Ім’я дитини: вибирати треба осмислено!

“Пошта” запитала батьків, чому вони обирають для своїх дітей незвичні імена, у психолога – як ім’я впливає на дитину, а у священика – як обрати ім’я з погляду релігії та чи доводилося відмовляти батькам у хрещенні, якщо ім’я не було християнським

фото: Василь Владика (2), Марта Більська (2)
Мабуть, на все у цьому світі існує мода – на одяг, зачіски, професії, інтер’єр, утому числі й на імена. У когось найголовніше питання, як назвати новонародженого. У одних родинах довго не вщухають суперечки щодо імені дитини аж доти, доки її не охрестять, або ж доки не спливатиме термін подачі документів у РАЦС. Єдине, чого хочуть усі батьки, аби їхня дитина мала гарне й оригінальне ім’я.
І якщо ще два десятиліття тому серед дітей найчастіше траплялися такі імена, як Оксана, Ірина, Ольга, Наталія, Андрій, Іван, Василь, Тарас, то згодом додалися Діана, Вероніка, Анастасія, Софія, Назар. За даними Головного управління статистики у Львівській області, в останні роки хлопчиків найчастіше називали Максим, Денис, Данило, а доньок  – Марта, Анна, Марія, Яна, Юлія, Мілана. 
Та поряд із Оксанами і Андріями у Львові реєструють доволі незвичні як для нас імена – Ахмад, Богодар, Світозар, Авенір, Ярополк, Аполінарія, Ясміна, Доротея, Гафія, навіть Мерісабель. Цей перелік можна продов­жувати, бо розмаїття рідкісних імен, якими батьки називають маленьких львів’ян і жителів області, чималий.
Отож, “Пошта” поцікавилася, чому батьки обираються для свого малюка нетипове ім’я, чим саме при цьому керуються, як позначається те чи те ім’я на житті людини та що Церква радить у цьому випадку.

Оригінальність також має межі

Кажуть, що до вибору імені дитини варто ставитися дуже серйозно, адже, вибираючи його, батьки визначають слово, яке людина потім чутиме найчастіше в своєму житті. Зокрема, татові і мамі варто подумати, як вони називатимуть дитину в повсякденному житті – скороченим ім’ям чи повним. Адже красиве і звучне ім’я не завжди гарно звучатиме у скороченій формі (наприклад, Матвій – Мотя, Єсенія – Єся, Сеня). Не бажано, аби на вибір імені впливали поради родичів чи знайомих, політична ситуація в країні чи телесеріали. Погодьтеся, Оушен, Сталін, Султанпаша чи Еліф Су звучать гарно лише з екрана телевізора.
Загалом сьогодні умовно існують три тенденції у виборі імені: традиційна, на європейський манер і князівсько-язичницький варіант.

І пасує, і гармоніює

Зоряна Владика ім’я для свого старшого сина обрала ще тоді, коли він був у її животику. Тож коли хлопчик народився, вона вже знала, що його зватимуть Олекса. А ось щоб обрати ім’я для молодшої донечки, довелося трохи подумати. 
“Мою донечку звати Емілія, їй лише рік. Це ім’я не таке поширене, як, наприклад, Марія чи Оля, а проте зараз стає щораз популярнішим. Для обох своїх дітей обирала імена з переліку православних, – каже жінка. – Тому коли появилася на світ друга дитина, довго гортала журнал із православними іменами, вичитувала, яке з них що означає. На той час розуміла, що мій вибір має бути очевидний. В мені мало щось “клацнути”.
Певний час Зоряні Владиці подобалося ім’я Меланія, а ось чоловік хотів, аби була Вероніка. При виборі імені підказки були і з боку бабусь-дідусів, та все ж жінка відчувала, що всі пропоновані ними імена їй ніби чужі, тож свого вибору на них не зупинила. 
А коли прочитала про Емілію, відразу ж зрозуміла, що власне це ім’я дуже пасуватиме її дівчинці.
Мама, яка виношує дитину, народжує, виховує, повинна інтуїтивно відчути, прислухатися до ще не народженої дитини, яке ім’я їй найбільше пасувало б
І хоча, зі слів жінки, доня народилася 14 лютого – в день святого Валентина – та й лікаря, у якого вона народжувала, також звали Валентин, свого рішення сім’я так і не змінила. 
“Якщо вірити в долю, то донька точно мала б бути Валею, але ми хотіли мати Емілію, – веде далі співрозмовниця “Пошти”. – Ми більше зважали на історичні речі: оскільки свята Емілія була матір’ю святого Василія (а мого чоловіка також звати Василь), то остаточно переконалися в своєму виборі”. 
Жінка пригадує, як знайомі, дізнавшись про те, як вона назвала донечку, казали, що це “американський манер”. Тому їй доводилося переконувати їх у протилежному, роблячи акцент на тому, що всім нам час повертатися до призабутих імен, згадувати свої історичні та християнські цінності.
Не зовсім розуміє Зоряна й тих, що називають доньок Весна чи Олімпія. На її думку, ім’я повинне бути не лише красивим, а й гармонійним. Дивується і з того, що батьки дають своїм дітям подвійні імена – одним хрестять у церкві, а другим називають у повсякденному житті. 
“Друге ім’я можна давати лише тоді, коли дитина народилася на якесь велике свято – Володимира, Марії чи Михаїла, але сім’я вже обрала інше ім’я. Я такого не хотіла б. Вважаю, що ім’я має бути одне на все життя”, – пояснює вона.

Один у полі… таки воїн

Дуже рідкісним, але напрочуд красивим ім’ям  Варфоломій назвала сина Ліля Сахман. Жінка признається, що за п’ять років життя синочка такого імені вона не зустрічала ніде – ні серед дітей, ні серед підлітків, ні серед дорослих. “Ще до народження наймолодшого сина мій чоловік мав розмову зі священиком, який йому сказав, що ми завжди обираємо для молитов та імен відомих святих і забуваємо про інших – таких як, наприклад, Варфоломій (Вартоломій) чи Натаниїл. Ми ж повинні пам’ятати про всіх святих! Після такої розмови чоловік трохи цим перейнявся, – каже Ліля Сахман. – За своє життя святий Варфоломій був дуже веселий, але терпів страшні муки за віру в Христа. Тож чоловік вирішив, що саме до нього він молитиметься у якомусь намірі. Одним із таких намірів було те, щоб я завагітніла. Він казав, якщо це станеться і я народжу сина, то обов’язково назвемо його Варфоломій. Так і сталося, хоча, відверто кажучи, я дуже хотіла, аби був Дмитрик... Виходить так, що про такого святого, як Варфоломій, усі забули, але він нас не забув…”
Як каже жінка, спочатку родичі намагалися переконати їх, щоби не називали так сина: комусь було важко вимовити це ім’я, комусь – пригадати його. “Часто чула, що в школі з нього можуть насміхатися, глузувати. До речі, тривалий час сам Варфоломій не міг правильно вимовити свого імені, казав, що він Мійко”, – згадує Ліля Сахман. І коли її питають, як це ім’я звучить у скороченій формі, то виходить ще кумедніше, бо воно стає довшим – Варфоломійко або Варфоломійчик.
“Усі знайомі, дізнавшись про те, як ми назвали сина, довго перепитували, як правильно звучить його ім’я, плуталися і, звісно, цікавилися, чому наш хлопчик саме Варфоломій, звідки взагалі взялося це ім’я. Проте коли я розповіла їм історію з його народженням, питань більше не виникало, – веде далі Ліля Сахман. – Найбільше клопоту тепер маю у поліклініці чи в іншій установі: там взагалі не можуть вимовити і правильно записати це ім’я, тому часто доводиться диктувати його по буквах”.
Та, незважаючи на всі нюанси, сім’ї Сахманів це ім’я дуже подобається. “Я усвідомлюю, що через ім’я Варфоломій наш син дуже особливий. Воно йому дуже пасує і, як на мене, ім’я це дуже хлопчаче”, – додає жінка.

Справжня квіточка

Сім’я Більських свою донечку назвала Квітослава (Квітка, Квітуся). “Поява дитини в нашому житті – це щось найсвітліше, найпрекрасніше. Тому над іменем довго не думали, бо що ж гарніше за квітку? До того ж народилась дівчинка у червні, коли все довкола квітне і пахне, – розповідає мама восьмимісячної Квітки Марта Більська. – Відколи я замилувалася співом Квітки Цісик, відтоді її ім’я припало мені до душі. Тому, перебуваючи в очікуванні, подумала, а й справді, чому б не назвати доньку цим іменем – таким музичним, весняним, пахучим”.
Чоловікові це ім’я також дуже сподобалося. Крім того, жінці хотілося “вийняти зі скрині” давньоукраїнські імена, а не називати тільки “по-західному”. “Колись у одній розмові я почула про чиюсь бабцю Квітку. Вже тоді подумала, що як матиму донечку, вона неодмінно буде “славити квіти”. Сьогодні наш дім – суцільний запашний квітничок з маленькою Квіткою”, – пояснює жінка. –  До речі, своєю внучкою, її ім’ям дуже тішаться дідусі й бабусі, кажучи на неї “справжня квіточка”!

Найпопулярніші та рідкісні імена на Львівщині

Найпоширеніші імена 2016 року (за інформацією Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області):
* чоловічі – Матвій, Максим, Роман, Владислав, Андрій, Данило, Назар, Дем’ян, Марко;
* жіночі – Марія, Анна, Вероніка, Софія, Вікторія, Анастасія, Юстина, Єва, Ангеліна, Мілана.

Рідкісні імена:
* чоловічі – Ахмад, Тадей, Симеон, Авенір, Зенон, Гордій, Лев-Гавриїл, Дарій, Адам, Єремій;  
* жіночі – Квітослава, Каміла, Естер, Ванесса, Януарія, Мерісабель, Маргарита, Урсула, Жасмін, Розалія.

Найпоширеніші  імена останніх п’яти років:
* чоловічі – Максим, Юрій, Олександр, Денис, Владислав, Андрій, Роман, Богдан, Олег, Володимир, Данило, Віталій, Дмитро, Матвій, Назарій, Арсеній; 
* жіночі – Софія, Анастасія, Вікторія, Вероніка, Марія, Анна, Юлія, Христина, Соломія, Діана, Яна, Ірина, Марта, Дарина.

Рідкісні імена:
* чоловічі – Аким, Богодар, Даріян, Еней, Климентій, Кипріян, Ринат, Рувим, Тадей, Юстин, Яремій, Бенедикт, Сидір, Северин, Світозар, Устим, Варфоломій, Омелян, Всеволод, Ісак, Адам, Яків, Спартак, Анвар, Юсуф, Лук’ян, Мілан,  Юліан, Аскольд, Гліб, Богумил, Ярополк, Натан, Ясон, Гордій, Климентій, Арон, Влас, Демір, Рафаель, Самуїл, Яромир;
* жіночі – Агафія, Амелія, Вітана, Глафіра, Доротея, Естер, Йоана, Корнелія, Лаутара, Меланія, Філомена, Ясміна, Атена, Агата, Вірсавія, Варвара, Магдалена, Маргарита, Мальвіна, Серафима, Павлина, Яра, Ліана, Відана, Агнія, Мілана, Майя, Іларія, Аглая, Аполінарія, Дзвенислава, Фейза, Златомира, Нора, Пелагія, Аніта, Ліліана, Афіна, Гафія, Матея, Мадлена, Русаліна, Рената.

Як вибрати ідеальне ім’я для дитини

Пошук ідеального імені можна полегшити, якщо скористатися такими порадами.

1. Перед тим, як підбирати дитині ім’я, зважте на ініціали: вони не повинні складати смішне або нецензурне слово.

2. Найкраще ім’я для дитини – те, яке в поєднанні з прізвищем та по батькові звучить приємно і авторитетно.

3. Перевірте, щоб ім’я не містило складної орфографії. Ви, звичайно, можете виділитися і написати незвичне ім’я в свідоцтві про народження, але тоді дитині доведеться все життя пояснювати, як воно пишеться. Низка помилок при цьому може зіпсувати багато документів.

4. Переконайтеся, що ім’я дитини не входить до найпопулярніших цього року. Інакше син може бути десятим Давидом у класі.

5. Підстав для образливого прізвиська в імені бути не повинно.

6. Складіть всі імена ваших дітей з ім’ям майбутньої дитини – добре, якщо вони гармоніюватимуть.

7. Обираючи миле ім’я для хлопчика, пам’ятайте, що він виросте, піде вчитися, а потім влаштовуватиметься на роботу. Ім’я дитини має адекватно звучати й у дорослому віці.

8. Ім’я дитини не має нагадувати вам тих людей, про яких ви воліли б не згадувати.

9. Подумайте, чи справді хочете назвати дитину ім’ям бабусі або дідуся. Психогенеалогія не радить цього робити.

10. Оберіть кілька варіантів відповідних імен. Можливо, поглянувши на новонародженого, ви вирішите обрати не те ім’я, яке раніше здавалося вам найкращим.

11. Не звертайте уваги на поради рідних і друзів. Яке ім’я вибрати для сина чи доньки, повинні вирішувати тільки батьки.
Іван Владика, священик:
– Ім’я не має великого значення, надзвичайну силу має саме таїнство Хрещення. Підбираючи ім’я своїй дитині, батьки повинні добре подумати. Робити це варто осмислено, тим паче якщо ви – християни. Але навіть якщо ви не є православними християнами, не варто зупиняти свій вибір на якомусь імені лише через те, що воно вас дуже захопило або ви його десь просто почули! На перший погляд це, можливо, й цікаві імена, проте згодом, коли дитина виросте, вона може вас запитати, що це за ім’я, звідки воно взялося, чому саме так ви її назвали і що воно означає. Дитина може навіть незлюбити своє ім’я. Маємо багато випадків з життя, коли діти у зрілому віці зверталися в певні установи, щоб змінити ім’я. Якщо воно було нехристиянським, то здебільшого обирали саме християнське. Але якщо дитина цим іменем була охрещена, то, звісно, таке ім’я вже неможливо змінити, бо воно дане їй Церквою! Православна церква дотримується того, щоб давати дитині ім’я, під яким є якийсь святий чи свята. Це зумовлено тим, щоб дитина мала, окрім святого ангела, ще й небесного покровителя. Зараз досить часто дітей називають подвійними іменами, як-от Анна-Марія. Переважно через те, що батьки хочуть назвати дитину так, як називалася її бабця, дідусь чи інші предки. Колись у практиці такого не було. Пригадуємо, як при наданні імені Іванові Хрестителю його матері Єлизаветі пропонували назвати сина Захарій, як і його батька, але Єлизавета та й сам Захарій на таблиці чітко написали, що ім’я йому – Іван (Йоан). Отож, ми можемо назвати дитину кількома іменами, але суть залишається одна – власне перше ім’я буде істинне перед Богом! У мене в практиці були випадки, що перед самим хрещенням доводилося переконувати батьків дати дитині християнське ім’я, а не те, що вони обрали. Я казав, що вдома вони цю дитину можуть називати, як хочуть, навіть можуть саме так записати її у свідоцтві, але в Церкві треба дати їй християнське ім’я. Люди до цього ставилися досить нормально і швидко підбирали ім’я. Часто батьки називають імена, яких близько не було серед святих. Наприклад, ім’я Леся є похідним від імені Олександра, Оксана – від Ксенія. А ще кілька десятків років тому, в радянську епоху, дітей узагалі називали соціалістичними іменами. Було чимало випадків, коли названі в той час Тракторина чи Октябрина дуже страждали, коли виросли, і ця вся система зруйнувалася. Часто такі люди також змінювали ім’я та християнське. Отож, батьки повинні думати, як саме назвати своїх дітей, не захоплюватися фільмами, героями, лицарями. Варто звернути увагу й на милозвучність імені, а головне подумати, чи матиме дитина іменини та свого небесного покровителя!
Христина Россолінська, психолог дитсадка №166:
– Вибір імені – дуже важлива подія в житті кожної людини, адже ім’я – це слово, яке людина чує від народження і впродовж життя дуже часто, яке сама промовляє, пише. Це слово ми так часто вживаємо, що навіть складно порівняти його з іншими словами. На ім’я до дитини звертаються, можуть насварити, зробити зауваження чи, навпаки, похвалити. Тому коли в житті родини настає момент вибору імені для дитини, треба, щоб це робили найрідніші – мама і тато. Мама, яка виношує дитину, народжує, виховує, повинна інтуїтивно відчути, прислухатися до ще не народженої дитини, яке ім’я їй найбільше пасувало б. Важливо не піддаватися на вмовляння інших людей – бабусь, дідусів, родичів, друзів. Не варто зважати на модні віяння. Адже коли на дитячому майданчику чи в садку буде ще троє-четверо дітей з таким самим іменем, дитина вважатиме, що в неї нема нічого індивідуального, свого. Деякі батьки вдаються до інших крайнощів – називають дитину дуже рідкісним іменем. Це також може стати для сина чи доньки певною проблемою, бо дитина може не завжди сприйняти своє незвичне ім’я. Воно може бути неспівзвучним із прізвищем, по батькові, і дитині потім буде важко позиціонувати себе серед інших діток, однолітків. Найкраще, коли батьки обирають в міру поширені імена. А якщо дитина захоче вирізнитися з-поміж інших дітей, вона може просто вибрати певну форму свого імені. Дуже важливо, як син чи донька ставляться до свого імені. Батькам варто виховувати саме сприйняття імені. Бо, як я вже казала, дитина чує його дуже часто, ідентифікує себе з ним. Варто запитати, чи подобається дитині її ім’я, як вона його сприймає, які асоціації у неї при цьому виникають, як би вона хотіла, щоб її називали, – повним ім’ям чи скороченим (наприклад, Назар, Назарчик чи Назарко). Коли дитину дразнять через ім’я, варто навчити її не зважати на це: коли інші діти бачать, що дитина через це дратується, починають ще більше глузувати з неї. Тому варто виховувати в дитини стійкість до подразників, але не розпочинати через це надто багато розмов та з’ясування стосунків. Хоча зараз і трапляються незвичні імена серед дітей, вони, зокрема дошкільнята, ставляться до цього спокійно, бо для них будь-яке ім’я – це просто ім’я. Якщо на певному етапі життя дитина заявляє, що їй її ім’я не подобається, батькам варто поговорити з нею, з’ясувати, яка причина цього. Коли це просто насмішки оточення, треба запитати, чи вона себе сприймає з таким іменем, чи воно їй подобається. Варто пояснити дитині, що реакція інших, сторонніх людей не повинна бути визначальною у зміні імені. Адже коли змінюється ім’я, багато що також змінюється, можливо, дитині потім буде важко віднайти себе емоційно, психологічно. Хоч іноді дійсно бувають ситуації, що людина настільки некомфортно почувається, чуючи своє ім’я, що найкращим вирішенням буде зміна його. Але тільки тоді, коли це обумовлене її внутрішніми переживаннями, а не впливом інших людей.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8828 / 4.55MB / SQL:{query_count}