Хочеш бути успішним? Грай у шахи!

Львів позиціонує себе як місто шахів. “Пошта” довідалася, чи у всіх міських школах є шахові гуртки та чому варто записувати у них дітей

фото: Олександр Мазуренко (прес-служба ЛМР)
Цю гру називають інтелектуальною, спортивною, а дехто вважає, що це навіть не гра, а ціле мистецтво. Ті, що справді захоплюються шахами, переконані, що в них неможливо грати рік-два чи п’ять, бо в них грають усе життя, постійно відкриваючи щось нове. Як стверджують дослідники, шахи виникли в Індії за кілька сотень років до нашої ери. Проте й сьогодні вони дуже популярні у світі, зокрема серед дітей. Тепер юні шахісти вже у 10-12 років здобувають найвищі титули і стають гросмейстерами. 
Не пасе задніх і Львів. З 2015 року в нашому місті діє програма розвитку шахів у школах, відповідно до якої у навчальних закладах створюють шахові гуртки. Хоча, як розповідають батьки, не завжди вони працюють так, як би того хотілося: то тренерів не вистачає, то інвентарю… Однак чиновники запевняють, що думають над вирішенням цих проблем, що шахові гуртки для школярів працюватимуть надалі. Зокрема, наприкінці минулого року на сесії Львівської міськради прийняли ухвалу “Про затвердження Програми розвитку шахів у загальноосвітніх навчальних закладах м. Львова на 2017 – 2020 роки”. 
Шахи вчать жити і приймати рішення
“Сьогодні понад три тисячі школярів відвідують шахові гуртки, які працюють в кожній школі Львова. Відкриваємо такі гуртки і в дитсадках. Нехай не всі згодом стануть профі, але для інтелектуального розвитку дитини шахи – це однозначно плюс”, – акцентує міський голова Львова Андрій Садовий.
Тож “Пошта” вирішила поцікавитися в управлінні сім’ї, молоді та спорту Львівської міськради, чи у всіх школах міста є гуртки, в тренера з шахів та у спортивного експерта – чому варто записувати в них дітей, а у батьків – яку користь від шахів отримали їхні діти.

фото: Іван Яремко

Бракує тренерів…

Як розповів “Пошті” Володимир Шнайдер, начальник управління сім’ї, молоді та спорту Львівської міськради, шахова програма запроваджена в усіх школах міста, тобто навчальні заклади отримали інвентар та ставки для фахівців, які повинні навчати дітей гри в шахи на початковому рівні. Проте функціонують шахові гуртки лише у 70% шкіл. Наголос роблять на учнях 3 – 6 класів, проте можуть записуватися всі охочі. 
“За цей час перед нами постала проблема нестачі тренерів, – каже Володимир Шнайдер. – Є велика плинність кадрів, які йдуть викладати у секції шахів, але пізніше через різні причини полишають ці посади. У тих школах, де немає шахових гуртків, працюємо, щоби знайти людей, які навчали б цієї гри дітей. Програмою передбачено, що в гуртках можуть викладати не тільки вчителі, але й особи, які мають навики гри в шахи. У деяких школах є приклади, коли люди, для яких шахи стали хобі, у вільний час приходять і навчають школярів”. 
У Львові шахові гуртки сьогодні діють у 70% шкіл. Наголос роблять на учнях 3 – 6 класів, проте можуть записуватися всі охочі
Посадовець переконує, що впродовж цього року згаданою програмою планують охопити всі школи, адже зацікавлення дітей шахами велике. Це посприяло тому, що у Львові з’явилася Шахова академія, яка діє як приватно-публічне партнерство від Федерації шахів Львівщини. 
“Сюди можуть прийти діти, які мають більші задатки або хочуть займатися шахами більш професійно. Тут із ними працюють тренери – міжнародні гросмейстери, – додає співрозмовник “Пошти”. – Цього року в нас уперше відбулася шкільна ліга з шахів у кожному районі Львова”.

Грати в шахи ніколи не пізно!

Окрім шкільних шахових гуртків, у нашому місті діє чимало інших центрів навчання цієї гри дітей і дорослих. На переконання Олександра Улана, тренера Шахової школи-клубу Василя Іванчука, грати в шахи ніколи не рано і ніколи не пізно. 
“В нашій школі тренуємо дітей віком від чотирьох років та старших. Якщо є охочі навчитися грати в шахи серед дорослих, запрошуємо і їх. Вікових обмежень немає, бо вчитися ніколи не пізно, – пояснює Олександр Улан. – Не може бути й зарано. Іноді в батьків виникає хибна думка, що дітям зарано йти на шахи. Однак займатися інтелектуальними видами спорту, розумовою діяльністю можна від двох років”. 
Найоптимальнішим віком, з якого можна записувати дітей у шахові гуртки, є вік чотири-п’ять років
Найоптимальнішим віком, з якого можна записувати дітей у шахові гуртки, є вік чотири-п’ять років. Зі слів тренера, будь-який інтелектуальний чи ігровий вид спорту, окрім розумового навантаження, має ще й психологічне. Дитину треба підготувати до того, що в грі може бути і перемога, і поразка. А щоби дитина не втратила бажання займатися, треба щоб вона розуміла, що поразка – це не є погано. Діти молодшого віку, три-чотири роки, сприймають програші дуже близько до серця.
 
 фото: Іван Яремко
Найоптимальнішим віком, з якого можна записувати дітей у шахові гуртки, є вік чотири-п’ять років. Зі слів тренера, будь-який інтелектуальний чи ігровий вид спорту, окрім розумового навантаження, має ще й психологічне. Дитину треба підготувати до того, що в грі може бути і перемога, і поразка. А щоби дитина не втратила бажання займатися, треба щоб вона розуміла, що поразка – це не є погано. Діти молодшого віку, три-чотири роки, сприймають програші дуже близько до серця.
На шахи можуть приходити різні діти: і ті, які вже мають певні навики та знання, і ті, що жодного разу не сиділи за шахівницею. “Ми приймаємо дітей, які вже трішки вміють грати в шахи, а також тих, які ще не мають навиків у цій грі. Пам’ятаю випадок, коли першокласник, в якого удома ніхто в шахи не грав, за два тижні навчився грати партію, – веде далі Олександр Улан. – Діти легко вчаться, адже шахові фігури відрізняються, легко запам’ятати, як вони ходять. Тут є образне розуміння, а уява в усіх дітей розвинена добре. Не слід вважати, що той, хто погано вчиться у школі, не зможе навчитися грати в шахи!”
Працелюбність відіграє важливу роль у цій грі. Щоб досягти результату, треба багато працювати, постійно здобувати нові знання, практикуватися
На переконання тренера, шахи вчать жити і приймати рішення. “У партії триває боротьба двох людей, боротьба зі суперником і боротьба на дошці, – стверджує співрозмовник “Пошти”. – Шахи розвивають посидючість, рішучість, виваженість, вчать приймати рішення, робити певний розрахунок. Бо і в житті доводиться приймати рішення з розрахунком на кілька кроків чи навіть на дальшу перспективу. Люди, які займаються інтелектуальними видами спорту, більш виважені в ухваленні рішень”.

фото: Олександр Мазуренко (прес-служба ЛМР)

Успішніші дівчата чи хлопці?

Сьогодні серед відомих шахістів є і чоловіки, і жінки. Однак, за спостереженнями тренера, серед тих, що відвідують гуртки, все ж більше хлопців (дівчат приблизно 20%). Проте і ті, і ті абсолютно однаково сприймають навчання. 
“Не можна сказати, що до дівчат і хлопців потрібен  різний підхід, що дівчата по-іншому сприймають навчання, що їх треба по-іншому вчити. Може бути суто індивідуальний підхід. Діти, які справді мають бажання грати в шахи, будуть учитися. Тут різниці не зауважиш, головне працювати”, – каже Олександр Улан. Він переконаний, що саме працелюбність відіграє важливу роль у цій грі. Адже щоб досягти результату, треба багато працювати, постійно здобувати нові знання, практикуватися. “Здібності мають усі – хтось більші, хтось менші. Але головну роль у  досягненні  успіху все-таки відіграє праця!” – акцентує він.
Шахи – це гра, яка дисциплінує
А ще має бути підтримка та розуміння. Зі слів тренера, у будь-якій виховній діяльності повинен скластися трикутник – дитина-тренер/учитель-батьки.  Без їхньої взаємодії ефективність зменшується! Дитина повинна відчувати удома підтримку, сприяння, мотивацію, навіть якщо батьки самі не вміють грати в шахи. До того ж має значення, чи дитина прийшла в гурток з власної ініціативи, чи на бажання батьків. “Насамперед повинне бути зацікавлення дитини, адже якщо це тільки ініціатива батьків, навчальний процес буде доволі складним. Інколи тренерові треба одразу знати, навіщо дитина прийшла в секцію: чи задля загального інтелектуального розвитку, чи задля  досягнення якоїсь мети, результатів, якими є зацікавлення та фінансові можливості батьків. Бо більш професійний рівень потребує грошових витрат”, – пояснює Олександр Улан. 
Для більшості тих, що грали в шахи, це заняття залишається хобі, але вони завжди визнають, що шахи відіграли позитивну роль у їхньому житті. А ще тренер нагадав, що ця гра не лише тренує розум, а й вимагає великої фізичної підготовки: “Для того, щоб відіграти кількагодинну партію, треба мати неабияке здоров’я. Тому шахи і шкідливі звички – поняття несумісні!”

Адреси шахових гуртків Львова

1. “Ватра”, вул. Коциловського, 16, тел. 097 353 95 69.
2. “Вежа-Шах”, вул. Наукова, 76, тел. 237 23 82.
3. “Дебют”, вул. Фредра, 1, тел.: 272 06 34; 262 63 22.
4. “Погулянка”, вул. Вахнянина, 29, тел. 275 19 56.
5. УДЮМК Личаківського району, вул. Левицького, 67, кім. 202.
6. “ЧУ-ВА-ЧІ”, вул. Чупринки, 12, тел.: 237 40 44; 237 96 86; 050 370 15 75.
7. “Шаховий клуб”, вул. Театральна, 22, тел. 272 89 26.
8. “Шаховий клуб ветеранів спорту”, вул. Фредра, 1, тел. 096 444 87 26.
9. “Гамбіт”, вул. Тютюнників, 25, тел. 272 19 40.
10. “Едельвейс”, вул. Личаківська, 75, тел. 275 02 84.
11. Шахова школа-клуб Василя Іванчука, вул. Театральна, 15, тел. 067 132 00 81. 
 Львівська академія шахів
* “Південний”, вул. Щирецька, 36, ТЦ “Калина”; 
* “Барвиста палітра”, вул. Антоненка-Давидовича, 6;
* “Табія”, вул. Довженка, 12;
* “Дракон”, пл. Міцкевича, 8/2.

Віталій Свінціцький, депутат Львівської міської ради:
– Моя донька Божена, якій зараз 12 років, займалася шахами два роки. Спершу відвідувала шаховий гурток, що у 62-ій школі, потім гурток у Будинку офіцерів. За цей час отримала четвертий розряд і закріпила його. Рішення віддати доньку на шахи прийняли, по-перше, у зв’язку з тим, що колись я сам займався шахами, тож однозначно можу сказати, що шахи – це не просто вид спорту, це мистецтво! Займатися рік чи десять неможливо, в шахи треба грати все життя, бо постійно пізнаєш щось нове. По-друге, я зауважив, що в доньки знизилася успішність із математики: з 12 балів зійшла на 9-10. Але після трьох-чотирьох місяців заняття шахами успішність різко зросла! Бачу, що в багатьох речах донька додержує послідовності, в неї розвивається вміння аналізувати кожну конкретну життєву ситуацію. І я розумію, що гра в шахи тут відіграла неабияку роль. І хоча шахові гуртки вона зараз не відвідує, вдома ми постійно граємо, змагаємося. Наприклад, вигулюватиме собаку той, хто програє партію. Якщо виграє донька, то ставить мені якісь матеріальні умови. Востаннє, коли я програв, мусив купити їй палку для селфі.
Іван Яремко, спортивний експерт:
– Шахи як гра потрібні дітям. Про це говорили давно. В багатьох країнах у молодших класах є програми вивчення шахів, зокрема у Швеції та Вірменії. Три року тому я був у Польщі на конференції з питань запровадження шахів у школах. Добре, що й у львівських школах у молодших класах створили шахові гуртки. Це не означає, що всі гуртківці стануть шахістами, але ця гра дуже потрібна, бо вона дисциплінує. Є дошка, є фігури, є обмежений простір, тут треба думати, не можна відволікатися. На жаль, із запровадженням шахів у школах виникла проблема – нестача тренерів. Але в перших класах вони не потрібні. Вважаю, що для цього достатньо провести семінари для вчителів, ознайомити їх із основами гри в шахи. Є багато педагогів, які вміють грати в цю гру. До того ж діти більше звикають до свого вчителя, довіряють йому. А коли приходить чужий тренер, який не знає дітей, і вони його не знають, то ставлення до нього учнів дещо насторожене. В першому класі – це гра, яка зацікавлює дітей, дає їм початкові знання. Ті, кого вона зацікавить більше, можуть іти в шахові гуртки, школи. Це вже вищий рівень, коли діти знають, як треба ходити, хочуть вигравати. Для дітей це гра, яка потім переходить у справжню спортивну гру. Але щоб вигравати, треба вже вміти грати, знати, як взаємодіють фігури. Навчитися грати в шахи можна за рік, а можна і швидше, якщо, наприклад, батьки вміють робити це, можуть щось підказати. Окрім шкільних гуртків, можна відвідувати й інші шахові гуртки. Але ті, що хочуть чогось досягти, стати майстрами, повинні пам’ятати, що шахи – це велика-велика праця. Не досить просто хотіти грати – треба багато працювати. Можна мати здібності, але якщо не докладати зусиль, не вчитися, нічого не досягнеш. Будь-які успіхи приходять через працю. Вважають, що на шахи дітей варто віддавати з п’яти років, коли вони вже вчаться думати й аналізувати ходи. Наприклад, відома львівська шахістка Наталія Букса, яка є чемпіонкою світу у віковій категорії до 20 років, почала грати в шахи з шести років. Сестри Музичук, як кажуть їхні батьки, з трьох років уже вміли грати, розрізняли фігури. Михайло Олексієнко, останній чемпіон України з шахів, уже вмів грати в цю гру, коли йому ще не виповнилося семи років. Зараз шахи дуже молодіють: вже є чемпіони світу серед дітей до восьми років. Навіть чемпіонати світу і Європи проводять у вікових категоріях до восьми, десяти і дванадцяти років. Наймолодший гросмейстер світу – Самуель Севян здобув цей титул у 12 років! Тільки подумайте – у 12 років! Цьому всьому сприяє комп’ютеризація, програми, які допомагають навчитися гри в шахи (оцінюють кожен ваш хід). Колись треба було шукати потрібну інформацію, чекати, допоки зіграють партію, допоки надрукують її результати. Тепер усе є в он-лайні. Тож діти швидше здобувають майстерність.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7653 / 4.52MB / SQL:{query_count}