Мій тато може все!

“Пошта” дізналася у психологів, яким має бути хороший батько, які риси повинен мати, як часто йому варто приділяти увагу дітям і чим наповнювати хвилини спілкування

фото: mama.ua
Піти на ринок по продукти, вистояти чергу в поліклініці чи погуляти з дитиною на дитячому майданчику – здебільшого прерогатива матері. Ми беремо декретну відпустку, часто відмовляємося від кар’єри, аби доглядати малюка “скільки треба”, а ще не спимо ночами, годуємо, зігріваємо його своїм теплом, розраджуємо… А яку роль в житті дитини відіграє батько? 
І психологи, і соціальні педагоги стверджують, що для правильного розвитку дитини навіть найкращої опіки матері недостатньо. Дітям потрібен і батько. Бути татом означає вчитися будувати відповідний світогляд. Дитина, яка щодня відчуває близькість батька, його ніжність, підтримку, обійми, стає впевненою і відважною, переконаною, що світ безпечний і що варто довіряти іншим людям. Якщо батько приділяє дитині багато уваги, має час на розмову з нею, хвалить, то життя її прекрасне і вона радіє з цього.

Чарівник для дитини

“Я з донькою часто ходив гуляти. Переважно йшли на дитячий майданчик або на стадіон – вона гралася в пісочниці, їздила на велосипеді, а я “сидів” у телефоні чи в планшеті. Мені здавалося, що ми чудово проводимо час… Але кожного разу, повертаючись додому, донька чомусь була невдоволеною, – почав свою розповідь 31-річний Тарас, батько шестирічної Злати. – Якось вона заявила, що більше гуляти зі мною не хоче. Така її “невдячність” мене дуже розізлила, і я захотів почути відповідь на своє “чому”. Виявляється, кожне її запитання чи прохання до мене, як-от “Можна піти на тренажери?”, “Можна купити морозиво?”, “Допоможи мені розгойдатися!”, я ігнорував, відповідав відмовою: “Я зайнятий!”, “Зроби це сама!” і знову встромляв очі у смартфон. А вона мріяла покликати чарівника, який би забрав від мене ці пристрої і перетворив її тата на добряка…”
На ніч батько має розповідати такі казки, які мали б щасливий кінець, могли показати різницю між добром і злом, а також правильну модель поведінки, тобто так робити можна, а ось так ні
Зі слів Тараса, після цього він вирішив змінити власну поведінку. Тепер свої ґаджети чоловік використовує переважно в транспорті і на роботі, якщо це потрібно, та не бере їх до рук удома, тим паче на прогулянки з дитиною. “Я вирішив стати для неї тим самим чарівником. Тепер я її чую, бавлюся з нею, читаю книжки, а на дитячому майданчику допомагаю гойдатися, навіть якщо вона мене цього не просить, чи просто запитую, чого б їй хотілося. Я відчув, що між нами виник якийсь новий дивовижний зв’язок!” – тішиться батько Злати.
Повністю присвятити себе сім’ї та двом дітям вирішив 35-річний Антон. Зараз він перебуває в декретній відпустці замість своєї дружини. Так склалося, що чоловік ось уже четвертий рік не працює (офіційно звільнили), натомість у дружини роботи купа та ще й гідна зарплата. “Не бачу нічого поганого в тому, щоб удома з дітьми сидів батько, – признається Антон. – Певний підробіток у мене, звісно, є, проте цю роботу я можу виконувати вдома, а решту часу виховую дітей. Ходжу з ними на прогулянки, варю їсти, вкладаю спати, а там уже й мама приходить з роботи”.

фото: Лілія Возняк (3)
Дещо іншої думки 33-річний Павло – батько трирічного сина. Каже, що тато не повинен сидіти з дітьми, що це прямий обов’язок мами. А завдання батька – забезпечувати сім’ю матеріально. З його слів, необов’язковим є й те, щоб чоловік проводив з дитиною цілі вечори чи всі вихідні, мовляв, вистачить і п’ятнадцяти хвилин на день. Головне, щоб цей час був пов­ністю присвячений дитині. “Я працюю в одній із ІТ-компаній Львова і частенько беру роботу до хати, – розповідає він. – Звісно, спочатку мене мучила совість, що я так мало часу проводжу із сином і можу пропустити щось важливе у його вихованні. Але згодом вирішив: нехай цей час зовсім короткий, він буде присвячений лише дитині. Тобто я відкладаю убік всі телефони, ноутбук, вимикаю телевізор, викидаю з голови всі клопоти і бавлюся із сином. Вважаю, що ці декілька хвилин, проведені разом, варті більшого, аніж години, якщо ти не приділяєш дитині справжньої уваги”.
Хороший батько повинен постійно цікавитися успіхами дитини, часто розмовляти з нею про життя, школу, не сварити, а дати слушну пораду, навіть якщо дитина вчинила неправильно
Забути про футбол та про сімейні клопоти радить батькам і психолог Наталія Маркевич. На її думку, бавлячись із сином чи донькою, варто опуститися до їхнього рівня і все робити разом. “Якщо це немовля – повзати з ним, якщо шестирічна дитина – грати у футбол, лазити по мотузках”, – пояснює вона “Пошті”.
Навіть якщо тато йде із дому вдосвіта, а приходить пізно, треба створити хатні традиції, наприклад, уранці готувати дитині сніданок, у вихідні влаштовувати ранкову прогулянку або вкладати спати сина чи доньку за допомоги особливого “ритуалу”, який не в змозі провести ні мама, ні бабусі, взагалі ніхто на світі. 
Дитячий психолог і казкотерапевт Зоряна Уманська радить розповідати увечері дітям не звичні казки про Колобка чи Курочку Рябу, а придумані татом або мамою, героями яких можуть бути реальні діти. “На ніч батько повинен розповідати такі казки, які мали б щасливий кінець, могли показати різницю між добром і злом, а також правильну модель поведінки, тобто так робити можна, а ось так ні”, – каже співрозмовниця “Пошти”.

Таткові обійми – найдорожчі

Зі слів Зоряни Уманської, в маленькому віці діти схильні ідеалізувати своїх батьків. Навіть якщо таткові далеко до ідеалу, дитина бачить його в найкращому світлі.
“Людина, на яку я хочу бути схожою, це мій тато. Він добрий, розумний, мужній і вдома завжди допомагає: то їсти зварить, то молодшу сестричку заколише, то з нами погуляє. Мама каже, що я схожа на нього, – розповідає восьмирічна Настя. – Він – мій ідеал”.
А ось десятирічній Ілоні татових обіймів бракує. Дорогі іграшки, модний одяг, щорічний відпочинок на морі досі не можуть замінити їй присутності батька, якого дівчинка не бачить, бо той уже кілька років за кордоном. В Ілониних мріях – піти з татом на прогулянку, довго і щиро з ним говорити, а ввечері обійняти і поцілувати… 

Наталія Маркевич наголошує, що хороший батько повинен постійно цікавитися успіхами дитини, часто розмовляти з нею про життя, школу, не сварити, а дати слушну пораду, навіть якщо дитина вчинила неправильно. В іншому випадку вона може втратити довіру і згодом їй нічого не захочеться розповідати.
Дослідження фахівців підтверджують, що дівчата, які мало контактували зі своїми батьками (або не контактували взагалі), частіше покидали школу, потрапляли у компанії, в яких зловживали наркотиками та спиртним, і вагітніли в підлітковому віці. Хлопці ж шукали розради у однолітків, спостерігали за їхньою поведінкою. Отож якщо в дитини немає батька (перебуває в тривалому відрядженні, помер чи на війні), Наталія Маркевич радить знайти для неї таку постать чоловіка (дядько, дідусь, сусід, учитель, хоча, звісно, найкраще хресний тато), з якого можна брати приклад, інакше вона шукатиме цей приклад серед ровесників.


Десять заповідей батька

Уривки з книги “Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання може змінити світ” відомого італійського автора притч, священика Бруно Ферреро
1. Перший обов’язок батька щодо дітей – любити їхню маму. Родина – це система, яка тримається на любові. Не уявній, а справжній, дійсній. Неможливо бути батьком “з відчуття обов’язку”. Виховання – завжди “командна гра”. Батько може захистити матір, “підмінюючи” її та надавши їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе.

2. Батько перш за все має “бути”. Його присутність повинна означати: ви, моя родина, – найголовніше у моєму житті. Статистика стверджує, що в середньому батько присвячує вихованню дітей менше п’яти хвилин на день. Деякі дослідження доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злочинністю та агресивністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування.

3. Батько є прикладом, хоче він того чи ні. Сьогодні особа батька відіграє важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах – керувати дитиною. Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних схем поведінки дитини згідно із засадами коректності та вихованості. Одне слово, батько – це взірець чесності, порядності й доброзичливості.

4. Батько забезпечує надійність. Батько – це охоронець. Ціла родина чекає, що батько захистить її. Батько оберігає й тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це найкращий спосіб сказати “я піклуюсь про тебе”.

5. Батько заохочує та додає сил. Батько доводить свою любов повагою, слухаючи та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, що кажуть: “Що б не сталося, я завжди з тобою!”. Завдяки цьому в дітей виникає самоповага.

6. Батько пам’ятає та розповідає. Батьківство є островом спасіння для тих, що “зазнали краху вдень”. Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися.

7. Батько вчить вирішувати проблеми. Батько – найкращий дороговказ у навколишній світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже важливий для виховання особистості дитини. Батько – це людина, що дає дітям мапу життя.

8. Батько прощає. Прощення батька – те, що дитина відчуває найкраще і чого очікує найбільше; це чи не найвеличніша ознака батька.

9. Батько – завжди батько, навіть якщо він живе далеко. Кожна дитина має право на “свого” батька. Коли батько нехтує дітей, забуває або покидає їх, то таким чином завдає їм рани, яка ніколи не загоїться.

10. Батько – це образ Бога. Бути батьком – велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Ісус навчив нас молитви “Отче наш”. Якщо мати молиться разом із дітьми, це прекрасно, але водночас звично. Якщо ж із дітьми молиться батько, вони ніколи про це не забудуть.


Ідеї для спільного відпочинку тата і дитини

Весь тиждень тато на роботі, і син чи донька проводять з ним лише кілька годин на день. Але у вихідні можна надолужити згаяне! Радимо татам звільнити вікенд, забути про телевізор і комп’ютер, натомість пригадати своє дитинство, аби вдосталь повеселитися з дітьми. Отож, “Пошта” радить, чим варто зайнятися!

Ігри на свіжому повітрі

Якщо дитина вже доросла – така, що може самостійно гуляти на вулиці, батько все одно повинен приділяти їй увагу і піти погуляти з нею, наприклад, разом покататися на велосипедах чи роликах, побавитися в ігри з м’ячем, у класики, хованки, організувати естафету тощо.

Розваги

Крім того, з дитиною можна піти в:
Аквапарк – велика кількість атракціонів точно сподобається будь-якому відвідувачу.
Цирк або кінотеатр – захоплива циркова програма або чудовий мультик подарують радість не лише дитині, а й татові.
Музей, театр, виставка – дитячі спектаклі та цікаві експонати можуть повністю задовольнити потреби дитини.
Ігровий центр – багаторівневі лабіринти, атракціони, гірки-батути, до всіх цих розваг дитина навряд чи залишиться байдужою.
Гості – щоб було цікаво не лише батькові, а й дитині, потрібно заздалегідь продумати, куди піти і як провести вільний час. Як мінімум там повинні бути діти.

Майстрування

Іграшки або пристрої, зроблені татом і дитиною, матимуть особливу цінність. Можна не лише щось майструвати, а й вдосконалювати забавки чи конструктори, які вже є у дитини. А ще варто зробити щось корисне для дому. Якщо в сім’ї підростає хлопчик, разом із ним можна полагодити ручки від шафи, змайструвати полички для ванної кімнати або ж повісити гачки на кухні. А ось із дівчинкою спекти торт, тістечка чи потішити маму смачним сніданком, тим паче що страви в татусів виходять інші, адже у чоловіків свій підхід до приготування їжі.

Експерименти

Вивчати хімію малюк буде лише в старшій школі, але татко може прищепити йому інтерес до цікавих дослідів з раннього дитинства. Узяти хоча б вулкан із пластиліну, який “вивергається”, якщо до соди додати оцту. Або ж відомий експеримент з яйцем: в оцті шкаралупа стає м’якою. За допомогою голки, магніту і води легко зробити компас.
Якщо діти ще маленькі, можна придбати пальчикові фарби і разом розмалювати якусь картинку. А коли на вулиці погана погода – влаштувати удома театр. Хоч різновидів його багато – пальчиковий, ляльковий, театр тіней, особливо цікавим дітям буде останній. Варто лише вимкнути світло в кімнаті і на відстані кількох метрів від стіни поставити ввімк­нену лампу. А далі усе в руках тата, який сміливо може показати різні образи – лисичку, собаку, вовка або голуба.

Насолода відпочинком

Що може бути кращим, аніж побачення з татом. Отож, батько може замовити столик у ресторані чи кафе, належно одягнутися і весело провести час із донькою. Або піти з нею на шопінг. А для сина варто організувати пікнік для нього та його друзів або ж податися на риболовлю.
Не завадить прищепити й любов до історії. Можете знайти старі фотоальбоми і показати їх дитині. Розповіді про те, яким було татове дитинство, як правило, надзвичайно захоплюють сина чи доньку.
Роман Прокопець, священик, голова Центру опіки сиріт УГКЦ:
– Найперша роль батька – бути добрим прикладом для своєї дитини. Слово словом, але щоб виховати добрих дітей, повинен бути позитивний приклад батька. Друга роль батька – бути другом дитині. Не просто як вихователь, той, який наказує, як правильно робити, а саме другом, порадником, який може вислухати, підтримати, допомогти і зрозуміти. Коли дитина виховується в сім’ї, то батько повинен бути головою домашньої церкви, тобто фундаментом духовного зростання дитини. Повинен вчити моральних якостей і бути тим, хто зародить в дитині віру, щоб надалі вона самостійно її розвивала. Повинен зародити добрі зерна, які потім можна було б використовувати. Бути тим, хто навчить самостійно жити. Судячи з того, що зараз відбувається в нашому світі, помітно, що модель сім’ї перебуває у небезпеці. Не можу сказати, що модель батьківства зараз втрачена, бо є багато гарних і позитивних прикладів, але батьківство під загрозою, бо часто можна зустріти негативні приклади, де роль батька зводиться або до суто матеріального забезпечення, або взагалі до невтручання в процес виховання дітей. Блаженніший Патріарх якось сказав, що був період, коли сім’я рятувала Церкву, приймаючи священиків у себе вдома, відчиняючи їм двері, щоб помолитися і прийняти Святі тайни. А тепер завдання Церкви – рятувати сім’ю, відстоюючи право батька і матері на релігійне виховання дітей. Кожна сім’я особлива. І якщо з якихось причин батька в ній немає, дитина не повинна бути самотньою. Ту самотність можна подолати завдяки родині чи особі, яку Бог створив саме для тебе.
Андрій Капраль, вокаліст гурту “Піккардійська терція”:
– Зі своїми доньками проводжу достатньо часу. Якщо я вдома, то з ними практично постійно, якщо ж на тривалих гастролях, то потім наговоритися не можемо. Найбільше полюбляємо разом малювати, бавитися з різні ігри, вигадувати різноманітні історії. Як на мене, діти у кожній сім’ї повинні бачити нормального, розумного батька, який даватиме їм відчуття захищеності, безпеки та любові. Кожен чоловік має усвідомити, що коли у нього народжується дитина, він несе за неї повну відповідальність! Варто відкласти свої егоїстичні забаганки і примхи, присвятити себе родині і робити все, аби діти зростали в щасті. Усіх своїх дітей я люблю однаково, ніколи не давав приводу, аби вони відчували, що до когось із них любов є більшою чи меншою. У вихованні доньок не шкодую ні про що. Та й мені здається, що я не робив нічого такого, за що могло бути соромно. Звісно, часом доводилося й насварити, але це все школа життя. Треба вчитися бути батьками і ніколи не зупинятися.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1427 / 4.26MB / SQL:{query_count}