“Ангеле-хоронителю, будь при мені… з грішми”

“Пошта” запитала батьків про те, як вони навчають своїх дітей молитов, а психолога – яких помилок при цьому варто уникати

В одній дуже побожній галицькій родині під час спільної вечірньої молитви бабуся почула від трирічного онука: “Ангеле-хоронителю, будь при мені… з грішми…” Спершу ледь не розсміялася, але опанувала себе і заходилася вчити дитину: “Микольцю, та не “з грішми”, а “грішному”. На що хлопчик здивовано відповів: “А нащо він мені без грошей?!” І сміх і гріх…   
Напевне, у кожній християнській сім’ї з появою дитини задумуються, як залучити її до молитви, як пояснити, чому щоденна розмова з Богом важлива. І тут не обмежишся словами “бо так треба”, “бо ми віряни” – одразу ж посиплються інші запитання. 
“Діти у виконанні християнських практик ще новачки, а всі новачки бояться помилитись. І якщо їх сваритимуть за помилки, то за будь-якої нагоди вони уникатимуть того, за що можуть бути покарані чи осуджені”, – зауважує “Пошті” дитячий психолог Ірина Івченко. –  Пригадуєте, як самі часто замислювалися в дитинстві, чи правильно звернулися до Бога, чи правильно завершили молитву, чи Він покарає, якщо ви ненароком під час молитви пригадали героя з улюбленого мульт­фільму. Навіть якщо запитання малюка здаються вам позбавленими рації, намагайтеся завжди знаходити на них відповіді”.

Авторитети – мати і батько

Про те, що діти наслідують батьків, знають усі. “Бо мати і батько – найперші авторитети, і всі їхні дії сприймаються як правильні. Тому якщо батьки наказують синові чи доньці ходити щонеділі до церкви, щодня молитися, а самі цього не роблять, то такі повчання будуть неефективними”, – веде далі психолог. 
Мати двох дітей Галина виховала донечку і сина в християнському дусі на власному прикладі завдяки терпінню й наполегливості. З її слів, спершу навіть доводилося казати дітям: “Ти мусиш помолитися!”, бути строгою, коли вони шукали відмовки, щоби не йти до церкви. Лише згодом почали сприймати це як традицію. “Розпочинали ми з трьох основних молитов – “Отче наш”, “Богородице Діво!” і молитви до Ангела-хоронителя. Донька вивчила їх ще в три роки, а син – у п’ять. Буває, що помиляються, коли ми всі молимося вголос. Інколи поправляю їх, але якщо дитина якесь слово вимовила неправильно, проте збережений основний зміст молитви, то й мовчу. Головне, аби молитва була від серця! Увечері мої діти обов’язково моляться, зранку часом не встигають, коли поспіхом збираються до школи, тоді нагадую їм, щоб помолилися дорогою. У них ніколи не виникало запитання “чому?”, а якщо й ставили мені якісь питання релігійної тематики, то намагалася простими словами пояснити їм, що й до чого. Бо прості слова дитина сприймає краще, аніж повчання”, – пояснює жінка. – Стараємося щонеділі ходити до церкви, щоб діти звикали. Не буджу їх спозаранку – йдемо на Службу Божу о 12-ій, бо вона триває недовго. Не змушую дітей в храмі стояти струнко, дозволяю присісти, відійти ненадовго до ораторії (дитяча розважальна кімната при церкві), потім на основну частину Служби і на Причастя вони повертаються. Не засуджую жінок, що беруть зі собою малих дітей, які часто плачуть, бігають по церкві, а матері – за ними. І я такою була… Вважаю, це подвійна покута під час Служби. Подвійне терпіння потрібне, аби вистояти в церкві з дитиною. Та й священик заспокоює літніх людей, які такої поведінки не сприймають, мовляв, Бог не наказував приводити до храму дітей глухих або німих, а запрошував усіх”, – резюмує вона. 

У сім’ї Романа підростає четверо дітей. Навчити їх розмови з Богом теж допомогла спільна молитва. “Стараємося якщо не постійно, то хоча б у часі Великого посту щовечора молитися разом. Кожен бере вервечку і стає до молитви. Мовимо канонічні тексти, а наприкінці бажаємо нашій родині здоров’я. У віці чотири-п’ять років наші діти всяке запитували, наприклад, чому ми тієї віри, а не іншої. Відповідав, що греко-католиками були наші батьки, тому й ми себе такими визнаємо. Всілякі курйози траплялися. Інколи діти ненароком помилялися і доповнювали молитву своїми словами. Одного разу син завершив “Отче наш” так: “Як на небі, так і на землі… згасають в небі зорі, заснули зайчики малі”. Але росли, вчилися, і тепер розуміють, хто вони і про що розмовляють з Богом”.

Чи молитися – вирішить сама

На противагу класичним християнським родинам, де до Святого Причастя несуть немовля, де діти змалечку моляться разом із батьком та матір’ю і щонеділі ходять до церкви, є й такі, що поводяться інакше. 
“Я мати-одиначка, по неділях працюю, тому не можу піти з п’ятирічною донечкою до церкви. Сама щовечора не молюся, бо приходжу з роботи така виснажена і знервована, що не хочеться з цим настроєм приступати до молитви. Подарувала дитині дитячу Біблію і Молитовник. Біблією донька зацікавилась, основні молитви знає напам’ять, але чи молиться – не знаю. Каже, що то її справа. Надіюся, виросте доброю дитиною”, – виправдовується Юлія. 
А мати трьох дітей Марія розповіла, що в її сім’ї біблійних текстів дітей навчала бабуся. “Вважаю, що у ранньому віці їх не варто змушувати що-небудь вивчати напам’ять. Але що стосується молитви, то треба, щоб дитина вже усвідомлювала, що саме означають ті чи ті слова, Кому вони призначені. Пояснювати варто, але не змушувати і не наказувати! Треба, щоб віра була покликом серця, а не сліпим служінням обов’язку”.

Учіть розуміти і бути вдячними

На пораду психолога, дитина повинна молитися разом із батьками, які при цьому не мають права перевіряти знання нею текстів молитов напам’ять, не можуть ставити навіть умовних оцінок і сварити за помилки. “Дотримуйтеся режиму дня, аби діти молилися в один і той самий час. Це взагалі корисно і для того, аби вони вміли планувати свій час. Обирайте біблійні тексти, адаптовані для дитячого віку (з дитячої Біблії), розповідайте прості притчі. Дискутуйте на біблійні теми, коли дитина хоче вам щось розповісти з того, що прочитала, не кажіть, що ви це вже знаєте. Обов’язково навчіть її дякувати Богові, молитися за тих, що заподіяли їй шкоду, аби уникнути ситуації: “Боже, допоможи мені завтра вдало поставити підніжку однокласниці, яка в мене сьогодні забрала гумку”, – уточнює Ірина Івченко. – Не допускайте, щоб дитина розчарувалась у молитві, коли чогось у Бога просить і не отримує відразу. Поясніть, що Бог добрий, що всі негаразди насправді є випробуваннями. І якщо вона виконуватиме Божі заповіді, то неодмінно матиме щасливе життя”.

Молитви для дітей

Мій Ангеле святий,
небесний друже мій,
веди мене до Бога,
бо це моя дорога.
Щодня мене пильнуй,
від злого духа порятуй,
я хочу свято жити
і Богові служити.
***
Боже, Господи, Ісусе,
на колінцях я молюся.
Всі гріхи мені прости
І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоби вчився я гарненько,
Щоб у школі і удома
Не робив я зла нікому,
Щоби тата шанував, 
Щоб матусі помагав!
Щоб жили ми всі здорові
Завжди в мирі і любові.
***
Ангелику мій, охоронцю мій,
Ти завжди при мені стій:
Рано, ввечері, вдень і вночі
Будь мені до помочі.
Зірочкою присвіти,
А крильцями захисти...

Перекручення дитиною слів молитви – не гріх

Отець Тарас Фітьо, керівник Комісії у справах родини Львівської архиєпархії УГКЦ, – про те, в якому віці треба починати вчити дітей молитов і як це робити правильно
– Отче, порадьте, будь ласка, коли найкраще починати учити дітей молитися?
– Починати вчити дитину молитися треба тоді, коли вона перебуває ще в материнській утробі. Коли жінка вагітна, її дитина під серцем відчуває все, що у ньому відбувається: чи мама хвилюється, чи радіє. Коли мама молиться, дитина чує тембр її голосу, інтонацію і потім, коли народиться й почує з вуст матері молитву, то це вже не буде для неї чимось новим. В  традиції Церкви після народження дитині уділяють відразу три таїнства – Хрещення, Миропомазання і Євхаристії, тобто уже вводимо немовлятко, яке ще нібито нічого не розуміє, до парафіяльної спільноти. Не треба чекати слушної нагоди, щоби вчити дитину молитися. Найперше вона повинна бачити, як це роблять батьки, і вчитиметься. 
– А як це зробити найкраще, як пояснювати незрозуміле?
– Важливо, щоб молилися разом мати, батько і діти. Спільна молитва в сім’ї надзвичайно важлива. Незрозумілі для дитини слова чи поняття з молитви батьки мають пояснювати, а якщо не зможуть чогось пояснити, то священик чи катехит завжди допоможе. Зараз є багато цікавих видань дитячої Біблії, які стануть у пригоді. Скажу вам як батько чотирьох дітей, що не завжди це так складно, як ми собі думаємо. Наприклад, ми з дружиною, співаючи колискову, хотіли якось оминути слово “смерть”, думали, що дитину це налякає. А коли запитали, як вона розуміє це слово, то дитина відповіла, що у випадку смерті людина відходить до Бога. Тобто вона не мала негативного досвіду – ніхто з близьких не помирав, і вона ще не боїться, ще все сприймає оптимістично. Або як пояснити дитині, що таке Причастя? Батьки бідкаються, як сказати дитині, що це Тіло і Кров Ісуса Христа. А все просто: сказати, що це Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Очевидно, що в них виникають цікаві запитання, наприклад, як ангелики вдягають сорочку, якщо у них є крила. У цьому випадку вже треба долучити фантазію, щоби пояснити. Але жодне дитяче релігійне питання не має залишатись без відповіді! Дитина насправді розуміє все, що кажуть батьки. Як запевняють психологи, від народження до п’яти років вона все сприймає щиро і безпосередньо, від п’яти до десяти починає сумніватися в деяких твердженнях, а з десяти років, у підлітковому віці з нею ще важче спілкуватися. Все залежить від того, наскільки сильним є батьківський авторитет. 
– Якщо дитина неправильно зрозуміє якісь слова із молитви, через що спотворюватиме її зміст, чи буде це гріхом?
– Не треба відразу перейматися тим, що дитина неправильно зрозуміє. Навіть якщо чогось не зрозуміє, то з часом виправиться. І якщо ваш малюк якось перекрутив слова молитви, то це не вважається гріхом! У дорослих в голові часами ще гірші думки виникають – такі,  що розмови з Богом зовсім не стосуються і до неї не пасують. Просто треба вчасно виправити і пояснити. Діти трактують почуте знайомими словами, термінами, тож природно, що трапляються якісь курйози. Сперечаються також, чи місце дитині в церкві. Так, і одне з найперших місць, навіть якщо вона плаче, повзає, штурхає священика чи побожну бабцю. Дитину треба приводити до церкви змалечку! 
– Чи є спеціальні молитви для дітей?
– Молитва до ангела-охоронця найбільш популярна серед дітей. Є молитви для співу, які можна виконувати всією родиною, вони дітям подобаються, краще запам’ятовуються і сприймаються. 
– Деякі батьки вважають, що говорити з дітьми про релігію, навчати їх молитов треба, коли вони вже свідомі цього і можуть вибирати свій життєвий та духовний шлях. Що думаєте з цього приводу?
– То давайте тоді не будемо навчати іноземної мови з перших років життя, рахувати, читати, пояснювати, що є добре, а що погано, що можна робити, а чого не можна. Навіщо завантажувати дитину складною інформацією і зайвими настановами? Коли виросте, сама вирішить, чи хоче вчити англійську, чи математику, бути доброю, чинити правильно чи думати, що їй усе дозволено. Коли ми дитину чогось вчимо, наприклад, що треба вітатися словами “Добрий день!”, то прагнемо, щоб вона виросла ввічливою, культурною. Розвиток інтелекту є обов’язковим у вихованні, так вважають усі батьки. Але кожна людина складається з душі й тіла, тому варто брати до уваги і духовний вимір культури. 
Розмовляла
Ірина Левицька
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1604 / 4.18MB / SQL:{query_count}