Несподівана подорож до “орлиних гнізд”

Коли збираєшся в мандрівку, треба ретельно підготуватися. Але іноді так складаються обставини, що, покладаючись на сучасні технічні засоби, можна дозволити собі злегковажити і стати на непевну стежку авантюри… Так сталося й зі мною

Сімейні справи привели мене в Сілезію без жодного плану, з надією на інтернет. Він і відкрив мені чарівні слова – “орлині гнізда”!
Шлях “орлиних гнізд”, точніше їх фрагмент, став дивовижним відкриттям у моїй несподіваній подорожі до Польщі. Ця місцина в Малій Польщі, що насправді є вапняковим кряжем, утворилася ще в юрський період і має другу назву – Краківсько-Ченстоховська височина.
У XIV столітті король Польщі Казимир ІІІ Великий вирішив захистити південні кордони країни і торговельні шляхи зі столичного Кракова до Великопольщі мережею фортифікаційних споруд. Саме відтоді на Краківсько-Ченстоховській височині почали з’являтися замки і фортеці, частина з яких уціліла до наших днів. Кам’яні бастіони будували на важкодоступних вапнякових скелях висотою до 30 метрів. У народі їх почали називати “орлині гнізда”. Більшість з них були майже знищені в 1650-ті роки під час шведського нашестя (ці події описав Г. Сенкевич у книзі “Потоп”).

Бендзинський замок

Величний королівський замок в Бендзині розташований біля дороги над річкою Чорна Пшемша. Cвого сучасного вигляду замок набув завдяки великим реконструкціям XIX століття. А перша оборонна споруда постала тут на початку ХІ століття. Вона була повністю дерев’яною і під час татарської навали в 1241 році згоріла майже дотла. В другій половині ХІІІ століття за наказом краківського князя Болеслава замок був заново відбудований з каменю. З тих пір у фортеці збереглася Кругла вежа, яка нині є найстарішою частиною Бендзинського замку.
Фортеця складається з верхнього замку і широкого Підзамча із залишками оборонних стін та в’їзних воріт. Сам замок оточений ровом і високими подвійними стінами. Зовнішні мури оснащені контрфорсами, внутрішні увінчані зубчастими коронками. З південно-східного боку височить щось, що нагадує міст через рів, але насправді це декоративна аркада, збудована у XIX столітті на місці ділянки стіни, що обвалилася.
Втративши своє оборонне значення, замок почав занепадати, у ХVIII столітті коло нього постав палац. У 1833 році польський банкір і меценат граф Едвард Рачинський, вражений красою напівзруйнованої фортеці, вирішив розпочати реконструкцію замку. Однак відновлена фортеця знову була частково зруйнована у вересні 1939 року… Реставрація тривала попри все. Зокрема, коли в 1948-ому закінчилися гроші на реконструкцію, члени ради Бендзина відмовилися від зарплати за два місяці на користь замку. Часткова реставрація фортеці триває досі.

Та який замок без легенд? В одній із них пояснюється дивна назва міста і фортеці. Король Казимир Великий, проїжджаючи тут, раптом зупинився і величним жестом вказав на пагорб: “Ту бендзєми одпочиваць!” (“Тут ми будемо відпочивати!”). За іншою версією назва міста походить від імені жорстокого лицаря Бенди, який прославився ненажерливістю. Подейкують, що його проклята душа досі бродить замковими мурами у пошуках людини, яка звільнить його від проклять і відмолить його гріхи.

Оґродзенець

Дорога, обрамлена казково чарівним лісом, повела нас далі до села Підзамче. Це невелике поселення тулиться біля підніжжя ще одного замку – Оґродзенець, наче витікаючи з нього. Це один із найстаріших бастіонів на нашому шляху, початки якого датовані ХІІІ століттям. Упродовж століть ця споруда зазнала чимало руйнувань і перебудов, аж до пожежі 1702 року, після якої вже відновилася. У ХХ столітті руїни відкрили для відвідувачів. Навіть у зруйнованому стані фортеця має такий захопливий вигляд, що слугувала декораціями для кількох кінострічок, зокрема “Весілля” Анджея Вайди. Окрім того, в стінах замку гурт світової слави Iron Maiden зняв фрагмент для свого музичного фільму Live After Death.

За переданням, місце для замку вибрав Болеслав Кривоуст. Облаштований спочатку в готичному, а потім у ренесансному стилі він змінив кількох власників. Безжально був зруйнований під час шведської війни. Хоч замок занепав від початку ХІХ століття, його фортечні мури, вежі та інші споруди досі можна безпечно оглядати. І тут є своя легенда: колись давно в Оґродзенці служив солдат Ансельм із Юзефува, якого вдома чекала вродлива молода дружина. Відслуживши два роки, солдат попросив у Северина Бонера дозволу повернутися в рідний Юзефув. Пан не заперечив, але поставив умову – викопати в замку криницю. Однак глибоко була захована вода під скелями Оґродзенця, тож довбав Ансельм скелю 20 років, поки добрався до води, а тим часом його дружину викрали і зробили наложницею. Проте волі не скуштував: він був такий виснажений, що коли його витягли на поверхню, серце не витримало... В ту ж хвилину вода, до якої докопався нещасний Ансельм, таємниче зникла. Легенда розповідає, що до тієї води вже нікому не дістатися, –  разом зі своїм життям Ансельм забрав її в могилу.

Ойцув

Далі на шляху був Ойцув. Перший замок тут збудував Казимир Великий на честь батька Владислава Локєтка, який колись переховувався у цій долині. Місцевість називали “Батько біля Cкелі” (Ociec u Skaly), а з часом останнє слово загубилося, називали тільки Ойцєц (Ociec), a згодом – Ойцув. Збереглися лише руїни замку, вони законсервовані, а також внутрішнє приміщення однієї з веж.

Як водиться, в кожному замку був колодязь, який охороняли як зіницю ока, бо вороги могли отруїти воду. Крутий обрив з одного боку був надійною перепоною на шляху від будь-яких зазіхань навіть найнебезпечніших ворогів. З іншого – до підніжжя замку веде вузька звивиста стежка, що добре проглядається з веж, які вціліли попри війни і невблаганний час. Сама природа була надійним союзником захисників фортеці, підставляючи свої кам’яні плечі, надійно закриваючи зеленим щитом від недоброзичливців. Зовсім недалеко – маленька капличка на воді. Російський цар Микола ІІ заборонив будівництво храмів на ойцувській землі. А про воду в указі нічого сказано не було. Так і з’явилася каплиця святого Йосифа на воді – над річкою Пранднік.

Палиця Геркулеса

Дорога “орлиних гнізд” недарма так названа – це дорога від одного замку до іншого через поодинокі селища, біля підніжжя порослих лісом пагорбів, попри скелясті обриви, що раптом виникають, як морські хвилі в шторм, а місцями ніби провалюється в зарості ярів. І знову вгору, вгору, ще вище і крутіше, щоб перехоплювало дух, не давало отямитися. І ось біля дороги чи то залишок стіни, чи то осколок пагорба, чи то язичницький ідол. Це – палиця Геркулеса. Як розповідають легенди, і тут не обійшлося без чаклунства.
Жив собі в Кракові чарівник пан Твардовський і приятелював із самим нечистим, якому запродав душу. І скріпив договір своїм підписом кров’ю, взятою із серцевого пальця руки. За це виконував спокусник всі примхи пана Твардовського, а одного разу перевернув величезну скелю біля містечка, яке так і називалося – Піскова Скеля, та закріпив її гострим кінцем донизу.

Цитадель у Пісковій Скелі

А поблизу є замок, якому вже більше 700 років. Колись він був надійним оплотом королів. Казимир Великий зміцнив і розширив його в кінці XIV століття. За часів шведської окупації його перетворили на склад, а в XVІІ столітті почали відбудовувати. На початку ХІХ століття замок позбувся стін та веж. Нині від нього залишилася тільки восьмикутна башта, готичні ворота і мур, а ще руїни каплиці. У 90-их роках минулого століття замкову вежу відремонтували, зараз там невеличкий музей.
Довший час замок належав знатній родині Шафранців і був перебудований при ній на ренесансний замок-палац. Але, за переказом, не всі в родині були добропорядними громадянами своєї держави. Петро Шафранець і його син Кшиштоф, користуючись доброю славою своїх предків, заманювали купців у свою резиденцію і вночі вбивали та грабували довірливих торговців. Але навіть надійні стіни не врятували розбійників від заслуженого покарання – їх стратили. Але хто нині про це пам’ятає? Хіба що сам замок.

У наш час цитадель у Пісковій Скелі вважається найкрасивішим замком Польщі. Оточена вона заповідними лісами Ойцувського національного парку і охороняється могутнім колосом, Палицею Геркулеса. Замок вважається найбільш відвідуваним туристичним об’єктом “дороги орлиних гнізд”.
Фото: bibaba.pl, wykop.pl, podrozniccy.com, naszezamki.pl, sabkon.com
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7571 / 4.44MB / SQL:{query_count}