, дітям треба все пояснювати, але не залякувати! В іншому випадку це може негативно вплинути на їхню адаптацію в суспільстві.Також раджу батькам продумати зі своїми дітьми дорогу зі школи додому, так би мовити, погодити маршрут. Завжди необхідно передбачати різні ситуації, наприклад, коли дитина натрапить на незнайомця, як саме вона має поводитися, яких правил дотримувати. Дитина повинна навчитися думати, як себе захистити. Крім цього, їй варто знати номери основних служб безпеки міста. Як мама двох дітей намагаюся регулярно нагадувати їм усі правила безпеки. Зокрема старшій доньці – школярці. Усім батькам варто пам’ятати, що діти – наше майбутнє! Тож зробімо все від нас залежне, щоб створити їм необхідний захист!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0501 / 4.5MB / SQL:{query_count}