Добре серце Бригіти Вебер

У Римі глава УГКЦ вручить відзнаку блаженного отця Омеляна Ковча німецькій благодійниці, яка вже понад чверть століття допомагає українцям

фото: Фонд св. Володимира (2)
Останні роки відкрили в багатьох із нас чимало гарних рис: жертовність, бажання допомогти, долучитися по змозі до якихось добрих ініціатив. Та попри це щире захоплення викликає багаторічна праця німецької благодійниці Бригіти Вебер, яка ще з початку 90-их допомагає українцям переживати непрості часи. Її жертовну, безкорисливу працю й опіку відчули сотні багатодітних та малозабезпечених українських родин, школи-інтернати, дитячі садки, лікарні, допомагала вона й багатьом важко хворим дітям, дітям з інвалідністю, людям  похилого віку, яким живеться нині непросто.
Сьогодні її працю вшанують Відзнакою блаженного отця Омеляна Ковча, яку в протокатедральному соборі святої Софії у Римі вручить їй глава УГКЦ Святослав Шевчук. А завтра, 28 січня, під час зустрічі в цьому соборі Папи Франциска з українцями вона разом з іншими цьогорічними лауреатами відзнаки буде представлена понтифіку.
Пані Бригіту називають українською Матір’ю Терезою. За 27 років (з 1991-го по 2017-ий) за її координування в Німеччині зібрали, перевезли, розвантажили,  роздали та з вдячністю прийняли 955 630 кілограмів усякого добра! А скільки ще коштів на лікування важкохворих дітей, поранених бійців зібрала за ці роки Бригіта Вебер! Двічі на рік вона разом із волонтерами приїжджає в Україну. І щоразу це теплі родинні зустрічі, щирі розмови, щоразу пані Бригіта сприймає чужий біль та потреби ближче, як свої власні.
У розмові з “Львівською Поштою” під час одного зі своїх візитів до Львова вона розповіла, що ініціатива допомоги виникла у школярів її міста Маркт Вольнцах, що за 60 кілометрів від Мюнхена, в 1990 році (ще за існування Радянського Союзу). То був час змін. У Німеччині був великий інтерес до того, що діється в Союзі. Школярі звернулися до міської ради Вольнцаха, а пані Бригіта на той час була заступником бургомістра. Її дуже захопила ця ініціатива молодих людей, і вона почала довідуватися, в чому є потреба. У березні 1991 року до Львова прибув перший вантаж із Вольнцаха.
 “Я не застала війни, але пам’ятаю розруху 50-их. Ми так само будували й бідували і всього, що маємо нині, досягли важкою працею. Мої батьки також тоді допомагали тим, кому доводилося гірше, аніж нам. І коли ми приїхали сюди, то побачили велику потребу”, – пояснювала пані Бригіта. Цікаво, що добродійниця дуже скромна – не каже “я”, а “ми”. Хоча саме вона стала промотором та координатором потужного руху “Допомога Україні з Вольнцаха”. Найперше пані Бригіта почала шукати партнерів в Україні, які могли тут роздавати без зловживань допомогу. Через українську парафію в Мюнхені вийшла на групу довір’я, яка спершу працювала в організації “Українська молодь – Христові”, а згодом створила Фонд святого Володимира у Львові. Її допомога розходиться цілою Україною.

“Нам було важливо знати, що наша доброчинність знаходить свого адресата, що вона доходить до людей, які насправді є в потребі”, – зазначила добродійка. Під час своїх приїздів в Україну вона відвідувала лікарні, дитсадки, інтернати і бачила, що без привезених речей було б важко обійтися. Саме це помножувало її ентузіазм: вона почала організовувати ще більше людей, привозила їх сюди, аби показати, що їхня праця тут потрібна.
“Збір цієї допомоги став місією цілого містечка й округи. Згодом почали долучатися люди з Мюнхена та інших міст, різні установи, заклади, створився цілий рух. І це наростає, як снігова куля. Місто дає безкоштовно машину, яка привозить цю допомогу сюди, в Україну”, – пояснювала пані Бригіта.
Цікаво, що саме її будинок став пунктом збору і пакування речей. Кожну річ перед тим, як запакувати, оглядають, що потрібно – ремонтують, чистять, перуть. Чимало речей вона власноруч випрала і зашила перед тим, як відправити в Україну. А скільки іграшок відремонтував її чоловік! Долучаються до цієї роботи і її земляки – як зовсім юні, так і похилого віку.
“Від часу мого першого візиту в Україну дуже багато змінилося на краще. Можливо, ви того не помічаєте. Звичайно, триває війна, і це жахливо, що молоді люди у ХХІ столітті в центрі Європи гинуть і калічаться через агресію сусідньої країни. Але в практичному житті, щоденному побуті є великі зрушення”, – певна добродійка. Допомагає вона і бійцям АТО, і тим, що постраждали внаслідок цієї війни.
Нині пані Бригіта стурбована тим, що головний проект Фонду святого Володимира “Центр родини”, у який і вона вклала багато душі та доклалася до його становлення, найближчим часом може опинитися “на вулиці”. Адже через певні причини (закінчується договір про співпрацю) люди, які створили його і нині там працюють, повинні відійти. Батькам більш ніж 700 дітей, які займаються в центрі, обіцяють, що парафія, як власник приміщення, продовжить їхню справу. Однак гіркота залишається – чому люди, які вклали душу, час і сили, мають просто відійти? На її думку, це підриває довіру в закордонних партнерів…
Пані Бригіта дуже вразлива – бере все близько до серця, а кожну історію своїх зустрічей тут, в Україні, розповідає зі сльозами на очах. Проте не має страху зіштовхнутися з гіркими реаліями, не прагне відгородися від чужого болю, який її ранить, а навпаки – йде до людей, вислуховує їхні жалі та цікавиться, чим може допомогти.
Бригіта Вебер переконана, що в людині закладена потреба робити добро. І хоч вона вже на пенсії, працює в громадському бюро міста, двічі на тиждень іде на роботу, за яку їй не платять ні копійки. “Це йде з глибини душі, я не можу сидіти без діла. У цьому бачу своє призначення – допомогти тим, що цього потребують!” – наголосила Бригіта Вебер.

Долучитися до урочистостей через медіа

Усі події, які відбуватимуться в протокатедральному соборі святої Софії, в прямому ефірі транслюватимуть на каналі  “Живого телебачення” та в YouTube. Їх ретранслюватимуть українські загальнонаціональні телеканали: вручення Відзнаки блаженного Омеляна Ковча 27 січня о 16.30 транслюватиме “Еспресо”, Архиєрейську літургію, яку очолить Блаженніший Святослав, 28 січня о 12.00 – “5 канал”, а зустріч із Папою Франциском 28 січня о 17.00 – “5 канал” і “Еспресо”. Крім того, заплановані включення на телеканалах “24” і “112”.

Омелян (Еміліан) Ковч – священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, який все своє життя присвятив допомозі ближньому. Капелан в Українській Галицькій Армії, він завжди перебував із вояками на передовій, щоби підтримати їх морально та фізично. На парафіях, де служив, був активним у суспільно-політичному житті, за що не раз зазнавав переслідувань від польської та радянської влади. Під час нацистської окупації допомагав євреям, більше десятка урятував від смерті, за що був арештований. Через відмову зректися своїх переконань був відправлений до концтабору Майданек, де був спалений у крематорії.
Комітет із вшанування пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча  заснували в 2010 році. Його почесним головою був Любомир Гузар. Діяльність комітету здійснюється під патронатом глави УГКЦ Святослава Шевчука. У тому ж 2010-ому комітет заснував Відзнаку блаженного священномученика Омеляна Ковча, яку вручають щорічно за значний внесок у справу екуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності й гуманізму. Серед лауреатів відзнаки попередніх років – Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, “Спільнота святого Егідія” з Рима, Український католицький університет, Марко і Уляна Супруни та ін.
Окрім Бригіти Вебер, цього року відзнаку отримають: українська письменниця Оксана Забужко – “за видатну літературну працю та громадянську позицію, чесну і правдиву розповідь авторки про рідний народ, яка стала його голосом у світі та виразним словом на захист національної гідності й універсальних людських прав”;  американський історик Тімоті-Девід Снайдер, який спеціалізується на історії Центральної та Східної Європи і “відкриває світові правду про потрясіння української історії як про універсальний приклад боротьби за свободу і справедливість”;  польський та європейський дипломат Ян Томбінський, колишній голова представництва Європейського Союзу в Україні, нині – представник ЄС при Святому Престолі, – “за віддану працю на підтримку демократичних цінностей у Польщі, Україні та Європі, непорушну вірність цінностям свободи”;  медик-доброволець Яна Зінкевич, командувач медичного батальйону “Госпітальєри”, яка у свої 19 років винесла з поля бою 128 поранених, пережила важку травму і знову повернулася на передову, – за “особисту самопожертву та геройську волонтерську працю, за подвиг порятунку життя людей і за особистий приклад самопожертви та мужності, який наслідує приклад Омеляна Ковча”.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7449 / 4.44MB / SQL:{query_count}