Греція на глобусі Львова

Я люблю повертатися - не стільки приходити - скільки повертатися в "Зорбас". У моїх особистих колекціях є гарне вино, вишукані парфуми й кілька справжніх японських ікебан; окрім того - країни, міста, зустрічі з людьми і ресторації. І всі вони мають спільну ознаку, за якою я їх обирала. Це - відчуття особистої приналежності до цих речей.

bistro.jpgЯ люблю повертатися - не стільки приходити - скільки повертатися в "Зорбас". У моїх особистих колекціях є гарне вино, вишукані парфуми й кілька справжніх японських ікебан; окрім того - країни, міста, зустрічі з людьми і ресторації. І всі вони мають спільну ознаку, за якою я їх обирала. Це - відчуття особистої приналежності до цих речей.

Тому до цієї ресторації грецької кухні, позиціонованої власниками як "бістро" і категорично не відповідної цьому жанру - повертаюся щоразу. Навіть тоді, коли роботою заповнене все життя і про відпочинок навіть мріяти перестала, чи коли показую друзям місто. Коли маю важкий день і коли дуже успішний. Із тими, з ким хочу поговорити, і з ким хочу помовчати. Мені добре тут, бо, крім автентичних грецьких страв, приготовлених за оригінальними рецептами, маю тут відчуття автентики емоційної.

Тільки дуже наївні й недосвідчені можуть думати, що відпочинок у ресторації залежить саме від смаку й розмаїття меню. Якщо ви належите саме до таких людей, то справжні гурмани розкажуть вам про те, яким неймовірно важливим є емоційний простір, у якому ви смакуєте їжею. Простір, не прописаний у жодному меню.

Погляд і жести офіціанта, інтонація голосу, коли він пропонує страву на вибір, доброзичливість і справжня, ненаграна уважність,  - саме до вас і ваших смаків, звичайно, музика, повітря, звуки - як сильно це "вловлює" наша підсві­домість. Це чудова прелюдія перед  "смакувальним" ритуалом, яка починається ще до моменту розгортання меню. Може, тому я внесла "Зорбас" до своєї колекції раніше, ніж спробувала першу страву...

Калі орексі!

tarelka.jpgtarelka2.jpg

Кухня "Зорбаса", підсилена емоційною атмосферою, - це річ!  Починаючи з дзадзікі - холодних закусок, до запашних чабано - тірі, гіроса - печеної свинини на вогні, сувлакі й судзукі - м'ясних страв з рисовим чи картопляним гарніром і п'ятьма видами салатів, або ж румстейк. "Баклеро пане" у меню "Зорбаса" означатиме рибу, приготовлену на дуже своєрідний лад, але як по-іншому, якщо стародавні греки у приготуванні рибних страв були чудовими майстрами. Калі орексі! - що з грецької означає "смачного!".

А от "галактобуреко" -  це вже десерт - справжні грецькі солодощі з родзинками, які подають з теплим морозивом та горіхами або ж класичне тірамісу. За 700-грамовою порцією, яку вам принесуть максимум через 10 хвилин після замовлення, можна влаштувати... цілий симпозіум. Ні, даремно ваша уява при цьому слові малює тоскну, тьмяну картинку статечного спілкування мудрих професорів. Симпозіум - це там, де розкішне вино. Смачні, запашні страви. І, звичайно ж, спілкування - співучасть тіла і душі... Саме таким є  прямий переклад грецького слова "симпозіум" - як розмова - з додатковою атрибутикою, звісно. 

"Фішкою" "Зорбасу" є грецьке вино "Іміглікос", яке наливають у подарунок кожному клієнту, коли той вже лаштується залишити стіни ресторації.

У тональностях Європи

А все починалося із жінки. Мудрі французи зі своїм одвічним "шерше ля фам" стовідсотково мали рацію. Проте історія народження "Зорбасу", на жаль, настільки романтична й експресивна, що "для преси" просто не дозволена...

Хоча енергетика "історії" тут відчувається - цей заклад люблять закохані пари...

"Я відчула серцем, що Львів має потребу в такій кухні", - зізнається мені пані Роксолана, співвласниця "Зорбасу". Вперше її побачивши, я була переконана, що вона - чистокровна грекиня. Принаймні за рисами обличчя  і кольором шкіри. Але я помилилася. Вона - українка, а от її чоловік - і справді грек. Саме з його батьківщини - усі рецепти страв і зовнішня символіка закладу. "Зорбас" є сімейним бізнесом, до якого долучена тільки одна стороння жінка, яка чудово готує, є акуратною, точною, відповідальною і чесною працівницею. Саме через відсутність великого персоналу, офіціантів зокрема, "Зорбас" вже чотири з половиною роки вирізняється своєю  успішністю.

"До кожного нашого клієнта ми ставимося як до найкращого. Людина, яка прийшла в наш ресторан, - найдорожча для нас у цю мить. Головне, що ми змогли не піддатися тим тенденціям, під які підпадає більшість ресторацій у нашій країні - чим довше працюють, тим гірше. Наша якість не впала, навіть попри всі кризи  і нестабільність", - переконує пані Роксолана. І в це віриться.

vaza2.jpgЗагалом тут добре відчувається європейський досвід, якого у пані Роксолани вдосталь після 12 років роботи у вишуканих рестораціях Дрездена.

Поза тим, що "Зорбас" було задумано як заклад "бістро", а відвідувачі називають його рестораном, це радше - дуже вдала, добра ресторація. До слова, кава тут теж чудова. Може, тільки єдиним недоліком закладу є невід­по­відність "грецького" задуму зовнішньому оформленню. Стіни у "Зорбасі" - у білому пластику, і тут таки не надто багато грецької атрибутики, хоча є і колони, і міні-скульптури. Проте причина цього - дуже прогнозована. Беручи зал в оренду, власники підписали документ, в якому зобов'язалися нічого не змінювати в зовнішньому оформленні приміщення.

Натомість уже через півтора місяця у Львові з'явиться ще один грецький ресторан, молодший брат "Зорбаса", в якому, правда, вже буде два зали - справжній ресторан, з кришталевими бокалами, і зал для молоді - простіший, жвавіший, яскравіший. Там зміст та форма грецького ресторану мали б бути у справжній гармонії...

...Я люблю сюди повертатися. Наступного разу можемо повернутися разом.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.2690 / 4.03MB / SQL:{query_count}