Ще один вихідний, або Перший крок назустріч?

Якщо парламент ухвалить законопроект, який має за мету зробити 25 грудня вихідним, ще цього року українці зможуть святкувати Різдво разом з усім світом

Вже сьогодні, у четвер 16 листопада, Верховна Рада України може розглянути законопроект про оголошення вихідним 25 грудня, коли святкують Різдво Христове християни, які живуть за григоріанським календарем. Про це повідомив на погоджувальній раді у понеділок спікер парламенту Андрій Парубій.
“Якщо під час вивчення на фракціях ми побачимо підтримку, в четвер (16 листопада) ми зможемо його поставити в досить прохідну частину і без великого палкого обговорення ухвалити щодо нього рішення”, – сказав Парубій.
Законопроект 5496 ініціювала група депутатів від кількох фракцій ще минулого року. Внести його на розгляд парламенту на цій сесії запропонував голова комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький.
“Пропонується 25 грудня, Різдво Христове, зробити вихідним днем так само, як 7 січня”, – сказав Княжицький та додав, що в Україні є багато римо-католиків, протестантів, які просять зробити цей день вихідним. Він переконаний, що  таке нововведення жодним чином не скасовує вихідний день 7 січня, але дає можливість святкувати Різдво Христове більше 30% українських громад. На його думку, аби це не позначилося на бюджеті, можна скасувати вихідний 2 травня.
З його слів, додатковий вихідний громадяни України отримають щойно закон набере чинності. Тож, якщо депутати ухвалять цей законопроект, то 25 грудня буде офіційним вихідним вже цього року.
Попри те, що депутати мотивують свій законопроект обстоюванням прав римо-католиків і протестантів, питання узгодження церковного календаря українських церков зі світським, офіційним, обговорюється вже давно. Адже майже усі християнські церкви, за винятком вірменських, які за давнім звичаєм святкують Різдво і Богоявлення разом 6 січня, святкують Різдво 25 грудня. Різниця лише в тому, якого календаря дотримується та чи та Церква у літургійному житті – юліанського чи григоріанського. Так історично склалося, що українські християни опинилися серед тих, що додержуються юліанського календаря, чи, як часто кажуть, старого стилю.

Різдво двічі

Для Львова і західного регіону в цілому це питання особливо актуальне, адже чимало родин мають польсько-українське коріння і святкують Різдво, як й інші великі свята двічі.
Двічі святкує Різдво і не бачить в цьому проблеми і львів’янин Сергій, тому вважає, що такий вихідний потрібен.
“Моя родина святкує Різдво і 25 грудня, і 7 січня. Тому що у мене бабуся і дідусь – поляки. Тож думаю, що зробити 25 грудня вихідним в Україні справді потрібно. Особливо для жителів Західної України. У мене багато знайомих, які святкують Різдво двічі. Так історично склалось. Проте вважаю, що не потрібно стільки дискутувати навколо цього. Нехай кожен святкує Різдво тоді, коли вважає за потрібне”, – каже він.
Чимало наших громадян працює чи вчиться за кордоном, передусім у сусідній Польщі, тож через різницю в календарях вони мають додаткові труднощі. І вихідний день у часі різдвяних канікул дасть змогу побути разом із родиною.
“У нашому університеті навчається чимало українських студентів. Більшість із них святкує Різдво сьомого січня. У цей час у польських вишах уже розпочинається новий навчальний семестр. Тож українські студенти пишуть звернення до декана, щоб поїхати святкувати Різдво додому. Завжди ставляться з розумінням, і дають додаткові вихідні. Зокрема, я святкую Різдво сьомого січня з родиною. Не знаю, коли святкувати правильніше: 25 грудня чи 7 січня, але насправді для мене це не важливо. Вважаю, що головне – розуміти, що це за свято”, – розповів львів’янин, студент Краківського економічного університету Максим Щур.
“Канікули у польських вишах тривають з другого грудня до третього січня. Тобто, коли в Україні студенти лише закривають сесію, йдуть на канікули, ми уже на навчанні. До речі, у польських вишах навчається доволі багато українських студентів. І насправді більшість з них не святкує Різдво 25 грудня, бо тут не вистачає тієї родинної атмосфери, немає відчуття свята. Тож пропускаємо перший тиждень навчання, і святкуємо сьомого січня вдома. Загалом вважаю, що потрібно дотримуватись традицій, які ідентифікують нас, українців, як окремий народ. Тобто не варто переносити святкування Різдва в Україні на 25 грудня. Та зробити вихідний у цей день було б доречно, особливо для львів’ян”, – каже львів’янин, студент Вроцлавської політехніки Олег Ільків.

Реформа “знизу”

Натомість дехто з львів’ян, хоча і належить до греко-католиків, не те що готовий перейти на григоріанський календар, а вже святкує великі християнські свята за новим стилем. Зокрема родина Дмитришиних.
“25 грудня християнський світ на різних мовах оспівує народження Сина Божого. Завжди відчував дискомфорт, що у нас інакше. Більше того, не бачу жодних серйозних причин, які б справді заважали Церквам київської традиції перейти на цивілізований календар. На жаль, поки це питання вони не вписують у свої стратегічні плани. Колись, у часи реформи календаря, всі мали той же виклик і успішно його пройшли. Чим ми такі унікальні? Три роки назад моя сім’я твердо вирішила, що ми не чекатимемо змін і почали відзначати Різдво 25 грудня. Як не дивно, всі довкола – і батьки, і друзі – сприйняли це дуже позитивно. Єдину репліку-питання, яку ми найчастіше від них чуємо після привітань: “Коли вже зроблять один календар?”. Нам важливо в цей день разом зі вселенською родиною бути вдячними Богу за дар народження Його Сина. Прикро, що це свято не є вихідним, тому покладаємо на цей законопроект великі надії. А ще більше прикро, що серед всіх греко-католицьких храмів немає жодного, навіть “експериментального”, де б наша родина пережила це свято літургійно. Єдине місце – римо-католицькі церкви. Це для нас вихід, але не відповідь”, – розповів “Львівській Пошті” Стефан Дмитришин.

Аби не базар…

Як відомо, святкування у Львові розпочинаються задовго до Різдва, а міську ялинку відкривають на Миколая. Тож святковий настрій і декорації забезпечені.
Однак чимало львів’ян мають застереження, аби цей додатковий вихідний став справді ще однією нагодою побути з родиною та друзями, сходити з дітьми в катедру і кинути монетку, очікуючи щасливого блиску в дитячих очах, коли ангелик поворухнеться, а не ще однією нагодою заробити.
“Вже 7 січня зробили в центрі великий базар. Так, люди йдуть у місто відпочити, є чимало приїжджих, які хочуть зігрітися гарячим напоєм. Але треба також усвідомлювати, що стільки людей через це були змушені вийти на роботу, а не побути в колі родини і друзів. Складається враження, що в нашому місті все більше людей прагне в цей день не відсвяткувати, а заробити, в тому числі і провід міста. Може то я така стара і чогось не розумію, але, здається що в радянському Львові було більше Різдва, ніж на цьому “базарі”. Тому дуже хочу, аби був вихідний, але, щоб він не став “базарним” днем”, – застерігає львів’янка Надія.

Нагода пізнати іншого

Свою позицію щодо цього питання неодноразово висловлювали предстоятелі, єрархи, священики та миряни різних українських конфесій.
Зокрема, на цьогорічному Екуменічному соціальному тижні у Львові ректор Відкритого православного університету святої Софії-Премудрості отець Георгій Коваленко поділився своїм досвідом організації Open Christmas – вже традиційного святкування Різдва за григоріанським календарем для гостей України та її столиці. Ідея цього святкування полягала в тому, аби бути гостинними господарями і створити свято для тих, хто з певних обставин святкують Різдво в Україні. Але водночас таке святкування дало змогу відчути себе долученим до вселенського святкування. І те, що за нашим традиційним календарем ще тривав піст, не стало на заваді святкуванню, а навпаки, допомогло перейнятися духом свята, зосередитися на таїнстві, а не на застіллях, не на споживанні їжі. Натомість святкування в один день більше зосереджує нас на власній традиції. Тому навіть у розрізненні дат можна знайти свої позитиви.
Тож такий вихідний дасть змогу краще пізнати традиції наших співбратів, єднатися не в самій даті, а передусім у дусі святкувань. Бо не так важлива дата, як наша віра і наше серце, сповнене справді братньої любові. Для Львова така позиція є вже традицією, адже чимало з нас йде цього дня до наших родичів та друзів, аби розділити їхню радість святкування. І навіть люди, які святкують 7 січня, намагалися в цей день уникати важкої та шумної роботи, аби не заважати святкувати сусідам.

Два календарі

Святе Письмо не подає дати народження Христа, немає про це й історичних відомостей. Перші століття його відзначали разом із Богоявленням. Перші згадки про святкування Різдва маємо лише з IV століття. І ця дата була символічною. Передусім її пов’язували з початком нового сонячного циклу. Про це писали і отці Церкви, зокрема  Іван Золотоустий сказав: “Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця”, а святий Августин: “Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив”.
Остаточно затвердили святкування Різдва 25 грудня на Ефеському соборі у 431 році. Тож і нині ця дата є актуальною, різниця полягає лише в календарях.
Юліанський календар запровадив ще до нашої ери Юлій Цезар (звідси і назва). На той час цей календар був найпрогресивнішим і найточнішим. Вже з ІV століття ним користувалися усі християнські країни. Але з часом з’ясувалося, що він недосконалий: юліанський рік був на 11 хвилин довшим, аніж сонячний. Математично ті “зайві” 11 хвилин за 128 років утворювали один “додатковий” день. А вже за півтора тисячоліття календар відставав на десять реальних днів. Це й стало причиною введення в XVI ст. оновленого — григоріанського календаря.
Григоріанський календар запровадив 4 жовтня 1582 року Папа Римський Григорій XIII. Цей календар досі визнаний світом як міжнародний стандарт. Він враховує неточності юліанського. Згідно з нововведенням Папи, аби вирівняти похибку юліанського календаря, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Патріарх Константинопольський не погодився з односторонніми нововведеннями папи Григорія. Першими григоріанський календар ввели Італія, Франція, Іспанія, Португалія та Річ Посполита, до якої тоді входили й українські землі, але ситуація була напружена і Руська церква категорично не бажала переходити на новий календар. Новий календар офіційно впровадили в Україні на засіданні Малої Ради УНР 16 лютого 1918 року, відтак цей день автоматично став 1 березня 1918 року. Місяцем раніше григоріанський календар прийняла радянська Росія.
У 1923 році на так званий новоюліанський календар перейшла більшість православних церков. Тож нині Різдво за старим стилем – в ніч на 7 січня – зустрічають лише Російська, Єрусалимська, Сербська і Грузинська православні церкви, афонські монастирі та православні і греко-католики України. Це 25% християн світу. Для решти християн Різдво настає 25 грудня.
Молдова, Білорусь та Албанія мають вихідні дні на два Різдва: і 25 грудня, і 7 січня.

Українські єрархи про потребу реформування календаря

Блаженнійший Любомир Гузар, напередодні Різдва 2016 року в інтерв’ю для “Главком”:
“Календар – то є тільки календар, числення часу. Календар не повинен бути мірилом чи засобом. Хоча, скажу на підставі історії, у 20-х роках Західна Україна була частиною польської держави, можна сказати, була окупована. Але у церквах, між владиками, священиками була думка, чи не було би краще, щоб всі святкували Різдво 25 грудня. Реакція була дуже гостра: “Не дай Боже, щоби ми святкували разом з поляками”. Переконаний, що ми, християни, після доброї, здорової підготовки повинні святкувати разом. Але я свідомий того, що багато людей трактують це, власне, в такий, майже політичний спосіб. Тому я підкреслюю: треба пояснити, людей підготувати, щоб не мішали горох із капустою. Календар, дата святкування не має найменшої важливості. Важливо, як ми це будемо сприймати”.

Владика УГКЦ Борис Ґудзяк, департамент інформації УГКЦ:
“Я маю різний досвід щодо цього, оскільки я виростав за новим, григоріанським календарем у Штатах. Потім при патріархові Йосифу в Римі ми жили за старим календарем. Пізніше я повернувся до Бостона, де були два календарі в одному храмі. Відтак, переїхав до України, де 20 років жив за старим календарем. Тепер у Франції та в Бельгії ми починаємо розглядати це питання.
У 2100 році різниця у календарях буде 14 днів, і Різдво вже не буде 7 січня, а буде 8 січня. За 100 років буде 9, а ще за сто буде 10 січня.
Календар – це умовність. І важливо, щоб умовності нас об’єднували. Коли ми святкуємо разом – це прекрасно. А коли наші свята стають темою розрізнення – це прикро.
Я дуже хотів би, щоб ми всі перейшли на новий календар, тому що більшість християн його вживають. І оскільки це умовність, то варто нам до цієї більшості долучитися – це буде легше, я вже не кажу, що це буде правильніше астрономічно, бо це є беззаперечний факт. Але це в багатьох точках нам створить канали контактів і єднання. Однак зміна календаря має бути здійснена в консенсусний спосіб, бо в минулому зміни календаря ділили громади. І, думаю, що важливо, щоб уся країна перейшла, щоби греко-католики з православними разом зробили цей крок”.

Отець Василь Рудейко, завідувач кафедри літургійних наук Українського католицького університету:
– Вважаю, що час вже давно настав, і не тільки 25 грудня зробити святковим, а взагалі синхронізувати церковний календар з астрономічним, адже справді йдеться про відставання першого в певних візантійських церквах. Абсолютно неправомірно називати цю дату “польським” чи “католицьким” Різдвом. Більшість православних церков також святкує 25 грудня, як і всі свята церковного року за новоюліанським календарем, який був прийнятий у 20-х роках минулого століття. Лише Російська церква і її сателіти не можуть відійти від старого стилю і вирішити це питання. У візантійській імперії на той час, коли приймалася дата Різдва, зимове сонцестояння припадало на 25 грудня, адже вже тоді чинний календар “відставав” від астрономічного. Поширена думка, що заміщалося якесь поганське свято, не має під собою історичної основи. Просто пробували синхронізувати християнські свята з астрономічними циклами, адже справжньої дати народження Христа ми не знаємо, в Євангеліях не записано. Мотивувати, що в нас така традиція, що ми такі самобутні не варто. Це, на мою думку, якраз свідчить про брак осмислення традиції. Люди зберігають звичай, але не запитують себе, чому ми святкуємо в такий спосіб, яке це має значення. Нема в нас традиції святкувати 7 січня, бо навіть всі літургійні книжки пишуть, що Різдво – 25 грудня. За півтори тисячі років дата вже посунулася на 13 днів. У нашій церкві за кордоном вже дають можливість парохії визначитися: як проголосує більшість, такий календар і вживають. Але цьому має передувати просвітницька робота – священики мали би взяти на себе відповідальність і пояснювати людям, що є зсув, астрономічна помилка, що ніяких догматичних підстав для святкування 7 січня нема. І коли люди будуть готові, переходити на новий календар. Але я переконаний, що значна частина вірних вже готова синхронізувати церковний календар з астрономічним. Проблема більше в провідниках церкви, аніж у вірних. Пересторог, що буде новий поділ, не варто боятися, адже у нас і так немає єдності, маємо в Україні три православні конфесії і греко-католиків, хоч живемо за старим календарем. Єдність від календаря не залежить! Єдність в тому, аби ми пізнавали правду і слідували за Христом, а не в тому, в який день ми святкуємо Різдво. З огляду комерції, як на мене, окреме святкування створює додаткові труднощі для бізнесу, особливо в нашому регіоні, де багато підприємців мають західних партнерів. І коли святкові дні не збігаються, це ускладнює діяльність. Сумніваюся також, що на 7 січня до нас приїдуть маси туристів з-за кордону, бо в них вже робочі дні.
Ірина Сандуляк, журналіст:
– Насправді вже давно потрібно 25 грудня зробити вихідним в Україні. Особливо це актуально в західному регіоні, оскільки тут справді багато родин, які святкують і католицьке чи протестантське Різдво, і православне. На щастя, багато роботодавців це розуміють, тож 24 грудня відпускають своїх працівників раніше, а 25-го – дозволяють не приходити. Тобто абсолютно толерантно і з розумінням ставляться до того, що люди святкують Різдво в інший день. До речі, на Закарпатті розпорядженням голови облдержадміністрації уже два роки поспіль 25 грудня оголошують вихідним днем, бо там багато вірян католицької і протестантських церков. Тобто там таке вже практикують, і якщо це зроблять у масштабах держави, то це не буде зазіханням на давні українські традиції. Таким чином держава створить належні умови для тих українців, які святкують Різдво 25 грудня. У суспільстві поки що немає єдиної думки – святкувати Різдво 25-го грудня чи 7 січня. Вважаю, що насамперед це питання мають вирішити церкви. Якщо греко-католицька церква вирішить, що перейти на григоріанський календар – правильно, то, думаю, віряни цієї церкви зрозуміють аргументи. Дискусія справді важка, вона може тривати довго, і жоден закон її не вирішить. До слова, в моїй родині Різдво святкують двічі – 25 грудня і 7 січня.
Ілько Лемко, дослідник історії Львова:
– Незалежно від конфесії, календаря, чи є в родині поляки, чи ні, багато львів’ян святкує Різдво двічі на рік – 25 грудня та 7 січня. Звісно, в грудні святкуємо не так гучно, як у січні. Тож зробити цей день вихідним – чудова ідея. Адже на Західній Україні проживає чимало поляків, угорців, а на сході – протестантів. Тобто зробити цей день вихідним буде подарунком для всіх українців. Львів’яни дуже шанують польське Різдво, так само, як і поляки цінують наші традиції. Один старий львів’янин мені якось розповів дуже цікаву річ. Колись на Водохреща біля Адоніса на пл. Ринок святили воду. І поляки теж туди приходили освячувати воду з українцями, хоч насправді у них немає такої традиції. Тобто це приклад перехресних традицій між поляками та українцями. Сьогодні більш глобальне питання переходу на григоріанський календар. Різниця між юліанським та григоріанським календарем становить 13 днів. Вона створена папою Григорієм XIII у 1582 році, і постійно зсувається. Тобто в кінці ХVI століття вона становила 10 днів, а до кінця цього століття буде вже 14 днів. Насправді це було більше політичне рішення, яке лише створило труднощі суспільству – поділ на два календарі. До речі, львів’яни свого часу страждали через ці календарі. Під час польської колонізації, починаючи з XVI століття до XX, жителі Львова відстоювали юліанський календар, незважаючи на гоніння, тиск, погрози. Сьогодні ж суспільство дискутує на це питання. Є люди, які вважають, що потрібно бути ближчими до Європи, і перейти на григоріанський календар. Є й такі, що не хочуть відходити від традицій. З цієї дискусії випливає ще одна – чому Новий рік святкуємо першого січня? Хоч за юліанським календарем Новий рік випадає 14-го січня, який українці також святкують, проте не так гучно. Тобто виходить, що в святкуванні Різдва ми притримуємось юліанського календаря, а у святкуванні Нового року перейшли на григоріанський. Тобто європейський Новий рік для нас важливіший, ніж наш календарний – святого Василя. Це приклад того, що свято легко перейшло на григоріанський календар. І сьогодні люди навіть не задумуються, чому Новий рік першого січня гучніше відмічаємо, ніж святого Василя.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7376 / 4.58MB / SQL:{query_count}