Мамо, це не огірочок, а чоловічок!

“Пошта” дізналася, чим корисне малювання для дітей, чи варто взагалі вчити їх малювати та як зрозуміти, що в дитини є здібності до образотворчого мистецтва

Здається, дітей, які не люблять малювати, не буває. Найменші виводять “каракулі” на папері або на стіні, трошки старші малюють округлі лінії або щось схоже на предмети, а діти шкільного віку відтворюють більш осмислені зображення. Більшість батьків це заняття сприймають несерйозно, маючи його за звичний спосіб розважити дитину, проте є й такі, що вважають дитячі малюнки твором мистецтва, беруться їх довершувати або ж починають шукати для свого юного митця відповідний гурток.
Про те, чим корисне малювання для дітей, чи варто взагалі вчити їх малювати та як зрозуміти, що в дитини є здібності до образотворчого мистецтва, вирішила дізнатися “Пошта”.

І гра, і навчання

Малювання розвиває в дітей дрібну моторику, сприяє швидкому засвоєнню різних кольорів. Діти вчаться порівнювати предмети, тренують пам’ять, розширюють загальне сприйняття світу, розвивають увагу, уяву, покращують логічне мислення.
Зі слів дитячого психолога, педагога Уляни Нечипор, дитина, яка малює, починає візуально сприймати будь-яку інформацію і помічати дрібниці. У майбутньому цей навик може знадобитися під час навчання у школі. “Завдяки вмінню малювати дитина з легкістю сприйматиме різну інформацію, швидко запам’ятовуватиме її, а в подальшому вмітиме відтворювати під час уроків, – каже вона. – Малюючи, дитина також вчиться самоконтролю та вмінню зосереджуватися. Це все також їй знадобиться, коли вона почне писати, читати чи виконувати іншу роботу”.
Крім цього, зображувальна діяльність посідає важливе місце в психічному розвитку дитини. Зокрема, малювання допомагає подолати негативні емоції і зняти напруження, оскільки дитина захоплена процесом і всі свої фізичні та розумові зусилля спрямовує на малювання.

Головне не заважати

Вчити дітей малювати не треба, переконана психолог. Дитина повинна малювати так, як бачить і розуміє цей світ, як сама почувається в ньому. Спочатку під час малювання найбільшу радість у дитини викликає те, що її рухи рукою залишають слід. Це і є перші творіння малюка! Та поспішати з висновками не варто.
“Навіть якщо в дитини є бажання постійно щось творити: малювати, креслити, ліпити, відразу записувати її в художній гурток не треба. Про здібності до творчості в дитини можна судити після  того, як їй виповниться три-чотири, а то й п’ять років! А до того віку гуртки лише обмежать розуміння і бачення дитини, – каже співрозмовниця “Пошти”. – Вдома дозвольте дитині зображати те, що вона хоче, не стримуйте її творчого польоту. В жодному разі не просіть намалювати щось конкретне – сонечко, хмаринку і ніколи не кажіть фраз на кшталт “ти не так малюєш”, “зараз я тобі покажу, як це робиться”. Дайте дитині свободу, нехай вона фантазує, і після цього зауважите, як вона швидко навчиться придумувати і розвивати сюжети, складатиме композиції, вибиратиме кольори”.
Не радить батькам Уляна Нечипор і критикувати малюнки дитини, домальовувати, підправляти їх. “Якщо ви постійно сваритимете дитину за те, що в неї щось не так вийшло, любов до малювання може швидко минути!” – наголошує вона.
Оксана Бондарук, директор школи мистецтв, художник і педагог:
– У всіх діточок є творчі здібності! Просто вони різні – у когось більше виражені, у когось менше. А ще залежать від того, який тип світосприйняття генетично закладене і домінує в дитині: візуальне, аудіальне чи через дотик. Одні діти цілими днями можуть слухати казки, другі зачаровано малюють і дивуються розмаїттю фарб та олівців, треті бігають, штовхаються, перекладають речі з місця на місце. І на це треба зважати, підбираючи методи навчання, шукати правильний підхід і правильно формувати навчальну групу. Малюкам з року до трьох треба лише створювати умови для творчості, ознайомлювати з широким спектром мистецтв. Але не варто сварити, якщо дитина не хоче сидіти на концерті, а воліє бігати, спілкуватися або, навпаки, не хоче бавитися з іншими дітьми, а тихо сидить, мріє і малює. Потрібно відчути особливості своєї дитини як унікального, неповторного, особливого чуда, дарованого Богом! На мою думку, професійні уроки, групові заняття, тематичні відвідування мають починатися не раніше, аніж у три з половиною роки! Це той час, коли світосприйняття дитини вже наповнене і в неї починається своє світовідображення і співставлення. Починається пізнавально-допитливий період “чомусиків”. Батьки і суспільство мають надати дитині втілені відповіді у вигляді можливостей і процесу занять!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8785 / 4.4MB / SQL:{query_count}