Почуватися жінкою раз на рік чи щодня?

“Пошта” з’ясувала, чи доцільно святкувати 8 березня, і розпитала соціолога та психолога про особливості сприйняття жінок в українському суспільстві та вплив стереотипів

фото: galka.if.ua
У квіткових магазинах, які від Дня закоханих ніби впали у сплячку, напередодні 8 березня знову пожвавлення. Ювелірні крамниці наввипередки обіцяють вражаючі знижки “для одної-єдиної”, а переважна більшість чоловіків у останній момент намагаються придбати хоч якийсь подарунок, аби привітати жінку, а радше, чого гріха таїти, відбути формальність… 
Проте за всім цим соціально-політичним пафосом залишається ще одна складова – особистісна. Виявляється, від неї залежить чимало. 

Де ви, лицарі?

Більшість чоловіків, які вітають жінок із 8 березня, а в усі інші дні року чомусь послідовно продовжують дискримінувати їх, мислять стереотипно.
“В Україні з жінками не все так просто. Маємо чудове законодавство в сфері гендеру, жінки у нас мають необхідні права і свободи. Але практика залишає бажати кращого! Спостерігаємо в Україні гендерну диспропорцію (не хочу стверджувати, що маємо експлуатацію жінок). Це проявляється особливо на роботі: що вищі посади, то менше жінок їх обіймають (усі ключові займають чоловіки). 
Жінки в середньому отримують на 30% менше зарплати, аніж чоловіки за таку саму роботу (в різних сферах цей відсоток може різнитися). Роботодавці усе рідше беруть жінок на роботу, адже жінка – це завжди ймовірність відпустки з догляду дитини”, – розповідає “Пошті” Наталія Черниш, доктор соціологічних наук, професор ЛНУ ім. І. Франка.
Серед причин цього вона називає стереотипи, які сформувалися у нас ще в дитинстві, тобто чоловіки лише реалізовують моделі поведінки, засвоєні в ранньому віці. З тим, що нас виховують з дитинства із гендерними упередженнями, погоджується і психолог Марта Гаєвська: “Тема гендеру не дає спокою людству, відколи воно існує. Стосунки між двома статями –окрема розмова. Скільки людство живе на планеті, а досі не навчилося мирно співіснувати із собі подібними! Жінка відрізняється від чоловіка не лише анатомією-фізіологією – вона мислить по-іншому, пише по-іншому, ставить собі інші цілі в житті. Ми всі у захваті від лицарських романів, переглядаємо стрічки за участі лицарів і прекрасних дам, але коли доходить до реального життя, все у нас не так. Останні два десятиліття нам втовкмачували ідеї рівності, але… рівність неможлива! Жінка завжди потребуватиме захисту, сильного плеча, і жодні соціальні пакети, жодні суспільні гарантії не замінять їй сімейного щастя. От ми зараз і страждаємо, з одного боку, через брак розуміння з боку чоловіків, а з іншого – через гіперболізацію фемінності”.

Революція потрібна не на площах, а в головах!

Зі слів психолога, до неї найчастіше звертаються саме через стіну непорозуміння в родині: чоловік не розуміє жінки, і тоді вона, воліючи врятувати сім’ю, бере ці обтяжливі стосунки на свої тендітні плечі. 
“Найбільше проблем жінкам завдає чоловічий егоїзм. Саме звідси починаються непорозуміння: чоловік вирішив, що якщо він “гроші до хати приносить”, то може нічого вдома не робити, наказувати жінці і тримати всю родину в залізному кулаку. І жінок треба довго переконувати, що з цим миритися не варто”, – пояснює Марта Гаєвська. 
Вона переконана, що ніяке святкування не спроможне змінити стосунки між двома протилежними статями, що для цього потрібно змінити насамперед підхід у вихованні хлопчиків і дівчаток, який би не залишив місця егоїзму. 
“Сьогодні не треба проводити революцій на площах – достатньо провести революцію у своїй голові! Починати треба з малого. Для початку можна припинити вживати лайливі слова в присутності жінок, особливо ті, у яких згадується мама, бо для жінки материнство – святе. Навчитися готувати собі їжу, прати одяг і ще чимало корисних навичок у житті, які полегшать ваше розуміння сім’ї та спільних обов’язків”, – радить фахівець.  
Зрештою, українці святкують День матері (в першу неділю травня), який ні в кого не викликає конотацій і насмішок. Звісно, не всі є матерями, але до цього покликані всі жінки. 
“Материнство найкраще відкриває жінку у всій повноті, так актуалізується її спосіб мислення: вона завжди дбає про дитину, навіть якщо доведеться жертвувати власними інтересами”, – підсумовує психолог.
Саме цей аспект мала на меті радянська пропаганда знищити. Суттю запровадженого свята 8 березня було запрягти жінку до боротьби за “щасливе комуністичне майбутнє”, виділивши їй один день в році, аби решту днів вона брала в руки або лопату, або відбійний молоток, або сіла на трактор і перевиконувала план п’ятирічки. При цьому в неї відібрали традиційну функцію – берегині домашнього вогнища, жіночність – те, що було даровано їй Богом. 
“У ситуації, що склалася, залишається любити і поважати українських жінок щодня, а не в один спеціально визначений для цього день! Повірте, це нам дуже потрібно – розуміння, підтримка і увага. Кожна жінка це оцінить, адже кожна має власний досвід гендерних упереджень в українському суспільстві”, – резюмує соціолог Наталія Черниш.


“Жодні святкування не принесуть користі, якщо ми не навчимося поважати одне одного”

“Пошта” запитала чоловіків про те, як вони сприймають Міжнародний жіночий день, і чи взагалі варто відзначати це свято
Олег, юрист, 37 років, одружений:
– Не вважаю, що потрібне  якесь окреме свято для жінок – достатньо просто підставляти їм плече щодня, взяти на себе частину хатніх обов’язків, які мають бути спільними, а не жіночими. У Радянському Союзі нас виховували черствими, статі не вміли спілкуватися між собою, не прийнято було виявляти справжні почуття. Тепер світ змінюється, не лише технології, люди відходять від розуміння чоловічих і жіночих обов’язків. Сім’я – це спільна справа. У нас двоє малих дітей, дружина не завжди все встигає, бо працює. Раніше мене не розуміли, коли я з роботи поспішав додому, аби їй допомогти. А сьогодні колеги почали з розумінням ставитися до того, що я жертвую футболом на стадіоні для того, щоб хоч трохи побути з дітьми і прибрати в помешканні. Думаю, це і є найкраще для жінок (і чоловіків) – розуміти одне одного щодня і робити кроки назустріч одне одному.
Антон, програміст, 23 роки, неодружений:
– У нас вдома не прийнято дарувати тюльпани раз на рік. Не розумію, коли молоді хлопці ганяються за подарунками напередодні 8 березня, а в усі інші дні жінки що, перестають бути жінками? “День моєї баби” і привід бухнути мене не тішить. Хоча я радий, що є додатковий вихідний і я можу погуляти зі своєю дівчиною. А якщо є такі, що погоджуються із висловом “раз на рік на кухні” – то прапор їм у руки. 
Олексій Юрійович, працівник складу, 58 років, одружений:
– Колись це дуже пропагували: день чоловіків – у лютому, день жінок – у березні. Наше покоління тішилося, що є вихідні і що можна залишитися вдома. Кожен міг вирішити якісь свої справи, яких накопичувалося чимало. У СРСР “сексу не було”. Дивно, як це були окремо чоловіки і жінки. Нас зганяли на паради, на розмаїті заходи – для звітності, з усіма цими прапорами-стрічками-застіллями. Але ніхто ніколи не казав нам про стосунки між статями. Якщо у сім’ї були проблеми – люди розлучалися, заводили коханок, і це ставало нагодою для обговорень на різних зборах, де, той, хто хотів, міг вставити свої “п’ять копійок”. Але ніякого конструктивну це не давало – сім’ї таки розпадалися… Значить тактика минулого століття недієва. Мої тато і мама жодних днів – ні “чоловічих”, ні “жіночих” – не святкували. Їх навчив жити разом мій дідусь-священик. Він їм завжди казав одну просту річ: “Слухайте одне одного!”. Вони прожили до глибокої старості, і навіть коли мої діти повиростали, то завжди рівнялися на своїх дідуся і бабусю. Жодні святкування не принесуть користі, якщо ми не навчимося поважати одне одного.
Максим, фотограф, 42 роки, одружений:
– Привід для того, аби нагадати про те, що поруч із тобою ніжна істота, потрібен. Бо, відверто кажучи, дуже часто забуваю купити квіти чи зробити якусь приємність своїй дружині просто так. Працюю на двох роботах, приходжу пізно втомлений, часом зриваюся на дружині… Може, хоч раз на рік нагадаю собі про те, що можу бути уважніший до неї?.. 
Василь, студент, 21 рік, неодружений:
– Я встидаюся дарувати квіти дівчині, щоб вона не подумала, що я занадто романтичний. Мені легше написати їй у соцмережі повідомлення з фотографією квітів і написати все, що думаю. Але то трохи ненормально – що дівчатам стільки уваги приділяють. Вони цим дуже часто зловживають. Поважати їх треба, але не надто…
Ігор, 36 років, водій, одружений:
– Як повинна виглядати повага до жінки цілий рік? Їсти варити, хату прибирати, дітей до школи збирати – то не моя робота, я того робити не буду. Жінка мусить виконувати свою роботу, а я свою. Інакше сім’я розвалиться! Самі подумайте: коли я буду варити борщ, то не піду на роботу, а як не піду на роботу, то звідки гроші брати?.. Поважати жінок можна і треба, але то не означає все робити за них! Все, що я роблю, роблю задля своєї Мартусі і наших дітей. Що ще треба?.. 
Розмовляла
Ірина Березовська
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1093 / 4.45MB / SQL:{query_count}